Головна
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
О.С. Белокрилова. Теорія перехідної економіки. Навчальний посібник, 2002 - перейти до змісту підручника

3. Розвиток інвестиційних процесів у перехідній економіці


Політичні, економічні та соціальні особливості перехід-ної економіки, як одного з варіантів трансформації господарських систем, обумовлюють наявність наступних тенденцій у сфері інвести-вання:
1.Катастрофіческое зниження обсягу і питомої ваги капітальних вкладень у валовому внутрішньому продукті. Інвестиції падають вже в те-чення 12 років. За 1991-1996 рр.. обсяг інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування зменшився більш ніж на 72,1%, у тому числі за 1996 р. - на 18%, в 1997р. - На 5%, 1998р. - На 6,8%, 1999р. у зв'язку із зростанням в про-мисловості інвестиції склали 102%, 2000р. - 117%

Рис. 30. Динаміка ВВП та інвестицій в основний капітал (у% до 1989р.)
Питома вага інвестицій у валовому внутрішньому продукті знизився з 29% в передкризовий період до 22% у 1990 р., 15,4% в 1996 р. і 9% в 1998р. Згідно з оцінками, кожні 2% спаду інвестицій означають 1% спа-так ВВП. Дана інвестиційна ситуація визначається низкою як екзо-генних, так і ендогенних факторів, що склалися протягом усього перехідного періоду:
- неінвестиційний характер проведеної і проведеної приватизації підприємств,
- вичікувальна неагресивна стратегія вітчизняного та іноземного приватного капіталу,
- антіінвестіціонная спрямованість бюджетної полі-тики держави,
- різкий спад інвестиційної та інноваційної діяль-ності на підприємствах,
- низький рівень кваліфікації суб'єктів інвестицій-ного ринку,
- стан основних фондів і високі виробничих-Цінні та збутові витрати.
2.Міграція капіталу за кордон.
Вона становить приблизно 10-12 млрд. дол на рік, в 2000 оцінюється на рівні 15 млрд. Процес втечі капіталу був економічно предопре-діловий негативною реальною ставкою відсотка на початку перехідного пе-періоди. Але з 1993 р. вона стала позитивною і досягла До 1997 р. 1-2% на місяць (позитивних) (при ставці рефінансування ЦБ РФ в 24% го-дових). Це висока реальна ставка відсотка, яка, здавалося б, повинна забезпечити міграцію капіталу в Росію, приплив закордонних ін-вестицій. І хоча за 1991 - 96 рр.. іноземні інвестиції в Росії відвели-чілісь з 1621,1 до 9771,2 млн. дол, в 1997р. - До 13,3 млрд. дол, проте приплив іноземних інвестицій явно не відповідає настільки значною ставкою відсотка і потребам російської економіки в ре-структуризації - до 2 трлн. дол за 20 років. Це пояснюється високою ризикованістю інвестування в Росії, що і викликає вивезення приватного капіталу з Росії в рамках так званого «втечі капіталу», обу-словленная економічною кризою, податковим пресингом і політич-ської нестабільністю. У таких умовах приватний російський капітал ви-возиться за кордон всупереч закономірностям економічної теорії лише через прагнення його власників розмістити капітал у більш стабільній економіці з меншими податками або «відмити» тіньовий капітал.
Введення в 1994 р. нових правил укладення зовнішньоторговельних зро-лок (оформлення паспорта угоди в уповноваженому банку, передача цих відомостей банком в ГТК РФ) дозволяє встановити жорсткий митно-валютний контроль і частково зменшити нелегальний вивіз капіталу . Однак такі прямі методи адміністративного регулювання і кон-тролю можуть бути ефективними лише в умовах створення нормальних умов для внутрішнього нагромадження - зниження податкового тягаря, дос-тижения економічної і політичної стабільності, створення дер-жавної концепції здійснення інвестицій за кордоном. За оцінкою рейтингового агенства Fitch IBCA, за 1993-98гг. вивіз капіталу з Росії досяг 136 млрд. дол
3. Виведення капіталу з виробництва.
Протягом усього періоду екстенсивного розвитку банківської систе-ми банки фінансували в основному спекулятивні фінансові опера-ції, в кращому випадку капітал вкладався в оборотні активи. У резуль-Таті виробничий капітал перетворювався в торгово-купецький або фіктивний. Накопичені в приватному секторі інвестиційні ресурси не перетворювалися на виробничі інвестиції внаслідок відсутності обіцяної державної підтримки. У 1996р. профінансовано всього близько 10 трлн. руб. державних інвестицій (28,5%), програма кон-версії оборонних галузей профінансована на 4,8%, а інвестиції, намічені до розміщення на конкурсній основі (1 державний рубль на 4 руб. приватних вкладень) для реалізації швидко окупаються комерційних проектів, - на 5,2%. Такий стан дестабілізувало інвестиційний ринок.
4.Високая інфляція вимагає високої рентабельності инвестицион-них проектів і скорочує терміни їх окупності до 1 - 3 років. З одного сто-ку, такі жорсткі вимоги не дозволяють заморозити кошти на де-сятілетія, як було раніше (Атоммаш, БАМ), але з іншого боку, кращі інвестиційні проекти не впроваджуються.
5. Перераспределітельнoе втручання держави знижує мо-мотивації накопичення.
У сфері податкової політики чітко простежуються дві тенденції: зростання податків, з одного боку, і прагнення вивести інвестиції з подат-гооблагаемой прибутку. Це знижує мотивацію накопичення в підприємницької структурах.
6.Неопределенность державної інвестиційної політики (го-сударство не виконує своїх обіцянок) деформує систему державного-венного регулювання інвестиційного ринку, яке зводиться до фі-нансових вливанням в окремі галузі на основі політичної кон'-юнктури і лобізму.
7.Сформіровался яскраво виражений сезонний характер інвестицій-онной активності.
Пік її припадає на кінець року, на четвертий квартал, що оповіді-ється на темпах інфляції з лагом в три-шість місяців. Тому чітко простежується така особлива риса інфляції в Росії, як максіміза-ція темпів інфляції у першому - другому місцях року.
8. Амортизаційні відрахування використовуються не на воспроізводст-во основного капіталу, а на споживання.
9. Зростають обсяги незавершеного виробництва.
Засоби інвестиційних кредитів і прямих бюджетних інвести-цій у виробничу сферу розпорошуються по безлічі об'єктів або спрямовуються на будівництво об'єктів з тривалими термінами введе-ня.
10.Опережающій темп зростання цін на інвестиційні товари обу-словлівает максимальну ліквідність капітальних вкладень - в автомо-били, комп'ютери, оргтехніку.
11.Децентралізація інвестиційного процесу: питома вага державних інвестицій у загальному їх обсязі в 1992р. склав 21%, в 1994р. - 11%, в 1996 р. - 9%, в 1999р. - 6,9%.
12.Сніженіе ефективності інвестицій не менш ніж на 35%, тобто падіння додаткового обсягу продукції на 1 руб.
Нових інвестицій більш ніж на третину.
Таким чином, до теперішнього часу інвестиційний криза в економіці Росії почав набувати нову якість - хронічне недо-інвестування стає причиною спаду промислового виробництва, оскільки впливає на спад сильніше обмежень попиту. Несмот-ря на успіхи фінансової стабілізації та зниження темпів інфляції в 1995 - 1996 роках в 1998р. фінансова криза показала, що инвестицион-ний клімат в економіці як і раніше залишається несприятливим. Даль-нейшее скорочення загального обсягу інвестицій стримує структурні та технологічні перетворення виробництва, посилює проблему тих-технологічної відсталості та конкурентоспроможності вітчизняної про-мисловості.
Все це свідчить про необхідність розробки спільної для економіки державної інвестиційної політики.
Напрями державної інвестиційної політики:
1. Створення умов для пожвавлення інвестиційної актив-ності і припливу в економіку коштів приватних інвесторів - корпоратив-ного національного капіталу, який зумів адаптуватися до умов ринку і здатного забезпечити високу віддачу від інвестованих коштів, оскільки проблеми підвищення інве-стіціонного активності, реконструкції економіки не можуть бути вирішені тільки за рахунок збільшення масштабів державного інвестування.
2. Формування сприятливого інвестиційного кліма-та, тобто створення сприятливих умов для утримання націо-нального капіталу в країні, відпрацювання механізмів його трансформації в реальні інвестиції, сприяння реалізації інвестицій-онних програм корпоративного національного капіталу, що передбачає необхідність:
- стійкої стабілізації і подальшого пожвавлення виробництв-ва з опорою на нині конкурентоспроможну частина виробничого апарат-рата;
- здійснення комплексу заходів щодо нормалізації платіжної дисци-Плінія, створення сприятливого податкового режиму, який сприяє нарощуванню продуктивного капіталу;
- стимулювання інвестицій в реальний сектор економіки за рахунок розвитку системи державних гарантій;
- чіткого розмежування сфер відповідальності федерального і місць-ного бюджетів (федеральний бюджет виділяє кошти на розвиток фе-деральному власності та окремих об'єктів муніципальної влас-ності);
- забезпечення мінімальних темпів інфляції і низькою банківської процентної ставки, а також зниження прибутковості державних цін-них паперів до рівня, стимулюючого масові інвестиції в економіку;
- проведення виваженої політики на фондовому ринку, забезпечують-вающий розумний баланс інтересів його фінансового та реального секто-рів.
3. Держава повинна виконувати функції стратегічного-го інвестора, стимулювати і підтримувати інвестиційну діяльність середнього і малого підприємництва.
4. Зміна державної інвестиційної політики в галузі централізованих інвестицій:
- збільшення масштабів державного інвестування за рахунок державних цінних паперів;
- зміщення акцентів бюджетного фінансування від реалізації масштабних завдань до підтримки ефективно працюючих підприємств, підтримці інфраструктурних та життєзабезпечуючих виробництв;
- підвищення фінансової дисципліни в частині виконання державних зобов'язань по фінансуванню інвестиційних витрат;
-розширення масштабів пайової державно-комерційного фінансування ефективних інвестиційних проектів приватного капі-тала, в тому числі за допомогою надання державних гарантій під залучені інвестором в комерційних банках кредити.
5. Орієнтація на наявні внутрішні ресурси накопи-лений в країні і опора, насамперед, на національний капі-тал.
6. Стимулювання комерційних банків до довгострокового кредитування реального сектора, розвиток системи спеціалізовані-рова інвестиційних банків, а також створення необхід-екпортувати умов і законодавчої бази для їх активної госпо-кої діяльності.
7. Розширення масштабів залучення позабюджетних дже-рел фінансування інвестицій на основі:
- зміцнення фінансової бази інвесторів через здійснення но-вої гнучкою амортизаційної політики, розширення практики прискореної амортизації основного капіталу;
- послідовної зміни акцентів приватизаційної політи-ки з фіскальних завдань поповнення дохідної частини бюджету на реконст-рукцію виробництва і підтримку інвестиційних проектів;
- стимулювання інвестиційної активності малого та середнього підприємництва, з цією метою проведення політики його активної дер-жавної підтримки, що враховує галузеві та регіональні осо-сті розвитку цього сектору економіки;
- формування умов і механізмів залучення в инвестицион-ную сферу особистих заощаджень і розвиток необхідних гарантій щодо забезпе-чення надійності вкладів населення;
- стимулювання залучень накопичень населення у житлову сферу, в тому числі за рахунок надання житлових субсидій, довго-термінових житлових та іпотечних кредитів і т.д.
8. Залучення іноземних інвестицій в економіку Рос-ці.
Підвищення інвестиційної активності в чому залежить від ре результативності формованої в даний час інституційної сре-ди для інвестиційної діяльності, що передбачає впровадження нових ефективних форм організації інвестиційного процесу. У тому числі створення фінансово-промислових груп (ФПГ), інвестиційних бан-ков пайових інвестиційних фондів, лізингових та інвестиційних кам-паній, а також подальший розвиток ринку корпоративних цінних паперів.
При цьому слід особливо підкреслити, що проведення в життя інве-стіціонного політики можливе лише за умови розвиненої і надійної нормативно-законодавчої бази, створення правових основ інвестицій-онной діяльності в умовах ринку також є одним з основних елементів інвестиційної політики.
Враховуючи економічні закономірності, ситуацію, що склалася в Росії і перераховані заходи державної інвестиційної політики можна виділити наступні напрямки подолання інвестиційної кризи:
1.Реальний і легітимна приватизації власності, перехід від «номенклатурної» приватизації як першого етапу первісного накопичених капіталу до «ринкової приватизації». У 1994 р. на недержавні-ських приватизованих підприємствах було вироблено 62% ВНП, в 1996 р. на 124.6 тис. приватизованих підприємств (60% від загального ко-личества державних підприємств станом на початок процесу приватизації) - 70% ВВП, в 1999р . - 75%. Оскільки навіть в умовах інвестиційної кризи третину приватних і акціонерних підприємств таки здійснює інвестиційний процес, перехід до нового етапу при-ватизації - від сформованої континентальної моделі акціонерної собст-ності до більш ефективної підприємницької моделі - дозволяє спрогнозувати посилення інвестиційної активності.
Крім того, ін-фляции змушує підприємців вкладати кошти у виробництво, так як інвестиції - кращий засіб збереження вартості: вартість землі, будівель, обладнання самоіндексіруется в умовах інфляції.
  2.Отказ від великого числа пріоритетів, концентрація інвестицій-онних ресурсів держави.
  В даний час пріоритетними напрямами державної інвестиційної політики є п'ять програм - паливна, продовольчих, житлова, конверсійна і комунікаційна. Розпорошити-ня капітальних вкладень веде до недоінвестування названих про-грам. Тому необхідно виділити пріоритетні галузі або народ-нохозяйственний комплекс, масоване приватне інвестування кото-рого по ланцюжку міжгосподарських зв'язків забезпечить активізацію інвестиційних про-стіціонного процесів в суміжних галузях. Як показують проведені дослідження, із зазначених програм вкладення в ПЕК можуть дати б-струмінь віддачу, але стануть гальмом структурної перебудови, так як будуть сприяти закріпленню експортно-сировинної орієнтації російської економіки. Конверсія ВПК не дає швидкої віддачі, оскільки тут для перепрофілювання та диверсифікації необхідно тривалий час, але зберігає науково-технічний та інтелектуальний потенціал. Нарешті, вкладення в житловий комплекс не дають прямої віддачі, але пожвавлюють ін-вестиционного комплекс і забезпечують позитивні структурні зрушення. На думку західних вчених (Р. Лейард, радника уряду РФ та ін), вкладення у житлове будівництво можуть стати в умовах економічної кризи генеруючим початком інвестиційної актив-ності в суміжних галузях.
  3.Створення сприятливого інвестиційного клімату.
  Схема 14. Структурні елементи поняття "інвестиційний клімат"

  Умовами сприятливості інвестиційного клімату являють-ся:
  - Досягнення критерію фінансової стабілізації - зниження годо-вої інфляції нижче 40%,
  - Здійснення інституційних перетворень - реформа підприємств у напрямку захисту прав власників (акціонерів), на-Лігво реформа щодо зниження податкового тягаря та введенню інвести-ційних пільг,
  - Зміна амортизаційної політики - укрупнення блоків амор-тізіруемого устаткування, підвищення норм амортизації, широке засто-сування прискореної амортизації,
  - Розвиток ринку капіталу - облігаційних ринків підприємств, інституту фінансових посередників, що забезпечують доведення інфор-мації про пропозицію капіталу і реченні інвестиційних проектів до зацікавлених партнерів.
  4.Пріорітет приватним інвестиціям як більш ефективним, але з прийняттям державою на себе частини ризиків в умовах високої інве-стіціонного ризикованості перехідної економіки.
  5.Увеліченіе обсягів державних інвестицій та підвищення їх ролі в структурній та інвестиційної політики.
  6.Прівлеченіе іноземних інвестицій.
  Вони поки відіграють незначну роль в економіці Росії: в 1993 р. їх обсяг склав 2,9 млрд. дол, в 1996 р. - 9,8 млрд. дол, 1997р. - 13,3 млрд. дол, 1998р. - 16,3 млрд. дол, що можна порівняти з відтоком ка-питала з Росії. Інвестиції в основному направляються в швидкоокупне-мі проекти, які не потребують значних витрат, - у виробництво споживчий товарів і у видобувні галузі.
  Тому одним з пріоритетних напрямів державної ін-вестиционной політики як і раніше залишається активне залучення іно-дивних інвестицій (див. мал.31).
  Рис. 31. Динаміка залучення іноземних інвестицій в Росії (за даними Департаменту міжнародного інвестиційного сотрудничест-ва).
  З метою більш активного залучення іноземного капіталу в Російській економіку передбачається прискорити формування благопри-ятного інвестиційного клімату, завершити створення нормативно-правової бази регулювання інвестицій для забезпечення іноземним інвесторам умов стабільності, захист вкладених коштів від НЕ-комерційних ризиків, відсутність дискримінації.
  Стратегічною метою інвестиційного співробітництва є збільшення обсягів іноземних інвестицій, що залучаються на основі врахування структурної перебудови (див. рис.32).

  Рис. 32. Структура іноземних інвестицій в російську економі-ку
  Для збільшення обсягів залучення іноземних інвестицій до оптимальних 10 - 12 млрд. дол на рік необхідно:
  - Створення умов для реінвестування вивезеного за кордон російського капіталу,
  - Підвищення рейтингу країни як реципієнта капіталу,
  - Зниження некомерційних (політичних) ризиків,
  - Створення сприятливого інвестиційного клімату через Стабія-зацію податкового режиму.
  7.Оформленіе взаємної заборгованості підприємств у вигляді цінних паперів (векселів). Реорганізація, санація і банкрутство неспроможних підприємств сприятимуть оздоровленню інвестиційного клі-мату через реструктурування простроченої заборгованості підпри-ємств, зрослої з 173 трлн. руб. в 1993 р. до 575 трлн. руб. в 1996 р.
  8. Розміщення державних інвестиційних ресурсів на кон-КурсН основі.
  Це передбачає визначення ефективності того чи іншого інве-стіціонного проекту через реальну процентну ставку, яка в умо-вах інфляції вимірюється різницею номінальної процентної ставки і очікуваного рівня інфляції. При цьому реальна норма віддачі від проекту має перевищувати реальну процентну ставку (при невеликих темпах інфляції):
  ? > (I -? Е),
  де? - Реальна дохідність інвестиційного проекту,
  i - номінальна ставка відсотка,
  ? Е - очікувана інфляція.
  Отже, найважливішою особливістю перехідної економіки (в відпо-вії з підписаним 24 червня 1994 на острові Корфу Угодою між Європейським Союзом і Російською Федерацією про партнерство і співробітництві Росії визнана країною з перехідним типом економіки, що ставить її в проміжне положення між країнами з державною торгівлею і країною - членом ГАТТ) є наявність інвестиційного кризи. Однак кризові явища в інвестиційній сфері з різним ступенем глибини торкнулися розрізняються за соціально-економічними критеріями сектора економіки. Тому необхідно про-аналізувати структуру накопичення в перехідній економіці.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "3. Розвиток інвестиційних процесів у перехідній економіці"
  1.  ТЕМА 7. Ринок капіталу та інвестиційні рішення в перехідній економіці
      розвитку в
  2.  4.6. Додаткова інформація
      розвитку (в т. ч. кар'єрного) є шкідливі звички. Алкоголь необоротно руйнує клітини мозку (в будь-якій кількості), веде до імпотенції у чоловіків і відповідних проблем у жінок. Для здорової людини не існує корисного алкоголю - він шкідливий у будь-яких кількостях і видах. Це давно відомо, але замовчується з корисливих цілей. Навпаки, проплачені журналісти і "експерти", фільми і
  3.  ЗНИКНЕННЯ КЛАСИЧНИХ порівняльних переваг
      розвинена для пояснення географічного розташування галузей промисловості в дев'ятнадцятому та двадцятому століттях. У теорії порівняльної переваги Розташування виробництва залежало від двох факторів - від наявності природних ресурсів і від фактора пропорцій (відносного наявності капіталу або праці) (1). Країни з хорошим грунтом, кліматом і достатніми дощами спеціалізуються на
  4.  Економічне зростання
      розвитку країни, слід мати на увазі, що це абсолютний показник, який не може точно відображати рівень життя. Більш точним показником благополуччя країни, рівня добробуту виступає величина реального ВВП на душу населення, тобто відносний показник, що відображає вартість тієї кількості товарів і послуг, яке не взагалі виробляється в економіці, а припадає в середньому на
  5.  Інфляція та її показники
      розвинених країн, в) високу інфляцію. Вона вимірюється у відсотках на місяць, може скласти 200-300 і більше відсотків на рік (зауважимо, що при підрахунку інфляції за рік використовується формула «складного відсотка») і спостерігається в багатьох країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою; г) гіперінфляцію, вимірювану у відсотках на тиждень і навіть на день. Її рівень становить 40-50% на місяць або
  6.  2. Економічна нестабільність і безробіття
      розвинених країнах з низькою народжуваністю. Марксистська теорія розглядає безробіття як історично минуще явище, властиве суспільству, заснованому на приватній власності на засоби виробництва. Поява безробіття пов'язане з циклічними процесами накопичення капіталу і відтворення, з ростом органічної будови капіталу. Населення надлишково не абсолютно, а відносно
  7.  Соціально-економічні наслідки інфляції
      розвитку в силу її агресивності, яка пов'язана з її самовідтворення. Вона починає сама себе підхльостувати, збільшуючи інфляційну хвилю. Інфляція, виникнувши, швидко поширюється на всі галузі. Це відбувається тому, що вони пов'язані між собою взаємними поставками. Тому подорожчання будь-якої поставки веде до збільшення ціни продукції, що випускається. Інфляція вважається небезпечною
  8.  Державний бюджет, фінанси і фінансова система
      розвитку функцій та потреб держави. Термін «фінанси» походить від латинського «fi-nancia», що означає дохід, платіж. Вперше зі значенням «грошовий платіж» він почав використовуватися в XII-XV ст. в Італії, ряд міст якої - Флоренція, Венеція, Генуя - були в той час найбільшими європейськими центрами торгівлі та банківської справи. Надалі термін одержав міжнародне
  9.  Концепція «нульового економічного зростання»
      розвитку суспільства. Так, у доповіді Римського клубу '«Межі зростання», підготовленому дослідницькою групою Масса-- чусетского технологічного інституту США під керівництвом проф. Д. Медоуз, зазначалося, що у зв'язку із загостренням протиріч між [швидко зростаючим населенням Землі, бурхливим розвитком виробництва інвестиційних товарів і швидко истощающимися природними ресурсами планети кожен
  10.  Тіньова економіка
      розвинених країнах тіньова економіка була еквівалентною в середньому 12% ВВП, у країнах з перехідною економікою - 23%, а в що розвиваються - 39% ВВП. За даними МВФ, офіційний загальносвітовий ВВП в 1999 р. склав 39 трлн дол Можна стверджувати, що з урахуванням тіньового сектора ще як мінімум 8 трлн дол доданої вартості щорічно виробляється економікою (неофіційної, не потрапляючи в бухгалтерські