| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Розвиток інвестиційних процесів у перехідній економіці |
||
|
Політичні, економічні та соціальні особливості перехід-ної економіки, як одного з варіантів трансформації господарських систем, обумовлюють наявність наступних тенденцій у сфері інвести-вання: 1.Катастрофіческое зниження обсягу і питомої ваги капітальних вкладень у валовому внутрішньому продукті. Інвестиції падають вже в те-чення 12 років. За 1991-1996 рр.. обсяг інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування зменшився більш ніж на 72,1%, у тому числі за 1996 р. - на 18%, в 1997р. - На 5%, 1998р. - На 6,8%, 1999р. у зв'язку із зростанням в про-мисловості інвестиції склали 102%, 2000р. - 117% Рис. 30. Динаміка ВВП та інвестицій в основний капітал (у% до 1989р.) Питома вага інвестицій у валовому внутрішньому продукті знизився з 29% в передкризовий період до 22% у 1990 р., 15,4% в 1996 р. і 9% в 1998р. Згідно з оцінками, кожні 2% спаду інвестицій означають 1% спа-так ВВП. Дана інвестиційна ситуація визначається низкою як екзо-генних, так і ендогенних факторів, що склалися протягом усього перехідного періоду: - неінвестиційний характер проведеної і проведеної приватизації підприємств, - вичікувальна неагресивна стратегія вітчизняного та іноземного приватного капіталу, - антіінвестіціонная спрямованість бюджетної полі-тики держави, - різкий спад інвестиційної та інноваційної діяль-ності на підприємствах, - низький рівень кваліфікації суб'єктів інвестицій-ного ринку, - стан основних фондів і високі виробничих-Цінні та збутові витрати. 2.Міграція капіталу за кордон. Вона становить приблизно 10-12 млрд. дол на рік, в 2000 оцінюється на рівні 15 млрд. Процес втечі капіталу був економічно предопре-діловий негативною реальною ставкою відсотка на початку перехідного пе-періоди. Але з 1993 р. вона стала позитивною і досягла До 1997 р. 1-2% на місяць (позитивних) (при ставці рефінансування ЦБ РФ в 24% го-дових). Це висока реальна ставка відсотка, яка, здавалося б, повинна забезпечити міграцію капіталу в Росію, приплив закордонних ін-вестицій. І хоча за 1991 - 96 рр.. іноземні інвестиції в Росії відвели-чілісь з 1621,1 до 9771,2 млн. дол, в 1997р. - До 13,3 млрд. дол, проте приплив іноземних інвестицій явно не відповідає настільки значною ставкою відсотка і потребам російської економіки в ре-структуризації - до 2 трлн. дол за 20 років. Це пояснюється високою ризикованістю інвестування в Росії, що і викликає вивезення приватного капіталу з Росії в рамках так званого «втечі капіталу», обу-словленная економічною кризою, податковим пресингом і політич-ської нестабільністю. У таких умовах приватний російський капітал ви-возиться за кордон всупереч закономірностям економічної теорії лише через прагнення його власників розмістити капітал у більш стабільній економіці з меншими податками або «відмити» тіньовий капітал. Введення в 1994 р. нових правил укладення зовнішньоторговельних зро-лок (оформлення паспорта угоди в уповноваженому банку, передача цих відомостей банком в ГТК РФ) дозволяє встановити жорсткий митно-валютний контроль і частково зменшити нелегальний вивіз капіталу . Однак такі прямі методи адміністративного регулювання і кон-тролю можуть бути ефективними лише в умовах створення нормальних умов для внутрішнього нагромадження - зниження податкового тягаря, дос-тижения економічної і політичної стабільності, створення дер-жавної концепції здійснення інвестицій за кордоном. За оцінкою рейтингового агенства Fitch IBCA, за 1993-98гг. вивіз капіталу з Росії досяг 136 млрд. дол 3. Виведення капіталу з виробництва. Протягом усього періоду екстенсивного розвитку банківської систе-ми банки фінансували в основному спекулятивні фінансові опера-ції, в кращому випадку капітал вкладався в оборотні активи. У резуль-Таті виробничий капітал перетворювався в торгово-купецький або фіктивний. Накопичені в приватному секторі інвестиційні ресурси не перетворювалися на виробничі інвестиції внаслідок відсутності обіцяної державної підтримки. У 1996р. профінансовано всього близько 10 трлн. руб. державних інвестицій (28,5%), програма кон-версії оборонних галузей профінансована на 4,8%, а інвестиції, намічені до розміщення на конкурсній основі (1 державний рубль на 4 руб. приватних вкладень) для реалізації швидко окупаються комерційних проектів, - на 5,2%. Такий стан дестабілізувало інвестиційний ринок. 4.Високая інфляція вимагає високої рентабельності инвестицион-них проектів і скорочує терміни їх окупності до 1 - 3 років. З одного сто-ку, такі жорсткі вимоги не дозволяють заморозити кошти на де-сятілетія, як було раніше (Атоммаш, БАМ), але з іншого боку, кращі інвестиційні проекти не впроваджуються. 5. Перераспределітельнoе втручання держави знижує мо-мотивації накопичення. У сфері податкової політики чітко простежуються дві тенденції: зростання податків, з одного боку, і прагнення вивести інвестиції з подат-гооблагаемой прибутку. Це знижує мотивацію накопичення в підприємницької структурах. 6.Неопределенность державної інвестиційної політики (го-сударство не виконує своїх обіцянок) деформує систему державного-венного регулювання інвестиційного ринку, яке зводиться до фі-нансових вливанням в окремі галузі на основі політичної кон'-юнктури і лобізму. 7.Сформіровался яскраво виражений сезонний характер інвестицій-онной активності. Пік її припадає на кінець року, на четвертий квартал, що оповіді-ється на темпах інфляції з лагом в три-шість місяців. Тому чітко простежується така особлива риса інфляції в Росії, як максіміза-ція темпів інфляції у першому - другому місцях року. 8. Амортизаційні відрахування використовуються не на воспроізводст-во основного капіталу, а на споживання. 9. Зростають обсяги незавершеного виробництва. Засоби інвестиційних кредитів і прямих бюджетних інвести-цій у виробничу сферу розпорошуються по безлічі об'єктів або спрямовуються на будівництво об'єктів з тривалими термінами введе-ня. 10.Опережающій темп зростання цін на інвестиційні товари обу-словлівает максимальну ліквідність капітальних вкладень - в автомо-били, комп'ютери, оргтехніку. 11.Децентралізація інвестиційного процесу: питома вага державних інвестицій у загальному їх обсязі в 1992р. склав 21%, в 1994р. - 11%, в 1996 р. - 9%, в 1999р. - 6,9%. 12.Сніженіе ефективності інвестицій не менш ніж на 35%, тобто падіння додаткового обсягу продукції на 1 руб. Таким чином, до теперішнього часу інвестиційний криза в економіці Росії почав набувати нову якість - хронічне недо-інвестування стає причиною спаду промислового виробництва, оскільки впливає на спад сильніше обмежень попиту. Несмот-ря на успіхи фінансової стабілізації та зниження темпів інфляції в 1995 - 1996 роках в 1998р. фінансова криза показала, що инвестицион-ний клімат в економіці як і раніше залишається несприятливим. Даль-нейшее скорочення загального обсягу інвестицій стримує структурні та технологічні перетворення виробництва, посилює проблему тих-технологічної відсталості та конкурентоспроможності вітчизняної про-мисловості. Все це свідчить про необхідність розробки спільної для економіки державної інвестиційної політики. Напрями державної інвестиційної політики: 1. Створення умов для пожвавлення інвестиційної актив-ності і припливу в економіку коштів приватних інвесторів - корпоратив-ного національного капіталу, який зумів адаптуватися до умов ринку і здатного забезпечити високу віддачу від інвестованих коштів, оскільки проблеми підвищення інве-стіціонного активності, реконструкції економіки не можуть бути вирішені тільки за рахунок збільшення масштабів державного інвестування. 2. Формування сприятливого інвестиційного кліма-та, тобто створення сприятливих умов для утримання націо-нального капіталу в країні, відпрацювання механізмів його трансформації в реальні інвестиції, сприяння реалізації інвестицій-онних програм корпоративного національного капіталу, що передбачає необхідність: - стійкої стабілізації і подальшого пожвавлення виробництв-ва з опорою на нині конкурентоспроможну частина виробничого апарат-рата; - здійснення комплексу заходів щодо нормалізації платіжної дисци-Плінія, створення сприятливого податкового режиму, який сприяє нарощуванню продуктивного капіталу; - стимулювання інвестицій в реальний сектор економіки за рахунок розвитку системи державних гарантій; - чіткого розмежування сфер відповідальності федерального і місць-ного бюджетів (федеральний бюджет виділяє кошти на розвиток фе-деральному власності та окремих об'єктів муніципальної влас-ності); - забезпечення мінімальних темпів інфляції і низькою банківської процентної ставки, а також зниження прибутковості державних цін-них паперів до рівня, стимулюючого масові інвестиції в економіку; - проведення виваженої політики на фондовому ринку, забезпечують-вающий розумний баланс інтересів його фінансового та реального секто-рів. 3. Держава повинна виконувати функції стратегічного-го інвестора, стимулювати і підтримувати інвестиційну діяльність середнього і малого підприємництва. 4. Зміна державної інвестиційної політики в галузі централізованих інвестицій: - збільшення масштабів державного інвестування за рахунок державних цінних паперів; - зміщення акцентів бюджетного фінансування від реалізації масштабних завдань до підтримки ефективно працюючих підприємств, підтримці інфраструктурних та життєзабезпечуючих виробництв; - підвищення фінансової дисципліни в частині виконання державних зобов'язань по фінансуванню інвестиційних витрат; -розширення масштабів пайової державно-комерційного фінансування ефективних інвестиційних проектів приватного капі-тала, в тому числі за допомогою надання державних гарантій під залучені інвестором в комерційних банках кредити. 5. Орієнтація на наявні внутрішні ресурси накопи-лений в країні і опора, насамперед, на національний капі-тал. 6. Стимулювання комерційних банків до довгострокового кредитування реального сектора, розвиток системи спеціалізовані-рова інвестиційних банків, а також створення необхід-екпортувати умов і законодавчої бази для їх активної госпо-кої діяльності. 7. Розширення масштабів залучення позабюджетних дже-рел фінансування інвестицій на основі: - зміцнення фінансової бази інвесторів через здійснення но-вої гнучкою амортизаційної політики, розширення практики прискореної амортизації основного капіталу; - послідовної зміни акцентів приватизаційної політи-ки з фіскальних завдань поповнення дохідної частини бюджету на реконст-рукцію виробництва і підтримку інвестиційних проектів; - стимулювання інвестиційної активності малого та середнього підприємництва, з цією метою проведення політики його активної дер-жавної підтримки, що враховує галузеві та регіональні осо-сті розвитку цього сектору економіки; - формування умов і механізмів залучення в инвестицион-ную сферу особистих заощаджень і розвиток необхідних гарантій щодо забезпе-чення надійності вкладів населення; - стимулювання залучень накопичень населення у житлову сферу, в тому числі за рахунок надання житлових субсидій, довго-термінових житлових та іпотечних кредитів і т.д. 8. Залучення іноземних інвестицій в економіку Рос-ці. Підвищення інвестиційної активності в чому залежить від ре результативності формованої в даний час інституційної сре-ди для інвестиційної діяльності, що передбачає впровадження нових ефективних форм організації інвестиційного процесу. У тому числі створення фінансово-промислових груп (ФПГ), інвестиційних бан-ков пайових інвестиційних фондів, лізингових та інвестиційних кам-паній, а також подальший розвиток ринку корпоративних цінних паперів. При цьому слід особливо підкреслити, що проведення в життя інве-стіціонного політики можливе лише за умови розвиненої і надійної нормативно-законодавчої бази, створення правових основ інвестицій-онной діяльності в умовах ринку також є одним з основних елементів інвестиційної політики. Враховуючи економічні закономірності, ситуацію, що склалася в Росії і перераховані заходи державної інвестиційної політики можна виділити наступні напрямки подолання інвестиційної кризи: 1.Реальний і легітимна приватизації власності, перехід від «номенклатурної» приватизації як першого етапу первісного накопичених капіталу до «ринкової приватизації». У 1994 р. на недержавні-ських приватизованих підприємствах було вироблено 62% ВНП, в 1996 р. на 124.6 тис. приватизованих підприємств (60% від загального ко-личества державних підприємств станом на початок процесу приватизації) - 70% ВВП, в 1999р . - 75%. Оскільки навіть в умовах інвестиційної кризи третину приватних і акціонерних підприємств таки здійснює інвестиційний процес, перехід до нового етапу при-ватизації - від сформованої континентальної моделі акціонерної собст-ності до більш ефективної підприємницької моделі - дозволяє спрогнозувати посилення інвестиційної активності. 2.Отказ від великого числа пріоритетів, концентрація інвестицій-онних ресурсів держави. В даний час пріоритетними напрямами державної інвестиційної політики є п'ять програм - паливна, продовольчих, житлова, конверсійна і комунікаційна. Розпорошити-ня капітальних вкладень веде до недоінвестування названих про-грам. Тому необхідно виділити пріоритетні галузі або народ-нохозяйственний комплекс, масоване приватне інвестування кото-рого по ланцюжку міжгосподарських зв'язків забезпечить активізацію інвестиційних про-стіціонного процесів в суміжних галузях. Як показують проведені дослідження, із зазначених програм вкладення в ПЕК можуть дати б-струмінь віддачу, але стануть гальмом структурної перебудови, так як будуть сприяти закріпленню експортно-сировинної орієнтації російської економіки. Конверсія ВПК не дає швидкої віддачі, оскільки тут для перепрофілювання та диверсифікації необхідно тривалий час, але зберігає науково-технічний та інтелектуальний потенціал. Нарешті, вкладення в житловий комплекс не дають прямої віддачі, але пожвавлюють ін-вестиционного комплекс і забезпечують позитивні структурні зрушення. На думку західних вчених (Р. Лейард, радника уряду РФ та ін.), вкладення у житлове будівництво можуть стати в умовах економічної кризи генеруючим початком інвестиційної актив-ності в суміжних галузях. 3.Створення сприятливого інвестиційного клімату. Схема 14. Структурні елементи поняття "інвестиційний клімат" Умовами сприятливості інвестиційного клімату являють-ся: - Досягнення критерію фінансової стабілізації - зниження годо-вої інфляції нижче 40%, - Здійснення інституційних перетворень - реформа підприємств у напрямку захисту прав власників (акціонерів), на-Лігво реформа щодо зниження податкового тягаря та введенню інвести-ційних пільг, - Зміна амортизаційної політики - укрупнення блоків амор-тізіруемого устаткування, підвищення норм амортизації, широке засто-сування прискореної амортизації, - Розвиток ринку капіталу - облігаційних ринків підприємств, інституту фінансових посередників, що забезпечують доведення інфор-мації про пропозицію капіталу і реченні інвестиційних проектів до зацікавлених партнерів. 4.Пріорітет приватним інвестиціям як більш ефективним, але з прийняттям державою на себе частини ризиків в умовах високої інве-стіціонного ризикованості перехідної економіки. 5.Увеліченіе обсягів державних інвестицій та підвищення їх ролі в структурній та інвестиційної політики. 6.Прівлеченіе іноземних інвестицій. Вони поки відіграють незначну роль в економіці Росії: в 1993 р. їх обсяг склав 2,9 млрд. дол, в 1996 р. - 9,8 млрд. дол, 1997р. - 13,3 млрд. дол, 1998р. - 16,3 млрд. дол, що можна порівняти з відтоком ка-питала з Росії. Інвестиції в основному направляються в швидкоокупне-мі проекти, які не потребують значних витрат, - у виробництво споживчий товарів і у видобувні галузі. Тому одним з пріоритетних напрямів державної ін-вестиционной політики як і раніше залишається активне залучення іно-дивних інвестицій (див. мал.31). Рис. 31. Динаміка залучення іноземних інвестицій в Росії (за даними Департаменту міжнародного інвестиційного сотрудничест-ва). З метою більш активного залучення іноземного капіталу в Російській економіку передбачається прискорити формування благопри-ятного інвестиційного клімату, завершити створення нормативно-правової бази регулювання інвестицій для забезпечення іноземним інвесторам умов стабільності, захист вкладених коштів від НЕ-комерційних ризиків, відсутність дискримінації. Стратегічною метою інвестиційного співробітництва є збільшення обсягів іноземних інвестицій, що залучаються на основі врахування структурної перебудови (див. рис.32). Рис. 32. Структура іноземних інвестицій в російську економі-ку Для збільшення обсягів залучення іноземних інвестицій до оптимальних 10 - 12 млрд. дол на рік необхідно: - Створення умов для реінвестування вивезеного за кордон російського капіталу, - Підвищення рейтингу країни як реципієнта капіталу, - Зниження некомерційних (політичних) ризиків, - Створення сприятливого інвестиційного клімату через Стабія-зацію податкового режиму. 7.Оформленіе взаємної заборгованості підприємств у вигляді цінних паперів (векселів). Реорганізація, санація і банкрутство неспроможних підприємств сприятимуть оздоровленню інвестиційного клі-мату через реструктурування простроченої заборгованості підпри-ємств, зрослої з 173 трлн. руб. в 1993 р. до 575 трлн. руб. в 1996 р. 8. Розміщення державних інвестиційних ресурсів на кон-КурсН основі. Це передбачає визначення ефективності того чи іншого інве-стіціонного проекту через реальну процентну ставку, яка в умо-вах інфляції вимірюється різницею номінальної процентної ставки і очікуваного рівня інфляції. При цьому реальна норма віддачі від проекту має перевищувати реальну процентну ставку (при невеликих темпах інфляції): ? > (I -? Е), де? - Реальна дохідність інвестиційного проекту, i - номінальна ставка відсотка, ? Е - очікувана інфляція. Отже, найважливішою особливістю перехідної економіки (в відпо-вії з підписаним 24 червня 1994 на острові Корфу Угодою між Європейським Союзом і Російською Федерацією про партнерство і співробітництві Росії визнана країною з перехідним типом економіки, що ставить її в проміжне положення між країнами з державною торгівлею і країною - членом ГАТТ) є наявність інвестиційного кризи. Однак кризові явища в інвестиційній сфері з різним ступенем глибини торкнулися розрізняються за соціально-економічними критеріями сектора економіки. Тому необхідно про-аналізувати структуру накопичення в перехідній економіці. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3. Розвиток інвестиційних процесів у перехідній економіці" |
||
|
||