Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
В.К. Ломакін. Світова економіка, 2002 - перейти до змісту підручника

Характерні риси світової економіки

. Усі дослідники визнають, що світове господарство являє собою певну систему.
- Основою виникнення й існування системи виступає її цілісність, що припускає економічну взаємодію всіх складових частин системи на досить стійкому рівні. Тільки в цьому випадку можлива регулярна циркуляція виробленого продукту в глобальному масштабі і забезпечуються постійна діяльність, життєздатність системи, її саморегулювання і розвиток. Така єдність світового господарства, циркуляція відтвореного продукту забезпечуються національними та міжнародними ринками з властивими їм товарно-грошовими відносинами і множинністю цін.
- Світова економіка відноситься до числа складних систем, що характеризуються множинністю складових її елементів, ієрархічністю, багаторівневістю, структурностью, нерівномірністю економічного розвитку.
- Ієрархічність передбачає, що функціонування світової господарської системи передусім на задоволення попиту вищого системного рівня. Економічна міць розподіляється у світі дуже нерівномірно. Три держави - США, Японія і Німеччина, з 8% населення планети, - акумулюють половину світового доходу і володіють більш ніж 1/3 купівельної спроможності всіх країн світу. У цьому зв'язку розповсюджуваний тезу про те, що в умовах відкритої економіки кожна країна, переслідуючи свої інтереси, діє для загального прогресу в світі, лише маскує задоволення інтересів певного числа країн.
- Основу системи складає міжнародне й обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання. Кожна з цих фаз світового відтворювального процесу як у глобальному масштабі, так і в рамках окремих держав у залежності від їхнього місця і ролі в цілому впливає на функціонування усієї світової господарської системи. Остання має і властиві їй як цілому визначені напрямки свого розвитку, але вона не розвивається поза національними господарств.
- Система розуміється неоднозначно. При одному підході вона повинна мати загальну мету, яка виступає як рушійна сила її розвитку.
Усередині такої системи можуть існувати відособлені сектори - підсистеми, що володіють специфічними характеристиками, але проте підлеглі організуючої мети системи в цілому. Інше розуміння системи виходить з того, що вона складається з ряду відособлених підсистем з різними і навіть протилежними цілями. Але вхідні в неї підсистеми повинні бути пов'язані між собою і взаємно впливати один на одного. Така структура систем може мати тимчасовий, перехідний характер, оскільки найбільш життєздатні підсистеми чи перетворять підкоряють своїм цілям інші. В іншому випадку система розпадається.
- Світова економіка як система має загальну мету. У кінцевому рахунку її функціонування спрямоване на задоволення потреб (попиту), але в різних підсистемах ця мета модифікується в силу різних соціально-економічних умов. Створення нових підприємств не може бути самоціллю. Воно може бути виправдано, якщо сприяє збільшенню пропозиції і попиту, поліпшення умов життя населення.
- Світова економіка як система не може розвиватися без визначеного порядку, заснованого на нормах міжнародного публічного і приватного права, які регулюють економічні відносини між державами, економічними об'єднаннями, юридичними і фізичними особами. Дотримання встановлених конвенційних і звичайних норм забезпечується самими державами і колективними формами контролю за дотриманням міжнародного права, яким займаються різного роду міжнародні організації. Ці правила уточнюються і переглядаються відповідно до потреб розвитку світових продуктивних сил і окремих підсистем і елементів.
- Світове господарство є історичної і політико-економічною категорією. Це пояснюється тим, що кожному конкретному історичному етапу притаманні певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізації господарського життя і соціально-економічна структура.
- Світове господарство являє собою складну економічну систему, що складається з окремих елементів, суб'єктів, які самі є системами з властивим тільки їм регулюванням.

Відносини між окремими елементами світового господарства складають рівні. Відносини між державами складають міжнародний рівень, який регулюється міжнародними правилами і нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень - сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації. Він все більше стає автономним, все менше піддається регулюванню.
Транснаціональний рівень включає також мережа потоків неформальної діяльності: торгівля наркотиками, зброєю, підпільна міграція.
Безліч елементів, з яких складається світова господарська система, діють там одночасно. Між центрами сили існують зіткнення, домовленості, об'єднання. Виникають риси олігополії, що поширюють свою стратегію або на увесь світ, або на окремі райони.
- У соціально-економічному плані світове господарство неоднорідне. Провідне місце в ньому належить промислово розвиненим західним країнам. Особливе місце займають країни, що розвиваються, у яких багато в чому зберігається залежний характер їхніх економік від індустріальних країн. Велику специфіку у своєму розвитку мають східноєвропейські країни з перехідною економікою і цілий ряд інших держав. В цілому світове господарство являє собою складне соціально-економічну освіту.
- У виробничому і соціальному плані світове господарство являє собою арену протиріч, конкурентної боротьби, які розгортаються як всередині країн, так і в планетарному масштабі. Вони охоплюють фактори виробництва (продуктивні сили), національні освіти і економічні об'єднання, групи підприємців, підприємців і робочу силу.
- У світовому господарстві, як і в будь-якій складній системі, є вузькі місця або аттрактари, що володіють такими властивостями, що навіть слабкі впливу на них здатні викликати істотні, а іноді й катастрофічні зміни в стані і поведінці всієї складної системи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Характерні риси світової економіки "
  1. 1. Сутність перехідної економіки, її головні завдання
    характерно для сформованої системи. Перехідна економіка в ряді колишніх соціалістичних країн представляє собою якусь суміш елементів (відносин, зв'язків, інститутів) централізованої і сучасної ринкової систем. Сюди іноді додаються елементи ринкової економіки вільної конкуренції і традиційної господарської системи. Слід розрізняти концепцію і реальний розвиток
  2. 2. Становлення політичної економії як науки. Економічні погляди А. Сміта
    характерного для філософії вісімнадцятого століття тези про існування "природних законів", Сміт в якості природних характеристик людини у своїй роботі вводить два основних поняття: "почуття симпатії" і "внутрішній спостерігач" (совість). При цьому основою симпатії Сміт вважав здатність людини силою уяви ставити себе на місце інших людей і відчувати за них. Залишаючись на
  3. Лекція 8-я Історичне місце марксизму. Переворот в політичній економії
    характерних для неї? Корінним недоліком класичної школи було те, що вона підходила до економічних явищ метафізично. * К. Маркс. Капітал, т. III, 1955 р., стор 844, 91 Класики розглядали відкриті ними економічні закони, як вічні закони, аналогічні законам природи. До самої ж природі класики також підходили метафізично, розглядає-вая її як
  4. Лекція 10-я Нова історична школа
    характерна і типова вона для Німеччини. Між старою і новою історичною школою мається це-лий ряд точок дотику, спільних моментів, характерних для історичної школи в цілому. Нагадаю про деякі риси, які характеризують істо-рическую школу в цілому. Історична школа являє собою своєрідну різновид вульгарної політичної економії. Пред-ставники цієї школи
  5. Лекція 17-я Реформістські ілюзії і зрадницька роль лейборизму
    характерно заперечення класової бо-16 * 243 б. У програмі лейбористської партії 1918 йдеться про те, що лейбористська партія звертається до розсудливим Муя ^ чинам і жінкам усіх класів. Сам термін «розсудливість-щие» * 11мел специфічний відтінок. Програма хотіла наголоси-ти, що вона звертається до представників усіх класів, які не стоять на революційних позиціях. Зазначу
  6. 9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
    Характерно сблі-ються з неоліберальної моделлю, для США, навпаки, з неоетатіст-ської. Проте, розвиток змішаної економіки являє собою поєднання цих трьох моделей. Але їх прояв в конкретній економіці змінюється від однієї країни до
  7. § 22. Причини виникнення і сутність монополій
    характерних рис монополізованої економіки. Таким чином, виникнення підприємств-монополістів - закономірний результат розвитку продуктивних сил, еволюції ринку, дії законів конкуренції. Дана причинно-наслідковий зв'язок відображена у сформульованому В. І. Леніним законі монополізації виробництва. Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва і капіталу, але
  8. § 50. Причини і механізм циклічних коливань
    характерно в цілому поступальний економічний розвиток. Економічне зростання забезпечується за рахунок приросту робочої сили, основного капіталу і освоєння досягнень НТП. Однак детальний статистичний аналіз, що проводиться багатьма дослідниками, показує, що на тлі загального тренду спостерігаються досить істотні, періодично повторювані відхилення в ту і іншу сторону, що свідчать про
  9. § 57. Основні закономірності розвитку економічної системи наприкінці XX - початку XXI в.
    Характерно і для інших розвинених країн. Дана тенденція спостерігається вже останні два-три десятиліття, незважаючи на спроби урядів багатьох країн зменшити частку державних витрат у ВНП. Деякі західні вчені прогнозують, що в майбутньому домінуючою стане державна форма власності і до 2200 в США держава володітиме 90% всієї реальної власності. Однак такі
  10. 2.5. ЗМІСТ КАТЕГОРІЙ «СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА» І «ВИРОБНИЧІ ПРОПОРЦІЇ». МЕТОДИ ОЦІНКИ структурних зрушень в економіці
    характерні риси зміни галузевої структури найбільш розвинених країн за післявоєнний період: 1. Зміна співвідношення між промисловістю та сільським господарством, що проявилося в зниженні питомої ваги останнього в ВНП (в США - майже в три рази). Причиною є випереджаюче зростання продуктивності праці в сільському господарстві в порівнянні з промисловістю, що можна розглядати як