ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Л.А.Ніколаева, І.П.Черная. Історія економіки, 2006 - перейти до змісту підручника

4.3. Економічний розвиток Російського централізованого-ванного держави в сер. XV - сер. XVII вв.


Новий період російської історії В.О. Ключевський назвав "Русь Ве-лікая, Московська, царсько-боярська, військово-землеробська", що дос-таточно повно характеризує зміни в політичному і хозяйствен-ном розвитку країни. У цей час завершився процес внутрішньої ко-лонізаціі, в результаті якої в шість раз збільшилася територія країни. Сталося державне об'єднання російських земель під владою Москви, що дозволило ліквідувати феодальну раздроб-ленность і повалити татаро-монгольське іго, а також створити систему централізованого управління.
Територіальне розширення земель відставало від їх якісного збільшення: середня щільність населення в ХVI-пер. пол. ХVII в. со-ставлять від 0,3-0,4 до 8 осіб на 1 кв. км. Основою російської економіки залишалося сільське господарство, що базується на феодальної власності на землю при збереженні приватновласницьких (вотчина, "поже-лову вотчина", маєток), церковно-монастирських, палацових, козачих і чорносошну господарств. Аграрні технології не відрізнялися високою продуктивністю. Навіть до початку ХVI в. трипілля у мно-гих землях поєднувалося з підсік і перелогом. Зберігалися примітив-ні знаряддя праці (соха з відвальним пристроєм, дерев'яний плуг, борони, коси, ланцюги). Переважання однокінних господарств також тор-Мозіло застосування більш досконалих методів обробки землі. В результаті аграрний сектор характеризувався слабким освоєнням терри-торії ( навіть в європейській частині заорювання становила в середині XVII в. 20% всієї землі) і низькою врожайністю на рівні "сам - 2", до кінця ХVI ст. - "сам - 3-4" (отримання додаткового продукту починається з рівня "сам - 5 "). Недостатній рівень розвитку землеробства і жи-тваринництві сприяв збереженню промислів: бортництва, рибальства, полювання і солеваріння. Розвиток сільського господарства про-продовжували носити натуральний характер, що підтримує замкнутість селянських господарств. Їх головною рисою залишається патріархально-сімейний корпоративізм, в якому всі відносини підпорядкування і залеж-ності зм'якшувалися формами патерналізму.
До 60-х ХIХ в. село кількісно переважала над містом. Для Русі був характерний скупчено-гніздовий і гніздовий тип сільського розселення (село з "тягнуться "до нього селами). Галузева диференціація не прийняла форм різкого функціонального розмежування західноєвропейського типу. Міста військово-політичного проісхожде-ня з присадибною типом забудови мали умови для занять не тільки ремеслом, а й сільським господарством. Водночас міста були торгово- ремісничими центрами зазвичай значних по радіусу рай-онов. Для ХVI в. виявлено 210 назв міських ремесел; для початку ХVII в. - 250 при чисельній переважання спеціальностей, пов'язаних з виготовленням їстівних припасів, виробництва одягу, тканини і німи начиння. Організація ремісничого виробництва перебувала в рамках рівня простої кооперації, але в XV в. почали виникати нові перехідні форми типу казенних мануфактур, що забезпечують потреби царського двору і армії.
Розглянемо особливості їх організації на прикладі Хамовний (текстильних) дворів:
* відсутність чіткої ремісничої спеціалізації, виконання ха-мовня повинності пов'язувалося з володінням в слободі двору і земель-ного ділянки;
* населення не було закріпачене; була можливість займатися торгівлею та іншими промислами (надання пільг);
* виробництво не було пов'язано з ринком, носило збитковий ха-рактер, не виходило за рамки вотчинного господарства.
Хамовний двори , будучи національною формою організації ре-месла, зазнали еволюцію від рівня індивідуального виробництва на дому до становлення замкнутого виробництва з попредметно раз-діленням праці в спеціальному приміщенні, тобто від розсіяної до змішаної та централізованої мануфактури.
Поряд з казенними в XVII в. з'явилися купецькі мануфактури (металообробка, шкіряні, керамічні та текстильні), де пре-майново використовувався вільнонайманий працю (селян на оброк).
Наймана праця застосовувався і в ремісничому виробництві ( захребетники і подсуседнікі).
Розвиток ремесла супроводжувалося посиленням його територіальної спеціалізації. До ХVII в. складається яскраво виражена територіальної-ная структура економіки.
1. Ремісничі центри:
Тульско-Серпуховський район, Устюжна, Тихвін, Заонежье, Устюг Великий, Урал і Західний Сибір - центри з виробництва заліза. Найбільш активними підприємцями у видобутку і переробки руди були селяни, рідше феодали і держава, монастирі;
Тула - збройове виробництво;
Ярославль, Нижній Новгород, Ржев, Псков, Смоленськ - обробка льону і виробництво полотна.
2 . Сільськогосподарські центри:
Черноземье і північне Поволжі - вирощування хлібів;
західні і північно-західні райони - виробництво технічних культур (льон і коноплі).
Зростання продуктивних сил в сільському господарстві і ремеслі, углиб-ня суспільного розподілу праці і територіальної спеціалізації-ції приводили до неухильного розширення торгових зв'язків. Торгівля велася на ярмарках і ринках. З другої половини XVI в. почали скла-дивает великі обласні ринки, в XVII в. торговельні зв'язки істота-вали вже в національних масштабах.
Встановлення та розширення економічних зв'язків між усіма господарюючими суб'єктами, а також між окремими ринками в масштабах країни означало складання всеросійського ринку.
Проте в цілому економічний розвиток Московської держави наприкінці XVI-поч. XVII ст. було порівнянно з XIII-XIV століттями в Західній Європі. За відсутності хороших сухопутних повідомлень і замерзаемость річок торговий оборот йшов дуже повільно; торговий капітал часто обертався тільки один раз на рік. Дороги, непроїзні через топей і лісів, також були небезпечні з причини грабежів. Крім того, важким тягарем на торгівлю лягали всілякі торгові збори, мита, проїзні, тамга, мостовщина, Мит і пр .
Важливою характеристикою російського купецтва була його роль по-середника-оптовика: скупка товару у ремісників і селян для по-наступного перепродажу з прибутком. Це визначалося:
* недоліком капіталів і кредиту у основної маси торговців;
* низькою купівельною спроможністю населення, не допускаю-щей вузької спеціалізації в торгівлі;
* традицією господарської поведінки, що вимагає зберігання продуктів з запасом.
Професійне купецтво було неоднорідним. Купецька еліта складалася всього з 13 гостей, що мали капітал від 20 до 100 тис. руб. Середній шар включав 158 осіб вітальні і 116 осіб сукон-ної сотень, звільнених від посадского тягла, але раз на 2-6 років (в залежності від кількості членів сотні) виконують урядові доручення (купівля товарів для скарбниці, несення митної та опо-вої служби і т.д.). Нижчий шар становили наймані працівники.
Категорії найманих торгових працівників:
* прикажчики, що виконують функції компаньйона;
* в'язня, що працюють в крамниці на умовах контракту;
* рознощики, які здійснюють торгівлю з "лотка" в "різно-ську";
* люди, що знаходяться в особистій залежності від купця (як прави-ло, полонені: турки або татари).
Розширення торгівлі зажадало уніфікації грошової системи, що характеризується паралельним ходінням "новгородки" і "московки". Реформа 1535 Олени Глинської не тільки усунула наявний у країні грошовий дуалізм, а й встановила державний контроль над карбуванням монети. Нерозвиненість грошових відносин простежується-ється і на лихварстві. До ХVII в. зростання відсотка за позиками вважався нормальним явищем. Указ 1626 обмежив термін справляння відсотків до 5 років, поки сума відсотків не складе отриману позику (тобто з 20% річних). Покладання 1649 р. зовсім заборонило відсотки на позики, але неофіційно вони продовжували існувати.
Недостатня розвиненість системи економічних відносин по-вимагала формування жорсткої авторитарної системи управління як у центрі, так і на місцях.
Стару примітивну систему управління за допомогою введених і путніх бояр, а також установ наказового типу в середині XVI в. замінила нова наказовому система, що включає спеціальні установи військового призначення, апарат палацового управління, фінансові та судово-поліцейські органи. Змінилася і система місцевого управління: була обмежена влада кормленщиков, з'явилися нові посадові особи (городові прикажчики, губні і земські старости, митні та шинкові виборні голови). У таких умовах представники виробляє класу виявилися політично й громадянськи безправними.
За своїм становищем зближуються різні групи залежного населення, зникає поділ на оброчні і панщинні двори. Однак з'являються нові форми особистої залежності: примусове кредитуванні при перекладі з тяглом ріллі на порожні і запустевшие зем-ли; бобильщіна; повне і служилої холопство.
У найбільш сприятливому становищі опинилися казенні (чорно-сошні) селяни, виконують тільки державні податки і повинності, в найменш сприятливому - церковно-монастирські і помісно-вотчинні селяни, що несуть не тільки державне тягло, а й виконують феодальну ренту на користь господаря. розширенням-ня державного апарату вимагало підвищення частки державного-ських податків (з 10% в 1540 р. до 66% в 1576 р., а з середини XVI в. до середини XVII ст . розміри податків підвищилися удвічі). Збільшилося і їх кількість. В цей час стягуються данину, Ямський гроші, прийме (на будівництво облогових споруд), окупність (викуп полонених), скарбниця-чееви, дьячьей і Подьячий мита, гроші на утримання іноземних послів, Годування відкуп і т.д. При Івані Грозному була встановлена ??єдина для всієї держави міра визначення прибутковості - "соха", що залежить від приналежності і якості землі. Особливі податки вводь-лись для утримання війська.
Зміцнення економіки, стало прямим наслідком утворення Російської централізованої держави, призвело до розширення зовніш-неекономічних зв'язків. Проте їх розвитку заважала відірваність Росії від морів. Поразка у Лівонській війні (1558-1583 рр..) остаточно-кові закрило для країни шлях на Балтику. Разом з тим відкриття Північного морського шляху, завоювання Казані й Астрахані, поступове освоєння Сибіру сприяли активізації внутрішньої і зовнішньої торгівлі за посередництва Англії та Голландії. Основну роль стала грати Архангельська ярмарок, торгівля на якій носила пре-майново односторонній і мінової характер. Баланс торгівлі західних країн з Росією на Балтиці і Білому морі був пасивний, по-цьому поряд з товарами західні купці привозили гроші для покупки російських товарів. З Сходом торгівля йшла менш жваво. На рубежі ХVI-ХVII ст. торговий оборот з Заходом сягав 150 тис. рублів, а з Сходом - трохи більше 4 тис. рублів.
Включення Росії в сферу світової торгівлі, на думку Модель-скі і Томпсона, сприяло поширенню довгих хвиль в вітчизняному-жавної економіці. Вони носили екзогенний характер, а тому їх основною рушійною силою стало розширення державного попиту. Імпульс господарському розвитку в економічних циклах 1540-1590 і 1590-1640 рр.. давали державні реформи 1550 і 1620 рр.. Вони носили комплексний характер (одночасно військовий, фінансовий і адміністративний), обумовлений необхідністю адміністративно-го та фінансового перебудови, викликаного подорожчанням військових витрат внаслідок існуючої військової загрози. Природне в таких умовах відсутність стимулів для приватнопідприємницької діяльності сприяло більш глибокому, ніж у Європі, проникнення-вению державної машини в сферу економіки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" 4.3. Економічний розвиток Російського централізованого-ванного держави в сер. XV - сер. XVII ст. "
  1. 3. Гармонія правильно розуміються інтересів
    економічної перебудови. Вони протиставляли голослівно затверджується порочність капіталізму ідеального щастя, яким людина буде насолоджуватися в соціалістичному Елізіумі ** майбутнього . Соціалістичний спосіб виробництва знищить кайдани, за допомогою яких капіталізм стримує розвиток продуктивних сил, і збільшить продуктивність праці і багатство понад усяку міру. Збереження
  2. Коментарі
    економічна теорія може бути розчленована на свої найпростіші елементи, а історії та соціології відводилася допоміжна роль. На думку Менгера, емпіричний матеріал відіграє допоміжну роль в економічному дослідженні. Історичний метод дослідження характеризувався при цьому як чисто описовий. Менгер дотримувався точки зору Берка щодо непланованої розвитку суспільства і
  3. Генезис економічної науки
    економічної науки слід шукати в навчаннях мислителів стародавнього світу, перш за все країн Стародавнього Сходу - колиски світової цивілізації. Староіндійські «Закони Ману» (IV-III ст. до н.е.) відзначали існування суспільного розподілу праці, відносин панування і підпорядкування. У працях давньокитайських мислителів, серед яких особливо виділявся Конфуцій (551-479 рр.. до н.е.), вказувалося на
  4. Лекція 1-я Історичні умови виникнення марксизму
    економічних робіт Маркса у зв'язку з тим, що студенти протягом ряду років детально вивчають економічне вчення Маркса і Енгельса. Завдання цього розділу: з'ясувати, як розвивалося вчення Маркса і Енгельса, як воно поступово збагачувалося. Зокрема для нас перед * ставлять великий інтерес аналіз виникнення марксизму. Певною ленінської роботі «Матеріалізм і емпірії-
  5.  Лекція 4-я Розробка програми комуністичного руху
      економічної теорії, які були розвинені у перед-простують роботах. Таким чином підводиться підсумок всьому попередньому періоду 40-х рр.., Вірніше періоду до револю-ції 1848 Перш за все треба сказати, що в цій роботі в виключи-кові чіткою і яскравій формі обгрунтовується центральне по-ложение марксизму про неминучість краху капіталізму і підкреслюється, що капіталізм створює
  6.  Лекція 14-я Американські апологети найманого рабства. Д. Б, Кларк
      економічна література США віддавна відрізнялася низкою особливостей. Перш за все як перша особливості слід зазна-тить, що в американській буржуазній літературі переважає 192 відкритий захист економічної і політичної реакції. У цьому відношенні американська економічна література має мно-го спільного з німецькою літературою. В економічній літературі іноді
  7.  Тема 4. Господарський лад російських земель в IX-XVII ст.
      економічні основи об'єднання російських земель. Формування наказовій системи управління. Патріархально-сімейний корпоративізм як найважливіша риса російського домогосподарства. Посилення закріпачення. Становлення і еволюція національних форм організації виробництва. Розвиток торгівлі. Економіка Російської централізованої держави в другій по-Ловін XV-XVII ст. Освіта всеросійського ринку.
  8.  5.4. Умови первісного нагромадження капіталу в Росії
      економічним розвитком країни. Особливості первісного нагромадження капіталу в Росії: 1. Панування феодальної власності на землю. 2. Велика роль внутрішньої торгівлі, державних премій і субсидій. 3. Нерівномірність і незавершеність процесу. 4. Збереження кріпосного права. 5. Одночасна поява мануфактур. Процес первинного капіталу в Росії був пов'язаний з
  9.  1. Російський меркантилізм
      економічній та культурній відсталістю і жорсткої грунтом все посилюються кріпосницькихвідносин. На початку царювання Олексія «Найтихішого» - якраз тоді, коли територія країни набула грандіозні євразійські обриси, - Соборне укладення 1649 р. підвело підсумок закріпачення селян і посадських людей, а з подувом західних впливів в Росію стали проникати і ідеї меркантилізму.
  10.  6. Свобода
      економічно самодостатній індивід або сім'я, скитающиеся країні, були вільні лише до тих пір, поки на їх шляху не зустрічався сильніший індивід. У безжальної біологічної конкуренції більш сильний завжди опинявся правим, а слабкий не мав іншого вибору, крім беззаперечного підпорядкування. Первісна людина, безумовно, не був народжений вільним. Термін свобода може знайти сенс
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний