Головна
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
П.Г. Перерви, Н.І. Погорєлов, В.Г. Дюжев. Економіка і організація праці, 2006 - перейти до змісту підручника

21.4.2. Аналіз якості норм праці

Якість норм праці на підприємстві характеризується кількома показниками: складом і структурою норм праці і рівнем їх виконання, ступенем єдності і равнонапряженность норм, динамічністю і прогресивністю норм праці.
Етапи аналізу якості норм наступні: загальна оцінка якості діючих норм; оцінка їх по окремих підрозділах (цехах, видах робіт, розрядами робітників, операціями); встановлення причин різної напруженості норм.
Насамперед, необхідно визначити частку науково обгрунтованих і дослідно-статистичних норм праці. Ці показники характеризують по суті справи методи встановлення норм, а не їх якість. На підприємстві частка науково обгрунтованих норм розраховується за кількістю застосовуваних норм, за чисельністю робітників, які працюють з тих чи інших норм, по трудомісткості робіт, виконуваних за науково обгрунтованими і дослідно-статистичним нормам.
Вихідні дані для перших двох розрахунків наявні у формі № 4-т розділ II, а для визначення питомої ваги обгрунтованих норм по трудомісткості робіт дані беруться з документів оперативного обліку. Для детального аналізу розраховуються середні показники за рік. Розрахунки можна виконати за формулами:

частка науково обгрунтованих норм


,,

частка науково обгрунтованих норм


,

частка науково обгрунтованих норм


(21.48)
де dн.о - частка науково обгрунтованих норм;
Чн.о - чисельність робітників, повністю працюють за науково обгрунтованими нормами;
Чобщ - загальна чисельність робітників, праця яких нормується;
Кн.о - кількість науково обгрунтованих норм;
Кобщ - загальна кількість норм (на ділянці цеху за видами робіт);
Тн.о - робочий час, відпрацьований за науково обгрунтованими нормами;
Тзаг - загальна тривалість часу, відпрацьованого на відрядних роботах.
Приклад характеристики норм наведено в табл. 21.10.
Таблиця 21. Визначимо частку обгрунтованих норм по підприємству в
Найменування показників Базисний рік Плановий
план виконання
Кількість розроблених норм на виробничу програму по підприємству, одиниць 25950 26130 25900
у тому числі науково обгрунтованих 12940 14000 12960
Те ж в основних цехах 15050 14900 15380
у тому числі науково обгрунтованих 10200 11050 11300
Те ж у допоміжних цехах 10900 11230 10520
у тому числі науково обгрунтованих 2740 2950 3020
Середня чисельність робітників-відрядників 1210 1220 1228
у тому числі працюючих за науково обгрунтованими нормами

620


725


702
Те ж в основних цехах 820 800 830
у тому числі працюючих за науково обгрунтованими нормами 570 580 605
Те ж у допоміжних цехах 390 420 398
у тому числі працюючих за науково обгрунтованими нормами 120 145 152
Відпрацьовано на відрядних роботах, тис. людино-годину 2047, 2165, 2174,
в тому числі за науково обгрунтованими нормами 980,5 1005,1 1020,3
Те ж в основних цехах 1 407,4 1423,0 1450,0
в тому числі за науково обгрунтованими нор мам 680,4 700,2 710,5
Те ж у допоміжних цехах 639,7 725,0 724,6
в тому числі за науково обгрунтованими але рмам 300,1 304,9 309,8

цілому в 1974 р.
Розрахунок за чисельністю робітників:
d1=(702: 1228)? 100=57,1%.
Розрахунок за кількістю норм праці:
d2=(12960: 25900)? 100=50%.
Розрахунок за витратами робочого часу:
d3=(1020,3: 2174,6)? 100=47%.
Однак отримані таким чином показники не зовсім точні. Так, на показник питомої ваги обгрунтованих норм, розрахований за кількістю норм, впливає обсяг робіт. Наприклад, в цеху діють 1800 норм, з них 900, тобто 50%, науково обгрунтовані. Цех випускає виріб 1 - 1500 шт. і виріб 2 - 3000 шт. За умови, що нормований час на ці вироби однаково, частка науково обгрунтованих норм, розрахована за трудомісткості, дорівнюватиме лише 40% [1800: (1500 + 3000)? 100].
При розрахунку по пропонованих формулами важко визначити також число робочих, повністю працюють за науково обгрунтованими нормами. Тому треба зіставити показники, розраховані за кількістю робітників і трудомісткості робіт. Для розрахунку уловного числа робітників-відрядників, праця яких нормується за науково обгрунтованими нормами, зіставляються показники чисельності робітників:
,

умовне число робітників-відрядників, що працюють за науково обгрунтованими нормами


(21.49)
де Сн.о - умовне число робітників-відрядників, що працюють за науково обгрунтованими нормами;
Собщ - середня чисельність всіх робітників-відрядників;
Нн.о - кількість нормо-годин, витрачених на роботи, що виконуються за обгрунтованими нормами;
Нобщ - загальна кількість нормо-годин, відпрацьований за той же період.
Ставлення (Сн.о: Собщ) більш точно показує частку науково обгрунтованих норм праці в цеху або на підприємстві. Виходячи з наших даних, визначимо умовна кількість робітників-відрядників, зайнятих на роботах, нормованих за науково обгрунтованими нормами, у плановому періоді.
Сн.о=1228? (1020,3 / 2174,6)=577 чоловік, тоді (577/1228)? 100==47%.
Частка науково обгрунтованих норм розраховується по підприємству в цілому і окремо за основним та допоміжному виробництву, після чого визначається динаміка показників, ступінь виконання заходів щодо збільшення частки обгрунтованих норм на підприємстві і в цехах, виявляються причини невиконання завдання . У табл. 21.11 на підставі отриманих даних показано зміна структури норм праці на підприємстві.
Таблиця 21. (У%)

Показники Базисний рік Плановий рік Зростання показника
план фактично планового порівняно із звітним фактичного в порівнянні з плановим фактичного порівняно із звітним
Частка науково обгрунтованих норм на підприємстві, розрахована за чисельністю робочих 51,2 59,4 57,1 116,0 96, 1 101,5
Те ж в основних цехах 69,5 72, 5 73,0 104,3 100,7 105,0
Те ж у допоміжних цехах 30,8 34,5 38,2 112,0 110,7 124,0
Частка науково обгрунтованих норм на підприємстві , розрахована за кількістю норм 49,9 54,6 50,0 109,4 91,6 100,2
Те ж в основних цехах 67,8 74,2 73,5 109,4 99, 1 108,4
Те ж у допоміжних цехах 25,1 26, 3 28,7 104,8 109,1 114,3
Частка науково обгрунтованих норм на підприємстві, розрахована за величиною відпрацьованого часу,% 47,9 46,4 47,0 96,9 101,3 98,1
Те ж в основних цехах 48,3 49,2 49,0 101,9 99,6 101 4
Те ж у допоміжних цехах 46,9 42,1 42,8 89,8 101,7 91,3

Крім того, отримані дані порівнюються з середньогалузевими показниками, а також з аналогічними показниками передових підприємств.

Одним з показників якості застосовуваних норм праці є також рівень їх виконання, який розраховується як відношення нормованого до фактично витраченому часу на відрядних роботах. Середній відсоток виконання норм визначається для кожного робітника, дільниці, цеху (окремо по основних і допоміжних цехах) і по підприємству в цілому. Фактичні дані порівнюються з плановими і базисними (табл. 21.12), встановлюються причини відхилення показників, визначаються заходи щодо усунення виявлених недоліків.
Таблиця 21. (У%)

Показники Базисний рік Плановий рік Зростання показника
план фактично планового порівняно із звітним фактичного в порівнянні з плановим фактичного порівняно із звітним
Середня виконання норм по підприємству 128,2 123 120 96,1 97,6 93,7
Те ж в основних цехах 125 119 117 95,2 98,3 93,6
Те ж у допоміжних цехах 135 128 126 94,8 98, 4 93,3

При аналізі виконання норм виробітку треба враховувати всі фактори, що впливають на його рівень: втрати робочого часу, понаднормова робота і т. д.
Припустимо, що в основних цехах понаднормові роботи в середньому склали за рік 15% до числа відпрацьованих годин, а в допоміжних цехах внутрішньозмінні втрати робочого часу були 10%. Тоді з урахуванням використання робочого часу виконання норм в основних цехах складе 101,7% (117: 1,15) і в допоміжних 139,8% (126? 1,11).
Необхідно проаналізувати також рівень виконання норм робітниками-відрядниками. При цьому слід перевірити правильність розподілу відрядників за ступенем виконання норм з урахуванням даних про внутрізмінних втратах робочого часу і часу понаднормових робіт.
У табл. 21.13 показано виконання норм виробітку робітниками-відрядниками на підприємстві.
Таблиця 21.13

Показники Розподіл робітників-відрядників за ступенем виконання норм виробітку (осіб) Середня виконання норм,%
90-100% 100-105% 105-110% 110-120% 120-130% 130-150% Від 150 і вище Разом
Робочі основних цехів 123 67 101 272 126 73 68 830 117
Робочі допоміжних цехів 18 26 41 90 113 57 53 398 125
Разом по підприємству 141 93 142 362 239 130 121 1228 120

Якщо на підприємстві 1228 робочих-відрядників і 950 робітників-почасових (їх праця, як правило, не нормується), то з усіх робочих працю нормується тільки у 56% [(1228/2178)? 100]. Середнє виконання норм виробітку робітниками-відрядниками по підприємству - 120%, в тому числі робітниками основних цехів - 117%:
,



а робочими допоміжних цехів - 125%:
.



З всіх робітників-відрядників не виконують норми всього 141 чоловік, тобто 11,5% [(141/1228)? 100]; з числа робітників основних цехів не виконують норми 123 людини, або 14,8% [(123/830)? 100], а з числа робітників допоміжних цехів - 18 осіб, або 4,5% [(18/398)? 100].
Виконують норми вище середнього рівня по підприємству з робітників основних цехів 267 чоловік (126 +73 +68), тобто 32% [(267/830)? 100], з них виконують норми від 120 до 130% - 126 осіб, або 15,1% [(126/830)? 100], від 130 до 150% - 73человека, або 8 , 8% [(73/830)? 100] і понад 150% виконують норми 68 осіб, або 8,2% [(68/830)? 100].
З робочих допоміжних цехів виконують норми вище середнього рівня 223 людини (113 +57 +53), тобто 56,7% [(223/398)? 100], з них від 120 до 130% - 113 осіб, або 28,4% [(113/398)? 100], від 130до 150% - 57 осіб, або 14 , 4% [(57/398)? 100], і понад 150% виконують норми 53 людини, або 13,3% [(53/398)? 100].
Середня виконання норм виробітку (без урахування робітників, які не виконують норми) складе 123,1%
.



Якщо все робітники-відрядники будуть виконувати норми, то продуктивність їх праці підвищиться на 2,6% [(123,1 / 120)? 100-100]. Продуктивність праці в розрахунку на всіх робочих зросте приблизно на 1,5% [(1228? 2,6) / 2178], а в розрахунку на всіх працівників - на 1,2% [(2178? 1,5) / 2725].
Якщо середнє виконання норм виробітку досягне 125%, то продуктивність праці робітників-відрядників підвищиться на 6,1%


продуктивність праці в розрахунку на всіх робочих зросте на 3, 4% [(1228? 6,1) / 2178], а в розрахунку на всіх працюючих - на 2,7% [(3,4? 2178) / 2725].
  Особливу увагу при аналізі необхідно приділити виявленню причин невиконання норм і, в першу чергу, причин втрат робочого часу. Крім показників діючої звітності до аналізу доцільно залучити дані зведених фотографій робочого часу і фотохронометражні спостережень, що дозволить встановити дійсну причину і величину втрат робочого часу.
  Для визначення умов досягнення високих результатів праці необхідно проаналізувати діяльність робочих, перевиконують норми виробітку. Для цього треба розподілити всіх робітників, що виконують норми вище середнього рівня з досліджуваної сукупності, на групи за ступенем виконання норм, наприклад, з інтервалами через кожні 10%: від 120 до 130%, від 130 до 140, від 140 до 150, від 150 до 160% і т. д. Такий аналіз дозволить встановити, скільки робітників, якої кваліфікації і спеціальності, на яких ділянках та операціях перевиконують норми, розробити заходи щодо підвищення середнього рівня виконання норм.
  Аналіз виконання норм виробітку слід проводити за професіями робітників, а також по найважливіших видах виробів (операціям), що дозволить виявити передові методи праці та резерви підвищення його продуктивності.
  Треба мати на увазі, що перевиконання норм виробітку може бути також наслідком наявних недоліків в обліку фактичного обсягу роботи, застосування занижених норм, порушення технології. Ці недоліки можна виявити по Доплатні нарядам за роботу, викликану відхиленнями від технології, за понаднормову роботу, при порівнянні застосовуваних норм з розрахованими за нормативами.
  При аналізі нормування праці важливо правильно визначити фактичний рівень виконання норм і порівняти його з плановим. У плані по праці визначена виробіток на одного робітника залежно від планового рівня виконання норм. Якщо розділити планову вироблення на плановий коефіцієнт виконання норм (відсоток виконання норм, поділений на 100), то вийде середня планова норма виробітку. З нею треба порівняти середню фактичну норму, яка була застосована у звітному періоді (назвемо її «впровадженої нормою»). Для визначення впровадженої норми досить звітну вироблення розділити на фактичний коефіцієнт виконання норм. Наприклад, на ділянці, де застосовується відрядна оплата праці, виробіток на одного робітника за планом - 20 одиниць продукції при плановому виконанні норм 111%. Фактична вироблення склала 22 одиниці при виконанні норм на 130%. На перший погляд, все гаразд. Однак при розрахунку планової та впровадженої норм виявилося, що запроваджена норма значно нижче планової і складає всього 16,9 одиниць (22:1,3) замість 18 (20:1,11) за планом. Причинами зниження впровадженої норми виробітку можуть бути помилки в нормуванні, неправильне застосування до норм поправочних коефіцієнтів, а також зміни умов виконання робіт. Застосування такого методу аналізу в цеху і на підприємстві в цілому дозволить виявити ділянки, бригади і окремі робочі місця, де застосовувалися занижені норми виробітку.
  При розрахунку планової та впровадженої норм необхідно враховувати праця всіх працівників. Рівень виконання норм за окремими групами робітників, в які входять робітники-повременщики, доводиться визначати умовно; виконання норм почасових робітників приймається за 100%.
 Таким чином, величина впровадженої норми залежить і від чисельності допоміжних робітників - при скороченні робочих почасових вона буде вища, а при збільшенні в порівнянні з планом їх чисельності - нижче, тобто аналіз дозволяє встановити зміни в чисельності робітників-почасових на підприємстві.
  Розглянутий метод виявлення відхилень фактичних норм від планових застосуємо насамперед у цехах і на підприємствах, де виробляється однорідна продукція, нормована і враховується в одному натуральному показнику. Це - лісозаготівельні й лісопильні, торф'яні, гірничорудні, вугільні, газо-і нафтовидобувні підприємства, електростанції, деякі хімічні підприємства, виробництва і цехи і т.п.
  При умовно-натуральному вимірі продукції і вироблення область застосування даного методу може бути значно розширена. Різнорідна продукція приводиться до умовно-натуральним одиницям, рівень впроваджених норм розраховується так само, як і при натуральному вимірі виробітку.
  У машинобудуванні та інших галузях промисловості, де випускається велика номенклатура продукції, використовується трудовий метод. По зміні рівня виробітку в нормо-годинах, що припадають на один відпрацьований людино-годину або людино-день, у звіті в порівнянні з планом можна судити про якість і рівні впроваджених норм.
  У табл. 21.14 наведено приклад розрахунку рівня впроваджених норм у трудовому вимірі. У механічному цеху заводу план за обсягом продукції виконано на 106,8% (11750:11000? 100). Якщо розділити звітний обсяг продукції, розрахований за плановими нормами, на кількість фактично відпрацьованих людино-годин, то вироблення в розрахунку на 1 відпрацьовану людино-годину буде дорівнює 1,152 нормо-год. Це вище, ніж передбачалося планом (1,14 нормо-години). Отже, в цілому по цеху норми застосовувалися досить напружені. Це підтверджується і рівнем вироблення в розрахунку на 1 людино-годину у звітному періоді, яка дорівнює 1,149 (11716: 10200).
  Однак на ділянці токарних робіт застосовувалися менш напружені норми виробітку. За планом норма вироблення повинна становити 1,15 нормо-год. на 1 відпрацьовану людино-годину, а фактично склала тільки 1,12. Водночас вироблення у звітних нормо-годинах склала 1,20. Це означає, що у звітному періоді норми часу по ділянці були завищені на 7,2% [(1,20 / 1,12)? 100-100].
  На ділянці фрезерних робіт виробіток на 1 відпрацьовану людино-годину склала 1,27 нормо-год., Або на 7,7% вище, ніж передбачалося планом [(1,27 / 1,18)? 100-100]. При цьому вироблення, розрахована за звітним нормам часу (1,12), нижче, ніж по плановим, на 11,8% [(1,12 / 1,27)? 100-100]. Це свідчить про застосування досить напружених норм.


 Застосування цього методу порівняння планових і фактичних норм принципово можливо і при вартісному обліку виробітку. Однак у зв'язку з тим, що вироблення у вартісному вираженні по окремих дільницях, а тим більше по бригадам і робочим місцям не планується, використання цього показника при аналізі нормування всередині цехів скрутно. Крім того, треба враховувати, що показники виробітку у вартісному вираженні схильні спотворення у зв'язку із зміною асортименту продукції та оптових цін.
  Найважливішим показником, що характеризує якість норм на підприємстві, є рівень їх напруженості. Він показує відповідність норм суспільно необхідним затратам праці в економічно доцільних для даного виробництва організаційно-технічних умовах.
  Рівень напруженості - величина відносна. Норма часу, розрахована за нормативами на виконання того чи іншого виду робіт, найчастіше буває менше фактично встановленої норми на підприємстві. Відношення величини цієї норми до встановленої на підприємстві і є показник напруженості норми. Оптимальна напруженість - це рівність між цими величинами.
  Однією з найважливіших завдань вдосконалення нормування праці на підприємстві є досягнення рівної напруженості норм на виконання різних видів робіт (операцій). Равнонапряженность норми будуть у тому випадку, якщо їх фактичні значення пропорційні встановленим за нормативами:


  і т.д., (21.50)
  де В1, В2, В3 - норми часу на виконання робіт (операцій), встановлені за нормативами;
  Н1, Н2, Н3 - застосовувані норми часу на виконання цих робіт (операцій) на підприємстві.
  Рівна напруженість норм праці на виконання різних операцій (робіт) забезпечує їх внутрішню єдність, при цьому до різних працівникам пред'являються однакові вимоги, передбачається рівна можливість виконання норм усіма робітниками. В даний час по ряду причин ще не на всіх підприємствах можуть бути впроваджені досить напружені норми. Тому мають бути створені такі умови, щоб неминучі відхилення від величини норми, встановленої за нормативами, були обгрунтовані і однакові для всіх норм.
  Щодо середньої напруженості норм праці можна приблизно судити за рівнем виконання норм в галузі, так як в масштабі галузі індивідуальні відмінності в продуктивності праці на підприємствах взаємно погашаються. Наприклад, якщо середнє виконання норм в галузі дорівнює 128%, то рівень напруженості дорівнює 0,78 (100/128). Аналогічно розраховується рівень напруженості норм по підприємствах та їхніх цехах.
  Великий інтерес представляє аналіз складу діючої норми по елементах і витратах часу на кожен елемент. Для підприємства далеко не байдуже, яка структура норми. Наприклад, дано три варіанти норм: I варіант - Топ=60%, ТПЗ=20%, Тобс=10%, Тотл=10%; II варіант - Топ=65%, ТПЗ=15%, Тобс=15%, Тотл=5%; III варіант - Топ=50%, ТПЗ=20%, Тобс=20%, Тотл=10%, де Топ - оперативний час, ТПЗ - підготовчо-заключний час, Тобс - час обслуговування робочого місця, Тотл - час на відпочинок і особисті потреби.
  Безсумнівно, що при роботі по другому варіанту норми буде виготовлено продукції більше, так як оперативний час має більшу питому вагу. При цьому слід зіставити структуру норм на аналогічні вироби на самому підприємстві і на інших підприємствах, визначити, чим вона відрізняється від структури норми на цей виріб, розрахованої за нормативами. Практика показує, що при використанні загальнопромислових нормативів на підприємствах машинобудування і металообробки застосовуються поправочні коефіцієнти, в основному до елементів норми на роботи, що виконуються вручну. Тому важливо проаналізувати склад оперативного часу: частку основного і допоміжного часу. Зростання частки допоміжного часу зменшує час роботи обладнання. Порівняння фактичного часу роботи обладнання з нормативним і з показниками, досягнутими на кращих робочих місцях, дозволить встановити причини збільшення допоміжного часу і намітити шляхи кращого використання устаткування. Для цього необхідно провести хронометражні спостереження з окремих робіт. По окремих, найбільш трудомістким виробам треба зіставити фактичну величину і структуру штучного часу з нормативним його значенням, провести фотографію робочого часу і хронометраж на різних робочих місцях і намітити заходи щодо скорочення допоміжного часу і часу обслуговування робочого місця.
  Сумарні норми (в тому числі і дослідно-статистичні) на елементи не розчленовуються. При їх аналізі треба зіставити діючі (платіжні) норми з фактичними витратами часу за даними фотографії робочого дня. В умовах серійного і дрібносерійного виробництва доцільно проаналізувати використання підготовчо-заключного часу на дільницях і в цехах, розрахувати його величину, питома вага в загальних витратах часу по ділянці, визначити необхідність його включення в норми.
  Деякі особливості в аналізі норм праці є на підприємствах і в цехах з апаратурними процесами виробництва, з автоматичними і конвеєрними лініями. У таких виробництвах фактичні норми виробітку необхідно порівнювати з проектними нормами знімання продукції з одиниці устаткування. Якість норм обслуговування і чисельності аналізується шляхом зіставлення фактично застосовуваної норми обслуговування і фактичної чисельності працівників з їх значеннями за нормативами, а також з чисельністю працівників та нормами обслуговування на аналогічних передових підприємствах. У результаті такого зіставлення визначається величина відхилень і їх причини, намічаються заходи, що підвищують якість цих норм.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "21.4.2. Аналіз якості норм праці"
  1.  9. Сутність нормування праці
      аналізу стану норм праці на підприємстві; вдосконалення нормування праці. Нормування праці на підприємстві має встановлюватися на основі наступних принципів: 1) ефективність, тобто необхідність встановлення норм праці, при яких необхідні виробничі результати досягаються з мінімальними сумарними витратами трудових, матеріальних, енергетичних та інформаційних
  2.  Правове регулювання
      аналіз механізмів ринку досконалої та недосконалої конкуренції інтегрує закономірності, общеметодологические основи ринку, в найбільшій мірі проявилися на товарному ринку, разом з тим значною мірою стосуються і до інших видів ринків, що мають поряд із загальними специфічні особливості, які є предметом подальшого поглибленого
  3.  8.1. Значення, завдання і джерела інформації аналізу продуктів харчування
      аналізу продуктів харчування і полягає в тому, щоб з його допомогою своєчасно викривати недоліки в організації забезпеченості установи продуктами харчування, виявляти порушення їх витрачання, а також вишукувати внутрішні резерви підвищення ефективності використання продуктів харчування. Основними завданнями аналізу продуктів харчування є: 1. Оцінка повноти та своєчасності забезпечення
  4.  84. ВИДИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ, ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ
      якість виконаних робіт; 3) оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладів, премії; 4) доплати у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за понаднормові роботи, оплата простоїв не з вини робітників. До додаткової заробітної плати відносяться: 1) виплати за опрацьованим час, передбачені законодавством по праці; 2) оплата чергових
  5.  Прожитковий мінімум
      норм, а також для задоволення хоча б мінімальних потреб в одязі, взутті, оплаті житла і транспортних послуг, в предметах санітарії та гігієни. На сучасному ринку праці прожитковий мінімум реально служить лише найнижчої кордоном заробітної плати. Ця обставина сьогодні чітко обумовлюється законодавством багатьох країн, прямо визначальним мінімальний розмір оплати праці та його
  6.  Питання 62. Аналіз впливу окремих факторів на зміну собівартості продукції
      норм витрати матеріалів та індексу цін на матеріали: {foto196} де m1, m0 - норми витрати конкретного виду ресурсу на одиницю певного виду продукції у звітному і базисному періодах; p1, p0 - вартість конкретного виду ресурсу в звітному і базисному періодах; Im - індекс норм витрати, що характеризує відносну зміну витрат на матеріали за рахунок зміни їх питомої витрати; Ip
  7.  13.2. Етика - інфраструктура систем якості
      аналізу етику можна віднести до явищ інфраструктурного характеру. Вона присутня у кожній ланці системи та навколо кожного з них, об'єднуючи їх і наповнюючи їх духовністю, моральністю, створює основу корпоративної культури. Образно кажучи, етика являє собою якусь «терпку» субстанцію. Саме це об'єктивне властивість етики перетворює її в один з дієвих чинників ефективності
  8.  26. АНАЛІЗ матеріаломісткі
      аналізу виявляються можливості вдосконалення структури матеріальних витрат шляхом застосування нових, прогресивних видів матеріалів, використання замінників (металокераміки і т. п.). Аналіз матеріаломісткості проводиться наступним чином: 1. Розраховується матеріаломісткість товарної продукції за планом і за звітом, визначається відхилення, дається оцінка зміни. 2. Аналізується зміна
  9.  Питання 31. Статистика оплати праці. Форми і системи оплати праці
      аналіз складу і структури фонду заробітної плати; 3) визначення середньої номінальної заробітної плати та середнього доходу працівників; 4) аналіз динаміки заробітної плати і доходів працівників; 5) визначення розміру заробітної плати окремих професійних груп працівників; 6) аналіз диференціації працівників за розміром заробітної плати . Розрізняють дві форми оплати праці: 1) відрядна
  10.  9.1. Значення, завдання та інформаційна база аналізу праці та заробітної плати
      аналізу. Значення аналізу праці та заробітної плати обумовлюється необхідністю постійного визначення резервів поліпшення якості роботи закладів охорони здоров'я, підвищення ефективності використання робочої сили та ефективності витрачання бюджетних коштів, що виділяються на оплату праці працівників системи охорони здоров'я. Далі аналіз праці та заробітної плати проводитиметься на прикладі
  11.  Лекція 17 Тема: ПРАЦЯ І ЗАЙНЯТІСТЬ. Економічна нестабільність НА РИНКУ ПРАЦІ: БЕЗРОБІТТЯ
      аналізом макроекономічної рівноваги на ринку праці та з його порушеннями, що викликають безробіття. Досліджуються такі питання: - теорії праці; - ринок праці; - причини та основні риси