|
. З середини XIX в. з європейських країн в широких масштабах почався вивіз капіталу. Трохи більше половини всіх вивозяться коштів йшло в країни Півночі, причому в Північну Америку - 24%, близько половини коштів - до країн Азії, Латинської Америки, Океанії, Африки. Велику частину становили облігаційні позики, що йдуть на розвиток інфраструктури, насамперед залізниць. Однією з примітних рис ринку капіталу в той період було переважання урядових позик.
Посиленню переміщення капіталу сприяв золотий стандарт, що затвердився в той період. Його ключовим елементом було вільне переміщення золота і оборотність національних валют в золото. У таких умовах валютна політика не могла використовуватися для огорожі національних економік від внутрішніх і зовнішніх негараздів.
Капітал, розміщений в колоніальних країнах, мав свої особливості. У ряді випадків основна сума капіталовкладень забезпечувалася за приводу не вивезення капіталу з метрополій, а коштів, мобілізованих у колоніях у формі державного боргу. Він виникав у зв'язку з витратами колоніальної адміністрації. Такий експорт капіталу перешкоджав економічному розвитку. Лише пізніше у складі боргу з'явилася продуктивна частина, пов'язана з дорожнім будівництвом.
Характерною рисою світового розвитку цього періоду стало міжнародний рух підприємницького капіталу. У його вивезенні переважали портфельні інвестиції, на прямі капіталовкладення припадала 1/3 загального обсягу закордонних інвестицій.
Їх сукупний обсяг в 1913 р. перевищив 9% ВМП.
Процес руху прямих капіталовкладень придбав систематичний характер після 1875 Приблизно 55% прямих капіталовкладень прямувало в нині країни, що розвиваються, серед яких найбільшим об'єктом була Латинська Америка. В індустріальній підсистемі приблизно рівні потоки йшли в Європу і Північну Америку (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Напрямок потоку іноземних прямих капіталовкладень
1914, 1938, 1960, Країни млрд
дол% млрд
дол% млрд.
дол% Промислові країни 5,2 37,2 8,3 34,3 36,7 67, 3 США 1,5 10,3 1,8 7,4 7,6 13,9 Росія 1,0 7,1 --- Країни, що розвиваються 8,9 62,8 16,0 65,7 17,6 32, 3 Латинська Америка 4,6 32,7 7,5 30,8 8,5 15,6 Африка 0,9 6,4 1,8 7,4 3,0 5,5 Китай 1,1 7,8 1,4 5,8 - Індія, Цейлон 0,5 3,2 1,4 5,6 1,1 2,0 Всього 14,1 100 24,3 100 54,5 100
І з т про год зв і до: International Investment. Ed. by P.J. Buckley. Werment, 1990, p.7.
Велика частина прямих капіталовкладень (55%) була спрямована у сировинні галузі, 20% - в залізні дороги, 10% - у торгівлю і розподільчу мережу. Переробна промисловість займала скромне місце - 15%; інвестиції в обробну промисловість концентрувалися в Європі та Північній Америці.
Особливе значення мали капіталовкладення в гірничо-видобувну промисловість і в сільське господарство, де був «медовий» період плантаційного господарства.
Експорт підприємницького капіталу привів до виникнення міжнародного виробництва. Міжнародні економічні відносини обміну доповнилися сферою виробництва, що означало вступ світу в якісно нову стадію господарського розвитку. У результаті початку відбуватися подальша ломка економічної відособленості країн і посилюватися міжнародний поділ праці на галузевому рівні.
Колоніальна система, експорт позичкового і підприємницького капіталів об'єднали вкрай різнорідні країни і території в єдине господарське ціле - світову господарську систему. У цій системі колонії і напівколонії були перетворені в економічні придатки метрополій, чому сприяла створена в них специфічна економічна структура. Привнесений в економіку колоній капіталістичний устрій був пов'язаний із внутрішнім ринком лише в тій мірі, в якій зайняті у ньому місцеві робітники пред'являли попит на продукти, вироблені традиційними секторами. Значною мірою він становив чужорідне тіло в економіці поневолених країн. В цілому процес відтворення колоній став продовженням аналогічного процесу в метрополіях, з яких надходили кошти виробництва і куди збувалася продукція.
|
- 4. Економічні погляди Дж.Мілля
вивіз капіталу в інші країни. Як і у Рікардо, можливість економічного прогресу у Мілля розглядалася з позицій протиборства між технічним прогресом і спадної прибутковістю сільського господарства. При аналізі заробітної плати Мілль виходить з того, що розмір останньої залежить в основному від попиту на робочу силу та її пропозиції, або, що те ж саме, від співвідношення між
- 1. Аналіз процесу монополізації економіки представниками історичної школи та марксизму
вивіз капіталу) і політичний поділ світу. Іншими словами, зміни, які відбулися в економічній і політичній сфері та на які першими звернули увагу представники історичної школи. Ленін виводить з процесу монополізації економіки. А сама монополія розглядається ним як результат концентрації виробництва, яка і дає можливість компаніям отримувати монопольно-високу
- Тема 58. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
вивозу капіталу набуло форми світових імперій. Боротьба між ними привела до випадання низки країн із системи світового капіталістичного господарства і виникнення двох світових підсистем - капіталізму і соціалізму, які остаточно сформувалися в середині XX в. Однак наприкінці XX в. світове господарство знову стало єдиним, що дає можливість розглядати його як глобальне ціле.
- Масштаби безробіття
вивіз капіталу, масштаби військових витрат, позиції і активність профспілок. Зрозуміло, на практиці важко відокремити вплив структурних факторів від циклічних, і тому дефініції, використовувані наукою (фрикційна, структурна, циклічна та інші види безробіття), досить умовні. Проте вони можуть бути корисні, наприклад, для виявлення довгострокових і короткострокових факторів,
- Структура інвестицій
вивезення капіталу, витрат з обслуговування зовнішнього боргу та інших витрат. Одночасно аналогічні засоби надходять в країну з-за кордону. Сальдо подібного чистого збільшення або зменшення заощадження (у російській статистиці воно називається чистим кредитуванням або чистим запозиченням, хоча це і не зовсім вірно) зменшує або збільшує суму заощадження в країні, перетворюючи його в
- Міжнародні аспекти оподаткування
вивозити капітал за кордон залежать не тільки від ефективності національного господарства, але й від ступеня обремененности його податками. Частково це пом'якшується стимулюванням зовнішньоекономічної діяльності національних фірм, здійснюваним, зокрема, за допомогою податкових пільг. Прикладом впливу податків на міжнародні економічні відносини може служити ПДВ. Зазвичай цей податок не
- Інтернаціоналізація господарського життя. Рівень участі країни у світовій економіці
вивозом капіталу і внутрішніми капіталовкладеннями в провідних країнах Західної Європи, яке існувало в зазначений період (наприклад, напередодні Першої світової війни Великобританія експортувала капіталу більше, ніж інвестувала у себе вдома). До того ж процес інтернаціоналізації йде з різною швидкістю в різних регіонах. Ймовірно, зараз він найбільш інтенсивний в найбільш динамічних регіонах
- Поняття регіоналізації
вивезення капіталу (якщо судити по прямих
- Зовнішньоекономічна лібералізація в різних регіонах світу
вивіз капіталу. У цій групі країн практично повністю лібералізовано і валютно-розрахункові відносини, а зберігається валютний контроль використовується переважно в цілях отримання статистичних даних про рух валюти та стан розрахунків із зовнішнім світом. Міжнародна передача технологій тут якщо і регулюється, то перш за все в цілях уникнення безконтрольного вивозу військової технології
- Глава 35. Міжнародний рух капіталу
вивіз капіталу з Росії. Капітал вивозить і російське держава , наприклад, через надання іншим країнам позик. За цими ж напрямками капітал ввозиться до Росії. Будь-яка країна світу вивозить капітал, наприклад, шляхом відкриття в закордонних банках кореспондентських рахунків своїх банків. І кожна країна ввозить капітал за кордону. Тому можна говорити про міжнародному русі капіталу
|