| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Питання 3 Республіка Білорусь |
||
|
Перед Республікою Білорусь стоїть завдання розробки ефективної податкової політики та побудови податкової системи, що забезпечує економічний прогрес. Світовий досвід показує, що ця задача відноситься до розряду найбільш складних, оскільки вимагає обліку та оптимального поєднання двох суперечливих тенденцій; по-перше, пошуку шляхів збільшення надходжень коштів до бюджету держави і, по-друге, зниження податкового тиску на товаровиробника для збільшення можливостей інвестування . В її рішенні велику роль повинна зіграти оцінка дієвості вітчизняних податків і їх відповідності міжнародним стандартам. Сучасні податкові системи капіталістичних країн є продуктом тривалого процесу вдосконалення, але продовжують розвиватися і поліпшуватися в напрямку відповідності загальним принципам оподаткування, виробленим світовим співтовариством. Ці принципи мають стати основними при формуванні Податкового кодексу Республіки Білорусь як неодмінна умова її входження в ЄЕС. Головними критеріями оцінки цивілізованості та ефективності податкової системи визнані: 1. Рівність і справедливість податків стосовно до всіх платників податків. 2. Визначеність і однозначність податкового законодавства, що дозволяють однаково його розуміти і тлумачити і платнику податків і податковому інспектору. Порушення цього принципу призводить до того, що платник податків віддається у владу збирача податків. 3. Зручність для платників податків, що означає наближення термінів сплати податків до моменту отримання доходів, мінімум бюрократичних процедур, простоту обчислення. 4. Стабільність, що дозволяє прогнозувати фінансові результати, в поєднанні з гнучкістю реакції на зміну економічної ситуації. 5. Ефективність, що припускає не тільки забезпечення державного бюджету стабільними і рівномірними надходженнями доходів, але і стимулювання платників податків до розвитку бізнесу, вдосконаленню техніки і технології виробництва. Перший принцип - рівності і справедливості по відношенню до платників податків-декларується в Законі Республіки Білорусь "Про податки і збори стягуються до бюджету Республіки Білорусь" Проте його порушення очевидні і обумовлені фіскальними мотивами. З метою забезпечення найбільших зборів податків білоруські законодавці вибрали в якості головних об'єктів оподаткування виручку від реалізації продукції, робіт і послуг, і заробітну плату. Виручка від реалізації в 1999 р. обкладається одночасно шістьма видами платежів: відрахування в республіканський бюджетний фонд підтримки виробників сільгосппродукції та продовольства (1%), відрахування в місцевий бюджетний цільовий фонд стабілізації економіки виробників сільськогосподарської продукції та продовольства (1%), відрахування в місцевий бюджетний фонд утримання та ремонту житлового фонду (0,5-1%), відрахування в дорожній фонд користувачами доріг (1%), акцизи і ПДВ. Надмірне оподаткування виручки від реалізації продукції, робіт і послуг означає перенесення більшої частини платежів на їх споживача шляхом включення податків у ціну товарів і послуг, призводить до завищення цієї ціни, ставить вітчизняні товари і послуги в розряд неконкурентоспроможних на світовому ринку. Заробітна плата на підприємствах обкладається п'ятьма видами платежів: надзвичайний чорнобильський податок (4%), відрахування до фонду соціального захисту населення (35%), відрахування до фонду сприяння зайнятості (1%), відрахування у позабюджетний місцевий фонд утримання дитячих дошкільних установ (у м. Мінську - 5%), прибутковий податок з громадян. У загальній складності підприємства включають до собівартості продукції, робіт, послуг на кожні 100 рублів нарахованої заробітної плати ще 45 рублів податків і відрахувань. Оскільки у світовій практиці витрати виробництва не пов'язують з податковими платежами, собівартість білоруських товарів і послуг також стає неконкурентоспроможною. Надмірність оподаткування фонду заробітної плати призвела до нахилу податкового поля до різкого порушення принципу рівності платників податків про що свідчить наведений розрахунок: Таблиця 1. Порівняльний розрахунок податкового навантаження в Республіці Білорусь на матеріальні і трудомісткі виробництва Показники матеріаломісткості виробництва Трудомістке виробництво Виручка від реалізації продукції 200 200 Витрати 100 100 в т ч.: матеріальні 80 20 заробітна плата 20 80 Податки і відрахування 35,37 71,47 в т. ч.: в цільові (республіканський і місцеві) фонди підтримки виробників сільгосппродукції та продовольства (2%), утримання відомчого житла (1%), дорожній користувачами доріг (1%) 8 серпня нарахування на фонд оплати праці (45%) 9 36 з них відносяться до матеріальних витрат 1,8 7,2 ПДВ 18,37 (200-8-80-1,8): 6 27,47 (200-8-20-7,2): 6 Прибуток 64,63 28, 53 Податок на прибуток (25%) 16,16 7,13 Місцеві податки (транспортний збір) 2,42 1,07 Податки і відрахування - всього (без урахування податку на нерухомість, землю, екологічного) 53,95 79,67 Податки та відрахування у% до виручки 27,0 39,8 Розрахунок показує, що рівень оподаткування трудомістких підприємств в 1,5 рази вище, ніж матеріаломістких. Матеріаломісткі і енергоємні виробництва мають можливість перекласти на державний бюджет частину своїх фінансових втрат від зростання цін на ресурси, від нераціонального їх використання, так як зазначені втрати компенсуються їм на 20% за рахунок зменшення платежів ПДВ і на 25% за рахунок зменшення податку на прибуток. У трудомістких галузях, навпаки, постійний інфляційне зростання заробітної плати супроводжується збільшенням податкового навантаження і зниженням прибутку. Дискримінаційні податкової політики у відношенні до трудомістким галузям національної економіки виражається також у тому, що при виборі в якості об'єкта оподаткування фонду заробітної плати відбувається відрив цього об'єкта від джерела сплати податків, що при відсутності або недостатності останнього (виручки від реалізації) призводить до вторгнення податкових вилучень у відтворювальні ресурси підприємств. Мова йде про те, що до бюджету і в позабюджетні фонди вносяться нараховані та включені до собівартості продукції суми безвідносно до наявності реальних джерел їх сплати. Практично при затримках оплати продукції підприємства змушені перераховувати надзвичайний чорнобильський податок і відрахування на утримання дитячих дошкільних установ за рахунок власних оборотних коштів. Виплата заробітної плати може затримуватися місяцями, а нарахування на неї регулярно стягуються якщо не в добровільному, то в примусовому і першочерговому порядку. Недолік власних оборотних коштів, обумовлений їх відволіканням на платежі в бюджет і в позабюджетні фонди, підприємства змушені заповнювати за рахунок кредитів банку, в результаті чого собівартість продукції збільшується ще й за рахунок банківських відсотків. Таким чином діюча податкова система посилює фінансову напруженість господарств, а отже, і можливість надалі своєчасних розрахунків з бюджетом, тобто настає момент, коли за образним висловом західних аналітиків можна вважати, що "податок убитий податком". Принцип рівності і справедливості в податковій системі Республіки Білорусь порушується також при формуванні цільових бюджетних або позабюджетних фондів для підтримки окремих галузей економіки. При цьому відбувається перекладення витрат одних підприємств на інші, багато з яких самі потребують фінансової допомоги. Цільове фінансування сільського, житлового, дорожнього господарств за рахунок коштів інших галузей породжує утриманські настрої, суперечить усім принципам ринкової економіки. Проблеми фінансової підтримки слід вирішувати в межах бюджетних коштів, не обтяжуючи додатковими зборами всіх платників податків. Принцип рівності і справедливості податків тісно пов'язаний з принципами їх визначеності, однозначності і зручності сплати. Податкова система повинна бути побудована так. щоб сумлінний платник податків в ній вільно орієнтувався і був повністю впевнений у правильності своїх дій. Така впевненість дає економічну свободу і реальні перспективи для розвитку. Податкове законодавство Республіки Білорусь не відповідає цим принципам, так як надзвичайно ускладнено і перевантажено дрібними деталями, не виправдовує одержуваний ефект. Мова йде, перш за все, про об'єкти обчислення різних податків і відрахувань, деякі з яких, будучи в принципі однаковими, різняться тим не менш, в деталях. Наприклад, величина оподатковуваного фонду заробітної плати різна для обчислення надзвичайного податку відрахувань на утримання дитячих дошкільних установ, відрахувань до фонду соціального захисту населення, до фонду зайнятості, а також прибуткового податку. Розмір оподатковуваної виручки від реалізації продукції різний для обчислення відрахувань на підтримку виробників сільськогосподарської продукції та продовольства, відрахувань на утримання відомчого житлового фонду, відрахувань до дорожнього фонду. Уніфікація зазначених об'єктів звільнила б платників податків від ненавмисних помилок у нарахуванні платежів, а працівників податкових органів від невиправдано великих витрат з їх виправлення. Крім того, всі безліч платежів "прив'язаних" до одного і того ж об'єкту обчислення можна було б для зручності платників податків звести в один платіж з сукупною ставкою, що перераховуються кошти акумулювати на єдиному кореспондентському рахунку в казначействі і з нього розподіляти за відповідними напрямами. Для держави така задача не повинна складати ніякої складності. Великий недолік білоруської податкової системи ми бачимо в залежності величин платежів один від одного. Помилка в обчисленні одного з них призводить до ланцюга податкових порушення за іншими платежами і до відповідних фінансових санкцій, які можуть перевищувати недоплачену суму в 5 - 6 і більше разів. Наприклад, якщо платник податків на початку податкової ланцюжка помилково надмірно нарахував відрахування до фонду підтримки виробників сільськогосподарської продукції та продовольства, то при цьому як наслідок він занизив суму відрахувань до фонду змісту відомчого житла, акцизів, ПДВ і " заховав "прибуток, яка буде вилучена повністю до бюджету, плюс фінансові санкції за недонарахування кожного з перерахованих платежів. Те ж стосується і помилок на користь бюджету, допущених при обчисленні податків і відрахувань, що відносяться на собівартість продукції, робіт, послуг. Подібний механізм побудови податкової системи не застосовується в економічно розвинених країнах. Кожен податок повинен мати свій чітко встановлений об'єкт оподаткування і тільки за його приховування платники податків повинні нести фінансову відповідальність. Податкові закони мають бути законами прямої дії, тоді вони будуть однаково трактуватися платниками податків і податковими органами. Численні методичні вказівки, листи, роз'яснення перевантажені непотрібними деталями, заплутують методику, написані важким для розуміння мовою, не оброблені редакційно. Вони йдуть нескінченним потоком через друк і не завжди вчасно доходять до свого адресата. Складність податкових інструкцій і їх безліч призвело до того. Податкова система не може бути абсолютно простий, зведеною до двох - трьох податків. Подібні проекти розроблялися вченими різних країн і не мали успіху. Разом з тим, ускладнення мають бути виправдані реальною необхідністю і приносити бюджету відчутний ефект. В іншому випадку від них потрібно відмовитися, порівняємо результативність з витратами праці на здійснення тих чи інших вимозі. В даний час платники податків зобов'язані подавати до податкової інспекції щомісяця мінімум 13 форм податкових розрахунків за відсутності оподатковуваних оборотів, а також перераховувати до бюджету платежі, починаючи з однієї тясяч рублів. Вартість паперу і витрат праці бухгалтерів, банківських та податкових працівників значно перевищує бюджетний ефект. Мінімізація бюрократичних процесів, "витрат праці" і матеріальних ресурсів щодо справляння податків є одним з найважливіших критеріїв у формуванні податкових систем економічно розвинених держав. Керуючись цим критерієм у Республіці Білорусь доцільно було б переглянути процедуру сплати податків і подання податкової звітності Вважаємо, що їх періодичність повинна відповідати обсягам платежів і диференціюватися від щомісячних до річних термінів здачі податкових декларацій та перерахувань платежів до бюджету. Встановлені форми податкових звітів також не досконалі. Вони надміру перевантажені інформацією. Наприклад, при наявності повного обсягу комп'ютерних даних про платника податків, кожен розрахунок повинен супроводжуватися обов'язковими реквізитами, що включають номери кодів податкової інспекції та платника податків, його повне найменування, адресу, номер телефону, прізвище відповідальної особи, в той час як достатньо було б вказати лише обліковий номер і найменування підприємства. У розрахунку з податку на прибуток платники податків зобов'язані 12 раз в році вказувати суму статутного фонду станом на 1 січня і т.д. Зазначені деталі, хоча і виглядають не настільки істотними як інші недоліки податкової системи, але все ж не поліпшують її, а лише ускладнюють взаємини держави з платниками податків. Принцип зручності податків передбачає також максимально можливе наближення термінів їх сплати до моменту отримання доходів. У цьому відношенні термін перерахування більшості платежів до бюджету - 22 числа кожного місяця не цілком раціональний, оскільки саме в цей період відбувається також виплата заробітної плати трудовим колективам. Пересування термінів сплати на кінець місяця, наприклад на 25 число, як це практикувалося до 1995 року, полегшило б платникам податків проблему мобілізації грошових коштів для своєчасних розрахунків і з працівниками, і з державою. У спектрі підвищених інтересів платників податків перебуває принцип стабільності податків. Численні зміни правил сплати, тим більше що вводяться заднім числом практиковані в Республіці Білорусь, викликають негативну реакцію, зменшують довіру до держави, не сприяють зростанню інвестицій в національну економіку. Тому гнучкість податкової системи, адекватно відповідає на зміни економічної ситуації, повинна поєднуватися з гарантіями стабільності загального податкового навантаження протягом не менше п'яти років. Щорічні поправки до законів про оподаткування, прийняті при затвердженні державного бюджету, не повинні завдавати шкоди платникам податків у рамках зазначеного терміну. Велике значення у стимулюванні підприємницьких ініціатив у потрібному для національної економіки напрямі має правильний вибір інструментів податкового регулювання. Держава може впливати на матеріальні інтереси платників податків різними методами: зміною суб'єктів і об'єктів оподаткування, що впливають на вартісну структуру податкових вилучень; диференціацією ставок податків за категоріями платників; податковими пільгами, включаючи повне звільнення від сплати податку; відстрочкою платежів (податковий кредит); анулюванням податкової заборгованості і навіть поверненням сплачених сум; зміною бази оподаткування; наданням податкової амністії та іншими. У всьому арсеналі засобів державного впливу на економіку найбільше значення надається безпосередньо податковим пільгам. Їх вигідність легко розраховується платниками податків і тому пільги здатні направити підприємницьку активність і динаміку інвестицій в потрібне для суспільства русло. Надання пільг платникам податків зазвичай асоціюється з втратами частини доходів державного бюджету. Таке їх розуміння представляється невірним. Пільги повинні працювати і на платників податків, створюючи їм вигідні умови для бізнесу, і на державу, забезпечуючи приріст інвестицій, розширення оподатковуваної бази. збільшення в підсумку надходжень ресурсів до державного бюджету. Тільки двосторонній підхід до даної проблеми дозволяє реально оцінити доцільність тієї чи іншої пільги. Вважаємо за необхідне проводити розрахунки результативності податкових пільг на кілька років вперед, так як бюджетний ефект від їх надання не може бути негайним. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Питання 3 Республіка Білорусь" |
||
|
||