|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Глава 22: велфері, бідність і розподіл доходів
|
|
На трансфертні платежі1 припадає більше третини jвсех витрат уряду Сполучених Штатів, \ або 12 % ВНП країни. Протягом останньої 'чверті століття, з 1960 по 1985 р., трансферти є-! Лись найбільш динамічним компонентом государ-iственних витрат. Їх швидке зростання привів до того, iчто за 25 років ставлення суми трансфертів до; ВНП, яке становило в 1960 р. менше 6%, удвоілось2. ; Зростання трансферних платежів, і зокрема ви-jплат по велферу3, викликає запеклі суперечки. У j1964 р., коли президент Джонсон оголосив війну jбедності, в щорічному економічному доповіді пре-jзідента говорилося:
«У AMq) MKe одні громадяни завжди будуть багатшими другіхНо це не означає, що бідність неминуча. Ми можемвідеть на горизонті історії Сполучених Штатів про-суспільством достатку, багато в чому вільний від того жалко-го існування і тієї деградації, які всегдабилі жеребом літньої людини. Постійно расту-щая продуктивність, поряд з прогрессірующейсетью приватного та громадського страхування, а такжесістемой надання допомоги, поступово ліквідіруетмассовую бідність в Америці. Але цей процес являє-ся занадто повільним. Пора сконцентрувати іудвоіть наші зусилля, щоб повністю зжити бід-ність »(Economic Report of the President, 1964, p. 55)
У той рік, коли були вимовлені ці слова, 19% населення знаходилося за офіційною межею бід-ності.
У 1973 р., якому передував інтенсівнийпроцесс розширення програм для бідних, частка на-селища, що живе нижче офіційної риси бідно-сті, досягла своєї мінімальної позначки - 11,1% (див.
рис 20-7). Надалі цей показник, рас-тущій під час спадів і снижающийся під времяпод'емов, так і не опустився нижче позначки 14% в1985 р., що відбувся за трирічним періодом по-піднесення. Офіційно визнана бідність так і небила знищена після 1965 р., а в період начинаяс 1973 навіть взяла реванш. Деякі счітаютвіновной в цьому саму війну з бідністю:
«Підвищуючи рівень життя якоїсь частини бідних по-засобом збільшення рівня посібників та ослабленіяпред'являемих для їх отримання вимог, урядові соціальні програми придушили в бід-няках стимули до поліпшення свого економічного. статусу, а в інших людях - прагнення уникнути; бідності. Це створило спотворену структуру стимулів, в якій ініціатива щодо поліпшення власного по-
1 У цій главі під трансферними платежами, або трансфертами, держави населенню мається на увазі тільки той їх компонент, кото-рий пов'язаний із соціальним забезпеченням. (Дрчм. пер)
2 Іншим великим компонентом трансфертних платежів є ви-плати відсотків по державному боргу. У 1960 р. і в 1980 р. онісоставілі приблизно 1,3% ВНП; й до 1985 р. їх частка подвоїлася.
3 Тут і далі ми вживаємо російську транскрипцію терміна welfare, прийнятого в Сполучених Штатах для позначення системи соціально-го забезпечення. (Прим. пер)
ложения карна і яка убезпечує людей від по-наслідків зробленого ними неправильного вибору »4.
У гол. 20 ми розглядали бідність і розподілений-ня доходів у Сполучених Штатах. Ринкова еко-номика не досягнула успіху в справі огорожі всехсвоіх громадян від бідності. Деякий участь впомощі бідним завжди приймали приватні благот-ворітельние організації. Брали участь в цьому і го-сударственние органи управління, і в найбільш яв-ном вигляді - уряд Сполучених Штатів впериод, починаючи з Великої депресії, а також висловах «великого суспільства» Ліндона Джонсона
У цій главі вивчаються роль держави вуменьшеніі масштабів бідності та його вплив нараспределеніе доходів у Сполучених Штатах5.Ета роль формується як результат фундаменталь-ного компромісу між рівністю та ефек-ністю, який ми будемо обговорювати в п. 1. У п. 2рассматріваются соціальні програми Сполучений-них Штатів і їх наслідки для бідності. У п. 3обсуждается дорогою серцям консервативних по-літики питання наслідки соціальних программдля стимулів і масштабів пропозиції труда.Альтернатіви існуючій системі велфері розглядаються в п. 4. На закінчення, в п. 5, багато ізпроблем, що стали предметом обговорення цієї, атакож попередньої глави, наводяться в сукупно-сті, підсумовуючи відомості, що стосуються чистого впливав-ня оподаткування та соціальних виплат на рас-пределеніе доходів.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " Глава 22: велфері, бідність і розподіл доходів " |
- Коментарі
глава німецького фашистського держави (з 1933 р. - рейхсканцлер, з 1934 р. одночасно - президент). Гобіно Жозеф Артюр де (Gobineau Joseph Arthur de) (1816-1882) - французький соціолог і письменник, один із засновників ідеології расизму і расово-антропологічної школи соціології. Гогенцоллерни (Hogenzollern) - династія бранденбургських курфюрстів в 1415-1701 рр.., Прусських королів у
- Означало б це, що дискримінація не грає ніякої ролі в установ-лення різниці в заробітній платі
розділах ви отримали уявлення про те, чому рівень доходів індивідів істотно різний. Заробітна плата людини залежить від пропозиції і попиту на його працю, які, в свою чергу, визначаються природ-ними здібностями індивіда, людським капіталом, компенсаційними разли-чіямі, дискримінацією і т. д. Так як в економіці США заробітна плата сос-тавляет три чверті
- За межею рівня бідності знаходилося 14,5% населення США.
Бідності перебувало 14,5% населення США. На рис. 20.1 представлений рівень бідності в США починаючи з 1959 р. Рівень бідності скоротився з 22,4% в 1959 р. до 11,1% в 1973 р. Його динаміка пояс-ється тим, що за аналізований період середній прибуток американців (скорректі-Частка населення, що знаходиться нижче рівня бідності (у%) Рис. 20.1 БІДНОСТІ В США Рівень
- Так, заморозки в штаті Флорида можуть погу-Глава 20.
бідності американ - ців. Бюро представить їм статистичні ську інформацію про доходи домашніх господарств, підтвердить, що багаті раніше стають багатшими, а бідні -: еднее. Політики посперечаються про цифри. Зацікавлені групи спробують інтерпретувати отримані дані в: вою користь. Бюрократи будуть оправ - дивать ними необхідність реалізації 27 федеральних програм, включаючи та-лони
- Передмова
глава носить скоріше описатель-ний характер, ми використовуємо теоретичні поло-ження, викладені в частині 4, про ринок факторіввиробництва при обговоренні впливу змін впредложеніі праці на розподіл доходів. Дві глави в п'ятій частині досліджують роль держа-ви в сферах оподаткування та закупівель товарів іпослуг (гол 21), а також у трансфертних платежах, ко-торие, серед іншого, покликані
- ГЛАВА 15. ВИРОБНИЦТВО і похідний попит
бідність, що представляють собою результа-ти функціонування ринку проізводственнихфакторов і політики, що проводиться державою. Ми почнемо з розгляду процесу прінятіяфірмой короткострокового рішення про витрати едина фактора - праці. Ми вже зверталися кетому питання в гол. 8, щоб зрозуміти принцип фор-мування виробничих витрат фірми. Те-пер же ми звернемо головне уваги не
- Глава. 20 : Нерівність, бідність і дискримінація у Сполучених Штатах
розділах ми вивчили, яким образомна ринках виробничих факторів визначаються норма віддачі капіталу і землі, рівень зар-плати і, отже, доходи. У даний главі миісследуем загальну картину розподілу доходовбогатства в Сполучених Штатах, рівень бедноі її причини. Розподіл доходів і багатства в Сполучений * них Штатах, так само як і в більшості дру ~ країн, надзвичайно
- Досвід Сполучених Штатів
бідність і дискримінація у Сполучених Штатах 363 Оскільки ж коефіцієнт капіталовооруженность-сти ріс на всьому протязі періоду, це означає, що ступінь взаємозамінності між працею ікапіталом була невисокою і / або технічний про-гресс благоприятствовал оплаті
- 2. Соціальні програми в Сполучених Штатах (велфер)
велфері виділені літні, інваліди та інші, причому остання група сфор-мировалось з числа осіб, в силу різних обставин переживають різного роду труднощі. внее входять, зокрема, безробітні (получающіестраховие виплати по безробіттю) і діти з бід-них сімей (одержують AFDC). Програми поділяються на програми соці-ального страхування, а також посібники у грошовій інатуральной
- Приватна благодійність
велфері, які прави-будівництві прагнуло скоротити. Сполучені Шта-ти мають більш значні в порівнянні з ін-шими країнами традиції приватних пожертвувань. В1984 р. приватні вклади досягли величини 74 млрд.дол., склавши більше 2% ВНП. Майже половина етойсумми була віддана релігійним інститутам і ор-ганізації; наступними великими реціпіентамібилі освітні установи та
|