|
Дебіторська заборгованість представляє найбільш складний з точки зору управління елемент оборотних засобів. Обсяг дебіторської заборгованості істотно залежить від прийнятої в організації політики продажів. Необхідність управління дебіторською заборгованістю обумовлена наступним. По-перше, отримання платежів від дебіторів - один з основних джерел надходження грошових коштів. Отже, оптимізація режимів руху дебіторської заборгованості прямо впливає на мета діяльності організації - одержання доходів і прибутку. По-друге, існують певні протиріччя між політикою в галузі закупівель і політикою продажів. Це надає важливого значення впровадженню ефективних процедур інкасації (в даному випадку під інкасацією розуміється отримання або збір організацією грошових коштів від своїх боржників). По-третє, як показує практика, облік реальних витрат або вигод від прийнятих кредитних рішень (зокрема, від надання покупцям права на відстрочку платежу) може використовуватися як інструмент розширення продажів і підвищення оборотності поточних активів. Виділяють два основних підходи до управління дебіторською заборгованістю: 1. Порівняння додаткового прибутку, пов'язаної зі схемами фінансування (надання знижок), з витратами, що виникають при зміні політики реалізації продукції (передоплата або продаж в кредит). 2. Порівняння та оптимізація величини і термінів дебіторської і кредиторської заборгованості за рівнем кредитоспроможності, часу відстрочки платежу, стратегії знижок, витрат з інкасації та ін Управління дебіторською заборгованістю передбачає: - Контроль за її структурою в розрізі боржників. - Оцінку її ліквідності, тобто реальності повернення боргів. - Контроль за оборотністю коштів у розрахунках. - Ранжування дебіторської заборгованості за термінами її виникнення. - Контроль за станом безнадійних боргів з метою утворення необхідного резерву. - Застосування різних моделей договорів з партнерами з гнучкими умовами оплати. Аналіз і контроль зміни дебіторської заборгованості можна проводити за допомогою абсолютних і відносних показників. 1. Коефіцієнт інкасації 2. ДЗ - середній залишок дебіторської заборгованості; П - обсяг продажів. Коефіцієнт інкасації дозволяє встановити, коли і в якій сумі очікується надходження грошових коштів від продажу даного періоду. 3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 4. В - виручка від реалізації товарів; ДЗ - середня залишок дебіторської заборгованості за звітний період. Показник характеризує число оборотів, здійснених дебіторською заборгованістю, за аналізований період. За допомогою даного коефіцієнта можна розрахувати, у скільки разів обсяг реалізованої продукції перевищує дебіторську заборгованість. При прискоренні оборотності відбувається зниження значення показника, що свідчить про поліпшення розрахунків з дебіторами. 5. Період погашення дебіторської заборгованості 6. Коефіцієнт погашаемости дебіторської заборгованості Залежно від розміру дебіторської заборгованості, кількості розрахункових документів і дебіторів аналіз її рівня можна проводити як суцільним, так і вибірковим методом. Загальна схема контролю та аналізу включає в себе кілька етапів: 1. Здається критичний рівень дебіторської заборгованості. Всі розрахункові документи, які стосуються заборгованості, що перевищує критичний рівень, піддаються перевірці в обов'язковому порядку. 2. З розрахункових документів робиться контрольна вибірка. Для цього застосовуються різні способи. Одним з самих найпростіших є n-відсотковий тест (так, при п=10% перевіряють кожен десятий документ, який відбирається з якого-небудь ознакою, наприклад за часом виникнення зобов'язання). 3. Перевіряється реальність сум дебіторської заборгованості у відібраних розрахункових документах. Зокрема, можуть направлятися листи контрагентам з проханням підтвердити реальність проставленою в документі або проходить в обліку суми. 4. Оцінюється істотність виявлених помилок. При цьому можуть використовуватися різні критерії. Наприклад, відхилення між обліковою та підтвердженої в результаті контрольної перевірки сумами в розмірі, що перевищує 10%, визнається істотним (матеріальним). Якщо відхилення варіює від 5% до 10%, рішення про його суттєвості приймає аналітик за своїм розсудом. Відхилення, що не перевищує 5% рівня, визнається не суттєвим. Після узагальнення результатів аналізу вони поширюються на всю сукупність дебіторської заборгованості та у вигляді висновків наводяться у відповідному розділі звіту (річний звіт, звіт внутрішнього аудитора тощо). Вельми актуальне питання про зіставлення кредиторської та дебіторської заборгованості. В економічній літературі часто зустрічається точка зору відповідно до якої дебіторська заборгованість може бути будь-який, аби вона не перевищувала кредиторську, і що при аналізі слід брати до уваги тільки різниця між ними. Однак дана думка, на наш погляд, помилково, так як організація зобов'язана погашати свою кредиторську заборгованість незалежно від того, отримує воно борги від своїх дебіторів чи ні. Тому при аналізі дебіторську і кредиторську заборгованість слід розглядати окремо: дебіторську як засоби, тимчасово абстрактні з обороту, а кредиторську як засоби, тимчасово залучені в оборот. Проте варто зауважити, що у світовій обліково-аналітичній практиці зіставлення дебіторської та кредиторської заборгованості - звичайний і дуже поширений аналітичний прийом. Наявність у організації дебіторської заборгованості та авансів постачальникам характеризує відповідно величину заборгованості покупців за відвантажену продукцію і розміри передоплати поставлених організації сировини, матеріалів і послуг. Результати аналізу дебіторської заборгованості організації та авансів постачальникам необхідно порівнювати з результатами аналізу кредиторської заборгованості організації і величиною авансів покупців. За результатами порівняння коригується система взаємовідносин з постачальниками сировини, матеріалів, комплектуючих і покупцями продукції. Економічні умови і кредитна політика фірми надають основний вплив на рівень дебіторської заборгованості. Рівень дебіторської заборгованості змінюється виходячи з компромісу між прибутковістю і ризиком. Необгрунтоване зростання кредиторської заборгованості є негативним фактором для організації, тому необхідний механізм реструктуризації кредиторської заборгованості, який передбачає надання організації відстрочок і розстрочок зі сплати боргів і може здійснюватися на основі угод з кредиторами (при цьому виникає система кредитних умов). До складу таких кредитних умов входять наступні елементи: - термін надання кредиту (кредитний період); - розмір наданого кредиту (кредитний ліміт); - вартість надання кредиту (система цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію); - система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями.
Термін надання кредиту (кредитний період) характеризує граничний період, на який покупцю надається відстрочка платежу за реалізовану продукцію. Збільшення терміну надання кредиту стимулює обсяг реалізації продукції (за інших рівних умов), проте призводить водночас до збільшення суми фінансових ресурсів, що інвестуються в дебіторську заборгованість, та збільшенню тривалості фінансового і всього операційного циклу організації. Тому, встановлюючи розмір кредитного періоду, необхідно оцінювати його вплив на результати господарської діяльності організації в комплексі. Розмір кредиту, що надається (кредитний ліміт) характеризує максимальна межа суми заборгованості покупця за наданим йому товарним (комерційним) або споживчим кредитом. Його розмір встановлюється з урахуванням типу здійснюваної кредитної політики (рівня прийнятного ризику), планованого обсягу реалізації продукції на умовах відстрочки платежів, середнього обсягу угод по реалізації готової продукції (при споживчому кредиті - середньої вартості реалізованих у кредит товарів), фінансового стану організації кредитора та інших факторів. Кредитний ліміт диференціюється за формами наданого кредиту та видам реалізованої продукції. Якщо господарські взаємовідносини організації з покупцем його продукції (юридичною особою) носять стабільний довгостроковий характер, на розрахункову суму кредитного ліміту йому може бути відкрита кредитна лінія. Вартість надання кредиту характеризується системою цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію. У поєднанні з терміном надання кредиту така цінова знижка характеризує норму процентної ставки за наданий кредит, що розраховується для зіставлення в річному численні. Встановлюючи вартість товарного (комерційного) або споживчого кредиту, необхідно мати на увазі, що його розмір не повинен перевищувати рівень процентної ставки по короткостроковому фінансовому (банківського) кредиту. В іншому випадку він не буде стимулювати реалізацію продукції в кредит, так як покупцю буде вигідніше взяти короткостроковий кредит у банку (на строк, що дорівнює кредитному періоду, встановленого продавцем) і розрахуватися за придбану продукцію при її покупці. Знижки, що надаються покупцю, можна поділити на дві групи: торговельні та знижки за оплату в строк. Перші являють собою процентні знижки від базової ціни. Багато західні фірми торгують по каталогах або мають прейскурант цін. Щоб часто не змінювати ці ціни (під час сезонних розпродажів, при продажі постійному клієнтові, при реалізації дробової або, навпаки, великої партії товару і т.д.) використовується торгова знижка як відсоток основний ціни. При продажу зі знижкою рахунок виставляється на чисту суму (базова ціна мінус знижка) і відповідно дебіторською заборгованістю визнається ця чиста сума. Знижки за оплату в строк (знижки залежно від терміну оплати) пропонуються з метою спонукати покупця оплатити рахунок до закінчення обумовленого терміну платежу. Наприклад, продавець може вимагати оплатити рахунку протягом 60 днів. Однак при оплаті протягом 10 днів покупцеві надається знижка в розмірі 5%. Багато покупців вважають за краще використовувати такі знижки, оскільки відмова від них еквівалентний позиці грошей під відсотки. Якщо товари купують постійно, надається дещо інша форма знижки. Вважається, що всі товари, які продаються протягом місяця, продаються в останній день місяця (ПДМ). У цьому випадку покупець отримує знижку в 5%, якщо платить протягом 10 днів після закінчення місяця при обговореному терміні платежу 60 днів. При укладанні контрактів організація повинна витримувати деяку стратегію, дотримуватися певних правил, наприклад, таких: - прагнути продавати свою продукцію на умовах передоплати (за інших рівних умов, тобто якщо вимога передоплати не зменшує обсяг реалізації). Якщо повна передоплата неможлива, то слід спробувати отримати часткову передоплату; - при необхідності стимулювати продажі, використовувати не розрізнені знижки, а їх систему. При розробці системи знижок обов'язково слід оцінити їх вплив на фінансові результати діяльності організації. Адже будь-яка знижка знижує обсяг валової виручки. Це може бути виправдане лише при зростанні продажів, при необхідності виходу на нові ринки, в інших обгрунтованих випадках; - встановити цільові орієнтири для різних видів продажів, наприклад, зарезервувати частина продажів в кредит тільки для перспективних клієнтів, які в даний момент не мають в наявності грошових коштів; входу на нові важливі ринки; окремих надзвичайних випадків; - надавати знижки клієнтам тільки тоді, коли це призводить до збільшення обсягів продажів і загального прибутку; - при дефіциті грошових коштів надавати знижки тільки для збільшення припливу грошей, навіть якщо у віддаленій перспективі загальний фінансовий результат від конкретної угоди буде негативним; - при інших рівних умовах, віддавати перевагу знижкам за ранню оплату, а не штрафам за прострочену оплату. Останнє пов'язано хоча б з тим, що більш високий прибуток веде до підвищення податків, тоді як знижки - до зниження оподатковуваної бази. Крім того, відомо, що заохочення завжди діє краще, ніж штраф. Отже, застосування знижок (а не санкцій) дозволяє зацікавити покупців, що веде до зростання продажів; - для стабілізації фінансових потоків практикувати виставлення проміжного рахунку, що доцільно при роботі з клієнтами на основі довгострокових контрактів. У цьому випадку використання проміжних рахунків забезпечує регулярний приплив грошових коштів у міру виконання окремих етапів робіт або послуг, а також товарних поставок; - застосовувати гнучке ціноутворення в умовах інфляції. Зміна цін з урахуванням інфляції може бути обумовлено з клієнтами завчасно (якщо для обгрунтування рівня інфляції є переконлива доказова база). При цьому гнучкі ціни можуть бути: прив'язані до загальним індексом інфляції; залежати від індексу інфляції для конкретних продуктів; враховувати фактичний термін оплати і прибуток від альтернативних вкладень грошових коштів. Наприклад, інфляційну націнку можна обгрунтувати шляхом порівняння її з доходом, який організація могла б отримати при приміщенні коштів на банківський депозит; - при передачі товарів на реалізацію передбачати збереження за організацією права власності на товари, поки не буде отримана оплата за них. Дана умова контракту полегшує в подальшому вирішення таких питань, як: повернення товарів, приміщення цих товарів під заставу в забезпечення кредитів і позик, виконання інших господарських операцій. При визначенні політики організації в області знижок та надання товарного кредиту доцільно дослідити їх вплив на фінансові результати роботи організації.
Загальна гіпотеза такого дослідження - надання знижок і товарного кредиту покупцям веде до зростання обсягів продажів - справедлива лише за наявності еластичного попиту на продукцію, коли, наприклад, 10%-ве зниження ціни збільшує обсяги продажів на 15 , 20, 25% і більше. В іншому випадку надання знижок економічно недоцільно. Система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями, формована в процесі розробки кредитних умов, повинна передбачати відповідні пені, штрафи і неустойки. Розміри цих штрафних санкцій повинні повністю відшкодовувати всі фінансові втрати організації-кредитора (втрату доходу, інфляційні втрати, відшкодування ризику зниження рівня платоспроможності та інші). Формування стандартів оцінки покупців і диференціація кредитних умов здійснюється окремо по різним формам кредиту - товарному і споживчому. Визначення системи характеристик, що оцінюють кредитоспроможність окремих груп покупців. За товарним (комерційним) кредитом така оцінка зазвичай здійснюється за наступними критеріями: - обсяг господарських операцій з покупцем і стабільність їх здійснення; - репутації покупця в діловому світі; - платоспроможність покупця; - результативність господарської діяльності покупця; - стан кон'юнктури товарного ринку, на якому покупець здійснює свою операційну діяльність; - обсяг і склад чистих активів, які можуть складати забезпечення кредиту при неплатоспроможності покупця і порушенні справи про його банкрутство. За споживчим кредитом оцінка здійснюється звичайно за такими критеріями: - дієздатність покупця; - рівень доходів покупця і регулярність їх формування; - склад особистого майна покупця, яке може становити забезпечення кредиту при стягненні суми боргу в судовому порядку.
|
- Дебіторська заборгованість
заборгованість - рахунки до отримання суми, належної від покупців за товари та послуги, продані в кредит. У балансі організації записуються як поточні
- ГЛАВА Дебіторська заборгованість: скільки інші повинні компанії
дебіторською заборгованістю. Оскільки деяка частка покупців так і не розплачується, прогнозована кількість «поганих» боргів віднімається з дебіторської заборгованості, в результаті чого виходить чиста дебіторська заборгованість. Величина чистого дебіторської заборгованості сама по собі мало що говорить про наявність у компанії довготривалого конкурентної переваги. Однак вона багато що може
- ГЛАВА Оборот поточних активів: як компанія заробляє гроші
дебіторська заборгованість, чиста 3, Авансові витрати 2, Інші поточні активи, всього Всього поточних активів 12,005 Поточні активи називаються також оборотними коштами підприємства, що утворюють свого роду цикл: за гроші компанія купує товарно-матеріальні ресурси, які продаються в кредит торговим організаціям і перетворюються на дебіторську заборгованість. Надалі остання
- ГОСПОДАРСЬКІ КОШТИ ОРГАНІЗАЦІЇ (ПІДПРИЄМСТВА)
дебіторську заборгованість. Джерелами перерахованих господарських засобів є статутний фонд підприємства, що залишилася після сплати податків чистий прибуток, кредити і позики, заборгованість постачальникам та інша кредиторська
- Безнадійні борги
дебіторської заборгованості, отримання якої визнано неможливим через відмову суду у стягненні, або неплатоспроможності боржника. В останньому випадку заборгованість не анулюється, а відображається за балансом протягом декількох років у розрахунку на поліпшення становища
- 52. АНАЛІЗ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА
дебіторської заборгованості її слід розділяти на нормальну і прострочену. Наявність простроченої дебіторської заборгованості створює фінансові труднощі, уповільнює оборотність капіталу. Необхідно прискорювати платежі шляхом удосконалювання розрахунків, передоплати, застосування вексельної форми розрахунків і т. д. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення
- Накопиченої заборгованості
дебіторська, кредиторська, з виплати зарплати), що накопичилася за певний період
- ЧИСТІ ліквідні активи
дебіторської заборгованості по
- КОМІСІЯ ЛІКВІДАЦІЙНА
дебіторської заборгованості, розрахунків з кредиторами, складання ліквідаційного балансу і звіту, що представляється органу, що створив
- 12.10. Аналіз стану дебіторської заборгованості
управлінням дебіторської заборгованості, повинен зосередити увагу на найбільш старих боргах і приділити більше уваги великим сумам заборгованості. Оцінюючи стан поточних активів, важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості. Одним з показників, використовуваних для цієї мети, є період оборотності дебіторської заборгованості (Пд.з), або період інкасації боргів.
- Кредиторська заборгованість
заборгованість - заборгованість, що виникає при розрахунках з постачальниками; тимчасове використання в грошовому обороті організації коштів
- 9.1. Криза міжнародної заборгованості в 80-ті роки і його наслідки
заборгованості почався в серпні 1982 р., коли ряд латиноамериканських країн виявився не в змозі виплачувати свою заборгованість іноземним комерційним банкам і оголосив про припинення частини своїх платежів за боргами. Криза зовнішньої заборгованості швидко поширився на велику кількість держав і перетворився з регіонального в
- ЗАБОРГОВАНІСТЬ УМОВНА
заборгованість, виражена в потенційних зобов'язаннях, які можуть за певних умов перетворитися на реальні. Подібна заборгованість виникає в результаті минулих операцій і залежить від майбутніх подій. Наприклад, умовної заборгованістю є спірна сума податку на
|