| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Тема № 7 Земельні ресурси підприємства |
||
|
Протягом всієї історії людства земля грала, грає і буде грати ні з чим незрівнянну роль у розвитку виробництва. Земля є неодмінною умовою існування людського суспільства. Раціональне використання земельних ресурсів має велике значен-ня в економіці сільського господарства і країни в цілому. У сільському господарстві отримання продук-ції пов'язане саме з якісним станом землі, з характером і умовами її використання ня. Вона є важливою продуктивною силою, без якої немислимий процес сільськогоспо-дарського виробництва. Земля в сільському господарстві функціонує як предмет праці, коли людина віз-діє на її верхній горизонт - грунт і створює необхідні умови для росту і розвитку сільськогосподарських культур. У той же час земля є і знаряддям праці при обробітку рослин використовуються механічні, фізичні та біологічні властивості грунту для одержання сільськогосподарської продукції. Отже, земля стає активним засобом виробництва в сільському господарстві. Вона виступає як необхідна матеріальна передумова процесу праці, одним з важливих речових факторів виробництва. Земля належить до НЕ-відтворюваним засобів виробництва в сільському господарстві. Вона є особливим, единст-венним, оригінальним і незамінним засобом виробництва. Земельні ресурси в сільському господарстві мають ряд специфічних особливостей, які суттєво відрізняють їх від інших засобів виробництва і роблять великий вплив на економіку сільськогосподарського виробництва. Земля є продукт самої природи. На відміну від інших засобів виробництва, які є результатом праці людини, земля представляє продукт багатовікового естественноі-сторіческого розвитку природи. Оскільки на створення землі не затрачена праця людини, як на інші засоби виробництва, то вона не має вартості. При використанні землі не вироб-дятся амортизаційні відрахування, отже, вона не бере участь у формуванні себестоі-мости сільськогосподарської продукції. Земля територіально обмежена, її поверхня не можна збільшити. Землю на відміну від інших засобів виробництва неможливо замінити більш совершенст-Вова в технічному відношенні засобом виробництва. Без неї не може здійснюватися виробничий процес. Наприклад, багато інші засоби виробництва в процесі приско-ня науково-технічного прогресу істотно змінилися. Розвиток грунтообробних знарядь йде від примітивної мотики до сучасних плугів та ін Земельні ресурси можна використати тільки там, де вони знаходяться. Землю не можна переміщати з одного місця на інше, то-гда як використання більшості інших засобів виробництва не пов'язано постійністю місця. Так, трактори, автомобілі, комбайни верстати та ін можна використовувати на різних місцях, пере-мещая їх у міру необхідності з місця на місце на різні відстані. Окремі ділянки землі за своїм родючості не однорідні. Одні з них містять більше поживних речовин, інші краще забезпечені вологою, треті мають зовсім дру-гую структуру грунту і т.д. Внаслідок цього при рівних вкладеннях праці і засобів на одиницю площі виникають розбіжності у кількості одержуваної продукції. Під впливом праці чоло-століття ці відмінності можуть як згладжуватися, так і посилюватися, роблячи вплив на вихід про-дукції в розрахунку на середньорічного працівника, собівартість і інші економічні показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Неправильне використання землі може в кінцевому підсумку звести нанівець роль і значення всіх інших факторів виробництва. Усі відзначені особливості землі як засобу виробництва лежать в основі теорії і практики раціонального землеробства. Людина може активно впливати на родючість поч-ви. Рівень цього впливу визначається станом розвитку продуктивних сил, ступеня-нью їх технологічного застосування в сільському господарстві (використання досягнень науки і техніки, прогресивних технологій виробництва, передової практики). Всі землі Російської Федерації складають єдиний державний земельний фонд. До складу єдиного державного земельного фонду входять наступні категорії землі: землі сільськогосподарського призначення; землі промислових, транспортних, гірничорудних і інших організацій і підприємств, а також курортів та заповідників; землі міст, селищ та інших населених пунктів; землі державного лісового фонду; землі державного водного фонду; землі державного запасу. Все сільськогосподарські угіддя Росії закріплені за землекористувачами по двом великим групам: - землі, що знаходяться в колективно-часткової, кооперативної та приватної власності; - землі федеральної і муніципальної власності. Прийнято розрізняти такі поняття як «загальна земельна площа» і «площа сільськогоспо-дарських угідь». До складу загальної земельної площі відносять всю територію, закріплену за сільськогосподарським підприємством. Сільськогосподарські угіддя є зем-ли, які використовуються для виробництва продукції сільського господарства. До їх складу входять рілля, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження. Співвідношення окремих видів земельних угідь у загальній земельній площі прийнято називати структурою земельної площі, а процентне відношення окремих видів угідь у загальному розмірі сільськогосподарських угідь являє собою структуру сільськогосподарських угідь. Для порівняння сільськогосподарських угідь з різною структурою використовують такий поки-затель, як умовна рілля. За одиницю умовної ріллі приймають 1 га сіяних трав. Коефіцієнт-ент перекладу природних сіножатей та пасовищ в умовну ріллю розраховують за форму-ле: К=Усп / Ут, де Усп - врожайність сіна або зеленої маси на сінокосах і пасовищах, ц / га; Ут - уро-жайность сіна або зеленої маси на ріллі, ц / га. За допомогою показника умовної ріллі згладжуються відмінності в структурі сільськогоспо-дарських угідь. Однак при цьому не враховується якісна характеристика і родючість грунтів. При порівнянні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва під-приємств та регіонів рекомендується використовувати показник співмірна рілля. За одиницю со-вимірної ріллі приймають один гектар площі провідною сільськогосподарської культури в районі, області або зоні. У сільському господарстві земля є активним чинником виробництва. На рівні сільськогосподарському підприємства розрізняють такі поняття як загальна земельна площа і пло-лених сільськогосподарських угідь, тобто землі з певним сільськогосподарським використан-ням: рілля, луг (сінокіс), пасовище, багаторічні насадження тощо Ці угіддя непосредст-венно пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції. Вони становлять групу сель-скохозяйственних угідь. Але сільськогосподарське виробництво не може існувати без до-ріг, під'їзду до полів, лугах, без будівель і споруд за межами населених пунктів (фер-ми, загони і т.д.). Землі під цими об'єктами також відносяться до земель сільськогосподарського призначення. До цієї ж категорії відносяться так звані неудобья за межами населених пунктів - яри, болота і т.п., закріплені за конкретними землевласниками. Таким чином, загальна земельна площа являє собою територію, закріплену за сільськогосподарським підприємством. А та частина загальної земельної площі, яка без-посередньо використовується для виробництва сільськогосподарської продукції, відноситься до площі сільськогосподарських угідь. Тому такі показники, як питома вага сільськогосподарських угідь у загальній зе-мельних площі (%); питома вага ріллі в структурі сільськогосподарських угідь (%); питомої ний вага посівів сільськогосподарських культур в площі посівів (%), застосовуються як додаткові показників при визначенні ефективності використання землі. Хоча про рівень ефективності їх використання за цими показниками судити важко. Структура посівних площ - відсоткове співвідношення площ окремих культур (або груп) у загальній площі посівів. Структура посівів зернових культур - процентне соот-носіння площ окремих зернових культур у загальній площі зернових культур. Аналогічно розраховується структура технічних, овочевих та кормових культур. Структура земельних угідь - процентне співвідношення площ окремих земельних угідь у загальній площі земельних угідь. А структура сільськогосподарських угідь - процентне співвідношення окремих видів сільгоспугідь у загальній площі сільгоспугідь. Структура сільськогосподарських угідь залежить від зональних особливостей землекористування і характеризується значними відмінностями по економічних районах. Земе? Льная ре? Нта - це ціна, що сплачується за використання обмеженої кількості землі та інших природних ресурсів. Земельна рента - дохід, що отримується власником землі від орендарів земельних участ-ков. Земельна рента виступає у формі абсолютної ренти, диференціальної ренти і моно-польної ренти. Абсолютна земельна рента - один з видів доходу від власності на землю, плата власнику за дозвіл застосовувати капітал до землі; сплачується орендарем абсолютно з усіх ділянок землі незалежно від родючості (звідси назва цього виду ренти). Диференціальна рента - додатковий дохід, що отримується за рахунок використання більшої родючості землі та більш високої продуктивності праці. Диференціальна рента існує у двох формах: диференціальна рента I і диференціальна рента II. Дже-никами диференціальної ренти I є більш продуктивну працю на відносно промінь-ших і середніх за родючістю землях, а також відмінності в місці розташування ділянок землі по від-носіння до ринків збуту, транспортних шляхів і т. д. Диференціальна рента II пов'язана з до- виконавчими вкладеннями капіталу в один і той же ділянку, що забезпечують отримання до-бавочной прибутку. Диференціальна рента виникла як результат обмеженості землі: ціна виробництва сільськогосподарського продукту визначається умовами виробництва не на середовищ-них і кращих ділянках, а на гірших, т. к. продукт тільки кращих і середніх ділянок недолік в-чен для покриття суспільного попиту. У результаті утворюється додаткова додаткова вартість, що представляє собою різницю між ціною виробництва на гірших ділянках (про-громадської ціна виробництва) і індивідуальною ціною виробництва на середніх і кращих навчаючи-стках. Монопольна рента - особлива форма земельної ренти, утворюється при продажу визначений-них видів сільськогосподарських продуктів по монопольної ціною, що перевищує їх вар-тість. До ренті земельної відноситься також рента з земель, що не втягуються в сільськогоспо-ний оборот: рента з земель, що використовуються в добувній промисловості; рента зі будівельних ділянок. У добувній промисловості утворюється насамперед диференціальна рен-та, т. к. при видобутку корисних копалин витрати виробництва кожної одиниці продукції і доставки її на ринок неоднакові і знаходяться в залежності від багатства надр і від месторасп-розкладання вугільних шахт, нафтових промислів і т. д. Зважаючи на обмеженість землі громадська ціна виробництва цих товарів регулюється витратами виробництва на гірших (з точки зре-ня видобутку корисних копалин) землях. Тому на кращих ділянках утворюється дифференци-альна рента - різниця між суспільною та індивідуальною ціною виробництва. Ефективність використання землі в сільському господарстві Економічну ефективність використання сільськогосподарських угідь характери-товують дві групи показників: натуральні і вартісні. Перелік натуральних показників і способи їх розрахунків наступні: ? врожайність провідних культур з 1 га сумірною площі посівів; ? виробництво основних культур в розрахунку на 1 га сумірною ріллі; ? виробництво молока та живої маси великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь; ? виробництво яєць і приросту ваги птиці на 100 га посівів зернових культур; ? виробництво свинини на 100 га ріллі; ? виробництво вовни та баранини (в ж.в.) на 100 га сільськогосподарських угідь. Натуральні показники застосовуються для оцінки економічної ефективності вико-тання сільськогосподарських угідь за результатами вирощування окремих видів або груп сільгоспкультур або видів продукції тваринництва. Вартісні показники валової продукції рослинництва: ? виробництво валової продукції рослинництва на 1 га кадастрової ріллі; ? виробництво валового доходу в рослинництві на 1 га кадастрової ріллі; ? виробництво чистого доходу на 1 га кадастрової ріллі; ? виробництво прибутку на 1 га кадастрової ріллі; ? вихід валової продукції рослинництва на одиницю трудових витрат; ? вихід валової продукції рослинництва на одиницю виробничих витрат. Форми плати за користування землею. Використання землі в РФ є платним. Фор-мами плати за використання землі є земельний податок та орендна плата. Порядок обчислення і сплати земельного податку встановлюється законодавством РФ про податки і збори. Сума податку обчислюється після закінчення податкового періоду як відповідна опо-вої ставці відсоткова частка податкової бази. У відношенні ділянок, придбаних у власність фізичними та юридичними особами на умовах здійснення на них житлового будівництва, за винятком індивіду-ального житлового будівництва, обчислення суми податку здійснюється з урахуванням коефіцієнта 2 протягом трирічного терміну проектування і будівництва аж до державної реєстрації прав на збудований об'єкт нерухомості. По завершенні будівництва та державної реєстрації, прав на збудований об'єкт нерухомості до закінчення трирічного терміну проектування і будівництва сума податку, сплаченого протягом періоду проектування і будівництва понад суму податку, обчисленої з урахуванням коефіцієнта 1, визнається сумою зайво сплаченого податку. У відношенні ділянок, придбаних у власність на умовах здійснення на них житлового будівництва, за винятком індивідуального житлового будівництва, обчислення суми податку здійснюється з урахуванням коефіцієнта 4 протягом періоду проектування і будівництва, що перевищує трирічний термін, аж до державної реєстрації. У відношенні ділянок, придбаних у власність фізичними особами для індиві-дуального житлового будівництва, обчислення суми податку здійснюється з урахуванням коефіцієнта 2 протягом періоду проектування і будівництва, що перевищує десятирічний термін. Сума авансового платежу, що підлягає сплаті фізичною особою, яка сплачує податок на підставі податкового повідомлення, обчислюється як добуток податкової бази та установ-ленній правовими актами (законами) представницьких органів муніципальних утворень (міст федерального значення) частки податкової ставки в розмірі, що не перевищує 1/2 опо-вої ставки, у разі встановлення одного авансового платежу; в разі встановлення двох аван-сових платежів у розмірі, що не перевищує 1/3 ставки. За землі, передані в оренду, справляється орендна плата. Порядок визначення розміру орендної плати, порядок, умови внесення орендної плати за землі, що знаходяться у власне-сти РФ, суб'єктів РФ або муніципальній власності, встановлюються відповідно Пра-вітельством РФ, органами державної влади суб'єктів РФ, органами місцевого само-врядування. Розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди земельної навчаючи-стка. Якщо після закінчення 3 років з дати надання в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або муніципальній власності, для житлового будівництва (за винятком індивідуального житлового будівництва) не введений в експлуатацію побудований на такій ділянці об'єкт нерухомості, орендна плата за таку ділянку встановлюється в розмірі не менше двократної податкової ставки земельного податку. Порядок, умови і строки внесення орендної плати за ділянки, які перебувають у приватній власності, встановлюються договорами оренди. Всі заходи, які сприяють більш повному та ефективному використанню головного засобу виробництва в сільському господарстві - землі, можна об'єднати в такі групи. Включення в виробниче використання кожного гектара закріпленої за госпо-вом землі: не можна допускати, щоб вона випадала з господарського обороту. Підвищення економічної родючості грунтів - це, насамперед зрошення і осушення, хімічна меліорація, застосування добрив, освоєння сівозмін, поверхневе і корен-ве поліпшення луків і пасовищ. Збереження родючості та охорона грунтів: полезахисне лісорозведення, грунтозахисні тих-нології і сівозміни, систем заходів по боротьбі з водної та вітрової ерозією. Раціональне використання економічної родючості грунтів: застосування найбільш уро-жайних сортів, поліпшення насінництва, вдосконалення схем розміщення рослин, со-блюдение оптимальні термінів проведення сільськогосподарських робіт і виконання їх з висо-ким якістю, боротьба з хворобами рослин, шкідниками та бур'янами. Заходи цієї груп безпосередньо не впливають на агрохімічні властивості грунту, але сприяють кращому ис-користування знаходяться в ній поживних речовин. Організаційно-економічні заходи: вдосконалення структури посівних площ з урахуванням кон'юнктури ринку, поглиблення спеціалізації, застосування прогресивних форм організації та оплати праці, вдосконалення форм господарювання та ін Ефективне використання землі неможливо без раціональної організації території сільськогосподарського підприємства. З цією метою в кожному господарстві розробляється проект землеустрою з детальним організаційно-господарським і агроекономічний обгрунтуванням; більшість вищеперелічених заходів враховують при його розробці. Проект внутрішньогосподарського землеустрою містить такі складові частини: - розміщення населених пунктів, виробничих підрозділів, магістральної дорожньої мережі, інженерних споруд; - організація земельних угідь, розробку заходів щодо трансформації угідь, їх протиерозійної захисту; - організація сівозмін, внесево-оборотних ділянок, полів; - організація використання пасовищ, сінокосів та покладів; - організація території багаторічних насаджень, розміщення порід і сортів; - елементів виробничої інфраструктури (бригадних верстатів, приміщень, тарних площ, доріг і т. д.). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Тема № 7 Земельні ресурси підприємства" |
||
|
||