| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||
Тема № 6 Ресурси підприємства. Концепція взаємо-заменяемости ресурсів |
||||||||||||||||||||||
|
Таблиця 6.1 Виробничі ресурси підприємства
Тобто, виробничі ресурси господарюючою системи є сукупність ресурсів, наданих у її розпорядження для творчої діяльності. Кількісні та якості-ються параметри цих ресурсів, а також їх інтеграція визначають виробничу спосіб-ність господарського ланки. На думку Анчишкіна А.І., «під виробничими ресурсами розуміються засоби виробництва, трудові ресурси, а також природні ресурси, залучені в економічний обо-рот». Динамічність і рухливість структури ресурсів залежить від величини виробничого потенціалу та таких особливостей виробничих систем, як масштабність, характер замкнутості та особливості діяльності. Так, народне господарство і промисловість є великомасштабними господарськими-ми системами з високим ступенем замкнутості. Вони, особливо народне господарство, мають значної відтворювальної здатністю щодо всіх елементів виробничих ресурсів. Тому структура ресурсів останніх включатиме в себе один набір матеріально-духовних елементів. Підприємства та об'єднання мають значно менший масштаб діяльності. Їх вос-виробнича здатність обмежена відшкодуванням, оновленням і розширенням основних фондів, а також відшкодуванням у встановлених межах робочої сили (підготовка робочих кад-рів, підвищення їх кваліфікації). У них значно нижче можливості у здійсненні науч-но-технічних розробок. У самій загальній постановці виробничими ресурсами підприємства можна вважати всі ресурси, які будь-яким чином пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства. Таким чином, виробничі ресурси підприємства включають основні виробництв-ються фонди, промислово-виробничий персонал, технологію, енергію та інформацію (Мал. 6.1). Необхідною умовою процесу виробництва, а значить, всієї господарської діяльності організації є його належна забезпеченість основними засобами. Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6/97 під ос-новних засобами розуміється частина майна, яка у ролі коштів праці при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, або для управління організацією протягом періоду, що перевищує один рік або звичайний виробничий цикл, якщо він становить більше року. Слід зазначити, що до складу основних засобів не включаються предмети вартістю менше 100 мінімальних розмірів оплати праці. Рис. 6.1 Структура виробничих ресурсів. До основних засобів відносяться будівлі, споруди, робочі та силові машини і облад-нання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транс-кравці засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар та приладдя, робочий, продуктивний і племінну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на докорінне поліпшення земель (наприклад, на різні меліоративні роботи) і інші основні засоби. Другим важливим елементів виробничих ресурсів є трудові ресурси. Робо-чаю сила у виробничому процесі історично займала основне місце, будучи першим продуктивною силою. Від якості та кількості персоналу безпосередньо залежить продуктивних здатність господарського ланки. Підприємства самостійно визначають потребу в трудових ресурсах, їх структуру і кваліфікаційний склад. Утримання дитячих і оз-доровітельних установ та реалізація програми соціального розвитку трудових колективів певною мірою сприяє відтворенню робочої сили. У господарських ланках відбувається зміна якісного рівня трудових ресурсів, його відтворення. Темпи вивільнення трудових ресурсів визначаються досконалістю організації виробництва, праці та управління, рівнем професійних знань і досвідом. Робоча сила взаємозамінна з іншими видами виробничих ресурсів. Її характе-ристики - кількість, статево-вікова структура, професійно-кваліфікаційний склад - завжди адекватні виробленої продукції. Отже, трудові ресурси - елемент вироб-вальних ресурсів підприємства. Робоча сила і засоби праці є активними елементами виробничого про-процесу, тому від ефективності їх використання залежить ефективність використання всіх виробничих ресурсів. Оцінка використання трудових ресурсів на підприємстві покликана комплексно і всебічно вивчити трудові показники підприємства, дати оцінку виконання плану по трудових показниками, дотриманню встановлених нормативів по ним, ефективності використання трудових ресурсів. В основні завдання аналізу трудових показників входить оп-ределение: 1) забезпеченості організації трудовими ресурсами, складу і структури персоналу, їх зраді-ня, вплив зміни чисельності та структури працівників на обсяг робіт і рівень вироб- дітельності праці; 2) динаміки продуктивності праці, питомої ваги приросту робіт за рахунок продуктивно-сті праці, впливу на виконання плану продуктивності праці інтенсивних і Екст-пасивного факторів, зокрема, використання робочого часу, вдосконалення організації та управління, а також ступеня виконання норм виробітку і впливу їх на рівень продуктивності праці; 3) абсолютних і відносних відхилень від планового фонду заробітної плати, непроізвод-них виплат, впливу їх на собівартість і продуктивність праці, співвідношень темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати. При аналізі трудових показників як джерел інформації залучаються квартальні та річні звіти про виконання плану по праці, про виконання норм виробітку і складанні нормування праці, ревізії, акти, звіти і інша інформація з відділу організації праці та заробітної плати, відділу кадрів, бухгалтерії, економічного відділу. Виробнича здатність господарської системи визначається кількістю викорис-зуемих знарядь праці. Їх техніко-економічні показники відтворюються самою системою шляхом капітального ремонту та модернізації. Знаряддя праці взаємозамінні з іншими видами ресурсів. Особливо висока взаємозамінність між основними фондами та живою працею. Разом з тим, нова техніка вимагає відповідних змін у кваліфікаційному складі ра працюючих і серйозні зміна в технології та організації виробництва. Характеристики знарядь праці завжди адекватні характеристикам виробленої продукції: габарити робочих машин і виробничих площ підбираються під розміри оброблюваних виробів; розташування і характер робочих органів верстатів, що виготовляють виріб, відповідають конфігурації оброблюваних деталей. Розвиток продуктивних сил в умовах науково-технічного прогресу характеризує-ся радикальними змінами не тільки знарядь праці, а й методів виробництва, тобто техно-логії виготовлення продукції. Тому технологія є одним з найважливіших елементів виробничого процес-са. Технологія завжди відповідає виробленої продукції, завжди тотожна виду викорис-зуемих знарядь праці, робочої сили і енергетичних ресурсів. Технологічна база підпри-ємства безпосередньо залежить від рівня організації та управління, наявності досвіду і традицій трудового колективу, його сприйнятливості до досягнень науково-технічного прогресу. До складу виробничих ресурсів включають також матеріальні ресурси. Залежно від ролі в процесі виробництва виділяються наступні вид матеріалів: ? сировина (продукція видобувних галузей); ? основні матеріали (утворюють поряд з сировиною основу продукції або є необ-хідно компонентів для її створення); ? покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби (предмети праці, обробка яких за-скінчилася на деякій етапі виготовлення, придбані для створення та комплектування виро-лія); ? допоміжні матеріали (що беруть участь у виготовленні продукції та споживані на тих-нічних та господарські потреби, наприклад, лаки, фарби, обтиральні матеріали); ? паливо (матеріали, використовувані для отримання енергії); ? запасні частини (деталі обладнання для заміни зношених при ремонті); ? малоцінні та швидкозношувані предмети (предмети вартістю менше установленно-го ліміту або мають термін служби мене року, а також спеціальні інструменти і пристосування, спецодяг тощо); ? тара і тарні матеріали (предмети для упаковки, транспортування і зберігання матеріалів і продукції); ? інші матеріали (різні відходи виробництва). Як відомо, предмети праці в процесі виробництва пристосовуються людиною для особистого і виробничого споживання. Тобто стають матеріальною субстанцією про-дукції. Це перетворення можливо тому, що матеріальних ресурсів спочатку властива субстанціональність, також як знаряддя праці, скільки б не експлуатувалися, не зможуть соста-вить матеріальне утримання телевізора або автомобіля. Можливість предметів праці стано-витися матеріальною основою продукції не залежить від часу і характеристик виробничих ної системи. Однак, сам факт трансформації можливий тільки завдяки наявності виробництв-кої системи, а масштаби перетворення безпосередньо залежать від її характеристик. У процесі праці встановлюється відповідність між використовуваними матеріалами, знаряддями праці, кіль-кість і якістю робочої сили та іншими елементами виробництва. Ця залежність прямо пропорційна - чим більше потрібно перетворити в продукцію матеріальних ресурсів, тим більше необхідно витратити живої праці, робочих машин, енергетичних ресурсів. Але це не означає взаємозамінності між предметами праці та переліченими ресурсами. Виключення з матеріальних ресурсів становлять енергетичні ресурси. Деякими дослідниками енергія виділяється як своєрідний елемент засобів виробництва. Енергія легко трансформується з одного виду в інший, тому співвідношення її якісних характе-ристик виду виробленої продукції і елементам виробничого процесу забезпечується всередині виробничого ланки. На багатьох підприємствах здійснюється відтворення енергії, можливе використання нетрадиційних джерел енергії - вітру, сонця. Енергія в певній мірі взаємозамінна з іншими елементами виробничого потенціалу: загалом ж споживання електроенергії в матеріальному виробництві обернено пропорційно затратам робочої сили. В умовах науково-технічного прогресу швидко зростає роль інформації, специфиче-ського ресурсу епохи науково-технічної революції. Знання стають найціннішим життєвим продуктом. Інформація - необхідна умова і елемент будь-якої виробничої діяльності, яка за своєю значимістю все більше прирівнюється до енергетичних і сировинних ресурсів і використовується для заміщення живої праці, сировини та енергії. Інформація набуває характеру товару і перетворюється на об'єкт міждержавної змагальності. Інформація про-ладан поруч специфічних властивостей: вона не витрачається в процесі використання, розширення її споживання практично не має обмеження, вона має високу ресурсозберігаючої здатністю. Таким чином, інформація фактично визнана елементом виробництва та є-ється невід'ємною складовою частиною виробничих ресурсів підприємства. Інформація регулює функціонування процесу виробництва, сприяє підвищенню продуктивності живої праці, ефективності використання предметів праці та енергетичних ресурсів, допомагає підняти рівень і ефективність технологій. Інформація в промисловому виробництві використовується у вигляді результатів наукових раз-работок щодо вдосконалення основних фондів і предметів праці, навичок і знань виробничого персоналу. Крім того, існують і такі форми інформації, як результати наукових розробок у галузі організації виробництва, праці та управління, дані з вивчення ринку збуту, про-грам управління машин і устаткування і т. д. Інформація ефективно заміщає промисло-но-виробничий персонал, має великий замісник ефект щодо основних фондів, дозволяє економити та інші ресурси. Значна частина ресурсів у вигляді інформації виходить в самому господарському ланці як результат дії його служб, а також від інших спе-зованих організацій. При цьому її форми, види, структура та зміст цілком визначаються масштабами, видом діяльності, складністю і рівнем розвитку підприємства. Тому можна стверджувати, що інформація відтворюється всередині господарської системи. Крім основних промислово-виробничих фондів кожне об'єднання, підпри-ємство має і основні невиробничі фонди, до яких відносяться засоби праці, викорис-вуються для задоволення культурно-побутових потреб працівників підприємства. Оскіль-ки вони не вводять до складу виробничих ресурсів, ми не будемо їх розглядати. Для того щоб краще зрозуміти, як виробничі ресурси взаємозаміняють один одного, розглянемо відмітні риси виробничих ресурсів: Перша з них - цілісність. Вона означає, що всі ресурси служать спільної мети стоїть перед системою. Цілісність забезпечується реалізацією в процесі управління їх формуванні-ня та використання таких принципів: спільності та єдності цільової функції для виробничого процесу і кожного його елемента, спільності критеріїв ефективності функціонує-вання і розвитку ресурсів у цілому. Другою відмітною рисою виробничих ресурсів є складність. Вона про-є в наявності декількох складових елементів, кожен з яких представляє собою сукупність окремих частин. Наприклад, виробничі ресурси підприємства включає в себе основні виробничі фонди, які серед інших елементів містять робочі ма-шини та обладнання, в свою чергу, основне технологічне обладнання. А останнє включає в себе металорізальні верстати, що містять токарні верстати і т.д. Крім того, в систе-ме існують зворотні матеріально-речові та інформаційні зв'язки між елементами ресурсів. В якості третьої характерної особливості слід зазначити взаємозамінність, альтернативних виробничих ресурсів. Четвертої характеристикою є взаємозв'язок і взаємодія виробничих ре-сурсів. Вона являє собою якісну і кількісну взаємозв'язок, виражену мірою відповідності і співвідношення речових, особистих і нематеріальних факторів виробництва. Стає ясним, що поліпшенням тільки одного елемента неможливо домогтися істотного зростання віддачі виробничого процесу. Найвища віддача ресурсів можлива лише за одночасної модернізації всіх його елементів. П'ятим характерною ознакою виробничих ресурсів можна назвати їх здатність до сприйняття як елементи новітніх досягнень науково-технічного прогресу, спо-собность до розвитку шляхом безпосереднього та систематичного використання нових техно-логічних ідей. При цьому виробництва з більш високою науково-технічної ємністю ефективніші і мають більш широкі перспективи розвитку. Шостий характерною особливістю виробничих ресурсів є гнучкість. Вона свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і т.д., без докорінної зміни його матері-ально-технічної бази. Вимога до підвищення гнучкості виробничих ресурсів особ-но актуально в умовах нестабільності ринкової обстановки, зростання коливань обсягу і структури попиту, різкого прискорення темпів науково-технічного прогресу в промисловому виробництві. Сьомий відмітною характеристикою є класовий характер. Так, цілі модерні-зації виробництва полягають у бажанні капіталу уникнути вирішення соціальних проблем, по-лучити новий стабільне джерело надприбутки, ефективний засіб тиску на робітничий клас і знаряддя боротьби з профспілками. Таким чином, всі характерні риси виробничих ресурсів промислового під-приємства можна класифікувати по ряду ознак: внутрішні властивості і особливості струк-тури, якісні характеристики, соціально-економічні відмінності. До структурних особливостей слід віднести цілісність, складність, взаємозамінних-тість елементів, їх взаємозв'язок і взаємодія. Якісними характеристиками можна вважати здатність виробничих ресурсів до сприйняття досягнення науково-технічного прогресу, їх гнучкість і потужність. Соціально-економічні відмінності полягають в класовий характер і здібності мати потужність. Отже, виробничим ресурсів підприємства притаманний ряд специфічних характеристик. Насамперед, цілісність, що означає, що тільки за наявності всіх елементів потенціалу можливе досягнення кінцевого результату його функціонування - випуск продукції. А також такі особливості як: взаємозамінність, взаємозв'язок елементів, здатність до досягнення новітніх досягнень НТП, гнучкість і адаптивність до продукції, до змінних економічних і виробничо-технічних умов. Основне значення виробничих ресурсів підприємства полягає у створенні но-вих вартостей. Це відбувається, якщо прийнята ними вещественно натуральна форма і кількісних-дарське співвідношення їх складових роблять здатними функціонувати ресурси як вартість, що створює вартість і додаткову вартість. Тобто, коли склад і характеристики елементів виробничих ресурсів відповідають і визначаються параметрами виготовляли-мій продукції. У такому випадку всі елементи виробничих ресурсів служать однієї спільної мети, стоячи-щей перед підприємством. Місце і функції кожного елемента визначаються вимогами, що пред'являються до сукупності елементів в цілому, і характеризують його впорядкованість. З іншого боку, виконання сукупністю елементів загальних для виробництва завдань означає, що вони взаємопов'язані і взаємодіють між собою. Як зазначалося, головне завдання виробничих ресурсів полягає у виготовленні продукції, тобто в її відтворенні. Очевидно, що для того, щоб міг здійснюватися цей безперервний і постійно відновляється процес, ресурси також повинні безперервно і по-стійно відтворюватися. Виробничі ресурси повинні мати здатність до само-відтворення. На практиці ця здатність підтверджується низкою тенденцій: системою ре ремонтів і модернізацією основних фондів підприємства. Іншою формою практичної реалізації здатності виробничих ресурсів до самовідтворення слід вважати збільшення в структурі промисловості кількості комплексних підприємств (які включають непрофільні виробництва). Слід відзначити й іншу форму прояву відтворювальної здатності виробничих ресурсів - технічне переозброєння і реконструкція виробництва. Загальною тенденцією сучасного розвитку бізнесу для всіх галузей є те, що для ефективного управління на сьогодні конче необхідним інструментом є информаци-онная система. Впровадження інформаційної системи спрямоване на підвищення за рахунок вико-вання сучасних інформаційних технологій ефективності основних видів діяльності підприємства. Основний підхід до виявлення прихованих резервів - ідентифікація тих стадій про-виробничого процесу, які не підвищують цінності кінцевого продукту (саме цей принцип лежить в основі управлінської філософії "Точно в строк"). При впровадженні інформаційної системи виявляються місця надлишкового витрати ресурсів і затримки матеріальних потоків. Крім того, виробничі процеси й операції, що не створюють споживчу вартість, можуть бути розбиті на дві категорії: ? процеси та операції, технологічно і економічно обгрунтовані, але не підвищують цінності кінцевого продукту (наприклад, транспортування і контроль якості); ? процеси та операції, пов'язані з необгрунтованими витратами ресурсів і часу (сподівання-ня, простої, зберігання зайвих запасів). Особливу увагу варто звернути на операції і процеси другого виду, оскільки саме вони гальмують хід виробничого процесу і приводять до нераціонального використання ресурсів. Саме ці операції і процеси реорганізуються при впровадженні нової системи. Результат такої реорганізації виражається в підвищенні продуктивності використання ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), зниженні витрат, зростанні прибутковості і рен-табельності. Система автоматизованого планування, контролю та управління дозволяє істотно підвищити ефективність використання ресурсів підприємства. Однією з умов зниження такого роду втрат є регулярний (щотижневий) ана-ліз використання робочого і машинного часу з використанням можливостей інфор-онной системи. Аналіз втрат робочого часу, по-перше, дозволяє систематизувати причини і оце-нитка питома вага кожної з них, а по-друге, допомагає оцінити позитивні зміни, ко-торие повинні відбутися після введення в експлуатацію нової автоматизованої системи. |
||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "Тема № 6 Ресурси підприємства. Концепція взаємо-заменяемости ресурсів" |
||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||