| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО РЕСУВНІ КАПІТАЛУ. ЕГОФОРМИ |
||
|
Є два підходи до трактування суті міжнародного руху капіталу. Відмінності в основі цих двох підходів, у свою чергу, пояснюються двома причинами: по-перше, розвитком ринку і складових його форм господарських зв'язків, по-друге, мінливим розумінням сутності, ролі і значення окремих форм таких зв'язків у розвитку та вдосконаленні національних економік, характеру завдань, економічної безпеки та соціально-економічного благополуччя. Дляекономістов міжнародний рух капіталу - це рух одного з факторів виробництва, засноване на його історично сформованому або придбаному зосередженні в різних країнах, економічна передумова виробництва ними окремих товарів і послуг більш ефективно, ніж в інших країнах. У центрі уваги тут ринок як універсальної цінності з визнанням національних особливостей його функціонування в окремих країнах, але при цьому - з визнанням ще одного елемента універсальності "правил гри" на міжнародному рівні, а поступово також і на національному рівні. Для політекономів це приміщення щодо надлишкових переважно фінансових ресурсів за кордоном задля систематичного одержання більш високої додаткової вартості, виробленої трудящими країни, в яку поміщений капітал (найбільш послідовно це проявилося в марксистсько-ленінської політекономії радянського зразка, але є й чимало порівнянних сурогатів в т.зв . "політекономії країн, що розвиваються"). При цьому підході ринок уже не суб'єкт, а об'єкт, засіб досягнення певних цілей на національному, регіональному чи міжнародному рівні. Відмінності можуть бути простежені і далі, аж до розуміння категорій інтересу, благополуччя та безпеки: у першому випадку до кожного з цих трьох ключових понять пріложімо визначення "національний", во-других "державний". У російській практиці застосовуються обидва підходи, і навіть є третім, при якому на рівних поміщаються обидва визначення (як синоніми), але одне при цьому ставиться в дужку. Такого роду "розв'язка" носить скоріше лінгвістичний характер. При першому підході чітко проявляється трактування, характерна для "supplyside", тобто виробництва, по-другому - протистоїть їй "demandside", тобто попит з притаманними йому властивостями класового протистояння. Однак поступово це теоретичне і практичне протистояння стало менш очевидним, як в результаті істотних і все триваючих реформ в управлінні ринковими процесами виробництва в першому випадку (іменованим капіталістичним господарством), так і історичного краху цілком конкретної моделі управлінні господарством на базі другого підходу, асоційованого з соціалістичним способом виробництва. У реальному (економічному) змісті міжнародний рух капіталу є визначальним елементом у функціонуванні світової економіки, розвитку форм та умов міжнародних господарських зв'язків усіх видів. Деякі автори щодо міжнародних капіталовкладень підходять з мірками їх міждержавної "міграції". Хоча цей підхід і може бути підтверджений практикою деякої (переважно спекулятивною) частини світового ринку і має в цьому зв'язку відповідні теоретичні обгрунтування, в нашому курсі він не розглядається, бо з точки зору професійної орієнтації більш доречний для спеціалізованих підручників з підготовки фахівців кредитно-банківського або правоохоронного профілю. За характером і формам міжнародні капіталовкладення можуть бути різними. За джерелами походження - це (1) державний і (2) приватний капітал / 1 /. Перший (тобто державний) капітал у міжнародному побуті називають ще офіційним; він являє собою кошти з держбюджету, які йдуть за кордон або приймаються звідти за рішенням або безпосередньо урядів, або межпра-рі організацій. За формами - це державні позики, позики, гранти (дари), допомога, міжнародне рух яких визначається міжурядовими угодами. Сюди ж відносяться кредити і інші засоби міжнародних організацій (наприклад, кредити МВФ). Але в кожному разі, це все таки гроші платників податків, хоча і йдуть до одержувача різним шляхом. Другий-це приватний капітал, тобто кошти з недержавних джерел, що поміщаються за кордон або приймаються за кордону приватними особами (юридичними або фізичними). Сюди відносяться інвестиції, торгові кредити, міжбанківське кредитування; вони не пов'язані безпосередньо з держбюджетом, але уряд тримає їх переміщення в поле зору і може в межах своїх повноважень їх контролювати і регулювати. У практиці бувають вельми тонкі методи перетворення державних коштів у приватні інвестиції, але це вже особливе питання / 2 /. За характером використання міжнародні капіталовкладення можуть бути (1) підприємницькими та (2) позичковими. Перші прямо або побічно вкладаються в про-ництво і пов'язані з отриманням того або іншого об'єму прав на отримання прибутку у формі дивіденду. Найчастіше тут виступає приватний капітал. Другі означають предос-тавленіе коштів у позику ради отримання відсотка. Тут активно виступає капітал з державних джерел, але з приватних джерел операції також дуже значи-тельно. За срокаммеждународние капіталовкладення діляться на (1) середньострокові і довгострокові, а також (2) короткострокові. До перших відносять вкладення більш ніж на один рік. До цієї групи входять найбільш значущі капіталовкладення, тому що до довгострокових відносяться всі вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій (переважно приватні), а також позичковий капітал (державні кредити). За цілями міжнародні капіталовкладення діляться на (1) прямі інвестиції і (2) портфельні інвестиції. Перші є вкладенням капіталу в ім'я отримання довгострокового інтересу і забезпечують його за допомогою права власності або вирішальних прав в управлінні. В основному прямі іноземні інвестиції є приватним підприємницьким капіталом. Другі не дають права контролю за об'єктом вкладення, а всього лише довгострокове право на дохід, причому навіть переважне в сенсі черговості в отриманні такого доходу. Це знаходить своє вираження в різних типах акцій (звичайних і привілейованих). Міжнародний валютний фонд в цьому ж контексті (тобто "мети") виділяє ще одну групу - "інші інвестиції", яку в основному утворюють міжнародні позики і банківські депозити; вони можуть виявлятися поперемінно то в (1), то во (2). У викладеній схемі є два вразливих моменту, які не повністю вкладаються в сучасну інвестиційну практику. Перше - вона цілком логічна і здатна "працювати" з позицій валютно-кредитних відносин. Аналогічна ситуація з лізингом, який став важливою формою торговельної діяльності. Водночас лізинг опинився в одному ряду з інвестиціями; інвесторами при зверненні до лізингу виступають орендодавці, бо платежі за здані в оренду обладнання стає для них формою отримання постійного доходу і враховують повною мірою стандарти прибутковості на ринку. Схожа ситуація відносно використання селенга. Інвестиційні можливості містить інжиніринг та інші форми торгівлі послугами. На Уругвайському раунді ГАТТ зверталася увага на "стосуються торгівлі аспекти прав інтелектуальної власності" ("traderelateda & pectsofintellectualpropertyrights"), конкретно - авторські та пов'язані з ними права, торговельні марки, географічні позначення, промислові конструкції, патенти, розробки інтегрованих мереж, нерозкрита (незапатентовані) інформація (тобто торговельні секрети) / 5 /. Ігнорувати ці аспекти інвестиційної діяльності також вевозможно. Друге - у викладеній схемі всі форми рівнозначні. Тим часом можна сперечатися, які форми інвестицій важливіше з погляду управління реальним виробництвом, а не заради перерозподілу раніше отриманих і розподілених прибутків. В основі цих суперечок, які виходять на рівень актів законодавчих органів або правитель-дарських постанов, лежить, як правило, особистий або груповий інтерес відповідних фінансово-промислових кіл. Але все більш визнається пріоритетне значення прямих інвестицій як найбільш ємко об'єднують національні (або державні) інтереси різних верств суспільства, оскільки підпорядковані діяльності реального сектора в економіці. До того ж вони переважно пов'язані з конкретними міжнародно-оперують фірмами, фінансово-промисловими групами, тому вони більш керовані, їх "правила гри" визначеніші. Це особливо важливо з позицій керованого ринкового господарства, забезпечення реальних конкурентних стандартів для національної економіки. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО ресувні КАПІТАЛУ. ЕГОФОРМИ " |
||
|
||