|
Система категорій, представлена на рис. 1, дозволяє більш адекватно описати проблему, яка розглядається. Об'єктивна важливість потреби у воді незмірно ви-ше об'єктивної важливості потреби в прикрасі. Цей факт пояснює відзначене вище співвідношення споживчих вартостей води і алмазу, оскільки саме об'єктивно важливість потреби в благо служить кількісною характеристикою потреби-тельной вартості.
1. Кількісне порівняння (ранжування) споживчих вартостей відмінності-них благ виявляється можливим тільки після введення категорії «важливість потреби» (див. рис. 1). Тому те або інше співвідношення споживчих вартостей благ є не «апріорної» або очевидної інформацією, а наслідком певного співвідношення об'єк-єктивні важливість потреб, що задовольняються цими благами. З цієї причини ис вихідним пунктом рішення «парадоксу вартості» має бути порівняння об'єктивних важливість потреб у воді і алмазах.
2. У категорійний апараті економікса відсутнє чітке розділення об'єктивної і суб'єктивної важливості потреби. Внаслідок цієї обставини необхідність на-явності категорії «споживча вартість», похідною від об'єктивної важливості по-требности, що задовольняється благом, не усвідомлюється, і ця категорія в Економікс фактіче-скі відсутня. («Споживча вартість» згадується звичайно тільки при цітірова-ванні знаменитого висловлювання А. Сміта).
Весь спектр смислових відтінків, пов'язаних з оцінкою важливості потреби для ін-Дівіді, передається за допомогою єдиної категорії «корисність».
П. Самуельсон при аналізі «парадоксу вартості» використовує термін «загальна корисність», розуміючи під цим сумарну «психологічну корисність», що доставляються індивіду усіма одиницями бла-га, наявними в його розпорядженні. Проте абсолютно очевидно, що в силу своєї суб'єктів незалежно єктивні основи «загальна корисність» не може служити адекватною заміною «споживач-ної вартості». Досить вказати в цьому зв'язку, що, якщо розглядати індивіда або велику групу індивідів «тут і зараз», то для них у цей час часу немає толь-до гранична корисність конкретної порції, а й загальна корисність всієї води на світі може дорівнювати нулю.
Таким чином, економікс внаслідок відсутності в ньому необхідної категорії досл-ють серйозні труднощі навіть при спробі сформулювати вихідну посилку «па-радокса вартості» - про певному співвідношенні споживчих вартостей води і алмазу.
Алмаз, на відміну від води, є престижним благом. Корисність престижного блага може у багато разів перевищувати його корисність як звичайного споживчого то-вару. Для окремих індивідів у певних обставинах (головним чином, після задоволення більш насущних потреб; це пояснює, чому попит на алмази пред'являють дуже забезпечені люди) суб'єктивна важливість потреби в алмазах, як престижному благо, може виявитися настільки значущою, що для них цінність алмаза пре- висит цінність води.
Співвідношення суб'єктивних важливість потреб, що задовольняються водою і алма-зом, за певних обставин може виявитися зворотнім співвідношенню об'єктах-тивних важливість задовольняються ними потреб.
Саме суб'єктивна важливість по-требности визначає значення корисності і цінності блага.
Висока споживча цінність алмаза визначає його високу вартість для споживача (покупця) спотр, 2. Співвідношення попиту і пропозиції, що формується в умовах абсолютної рідкості престижного блага і монополії виробника, заставля-ет ціну алмаза (Ц1) прагнути до її верхній межі - спотр, 2 (див. (10а)). Тому вар-тість виробника Спроізв, 1 мало впливає на величину ціни - алмаз в силу престижності і високої споживчої цінності мав би високу ціну і при незначних предель-них витратах на його виробництво.
У Економікс значення рівноважної ціни визначається в точці перетину кривих попиту та пропозиції. У синтетичної концепції ціна формується в інтервалі між значеннями двох вартостей - продавця (власника товару) Спроізв, 1 і покупця (володів-ца грошей) спотр, 2. Тому немає необхідності пояснювати високу ціну високими предель-ними витратами. У новій концепції цілком можливе існування високої ціни блага при незначній собівартості його виробництва, тобто, при значенні Спроізв, 1 набагато меншому, ніж спотр, 2.
Як ми бачимо, синтетична концепція, володіючи розвиненим категорійним апарати-те, більш точно формулює і описує «парадокс вартості». Представляється, що вона і з його поясненням справляється куди краще за інших теорій.
|
- 15. Химера неринкових цін
рішення не існує. Поняття ринкової економіки з неринковими цінами абсурдно. Сама ідея витратних цін нездійсненна. Навіть якщо формулу витратних цін прикласти до підприємницької прибутку, то вона паралізує ринок. Якщо товари і послуги повинні продаватися за цінами нижче визначених для них ринком, то пропозиція завжди буде відставати від попиту. Тоді ринок не зможе визначити ні того, що
- Коментарі
рішення від прихильності до зовнішнього світу і його благ і досягається при цьому, від зовнішньої необхідності і мінливості долі. [16] гедонізм етичне спрямування, яка вважає насолоду вищим благом і метою людської діяльності та виводить з нього весь комплекс моральних вимог. Як нормативний принцип протилежний аскетизму. [17] епікуреїзм напрямок у давньогрецькій і
- 2. Проект «загальної організаційної науки»
вирішення якої «саме по собі повело б до перетворення i ю всієї соціальної організації: воно повинно дати в руки людям 1С гігантські і грізні сили, які необхідно вимагають кон-1Ш загальнолюдського колективу, інакше вони можуть виявитися ги-| іимі для всього життя на землі »20. Використовувати сучасну науку для прямого втілення со-[изма в житті не так-то легко. Потрібно величезна
- 1.1.6. ЗАКОНИ ПРЕДРИНОЧНОЙ ЕКОНОМІКИ
вирішення цієї проблеми. Праця не свідчить сам по собі про економіку. Можна погодитися з тими, хто вважає, що економіка виникла 40 - 50 тис. років тому. Економікою можна назвати і виробництво, яке виникло 15-20 тис. років тому. Ф. Бродель [см.: 15, Т.2, с.5] ототожнював економіку з ринком, який виник 10-12 тис. років тому. Останнє думку поділяють і багато сучасних
- 2.5. Політика реформ і національні інтереси Росії
вирішенню в ході антикризових заходів та продовження реформ. З якими наслідками сполучені дані проблеми, наскільки вони гострі, чи можуть негативні процеси прийняти незворотній характер - ці моменти якщо й присутні в характеристиках загроз, то лише в прихованому вигляді. Так, низька конкурентоспроможність продукції за багатьма параметрами фак-тично обернулася втратою не тільки зовнішніх,
- ПЕРЕДМОВА
вирішенню однієї з «вічних» проблем еконо-міки? проблеми вартості. Рішення отримано у вигляді синтетичної концепції вар-тості, в рамках якої вдалося об'єднати всі існуючі теорії. Але проблема вартості цікава не стільки сама по собі, скільки тими следст-виями, які випливають з отриманого рішення. Прикінцеві глави книги Посвіт-щени аналізу цих наслідків. Текст книги
- НЕОКЛАССІЧЕКІЙ СИНТЕЗ
вирішення проблеми вартості. Дійсно, подумки ставши на позиції якої теорії, можна свідомо передбачити всі неотра-зімие критичні аргументи на її адресу, непереборні в тому сенсі, що задовольни-тільні і переконливі відповіді на них досі не знайдені. Вихід із ситуації стали шукати на шляху об'єднання існуючих теорій. Одним з перших усвідомив порочність
- Причина невдачі неокласичного синтезу
рішення «загадки» вартості. Разом з тим ці теорії сиг-грали позитивну роль - вони дозволили виявити всіх претендентів на роль источни-ка вартості - праця, всі фактори виробництва (праця, землю і капітал) і суб'єктивну оцінку цінності товару. До цього списку неможливо нічого додати. Залишається единст-венно можливий шлях - об'єднання існуючих концепцій і створення на їх осно-ве
- Етапи діалектичного синтезу
вирішення поставленого завдання. (Виходячи з цього, можна припустити, що спроба механічного об'єднання теорій, розпочата Маршаллом, тільки загальмувала вирішення проблеми вартості). У нашому випадку в наявності класична ознака безвихідність ситуації - наявність декількох (трьох, а з урахуванням неокласичної теорії, навіть чотирьох) несумісних і антагоністичних підходів, кожен з яких,
- ДВІ ВАРТОСТІ
вирішення проблеми вартості слід шукати на шляху інтеграції всіх існуючих концепцій і створення синтетичної теорії. Подібне формулювання задачі не є новою. У числі прихильників синтетичного підходу до вирішення проблеми вартості, крім А. Маршалла, можна вказати Е. Берн-штейну, М.І. Туган-Барановського і ін У часи пізнього СРСР у цієї ідеї з'явилися прихильники навіть серед
|