Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
А. Дусенбаев, Н. Воєводіна. Економічна історія Росії, 2010 - перейти до змісту підручника

22. Реформи Петра I

Період правління Петра I знаменний проведенням реформ, що докорінно змінили обличчя Росії. Головною історичною заслугою государя стало виведення країни з економічної стагнації, розвиток промисловості, прилучення до знань і досвіду західних народів.
Майже весь період правління Петра I складається з військових походів і завоювань. Військова діяльність у нього сусідить з активною реформаторською. Недарма його перетворення починаються з військової реформи, дуже значимою для Росії. Спрямована на докорінну реорганізацію збройних сил країни, вона сприяла створенню регулярної армії і споруді сильного вітчизняного флоту. Це призвело до розширення і зміцнення держави.
Сильно розхитана Смутою економіка Росії потребувала інноваційних рішеннях. При воцаріння Петра державна скарбниця була в жалюгідному стані, а йому дуже потрібні гроші для реалізації власних проектів. Тому в завдання государя першою справою входило вишукати нові джерела державних доходів. Цар-реформатор знав, що поліпшити фінансове становище можна за допомогою поліпшення народного господарства країни. За його розрахунками, розвиток промисловості і торгівлі мало призвести до швидкої позитивної віддачі, тому він і направив свою економічну політику в цьому напрямку. Петро I всіляко заохочував розвиток внутрішньої торгівлі та промисловості.
У його правління розвивається гірнича справа, проводиться розвідка корисних копалин, будуються залізоробні і мідеплавильні заводи. Коли знайшли срібло, був зведений завод для плавки срібла. Величезні успіхи були у російської металургії, про що свідчать наступні цифри: у 1700-1725 рр.. виплавка чавуну зросла в 5,3 рази і в 1750 р. досягла двох мільйонів пудів, половина яких йшла на експорт. У 1712 р. ввезення в Росію зброї припинився, так як створене всередині країни зброя нічим не поступалося за якістю іноземному. Кількість відлитих мідних і залізних гармат до 1714 досягло декількох тисяч одиниць. До 1750 в країні було понад 70 діючих металургійних заводів, 61 з яких розташовувалися на Уралі.
Ростуть парусно-полотняні, шкіряні і суконні мануфактури.
Вони забезпечували армію обмундируванням, а флот парусиною.
Вперше в Росії зводяться цукровий і цементний заводи. Починається виробництво паперу. У столиці створено Адміралтейська верф і Арсенал.
Для запрошених в країну іноземних техніків покладалися багато пільг, правда, з однією умовою: старанно і на совість виробляти навчання своїй майстерності. Для налагодження власної промисловості посилалися на навчання за кордон російські громадяни.
Заохочувалися государем і російські промисловці. Їм давалося право володіння землею і селянами. Наділивши підприємців пільгами і встановивши над ними строгий контроль, Петро був у курсі всіх промислових справ і стежив за сумлінністю їх виконання.
Великі надії государя були пов'язані з торгівлею. Торгівля і підприємництво є одним із стовпів, на якому тримається економіка держави. Всіляко оберігаючи і заохочуючи російську торгівлю, він прагнув до того, щоб експорт товарів перевищував їх імпорт з-за кордону. До кінця свого правління він домігся-таки вивезення товарів з країни, вдвічі перевищує ввезення. Від засилля внутрішнього ринку імпортом рятували високі митні збори. Влаштовуються і особливі умови для внутрішньої торгівлі. Так, наприклад, Петром I насильно було введено тютюнопаління на користь зростання торгівлі тютюном (в допетровську епоху російські тютюн не курили). Торговим людям рекомендувалося об'єднуватися в західноєвропейській манері. Для розширення торговельних кордонів Росії Петро I створює торговий флот.
Царські реформи торкнулися дрібнотоварне виробництво і благотворно позначилися на розвитку ремесел і селянських промислів (ткацтво, шкіряна справа та ін.)
Для підстави мануфактурноговиробництва потрібний чималий капітал. Якщо його не вистачало, то за царським указом групу купців об'єднували в так звані «кумпанії» і змушували спільно створювати мануфактуру.
У 1711 р. починається підстава ремісничих шкіл при мануфактурах. У 1722 р. закладається міське цехове господарство. Ремісники разом з виборним старостою залежно від отриманої спеціальності закріплюються в цехах. Їх професійне зростання йде поступово, починаючи від учня і закінчуючи майстром.

Сільське господарство в петровські часи розвивалося в основному екстенсивним шляхом і реформувалося дуже повільно. Так, за царським указом 1721 у період жнив використання серпа заборонялося, а замість нього пропонувалося користуватися косами і граблями. Таке нововведення підвищувало продуктивність польових робіт, період жнив скорочувався, а втрати при збиранні були мінімальні.
З'являлися нові для Росії культури - шовковичні і фруктові дерева, лікарські рослини, виноград, а також тютюн. У тваринництві розлучалися нові породи худоби.
У правління Петра I вотчинная (спадкова) і помісна (тимчасового користування державною землею) системи господарства злилися воєдино в першій чверті XVIII в. Після створення регулярної армії підійшла до кінця епоха помісного володіння. Маєток теж стає спадковим у результаті залучення дворянства до постійної службі у государя, тому потреба роздавати землю в тимчасове користування відпала сама собою. Виділюване маєток стає фактично вотчиною.
Для збільшення державних фінансів Петром I проводилася нова податкова політика, яка тяжким гнітом лягла на плечі підданих. Поповнення державної скарбниці здійснювалося шляхом збільшення прямих і розширення непрямих податків. Поступово вводиться подушна грошова подати. У 1718-1724 рр.. в результаті всеросійського перепису населення виявлено 5,4 млн душ чоловічої статі, які підлягають обкладенню єдиної кріпаками. Так, з ремісників і купців стягувалося на користь держави за 1 руб. 20 коп. на рік, з поміщицьких селян - по 74 коп., а з державних селян - по 1 руб. 14 коп.
У результаті проведення військової, економічної та фінансової модернізації держави, успіхів у зовнішній політиці (попри деякі невдачі його реформаторської діяльності) Петро I зміг не тільки вивести країну з кризи після Смутного часу, а й заявити Заходу про те, що Росія стає великою світовою державою. З 22 жовтня 1721 країна вже офіційно іменувалася Російською імперією.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 22. Реформи Петра I "
  1. Додаткова література
    Баггер Х. Реформи Петра I. - М., 1985. Бааш Е. Історія економічного розвитку Голландії в XVI-XVIII ст. - М., 1949. Ісаєв Г.С. Зростання текстильної промисловості в генезі й розви-тії капіталізму в Росії 1760-1860 рр.. - Л., 1973. Левицький Я. А. Місто і феодалізм в Англії. - М., 1987. Маркс К. Капітал / / Маркс К., Енгельс Ф. Соч., 2-е вид. Т.1. - Гл.24. Обухів Н.П. Первісне
  2. 21. Економіка Росії в XVIII в.
    Реформаторські зміни в економіці країни не тільки не послабили, а, навпаки, посилили кріпацтво. Однак значне зростання продуктивних сил, формування великих промислових підприємств та інші фактори в ході реформ Петра I створили умови для принципово нових процесів в економіці країни. Дійсно, XVIII в. стало століттям модернізації Росії. Починаючи з епохи Петра Великого
  3. № 121. Фіскальна політика Петра Великого
    . Головною метою політики Петра весь час було отримання якомога більших грошових і людських ресурсів для державних потреб. Були проведені два переписи - в 1710 і 1718 рр.. За переписом 1718одиницею обкладення ставала "душа" чоловічої статі, незалежно від віку, з якою стягувалася подушна подати в розмірі 70 копійок на рік (з державних селян - 1 руб. 10 коп. В
  4. Запитання для повторення шостої глави
    реформ Петра 1? 7. Які причини, напрями та результати реформи 1861 року? 8. Які особливості формування монополістичного капіталізму в Росії? 9. Яка роль держави в економіці Росії в Наприкінці Х1Х - початку ХХ століття? 10. Які причини відставання сільського господарства Росії до початку ХХ століття? 11. Яка структура експорту та імпорту Росії наприкінці Х1Х століття і як на основі
  5. № 120. Петро Великий і Західний меркантилізм
    . Природним шляхом мануфактурне виробництво ще не розвивалося, бо для цього не дозріли економічні умови, - первісне нагромадження робило тільки перші кроки. Економічна політика Петра 1 була спрямована на подолання недостатності первісного нагромадження. У Росії мануфактура «впроваджувалася» в господарство країни з ініціативи держави відразу в централізованій формі.
  6. 3. Податкова реформа
    реформу 1986 р. пішов закрупнимі змінами в податковому законодавець- стве, вжитими в 1978 р., 1981 р. і 1982 р., атакож напруженою дискусією і аналізом опо-вої системи професійними економістамі1.Совершенно очевидно, що в майбутньому нас чекають но-ші податкові реформи, оскільки Закон про опо-вої реформу 1986 р. не врегулював ряд крупнихпроблем. У цьому параграфі ми розглянемо
  7. № 87. Реформи уряду Мейдзі в Японії
    реформа (заміна самурайського війська регулярної армією). 2. Аграрна реформа (ліквідація державної власності на
  8. № 122. Промислова політика Петра Великого
    реформ склали казенні та посесійні, тобто формально теж належать державі. Переважна частина мануфактурної продукції надходила в розпорядження держави, тому і ціни на неї визначалися не ринком, а були «зазначеному», тобто встановлювалися державними указами. Держава в цей час управляло не тільки казенними і посесійними, а й усіма іншими мануфактурами. Воно
  9. Тема 5. Особливості економічного розвитку європейських країн в епоху первісного накопичення капіталу і мануфактурного виробництва
    реформ.
  10. Тема 5. Особливості економічного розвитку європейських країн у епоху первісного накопичення капіталу і мануфактурного виробництва
    реформ.
  11. 3. Теми контрольних робіт для студентів дистанційної форми навчання
    реформи в Росії XV - пер. підлог. XVII в. 5. Особливості первісного нагромадження капіталу і мануфактурного виробництва (на прикладі однієї з країн за вибором студента). 6. Економічні наслідки Великих географічних відкриттів. 7. Структура економіки і форми господарювання в Росії в другій половині XVII століття . 8. Економічні реформи другої пол. XVII в. в Росії. 9. Економічна
  12. 3. Теми контрольних робіт для студентів дистанційної форми навчання
    реформи в Росії XV - пер. підлог. XVII в. 5. Особливості первісного нагромадження капіталу і мануфак-турне виробництва (на прикладі однієї з країн за вибором студен-та). 6. Економічні наслідки Великих географічних відкритому-тий. 7. Структура економіки і форми господарювання в Росії у дру-рій половині XVII століття. 8. Економічні реформи другої пол. XVII в. в Росії.
  13. № 117. Реформи Івана Грозного
    реформ: 1. Адміністративна реформа - створення системи наказів, вищих органів галузевого управління. 2. Військова реформа, впорядкувала військову службу бояр, дворян, стрільців, гармашів, козаків. 3. Земська і губна реформи спочатку обмежили, а потім скасували влада кормленщиков. Були створені органи місцевого самоврядування. У 1549 р пройшов 1-й Земський собор, за підсумками якого був
  14. Тема 7 Економічний розвиток СРСР
    реформа 1922 - 1924 рр.. Грошова реформа 1947 року й подальші зміни у грошовій системі. Скасування карток. Економічні реформи 30-х років. Реорганізація управління промисловістю. Кредитна реформа. Податкова реформа. Економічні реформи 50-60-х років та їх результати. Пошуки шляхів удосконалення управління промисловістю і будівництвом. Удосконалення господарського механізму.
  15. Теми рефератів
    реформ. Хронологія заходів та наслідки радикальних економічних реформ в Росії в
  16. Тема 7 Економічний розвиток СРСР
    реформи в СРСР 1922-1924 рр.. і 1947 рр.. Економічні реформи 30-60 рр.. в СРСР. Реформи 1965 року в Росії та їх соціально-економічні
  17. Контрольні питання
    реформ в Росії? 2. Які основні напрямки реформ в Росії? 3. Розкажіть про досвід країн Центральної та Східної Європи, а також Китаю з реформування своєї економіки. 4. Які особливості кожного їх трьох етапів россий-ських реформ? 5. Опишіть соціально-економічну структуру ком-прадорско-корпоративної системи. 6. Які шляхи формування соціально орієнтованого
© 2014-2022  epi.cc.ua