Головна |
« Попередня | ЗМІСТ | Наступна » |
---|
Особливу роль в національному економічному розвитку грають розподіл доходу і проблеми нерівності. Найбільш важливим критерієм оцінки ступеня нерівності є крива Лоренца. На рис. 7.6
показаний механізм даної методики. По горизонтальній осі відкладається накопичувальним підсумком частка сімей в країні, по вертикальній осі - відсоток приходить на них доходу. При абсолютній рівності кожен відсоток сімей мав би отримувати свій відсоток доходу. Тоді лінія проходила б під 45 ° вгору вправо. Однак в реальності спостерігається та чи інша ступінь нерівності в розподілі доходу. Реальна крива Лоренца проходить трохи нижче. І чим нижче згинається лінія до правого нижнього кута, тим вище ступінь нерівності.
Мал. 7.6. Крива Лоренца: теорія
На рис. 7.7 ми бачимо динаміку кривої Лоренца для російської економіки. За період з 1990 по 2005 р нерівність в Росії щодо розподілу доходу збільшилася істотно.
Мал. 7.7. Нерівність в розподілі доходів: крива Лоренца для Росії:
--1990 р .; - * - 2005 р
Характерний для економік в цілому зростання нерівності доходів має місце і в приватних компаніях. Але якщо в старій Європі доходи вищих керівників компаній перевищують рівень заробітних плат їх працівників не більше ніж в 30 разів, то в США топ-менеджер приватної фірми заробляє в 200-300 разів більше своїх працівників. Можна говорити і про позитивну динаміку цієї тенденції: за останні 15 років в США вдвічі зросли як виплати керуючим вищої ланки (з 5 до 10% від загального річного доходу компаній), так і розрив в доходах між керівництвом і службовцями підприємств. Американські вчені з Інституту економічної політики оцінюють середню заробітну плату топ-менеджера великої компанії або керівника великого хедж-фондом за минулий рік в 11 млн дол, (з урахуванням базової заробітної плати, бонусів, опціонних програм та інших виплат).
У Росії заробітки топ-менеджерів великих компаній і інвестиційних банків також ростуть випереджальними темпами. При загальному зростанні заробітної плати, наприклад, в 2006 р на 11% доходи директорів збільшилися в середньому на 20-25%. Середня річна заробітна плата гендиректора великої російської компанії становить, за різними оцінками, від 0,5 до 2,5 млн дол. Наприклад, у II кварталі 2005 р члени ради директорів Газпромбанку тільки у вигляді бонусів отримали близько 20 млн дол., Т. е. по 2 млн дол, на людину. Розрахунки фахівців, що включають дані за офіційною і «тіньової» заробітної плати (питома вага якої, за даними Мінекономрозвитку Росії, ще недавно становив близько 40%), показують, що доходи керівництва і службовців російських компаній можуть різнитися в 100-500 разів.
В останні роки річний дохід російських менеджерів вищої ланки наблизився до позначки 10 млн дол. За даними агентства Hay Group, в Росії топ-менеджери заробляють вже зараз на 25% більше, ніж в Америці, причому лідерами є керуючі квазідержавних і великих приватних сировинних компаній. Так, наприклад, за оцінками експертів, дохід віце-президента компанії «Роснефть» за 2008 р склав близько 15 млн дол., Голова Ради директорів «РУСАЛу» заробив близько 12 млн дол., А президент «ТНК-ВР» і президент групи «СУАЛ» задовольнялися річний компенсацією в 10 млн дол.
Площа, утворена лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца (заштрихована на рис. 7.6), підраховується у вигляді коефіцієнта Джині.
Ми можемо охарактеризувати ступінь диференціації грошових доходів населення шляхом виділення 20% -них груп населення, починаючи з першої групи з найменшими доходами і закінчуючи п'ятої групою з найвищими доходами. Крім того, цікавим видається доцільний коефіцієнт у фондах - відмінність між найбагатшими і найбіднішими в разах відносно грошових надходжень. Ці дані представлені в табл. 7.20.
Аналогічна тенденція продовжує діяти і в середині 2000-х рр.
В економіці командного типу рівень диференціації незначний, з переходом до ринкового механізму диференціація зростає, але останнім часом залишається в цілому на стабільному рівні коефіцієнта Джині в 0,4. Для порівняння вивчимо дані в табл. 7.21 і 7.22.
Розподіл загального обсягу грошових доходів і характеристики диференціації грошових доходів населення
рік |
грошові доходи, всього |
У тому числі по 20% -ним групам населення, в% |
Деціль- ний коефіцієнт фондів, в разах |
коефіцієнт Джині |
||||
перша (з найменшими доходами) |
друга |
третя |
четверта |
п'ята (з найбільшими доходами) |
||||
1970 |
100 |
7,8 |
14,8 |
18,0 |
22,6 |
36,8 |
- |
- |
1980 |
100 |
10,1 |
14,8 |
18,6 |
23,1 |
33,4 |
- |
- |
1990 |
100 |
9,8 |
14,9 |
18,8 |
23,8 |
32,7 |
- |
- |
1995 |
100 |
6,1 |
10,8 |
15,2 |
21,6 |
46,3 |
13,5 |
0,387 |
1996 |
100 |
6,1 |
10,7 |
15,2 |
21,6 |
46,4 |
13,3 |
0,387 |
1 997 |
100 |
5,9 |
10,5 |
15,3 |
22,2 |
46,1 |
13,6 |
0,390 |
1998 |
100 |
6,0 |
10,6 |
15,0 |
21,5 |
46,9 |
13,8 |
0,394 |
1999 |
100 |
6,0 |
10,5 |
14,8 |
21,1 |
47,6 |
14,1 |
0,400 |
2000 |
100 |
5,9 |
10,4 |
15,1 |
21,9 |
46,7 |
13,9 |
0,395 |
2001 |
100 |
5,7 |
10,4 |
15,4 |
22,8 |
45,7 |
13,9 |
0,397 |
2002 |
100 |
5,7 |
10,4 |
15,4 |
22,7 |
45,8 |
14,0 |
0,397 |
2003 |
100 |
5,5 |
10,3 |
15,3 |
22,7 |
46,2 |
14,5 |
0,403 |
2004 |
100 |
5,4 |
10,1 |
15,1 |
22,7 |
46,7 |
15,2 |
0,409 |
2005 |
100 |
5,4 |
10,1 |
15,1 |
22,7 |
46,7 |
15,2 |
0,409 |
2006 |
100 |
5,3 |
9,9 |
15,0 |
22,6 |
47,2 |
15,9 |
0,415 |
2007 |
100 |
5,1 |
9,8 |
14,8 |
22,5 |
47,8 |
16,7 |
0,422 |
2008 |
100 |
5Д |
9,8 |
14,8 |
22,5 |
47,8 |
16,6 |
0,421 |
2009 |
100 |
5,2 |
9,8 |
14,8 |
22,5 |
47,7 |
16,6 |
0,421 |
2010 |
100 |
5,2 |
9,8 |
14,8 |
22,5 |
47,7 |
16,6 |
0,421 |
2011 |
100 |
5,2 |
9,9 |
14,9 |
22,6 |
47,4 |
16,2 |
0,417 |
2012 |
100 |
5,2 |
9,8 |
14,9 |
22,5 |
47,6 |
16,4 |
0,420 |
2013 |
100 |
5,2 |
9,8 |
14,9 |
22,5 |
47,6 |
16,3 |
0,419 |
Таблиця 7.21
Найбільш егалітарний країни світу
Країна |
Значення коефіцієнта Джині |
Азербайджан |
0,190 |
Данія |
0,247 |
Японія |
0,249 |
Країна |
Значення коефіцієнта Джині |
Швеція |
0,250 |
Чехія |
0,254 |
Норвегія |
0,258 |
Словаччина |
0,258 |
Узбекистан |
0,268 |
Фінляндія |
0,269 |
Німеччина |
0,283 |
Таблиця 7.22
Країни з максимальною соціальною диференціацією
Країна |
Значення коефіцієнта Джині |
Намібія |
0,743 |
Ботсвана |
0,630 |
Лесото |
0,613 |
Свазіленд |
0,609 |
Болівія |
0,601 |
Гаїті |
0,592 |
Колумбія |
0,586 |
Парагвай |
0,578 |
В середньому в розвинених країнах нерівність менш сильно виражено (коефіцієнт Джині менше), ніж в країнах, що розвиваються з високими і дуже високими значеннями даного показника. У найбільш егалітарний країнах держава прагне підтримувати високий рівень рівності в розподілі доходу. Тут коефіцієнт Джині наближається до нульових позначок - лінії абсолютної рівності. У країнах з різко вираженою диференціацією коефіцієнт Джині наближається до одиниці: невелика частка надбагатих людей володіє практично всіма доходами в країні. Цілковитий прагматизм ставлення до країни проміжного рівня, так само як і, наприклад, США, з коефіцієнтом Джині 0,408, або Китай, з коефіцієнтом Джині 0,447.
Динаміка доходів показує сприятливу тенденцію (рис. 7.8). Частка домогосподарств з низькими доходами скорочується, частка індивідів з високими доходами збільшується, середній клас з'явився і зміцнюється, його частка поступово зростає і стабілізується. Аналогічні тенденції спостерігаються і в інші періоди початку і середини 2000-х рр.
Мал. 7.8. Динаміка розподілу доходів в Росії:
Нерівність в розподілі, як правило, пов'язане з відмінностями в оплаті праці, які складаються в силу ряду причин:
Важливо порівняти також у різних груп обсяги накопичення майна. У набір накопиченого майнового потенціалу можна включити:
Як показують дослідження, 77% домогосподарств характеризуються нульовим потенціалом, а для 3,5% сімей майновий потенціал знаходиться на найбільш високому рівні.
Рівень доходу (приналежність до тієї чи іншої дохідної групі) визначає і структуру споживання (табл. 7.23).
Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств по 10% -ним групам населення, в середньому на члена домогосподарства в місяць
329
види витрат |
Категорія |
|||||||||
перша |
друга |
третя |
четверта |
п'ята |
шоста |
Сьома |
восьма |
дев'ята |
десята |
|
Витрати на кінцеве споживання (всього), руб. |
4192,5 |
5892,0 |
7085,6 |
8231,2 |
9418,8 |
11135,2 |
13151,2 |
16294,4 |
20534,3 |
34727,6 |
Витрати на кінцеве споживання,%, з них на: |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
100 |
домашнє харчування |
48,0 |
45,9 |
43,6 |
42,2 |
39,4 |
36,9 |
33,2 |
29,7 |
26,1 |
17,1 |
в тому числі: грошові витрати |
41,4 |
40,0 |
38,3 |
37,2 |
34,7 |
32,6 |
29,6 |
26,5 |
23,4 |
15,4 |
вартість натуральних надходжень продуктів харчування, з них: |
6,6 |
5,9 |
5,3 |
5,0 |
4,7 |
4,3 |
3,6 |
3,2 |
2,7 |
1,7 |
надходжень з особистого підсобного господарства |
5,0 |
4,6 |
4,1 |
3,8 |
3,6 |
3,3 |
2,8 |
2,3 |
2,0 |
1,2 |
отриманих подарунків та інших надходжень |
1,5 |
1,3 |
1,2 |
1,2 |
1,1 |
1,0 |
0,8 |
0,8 |
0,7 |
0,5 |
алкогольні напої, тютюнові вироби |
2,6 |
2,6 |
2,7 |
2,7 |
2,5 |
2,6 |
2,7 |
2,6 |
2,7 |
1,9 |
одяг і взуття |
8,0 |
8,8 |
9,3 |
9,6 |
10,4 |
10,8 |
11,8 |
11,7 |
10,2 |
7,8 |
330
види витрат |
Категорія |
|||||||||
перша |
друга |
третя |
четверта |
п'ята |
шоста |
Сьома |
восьма |
дев'ята |
десята |
|
житлово-комунальні послуги та паливо |
15,7 |
14,6 |
13,9 |
13,2 |
12,3 |
11,3 |
10,9 |
10,1 |
9,4 |
7,8 |
предмети домашнього вжитку, побутову техніку і догляд за будинком |
2,9 |
3,5 |
4,1 |
4,5 |
5,2 |
5,9 |
6,2 |
6,8 |
7,8 |
6,6 |
охорону здоров'я |
2,2 |
2,5 |
2,7 |
3,0 |
3,7 |
3,7 |
3,4 |
3,5 |
3,8 |
3,0 |
транспорт |
6,1 |
6,8 |
7,5 |
7,7 |
8,2 |
8,9 |
9,5 |
10,9 |
14,4 |
35,3 |
зв'язок |
4,8 |
4,5 |
4,4 |
4,3 |
4,1 |
4,1 |
3,7 |
3,4 |
3,1 |
2,2 |
організацію відпочинку та культурні заходи |
2,9 |
3,5 |
4,0 |
4,5 |
5,1 |
6,0 |
7,7 |
7,9 |
9,7 |
6,7 |
освіта |
0,5 |
0,7 |
0,9 |
0,9 |
1,2 |
1,2 |
1,7 |
2,2 |
1,5 |
0,8 |
готелі, кафе і ресторани |
0,8 |
1,2 |
1,5 |
1,7 |
1,9 |
2,0 |
2,9 |
3,9 |
4,7 |
4,5 |
інші товари і послуги |
5,5 |
5,4 |
5,4 |
5,6 |
5,9 |
6,5 |
6,2 |
7,2 |
6,4 |
6,2 |
вартість послуг, наданих роботодавцем безкоштовно або за пільговими цінами |
0,0 |
0,0 |
0,0 |
0,1 |
0,1 |
ОД |
ОД |
0,1 |
0,2 |
од |
Чим нижче дохід, тим вище частка витрат на харчування. У низькодохідних верств населення частка витрат на харчування досягає майже половини сімейного бюджету, в порівнянні з 17% -ю часткою в бюджеті процвітаючого домогосподарства. Оскільки половина витрат домогосподарств з низькими доходами йде на харчування, частки витрат на відпочинок, культурні заходи, освіту, охорону здоров'я, побутову техніку і багато інших героїв товари і послуги досить невеликі. Всі ці продуктові категорії можуть розглядатися індивідами з низькими доходами в якості товарів розкоші.
У міру того як росте дохід, збільшується частка у витратах, яка припадає на транспорт - тут потрібно врахувати наявність особистого автомобіля, витрати на відпочинок, культурні заходи, освіту, а також розваги - кафе і ресторани. Виростає питома вага послуг ЖКГ (за рахунок більш якісного житла), побутової техніки, одягу і взуття.