| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Додаток А Офшорні зони у світовій економіці |
||
|
Заклопотаність світової спільноти існуванням офшорних зон і зростанням їхньої участі у світовій економіці (насамперед, з боку розвинених країн) призвела до розгортання «антіоффшорним боротьби» всесвітнього масштабу. Якщо раніше боротьба з офшорами була проблемою окремої держави, то тепер у ній беруть активну участь такі міжнародні організації як ОЕСР, FATF, ООН, ЄС та інші. Боротьба з офшорними зонами ведеться за такими основними напрямками: - нечесна податкова конкуренція (встановлюючи номінальну ставку оподаткування, офшори займаються «податковим демпінгом», переманюючи мобільний капітал з інших країн, тим самим вони руйнують податкову базу цих країн, заохочують ухилення від податків, і змушують переносити тягар оподаткування на менш мобільні податкові бази (праця, нерухомість, споживання), що призводить до спотворення структури економічних стимулів неофшорних економік) - по лінії ОЕСР; - сприяння криміналу (насамперед, в «відмиванні» капіталів) - по лінії FATF. ОЕСР в рамках діяльності по «ліквідації шкідливої податкової практики» займається розробкою міжнародних узгоджених стандартів податкового співробітництва та їх впровадженням в офшорних зонах. Критерії ідентифікації офшорних зон, розроблені ОЕСР, виглядають наступним чином: - нульове або номінальне оподаткування; - сувора секретність і відсутність ефективного обміну інформацією (з податковими органами інших країн); - недостатня прозорість у дії закону і адміністративних правил. Основним методом боротьби ОЕСР з шкідливою практикою, залишається нав'язування офшорних юрисдикцій рекомендацій, що розробляються ОЕСР: 1) рекомендацій, що стосуються внутрішнього законодавства (рекомендації по введенню в податкову систему правил , які ліквідують вигоди від використання офшорів; щодо полегшення доступу податкової влади до банківської інформації; по звітності резидентів стосовно закордонних операцій та ін 2) рекомендацій, стосуються податкових договорів (внесення до податкових договори положень щодо обміну інформацією і взаємодії податкових органів; положень, що виключають використання договору офшорними компаніями; відмова від укладання договорів з податковими притулками та ін.); 3) рекомендацій, стосуються міжнародного співробітництва (створення постійно діючого Форуму з шкідливої податкової конкуренції для втілення в життя рекомендацій; підготовка офіційного списку «податкових притулків»; вплив на «податкові притулки» через країни, які мають з ним близькі зв'язки; розробка принципів правильного податкового адміністрування; організація взаємодії зі країнами, що не входять в ОЕСР). За результатами такої роботи ОЕСР здійснює класифікацію країн за принципом податкової відкритості. Остання така класифікація була оприлюднена в квітні 2009 року: 1) юрисдикції, які в значній мірі ввели міжнародні погоджені стандарти податкового співробітництва (так званий «білий список»): Австралія, Американські Віргінські Острови, Аргентина, Барбадос, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Гернсі, Греція, Данія, Джерсі, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Китай, Корея, Маврикій, Мальта, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, ОАЕ, Острів Мен, Польща, Португалія, Російська Федерація, Сейшели, Словаччина, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція, ПАР, Японія; 2) юрисдикції, що зобов'язалися перейти на міжнародні погоджені стандарти податкового співробітництва, але ще не ввели їх повністю (так званий «сірий список»): Андорра, Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багамські острови, Бахрейн, Беліз, Бермуди, Британські Віргінські Острови, Вануату, Гібралтар, Гренада, Домініка, Кайманові Острови, Ліберія, Ліхтенштейн, Маршалові острови, Монако, Монтсеррат, Науру, Ніуе, Нідерландські Антильські острови, Панама, Сент-Кітс і Нeвіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Самоа, Сан Марино, Острови Кука, Острови Теркс і Кайкос, Австрія, Бельгія, Бруней, Гватемала, Люксембург, Швейцарія, Чилі, Сінгапур (такі країни, як Андорра, Ліхтенштейн, Монако, Австрія, Швейцарія, Бруней, Гватемала, Люксембург, Сінгапур, Чилі і Бельгія потрапили в «сірий список» з «чорного списку» тільки в 2009 році); 3) юрисдикції, не зобов'язаний прийняти міжнародні погоджені стандарти податкового співробітництва: Уругвай, Малайзія, Філіппіни, Коста-Ріка. Для податкових цілей у нашій країні список офшорних зон затверджено Наказом Мінфіну Росії «Про затвердження переліку держав і територій, що надають пільговий податковий режим і (або) не передбачають розкриття та надання інформації при проведенні фінансових операцій (офшорні зони) № 108н від 13.11.2007 року (в ред. наказу Мінфіну РФ від 02.02.2009 р. № 10н). Відповідно до зазначеним документом, офшорними зонами визнані 42 держави: Ангілья, Андорра, Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Бахрейн, Беліз, Бермудські острови, Бруней, Вануату, Британські Віргінські острови, Гібралтар, Домініканська республіка, Кіпр, КНР (спеціальні адміністративні райони Гонконг (Сянган) і Макао (Аоминь)), Ліберія, Ліхтенштейн, Маврикій, Малайзія, Мальта, Маршаллові острови, Монако, ОАЕ, Кайманові острови, Панама та інші. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Додаток А Офшорні зони у світовій економіці " |
||
|
||