| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Позиції країн, що розвиваються у світовому виробництві |
||
|
Як зазначалося, подолання слаборазвитости передбачає швидкий розвиток промисловості. Основним локомотивом індустріального зростання виступає обробна промисловість. Частка країн у її світовому виробництві залишається скромною - близько 18%, при цьому на частку КНР припадає 6,4%, або 1/3 виробництва обробної промисловості всіх країн, що розвиваються. Частка країн Африки, Західної Азії, найменш розвинених країн у світовому виробництві обробної промисловості за 80-90-ті роки практично не змінилася (відповідно 1,0%, 1,8% і 0,3%). Частка латиноамериканських країн скоротилася. Збільшення частки країн було забезпечено країнами Східної та Південної Азії. Процес розвитку обробної промисловості в більшості країн розпочався з виробництва некапіталомістких і технологічно простих виробів - тканин, одягу, взуття, харчових продуктів. За умовами функціонування капіталу легка і харчова промисловість мали переваги через спотворення вартісних пропорцій. Позаекономічний примус докапіталістичних підприємців робило дешевим сільськогосподарську сировину. Дешевизна робочої сили також найбільш ефективно могла використовуватися в легкій і харчовій промисловості. У результаті ці галузі досі відіграють важливу роль як у структурі промисловості самих країн, що розвиваються, так і в промисловому виробництві світу. Частка країн у світовому виробництві споживчих товарів зросла. Країни, що розвиваються забезпечують 19,4% світового виробництва харчової промисловості, 27 - напоїв, 33 - тютюнової продукції, 31 - текстилю, 30% - взуття. Вже в 80-і роки в ряді країн можливості подальшого розширення виробництва легкої та харчової промисловості опинилися в значній мірі вичерпані. Підрив примусової товарізаціі в сільському господарстві, зростання вартості робочої сили, що слідував за підвищенням рівня їх економічного розвитку, вирівняв одна з головних переваг країн, що розвиваються. Це має стимулювати інвестиції у створення більш технічних виробництв. Таблиця 28.2 Частка країн у світовому виробництві машинобудування,% Виробництва 1985 1990 1997 Неелектричні машини 6,9 5,6 4,8 Електричні машини 6,7 5,5 6,7 Транспортні засоби 8,6 8,2 12,6 І с т о ч н і до: UNCTAD handbook of statistics. 2000; Industrial development global report. У результаті збільшилася частка засобів виробництва у загальному обсязі продукції обробної промисловості, відзначалося збільшення частки країн у світовому виробництві засобів виробництва. Найбільші зрушення відбулися у випуску базових і проміжних товарів. Так, випуск чорних металів досяг 17%, промислових хімікатів - 13,3%, гуми - 17,9%, продуктів нафтопереробки - порядку 40%. Однак у 90-ті роки не відзначалося помітного переливу капіталу в галузі, що виробляють знаряддя праці. Частка машин (неелектричні та електричні машини) у світовому виробництві відповідної продукції залишилася на колишньому рівні. Виняток склало виробництво транспортних засобів (табл. 28.2). Не тільки внутрішні, а й зовнішні фактори сприяли індустріальному розвитку. В останні десятиліття відзначався процес переміщення із західних країн у що розвиваються трудоінтенсівних виробництв, хімічних базових продуктів з подальшим їх експортом. Це було обумовлено прагненням ТНК західних країн підвищити конкурентоспроможність своєї продукції за рахунок дешевої робочої сили, знизити негативний вплив ряду виробництв на навколишнє середовище у своїх країнах. У розвитку промислового виробництва периферії світового господарства в країновому розрізі виділяються різні стадії і процеси індустріального виробництва. Збільшення частки засобів виробництва було забезпечено головним чином новими індустріалізующіхся країнами, в яких відбулися найбільш великі структурні зміни. Зміцнилися позиції цих країн у виробництві традиційних видів продукції, отримало розвиток виробництво електронних та телекомунікаційних виробів. Найменш розвинені країни виробляють в основному такі нескладні споживчі товари, як продукти харчування, текстильні вироби, предмети одягу і взуття. Вони складають там близько 45% продукції обробної промисловості. Розглянуті вище дані показують, що у всіх основних галузях обробної промисловості проявляється довготривала тенденція до підвищення частки виробництва країн, що розвиваються. Проте в цілому істотний поворот у розміщенні продуктивних сил світу стосується нових індустріалізующіхся країн. У 60-ті роки число держав, що розвиваються, зуміли досягти і перевершити критичний рубіж самоподдерживающейся індустріалізації (частка доданої вартості промисловості понад 10% ВВП), зросла з 10-12 до 59. У період 1970 - 1985 рр.. цього змогло досягти всього лише одна держава. У наступне десятиліття змін не відбулося. Країни, що розвиваються є великими виробниками сировинних непаливних і енергетичних товарів, продукції базових галузей. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Позиції країн, що розвиваються у світовому виробництві " |
||
|
||