| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2.3. Поняття податкового тягаря (податковий гніт). Коефіцієнт еластичності податків |
||
|
1. Говорячи про зв'язок держави та оподаткування, не можна не сказати про категорії податкового тягаря (податковий гніт). На макроекономічному рівні податковий тягар (податковий гніт) - це узагальнений показник, що характеризує роль податків у житті суспільства і визначається як відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту. Іншими словами, податковий тягар відображає ту частину виробленого суспільством продукту, яка перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів. Деякі зарубіжні економісти визначають податковий тягар як міру економічних обмежень, створюваних відрахуванням коштів на сплату податку або податків '. У зарубіжних країнах цей показник варіює від 52% у Швеції, 30% у США, Туреччини та Японії до 5% в Непалі. Середній рівень податкового тягаря в зарубіжних країнах зазвичай коливається в межах 40-45% 2. У Росії, за даними Держкомстату РФ, податковий гніт в 1992 році з урахуванням надходжень у позабюджетні фонди склав 48%. 2. Категорія податкового тягаря стосовно до рівня конкретного платника податків відображає частку його сукупного доходу, що вилучається до бюджету. Як правило, розрахунок цього показника здійснюється шляхом віднесення суми всіх нарахованих податків і податкових платежів до обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи виручку від іншої реалізації. Іноді для більш точного розрахунку до складу фіскальних платежів включаються платежі в позабюджетні фонди. Як показав аналіз даних 1996 року, проведений в 15 регіонах Росії на 160 підприємствах з різними формами власності, що здійснюють діяльність у різних галузях виробництва і послуг, в цілому податковий тягар в I півріччі 1996 склало 23, 2% (проти 25,3% у 1995 році). Найвищий рівень податкових платежів у структурі виручки на підприємствах з виробництва винно-горілчаних виробів - 50%, оскільки значну частку в ціні цієї продукції займають акцизи. Високий рівень податкових платежів у будівельних підприємств (32,6%), в торгових організаціях (39,8%) і транспортних організаціях (47,6%). Цей показник істотно нижчий на підприємствах з виробництва сільськогосподарської продукції - близько 7%. Особливо низький цей показник на птахівницьких підприємствах - від 3,7 до 7,2% до обсягу реалізаціі3. - Відносно громадян-платників податків докладні дослідження поки не проводилися, проте, за даними газети «Фінансові новини», в IV кварталі 1996 роки тільки 5-6% грошових доходів населення йшло на сплату податкових та інших обов'язкових платежей4. Як видно з викладеного, приводяться іноді в засобах масової інформації «грандіозні» показники податкового тягаря 80 - 95% виручки підприємств, що вилучається на податки, не відповідає дійсності. Міфи про «сверхналогообложеніі» є постійним і незмінним аргументом багатьох «налогоНЕплателиціков», які виправдовують свої неправомірні дії тим, що «якби вони платили всі податки, то давно б розорилися». Представляється, що сучасне важке становище вітчизняної промисловості викликано в першу чергу не існуючою податковою системою, а загальним перехідним кризою виробництва, кризою платежів та глобальної структурною перебудовою. Одним із способів державного регулювання податкового тягаря платників-підприємств пропонується використовувати так зване правило червоної межі. Так, П. Мостовий вважає, що, згідно з цим правилом, загальна сума податкових та аналогічних їм вилучень у промислових підприємств повинна бути обмежена певним відсотком від їх обороту. Застосовуватися це правило повинне протягом 3-5 років, а за його рамки можуть виходити тільки рентні платежі і деякі фіскальні акцизи. Даний захід, введене на нормативному рівні, на думку П. Мостового, сприятиме приведенню російських цін у відповідність з реальним рівнем попиту і предложенія5. У деяких зарубіжних країнах для розрахунку податкового тягаря використовується показник ефективної податкової ставки, яка представляє собою частку податку в сумарному обкладати доходи платника податків. Податкові ставки, використовувані при розрахунку методом складної прогресії (див. § 8.7 цього посібника), показують розмір оподаткування лише для окремих частин доходу платника податків. Відомі також і вітчизняні методики розрахунку податкового тягаря за способом ефективної ставки (відношення загальної суми податків до доданої вартості, створеної підприємством), пропонованого фахівцями Центрального економіко-математичного інституту Російської Академії Наук. Ефективна ставка характеризує загальний податковий тягар з точки зору доцільності інвестицій. У цьому зв'язку Е. Єгорова та Ю. Петров вводять поняття податкової пастки, що представляє собою ситуацію, при якій частка вилучається через податки доданої вартості підприємства робить невигідними інвестиції в розширення виробництва. Беручи граничний рівень ефективної ставки за західними стандартами 35,4%, Є. Єгорова та Ю. Петров визначили вітчизняну ефективну ставку в розмірі 58,9%, що на 15 пунктів вище податкової пастки і практично повністю виключає розвиток процесів інвестування в Россіі6. 3. Оптимальний розмір податкового тягаря - центральна макроекономічна проблема будь-якої держави. У той же час іноді як у спеціальній, так і в публіцистичній літературі доводиться стикатися з думкою про те, що чим нижче рівень податкового тягаря, тим стрімкіше і динамічніше розвивається економіка держави: чим менше податки - тим вище економіка. В якості головного прикладу такого становища зазвичай призводять реформи президента США Рональда Рейгана, що здійснив на початку 80-х років глобальні податкові перетворення. Проте зараз навіть у США до податкових реформ «рейганоміки» ставлення неоднозначне, а в теорії оподаткування постулат «низькі податки - висока економіка» досі не доведений і не обгрунтований. Навпаки, багато зарубіжні економісти переконані, що зниження податків може завдати серйозної шкоди економіці. Так, незважаючи на широке зниження податкових ставок, в 80-і роки в США різко зростав дефіцит державного бюджету, а норма заощаджень у 1986 році, в розпал податкової «рей-ганомікі», становила всього 3,9% - найнижчий рівень цього показника серед усіх промислових країн того періода7. Необхідно відзначити, що саме по собі зниження ставок податків може сприяти економічному зростанню різними шляхами. Так, зниження граничних ставок може спонукати людей працювати більш напружено. Це безперечно призведе до зростання пропозиції робочої сили і збільшенню продуктивності праці. Крім того, при низьких податках ростуть заощадження і з'являється стимул до інвестування. Але це лише теорія, підтвердження якої більш ніж відносні. Так, прихильники кардинального зниження податків люблять посилатися на "стрибки росту», які в багатьох випадках мали місце за кожним скільки-небудь значним зниженням податків. Після їхнього зниження при Р. Рейгана на початку 80-х, говорять вони, пішли сім років ускЬренного економічного зростання (з 1983 по 1989 рр..). Але це омана: протягом відносно коротких періодів на темпи росту впливає безліч факторів, і тут в першу чергу слід відзначити хронологію циклу ділової активності. На цій підставі важко зробити однозначні висновки про те, якою мірою зниження податків може сприяти економічному росту8. Як вважають фахівці, економічне зростання доходів у США був обумовлений також тим, що в умовах низького оподаткування у багатих американців був істотно ослаблений стимул приховувати свої доходи, які ними декларуються, що й означало потрапляння цих раніше переховувалися доходів у національну статистичну звітність. Таким чином, зовсім не просто розрахувати, чи дійсно зниження ставок прибуткового податку сприяло прискоренню економічного зростання. У той же час мало хто знає, що, незважаючи на загальне зниження податкових ставок, в США паралельно здійснювалося часткове збільшення ставок податків на капітал і податків з доходів корпорацій. Таким чином, як показує практика розвинених зарубіжних країн, зниження податків саме по собі мало здатне змінити темпи економічного зростання в довгостроковій перспективі. Необхідно враховувати, що загальновизнаною в теорії оподаткування виступає крива Леффера (Laffer curve), що показує зв'язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень до бюджету. 4. Для характеристики зміни податкових надходжень під впливом визначальних економічних факторів (валового національного продукту, доходів населення, рівня роздрібних цін і т. д.) в макроекономіці застосовується такий показник, як коефіцієнт еластичності податків (tax elasticity). Коефіцієнт розраховується за формулою: де Е - коефіцієнт еластичності; Х - початковий рівень податкових надходжень (усіх, групи податків або окремого податку); Х ° - приріст податкових надходжень (усіх, групи податків або окремого податку); Y - початковий рівень визначального фактора (наприклад, ВНП, дохід та ін.); Y "- приріст аналізованого фактора. Коефіцієнт еластичності податків показує, на скільки відсотків змінюються податкові надходження (групи податків або окремий податок) при зміні визначального фактора на 1%. Даний коефіцієнт може бути більше, дорівнює або менше одиниці. Якщо він дорівнює одиниці, то частка податкових доходів держави в ВНП залишається стабільною. Так, у ФРН коефіцієнт еластичності всіх податків протягом двох десятиліть дорівнює одиниці. Якщо коефіцієнт більше одиниці, то податкові доходи збільшуються швидшими темпами, ніж зростає ВНП, і питома вага податкових доходів в ВНП зростає. При коефіцієнті менше одиниці частка податкових надходжень у ВНП знижується. 5. За кордоном при встановленні режиму оподаткування ретельно вивчаються наслідки в частині втрачених робочих місць. У 1993 році сенат США стверджував законопроект, згідно з яким гірські компанії, що працюють на федеральних землях , повинні виплачувати роялті (ресурсний податковий платіж) у розмірі 2% валової вартості видобутої сировини. Однак палата представників наполягала на ставці 8%, а президентська адміністрація - на 12,5%. Фахівці аналітичної фірми «Evans Economics Solomon Brothers of New York» показали , що ставка 8% призведе до втрати майже 18 тис. робочих місць в золотодобувної галузі, щорічного недоотримання 515 млн. дол у федеральне казначейство, а втрати штатів складуть 106 млн. дол на рік через зменшення загальної економічної ефективності та «втечі »капіталу за кордон. У разі введення ставки роялті 12,5% втрати міністерства фінансів оцінювалися в 554 млн. дол на рік, а скорочення робочих місць досягало 27 тис., у тому числі безпосередньо в гірській отраслі9. 1. Бернар І; Коллі Ж.-К. Тлумачний економічний і фінансовий словник. Французька, російська, англійська, німецька, іспанська термінологія / Пер. з фр. М.: Міжнародні відносини, 1994. Т. 2. С. 382. 2. Основи податкового права. Навчально-методичний посібник / За ред. С. Пепеляева. М.: Інвест Фонд, 1995. С. 91. 3. Асланов В. Про чинному податковому тягаря та ефективності діючої системи оподаткування в Російській Федерації / / Податковий вісник, 1996. № 12. С. 3-5. 4. «Фінансові новини», 1997 . № 10. 5. Мостовий П. Чи відбудеться «ботсванізація» Росії? / / Експерт, 1997. № 1. С. 44. 6. Єгорова Е., Петров Ю. Порівняльний аналіз ефективної ставки податків у Росії і зарубіжних країнах / / Податковий вісник, 1995. № 11. С. 9-16. 7. Фішер С., Дорнбуш Р. , Шмалензи Р. Економіка / Пер. з англ. з 2-го вид. М.: Справа ЛТД, 1993. С. 440. 8. Більш докладно з цього приводу див: переклад статті з журналу «Economist» N »24 за 1996 р., опублікований з скороченнями в газеті« Бізнес і банки », № 39, 1996 г. 9. За матеріалами газети« Діловий світ »від 2 -8 серпня 1996 |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 2.3. Поняття податкового тягаря (податковий гніт). Коефіцієнт еластичності податків " |
||
|
||