| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Освіта сукупної вартості суб'єкта |
||
|
Факт наявності двох, причому, як правило, нерівних вартостей означає, що кожний суб'єкт обміну (виробник і споживач) визначає величину вартості абсо-лютно незалежно не тільки від другого суб'єкта, але і від ринку в цілому. Тому слід особливо підкреслити, що весь процес формування вартості є суто індивіду-альних? в тому сенсі, що суб'єкт у своїх діях керується тільки собст-веннимі витратами і оцінками і незалежний від думки ринку. І що отримується в результаті вартість являє собою індивідуальну вартість суб'єкта, а не сформоване ринком «громадське ставлення», як це представляється трудовою теорією. Ці положення відносяться до процесу формування вартості, але не ціни товару. Вони змінюють стале уявлення про вартість, але докладніше це питання буде розглянуто нижче. У класичній політекономії склалася традиція демонструвати процес формування вартості на прикладі «початку почав» - «первісного бартеру», тобто натурального обміну суб'єктів кам'яного століття (рибалки, мисливця і т. п.). Такий під-хід має обгрунтування, оскільки дозволяє абстрагуватися від безлічі факторів, що вносяться розвиненими ринковими відносинами - грошей, що сформувалися цін, нали-чия накопичень і т. д., і представити обмінні та вартісні відносини в «первозданному-ном», «чистому» вигляді. Одна з методологічних причин невдачі неокласичного синтезу полягає саме в тому, що Маршалл аналізував розвинені ринкові відносини. У результаті в його схемі гроші не зіграли в належній мірі роль «другого товару», в принциповому плані нічим не відрізняється від «першого». Схема формування вартості товару в умовах «первісного бартеру» изо-Бражій на рис. 2. Мотивацію і зміст дій суб'єкта визначають його потреб-ності. Потреба в деяких благах (чужих товарах), кожне з яких має для суб'єкта споживчу цінність ПЦч.т (за відсутності розвиненого ринку чужі това-ри не володіють обмінної цінністю), останній може задовольнити тільки посредст-вом обміну. Це спонукає його здійснити витрати Зсуб належних йому факторів виробництва, в результаті чого в його розпорядженні виявляються ресурси Рсуб - матері-ально втілення цих витрат. Приклад. Спонукальним мотивом для рибалки вступити в обмінні відносини з хліборобом і мисливцем служить його нездатність задовольнити власні (свої і родини) потреби в зерні і оленині. Те, що рибалка потребує цих благах, означає, що кожне з них має для нього певну споживчу цінність ПЦч.т. (ПЦч.т - абсолютне значення споживчої цінності чужого товару. Спосіб вимірювання цінності буде розкритий в наступному викладі). Потреба в чужих товарах змушує рибалки виловити деякий додаткового-валий, понад власних потреб, кількість лосося. Для отримання ресурсів Рсуб рибалці довелося здійснити певні витрати належних йому факторів виробництва, насамперед, праці (припустимо, протягом одного місяця) у розмірі Зсуб. (У загальному випадку могли знадобитися і витрати засобів виробництва - риболовних снастей і т. п.). Тому мається цілком певна кількісних-жавна зв'язок між витратами Зсуб і отриманими в результаті їх здійснення ресурсами Рсуб. Рис. 2. Схема формування вартості товару Потреби і обсяг Зсуб визначають мінімальний набір товарів (МНТ) в на-турального вигляді Рмнт, необхідний суб'єкту для компенсації здійснених ним витрат факторів виробництва. 1. Приклад. У нашому випадку витрати праці Зсуб склали один місяць, тому МНТ (Рмнт) риболова включає обсяг зерна і оленини, необхідний йому і його родині на протя-жении місяці. Можна сказати й так: МНТ рибалки - це той обсяг зерна і оленини, ко-торий необхідний рибалці для компенсації витрат його праці, тобто для відтворення його робочої сили. У загальному випадку МНТ включає і витрати засобів виробництва, наприклад, рибо-умовні снасті, витрачені рибалкою протягом виробничого циклу (одного місяця). 2. «Мінімальний набір товарів»? одна з найважливіших категорій для розуміння процесу формування вартості. Слід звернути увагу на прикметник «міні-мінімальний». Звичайно, потреби суб'єкта, ймовірно, не мають верхньої межі, але його претензії на МНТ не можуть опуститися нижче рівня, який забезпечить компенсацію за-трат факторів виробництва і їх відновлення до рівня, що дозволяє здійснити сле-дме цикл виробництва товару. Зокрема, у разі витрат праці МНТ повинен забезпе-чити утримання сім'ї суб'єкта протягом періоду, який потрібен для отримання Рсуб. Саме прикметник «мінімальний» надає набору товарів, на який претендує суб'єкт, політекономічну визначеність. Також важливо підкреслити, що МНТ складають блага в натуральному вигляді, маю-щие для суб'єкта споживчу цінність (призначені для безпосереднього по-требления, в тому числі, в якості засобів виробництва). В умовах розвинених товарно-грошових відносин МНТ може бути, крім того, виражений в певній сумі грошей відповідно з цінами входять до нього натуральних благ. Однак гроші та інші блага, що володіють лише обмінної цінністю, самі по собі не є кінцевою метою госпо-кої діяльності суб'єкта і не можуть входити до його МНТ. Таким чином, метою суб'єкта є отримання МНТ в обмін на його ресурси. Рсуб=Рмнт. (1) Нагадаємо ще раз, що суб'єкт формує індивідуальну вартість (індивіду-ально мінове відношення своїх ресурсів і чужих товарів), і ринок не зобов'язаний погоджуватися з його претензіями. Суб'єкт здійснив витрати своїх факторів виробництва Зсуб для того, щоб по-лучити в обмін на Рсуб необхідний йому набір товарів у розмірі Рмнт. Рівність (1) яв-ляется математичним виразом цього факту. Воно вже містить у собі зерно буду-щей індивідуальної вартості, оскільки передбачає еквівалентність, тобто, дорівнює-ство двох зовсім різних, якісно відрізняються наборів товарів - ресур-сов суб'єкта і його МНТ. У зв'язку з цим знак "=" в (1) слід розуміти не як знак рівності в математиче-ському сенсі, а як символ еквівалентності (рівний сукупної цінності для суб'єкта) двох наборів благ. З моменту формування мінового відношення (1) Рсуб стають товарами, тобто ресурсами, призначеними для обміну на МНТ. Співвідношення (1) означає уста-Постановою сукупної вартості суб'єкта (як споживача товарів, що входять до складу МНТ): ССпотр=Рсуб, од. ресурсів / МНТ. (2) 1. Прирівнявши у виразі (1) два набори благ, суб'єкт тим самим встановив обмін-ве ставлення Рсуб і Рмнт. З нього автоматично випливає вираз для сукупної вартості, оскільки (1) і (2) в різних формах запису відображають суть одного і того ж об-менного процесу. 2. Суб'єкта обміну можна розглядати як виробника власного товару (ресурсів) і споживача чужого. Наприклад, якщо рибалка як споживача товарів, що складають його МНТ, готовий віддати за них максимум 100 лососів, то його сукупна вар-тість споживача ССпотр складе 100 лососів за МНТ. Якщо риболова розглядати в якості виробника лососів, то його сукупна вартість виробника ССпроізв дорівнює 1/100 МНТ за одного лосося. На відміну від (1), (2) являє собою формальне математичне рівність: Рсуб передає свою величину і розмірність ССпотр. Якби до складу МНТ входив тільки один вид товару, процес формування ін-індивідуальної вартості суб'єкта на цьому був би завершений. У розглянутому випадку «первісного бартеру» МНТ включає багато видів товарів, що належать различ-ним власникам. Тому суб'єкт повинен розподілити сукупну вартість ССпотр між різними благами, що входять до складу його МНТ. Нижче ми покажемо, як він вирішує це завдання: він розподіляє ССпотр пропорційно відносної цінності кожного товару. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Освіта сукупної вартості суб'єкта " |
||
|
||