Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаМакроекономіка → 
« Попередня Наступна »
І.В. Дегтярьова. ЕКОНОМІКА.Макроекономіка, 2004 - перейти до змісту підручника

7.5. ПРИЗНАЧЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ. ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ


Для стійкої і стабільної грошово-кредитної системи необ-ходимо гнучкий механізм грошово-кредитного регулювання економі-ки. З цією метою проводять грошово-кредитну політику, представ-ляющую собою сукупність заходів, здійснюваних Цен-тральні банком і спрямованих на регулювання грошової маси, що обертається в даний момент в країні. Оскільки грошова маса в основному створюється в процесі кредитно-депозитної діяльності комерційних банків, регулювання її структури Центральний банк здійснює за допомогою контролю та управління операціями фінан-сово-кредитних інститутів другого рівня.
Грошово-кредитна політика, спрямована на розширення де-ніжною маси, кредитних відносин і стимулювання грошово-кредитної емісії, називається кредитною експансією. Якщо грошово-кредитна політика спрямована на зниження ділової активності в періоди економічного підйому або стримування інфляційних процесів і відповідно на обмеження грошово-кредитної Аміс-оці, то вона називається кредитної рестриктазами.
Інструментами грошово-кредитної політики є:
- встановлення обов'язкових резервних норм (вимог);
- кредити рефінансування;
- облікові операції;
- операції з державними цінними паперами.
Охарактеризуємо кожен інструмент грошово-кредитної політи-ки окремо, виявимо їх особливості і ступінь ефективності впливу на макроекономічне регулювання.
Встановлення мінімальних резервних норм (вимог).
Мінімальні резервні норми - це обов'язкова норма вкла-дів комерційних банків у Центральному банку, що встановлюється в за-чих порядку і визначається як відсоток від загальної суми вкладів комерційних банків. Норма мінімальних резервів залежить від виду вкладів (термінові, безстрокові депозити), їх величини.


Резервні норми розміщуються на безстроковому вкладі Центро-банку. Формування обов'язкових резервів переслідує кілька це-лей.
По-перше, обов'язкові резервні норми гарантують міні-мінімальний рівень ліквідності комерційних банків, тобто для покриття-ку поточних витрат банку і зниження ступеня ризику несплати за зобов'язаннями.
По-друге, обов'язкові резервні норми формують базу де-ніжних фондів, що використовуються в операціях рефінансування та про-ведення аукціонних відкритих операцій з державними папір-ми.
По-третє, обов'язкові резервні норми використовуються як важливий інструмент грошово-кредитної політики ЦБ. Результатом підвищення норми обов'язкових резервів є скорочення коли-пра вільних грошових ресурсів, що у розпорядженні комерційних банків і використовуються ними в активних операціях. Дані дії призводять до звуження кредитних можливостей рин-ка, а ціна позичкового капіталу підвищується для всіх економічних суб'єктів. Цей механізм державного регулювання часто ис-користується для стримування інфляції - проведення політики кредит-ної рестрикції, і, навпаки, проводячи політику кредитної експансії, Центральний банк буде знижувати норми обов'язкових резервів.
Вплив досліджуваного інструменту грошово-кредитної політики на макроекономічну рівновагу описується ефектом депозитно-го (банківського) мультиплікатора. Депозитний (банківський) мульти-плікатор дозволяє визначити приріст грошової маси чи інакше, створених банками нових грошей. Чим ширше сфера депозитних послуг, тим менше залучених грошових коштів буде осідати на рахунках в якості банківських резервів. Основну суму депозитних грошей банки направлятимуть на кредитні операції. Таким чином, ком-мерческіе банки, здійснюючи активні операції, створюють нові гроші. При поверненні кредитів нові гроші «знищуються» і грошова маса знову скорочується.
Більш докладно процес створення нових грошей банками проіллю-стріруем на наступному прикладі.
Припустимо, в комерційному банку сума депозитів складає 100 ден. од. Частина отриманої суми банк зобов'язаний зберігати в резервному фонді, мінімальна-ний межа якого встановлюється Центральним банком за допомогою інстр-рументов обов'язкових резервних вимог.
Припустимо, норма обов'язкових резервів становить 10%, що означатиме для комерційного банку скор-щення його капіталу до 90 ден. од. Ці залишилися грошові кошти банк на-править в кредитні операції. Процес створення нових грошей не обмежується одним банком. Клієнт, що отримав гроші в одному банку, може розмістити їх в іншому комерційному банку. Додатковий приріст банківських вкла-дів, іншого комерційного банку, складе 90 ден. од., з яких 9 ден. од. залишаться у формі банківських резервів, а 81 ден. од. буде надана клі-ентам у вигляді кредитів. Таким чином, процес створення нових грошей триватиме на наступних етапах збільшення депозитів в системі банків, але до певної межі.
Величину приросту грошової маси можна визначити за допо-могою формули


де? М - приріст грошової маси; md - коефіцієнт депозитного (банківського) мультиплікатора;? D - приріст депозитів.
Коефіцієнт депозитного (банківського) мультиплікатора визна-виділяється формулою

,
де rr - норма обов'язкових резервних вимог.
Коефіцієнт депозитного (банківського) мультиплікатора поки-показують, у скільки разів комерційні банки збільшують розмір де-ніжною маси в обігу.
У нашому прикладі при рівні резервної норми, рівної 10%, і первісної суми депозиту 100 ден. од. приріст грошової маси внаслідок дії ефекту мультиплікаційного розширення со-ставить величину, рівну 1000 ден. од.
Слід зазначити, що ефект депозитного мультиплікатора уве-лічівает грошову масу, але не веде до зростання національного богатст-ва, оскільки «створені» гроші є борговими обязательст-вами.
Даний інструмент грошово-кредитної політики передбачає досягнення більш тісного зв'язку між емісією грошей і потребою в них.
Кредити рефінансування
Центральний банк надає кредитні ресурси комерційним б-ським банкам, здійснюючи тим самим операції рефінансування. У свою чергу, комерційні банки також кредитують вже господарюю-щие суб'єкти і населення з метою отримання прибутку у вигляді позик-них відсотків. Таким чином, чим вище буде ставка рефинансиро-вання для комерційних банків, тим дорожче будуть кредитні ресурси для суб'єктів ринку і навпаки. Застосовуючи даний інструмент де-ніжно-кредитної політики, збільшуючи або зменшуючи ставку рефі-нансування, Центральний банк має у розпорядженні гнучкий механізм регулювання пропозиції грошей, а також непрямого впливу-ет на позичкові ставки комерційних банків.
Кредити рефінансування дають комерційним банкам можли-ність мінімізувати запаси своїх ліквідних активів, які можна запозичити у Центробанку. Розрізняють облікові і ломбард-ні кредити рефінансування.
Облікові (дисконтні) кредити - позики, що надаються ЦБ банківським організаціям під облік векселів, тобто видаються ЦБ по-засобом купівлі в банків векселів до закінчення терміну звертання-ня.
Ломбардні кредити - надаються ЦБ кредитним органі-приємств процентні позики під заставу державних паперів.
Облікові операції
Обліковий операція Центрального банку - це дії Центро-банку з купівлі високоліквідних цінних паперів раніше терміну їх погашення у комерційних банків. Таким чином, офіційна облікова ставка Центрального банку - це плата, що стягується їм при купівлі у комерційних банків державних облігацій, векселів з утриманням на свою користь певного відсотка. Призначаючи величи-ну облікової ставки, Центральний банк визначає нижчу планку облікової ставки комерційних банків. Величина облікової ставки на-пряму впливає на ставку рефінансування. Чим вище рівень облік-ної ставки, тим вища вартість кредитів рефінансування ЦБ і на-оборот.
Проведення операцій на відкритому ринку
Дані операції передбачають аукціонну купівлю - продаж державних цінних паперів. При купівлі цінних паперів Центро-банком на відкритому ринку збільшується обсяг ресурсів коммерче-ських банків, і, навпаки, при продажу цінних паперів грошова маса буде зменшуватися.
Як наслідок, дані дії в кінцевому підсумку впливають на величину вартості кредитних ресурсів у банківській сис-теми в цілому.
Механізм використання даної операції полягає в на-ступному. У період кредитної експансії і гострої нестачі ліквідних коштів Центральний банк купує цінні папери у комерційних банків. Відповідні суми надходять на їхні резервні рахунки, підвищуючи величину мінімальних резервів. Як наслідок, увеличи-вають ресурси комерційних банків, з'являються нові можливості розширення активних операцій, пом'якшуються умови отримання позик-ного капіталу для підприємців та населення, пожвавлюється ділова кон'юнктура.
У період високої ділової активності Центральний банк «навя-показують» комерційним банкам купівлю цінних паперів, відповідно сума зарезервованих ними коштів зменшується, а також сокраща-ється ресурсна база кредитних організацій. Таким чином, регулюючи попит і пропозицію цінних паперів на ринку, Центробанк впливає на сукупний обсяг грошової маси. Операції на відкритому ринку здійснюють швидке коригуючий вплив, так як ініціює-ся часта періодичність їх проведення.
Операції на відкритому ринку можуть бути прямими і зворотними. Прямі операції являють собою звичайну купівлю-продаж і припускають повний розрахунок протягом дня здійснення угоди (угода «спот»). Зворотна операція полягає в купівлі-продажу цінних бу-маг з обов'язковим здійсненням зворотної угоди по заздалегідь установ-ленному курсом, що визначається на основі аукціонних торгів (угоди «своп»). Процентні платежі, належні за даними паперами в період перебування їх у розпорядженні Центрального банку, будуть належати кредитним організаціям. Ця операція здійснюється шляхом укладення угоди між Банком Росії і кредитною ор-ганізації про зворотну покупку-продаж державних паперів. Це зручний і активний інструмент, застосовуваний комерційними бан-ками для управління ліквідністю.
Операції на відкритому ринку є найбільш популярним і сучасним методом регулювання грошово-кредитної політики. Сьогодні в грошово-кредитній політиці спостерігається тенденція со-кращения резервних вимог і зниження обсягу кредитних опе-рацій, що компенсується посиленням ролі операцій на відкритому ринку. Вони характеризуються більшою гнучкістю, різноманіттям фі-нансових інструментів і прозорістю посилаються ринку сигналів щодо направлення грошової політики. Зворотні операції ще є методом більш м'якого впливу на грошовий ри-нок.
Отже, в залежності від економічної ситуації Центральний банк, використовуючи назву інструмента, проводить політику «дешевих» і «дорогих» грошей. Дж. Кейнс вважав, що для боротьби зі зростаючою без безробіттю і спадом виробництва необхідно проводити політику «дешевих» грошей. Таким чином, політика «дешевих» грошей включа-ет такі заходи:
1) зниження величини обов'язкових резервних норм;
2) зниження ставки за кредитами рефінансування;
3) підвищення облікової ставки;
4) купівля державних паперів на відкритому ринку.
Кінцевим підсумком дій Центрального банку буде створення сприятливих умов зростання інвестицій.
Політика «дорогих» грошей, на думку Дж. Кейнса, повинна про-водитися у разі посилюється зростання інфляції, для чого примі-няют наступні дії:
1) підвищення величини обов'язкових резервних норм;
2) підвищення ставки за кредитами рефінансування;
3) зниження облікової ставки;
4) продаж державних цінних паперів на відкритому рин-ке.
Дані дії обмежують зростання пропозиції грошей, а кре-дітно ресурси комерційних банків стають дорогими.
Концептуальні основи грошово-кредитної політики в даному її вигляді набули широкого поширення в країнах з ринковою еко-номіки, особливо монетарні принципи поширені в Евросіт-зе. Це свідчить про її ефективності та здатності вирішувати економічні проблеми.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 7.5. ПРИЗНАЧЕННЯ грошово-кредитної політики. ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ "
  1. 7. Інтеграція каталлактіческіх функцій
    призначені ціни. Як тільки ці ціни заплачені, не існує жодних підстав, здатних змусити кого б то не було виплачувати компенсацію за додаткові продуктивні послуги цих факторів виробництва. Було б серйозною помилкою оголошувати відсоток доходом, вилученими з продуктивності капіталу [Cм. с. 490498.]. Не менш шкідливим є і друге оману, що породжується
  2. 4. Облік витрат виробництва
    призначенням пов'язано зі значними втратами. Ці фактори виробництва мають більш тривалий термін служби, ніж інші необхідні фактори виробництва. Але вони не вічні. Вони витрачаються в процесі виробництва. З появою кожної одиниці продукту частина продуктивної сили машини виснажується. Ступінь цього виснаження може бути точно встановлена технологією і відповідним чином оцінена в
  3. 6. Вплив інфляції та кредитної експансії на валову ринкову ставку відсотка
    призначення і ставок заробітної плати. З ростом останніх ціни на споживчі товари також зростають. Крім того, і підприємці вносять свій внесок у зростання цін на споживчі товари, так як і вони теж готові споживати більше, введені в оману уявними доходами, які демонструє їх бухгалтерська звітність. Якби зросли тільки ціни на товари виробничого призначення, а на
  4. 9. Вплив циклів виробництва на ринкову економіку
      призначення. Це також є помилкою. Якщо металургійні підприємства, шахти і лісопильні заводи не можуть працювати на повну потужність, то єдина причина полягає в тому, що на ринку немає достатньо покупців, готових придбати весь обсяг їх випуску за цінами, які покривають витрати поточної експлуатації. Так як змінні витрати можуть складатися просто з заробітної плати і цін
  5. 3. Мінімальні ставки заробітної плати
      призначені усунути. Допомога, що надається безробітним, не усуває безробіття. Вона полегшує безробітному стан незайнятості. Чим ближче посібник до рівня, на якому вільний ринок встановив би заробітну плату, тим менше воно стимулює одержувача шукати нову роботу. Це скоріше спосіб зробити безробіття стійкою, ніж змусити її зникнути. Катастрофічні наслідки посібників з
  6. 5. Кредитна експансія
      призначеної для чудового позбавлення від рідкості капітальних благ, зниження або повного скасування ставки відсотка, фінансування щедрих державних витрат, експропріації капіталістів, стимулювання вічного буму і загального процвітання. Неминучі наслідки кредитної експансії продемонстровані в теорії циклів виробництва. Навіть ті економісти, які все ще відмовляються
  7. Коментарі
      призначений міністром фінансів, коли військові витрати стали погрожувати бюджету, і найважливішою його завданням була розробка проекту фінансової реформи. Бентам Ієремія (Bentam, Jeremy) (1748-1832) - англійський філософ, соціолог, юрист. Родоначальник філософії утилітаризму. Бергсон Анрі (Bergson, Henri) (1959-1941) - французький філософ, представник інтуїтивізму і філософії життя. Лауреат Нобелівської
  8. Сильніші фінансових потрясінь
      призначення, зависевшими від вартості цінних паперів на японській фондовій біржі, ця торгівля просто перемістилася на Сінгапурську фондову біржу. Глобальні фінансові ринки і існування електронних систем торгівлі зробили можливим дуже швидке переміщення величезних сум грошей навколо світу. Протягом нормального дня світові ринки капіталу переміщують 1,3 трильйона доларів, тим часом як вся
  9. 1. Необхідність державного втручання в економіку
      призначення держави. Незаперечно одне: держава - продукт економічного і соціального розвитку суспільства. Воно виникло як потреба нації у виконанні певних функцій (в тому числі й економічних), що забезпечують її виживання і розвиток. Держава жодним чином не Являє собою сили, ззовні нав'язаної суспільству. Держава є визнання, що суспільство заплуталося в
  10. Глосарій
      призначення та не включені до бюджету Д Демонополізація економіки - попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності (тобто дій господарюючих суб'єктів і органів державної влади та управління, спрямованих на недопущення, обмеження або усунення конкуренції) і одночасно сприяння формуванню ринкових відносин на основі розвитку конкуренції та
© 2014-2022  epi.cc.ua