Головна |
« Попередня | Наступна » | |
7.5. ПРИЗНАЧЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ. ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ |
||
Для стійкої і стабільної грошово-кредитної системи необ-ходимо гнучкий механізм грошово-кредитного регулювання економі-ки. З цією метою проводять грошово-кредитну політику, представ-ляющую собою сукупність заходів, здійснюваних Цен-тральні банком і спрямованих на регулювання грошової маси, що обертається в даний момент в країні. Оскільки грошова маса в основному створюється в процесі кредитно-депозитної діяльності комерційних банків, регулювання її структури Центральний банк здійснює за допомогою контролю та управління операціями фінан-сово-кредитних інститутів другого рівня. Грошово-кредитна політика, спрямована на розширення де-ніжною маси, кредитних відносин і стимулювання грошово-кредитної емісії, називається кредитною експансією. Якщо грошово-кредитна політика спрямована на зниження ділової активності в періоди економічного підйому або стримування інфляційних процесів і відповідно на обмеження грошово-кредитної Аміс-оці, то вона називається кредитної рестриктазами. Інструментами грошово-кредитної політики є: - встановлення обов'язкових резервних норм (вимог); - кредити рефінансування; - облікові операції; - операції з державними цінними паперами. Охарактеризуємо кожен інструмент грошово-кредитної політи-ки окремо, виявимо їх особливості і ступінь ефективності впливу на макроекономічне регулювання. Встановлення мінімальних резервних норм (вимог). Мінімальні резервні норми - це обов'язкова норма вкла-дів комерційних банків у Центральному банку, що встановлюється в за-чих порядку і визначається як відсоток від загальної суми вкладів комерційних банків. Норма мінімальних резервів залежить від виду вкладів (термінові, безстрокові депозити), їх величини.
Резервні норми розміщуються на безстроковому вкладі Центро-банку. Формування обов'язкових резервів переслідує кілька це-лей. По-перше, обов'язкові резервні норми гарантують міні-мінімальний рівень ліквідності комерційних банків, тобто для покриття-ку поточних витрат банку і зниження ступеня ризику несплати за зобов'язаннями. По-друге, обов'язкові резервні норми формують базу де-ніжних фондів, що використовуються в операціях рефінансування та про-ведення аукціонних відкритих операцій з державними папір-ми. По-третє, обов'язкові резервні норми використовуються як важливий інструмент грошово-кредитної політики ЦБ. Результатом підвищення норми обов'язкових резервів є скорочення коли-пра вільних грошових ресурсів, що у розпорядженні комерційних банків і використовуються ними в активних операціях. Дані дії призводять до звуження кредитних можливостей рин-ка, а ціна позичкового капіталу підвищується для всіх економічних суб'єктів. Цей механізм державного регулювання часто ис-користується для стримування інфляції - проведення політики кредит-ної рестрикції, і, навпаки, проводячи політику кредитної експансії, Центральний банк буде знижувати норми обов'язкових резервів. Вплив досліджуваного інструменту грошово-кредитної політики на макроекономічну рівновагу описується ефектом депозитно-го (банківського) мультиплікатора. Депозитний (банківський) мульти-плікатор дозволяє визначити приріст грошової маси чи інакше, створених банками нових грошей. Чим ширше сфера депозитних послуг, тим менше залучених грошових коштів буде осідати на рахунках в якості банківських резервів. Основну суму депозитних грошей банки направлятимуть на кредитні операції. Таким чином, ком-мерческіе банки, здійснюючи активні операції, створюють нові гроші. При поверненні кредитів нові гроші «знищуються» і грошова маса знову скорочується. Більш докладно процес створення нових грошей банками проіллю-стріруем на наступному прикладі. Припустимо, в комерційному банку сума депозитів складає 100 ден. од. Частина отриманої суми банк зобов'язаний зберігати в резервному фонді, мінімальна-ний межа якого встановлюється Центральним банком за допомогою інстр-рументов обов'язкових резервних вимог. Величину приросту грошової маси можна визначити за допо-могою формули
де? М - приріст грошової маси; md - коефіцієнт депозитного (банківського) мультиплікатора;? D - приріст депозитів. Коефіцієнт депозитного (банківського) мультиплікатора визна-виділяється формулою , де rr - норма обов'язкових резервних вимог. Коефіцієнт депозитного (банківського) мультиплікатора поки-показують, у скільки разів комерційні банки збільшують розмір де-ніжною маси в обігу. У нашому прикладі при рівні резервної норми, рівної 10%, і первісної суми депозиту 100 ден. од. приріст грошової маси внаслідок дії ефекту мультиплікаційного розширення со-ставить величину, рівну 1000 ден. од. Слід зазначити, що ефект депозитного мультиплікатора уве-лічівает грошову масу, але не веде до зростання національного богатст-ва, оскільки «створені» гроші є борговими обязательст-вами. Даний інструмент грошово-кредитної політики передбачає досягнення більш тісного зв'язку між емісією грошей і потребою в них. Кредити рефінансування Центральний банк надає кредитні ресурси комерційним б-ським банкам, здійснюючи тим самим операції рефінансування. У свою чергу, комерційні банки також кредитують вже господарюю-щие суб'єкти і населення з метою отримання прибутку у вигляді позик-них відсотків. Таким чином, чим вище буде ставка рефинансиро-вання для комерційних банків, тим дорожче будуть кредитні ресурси для суб'єктів ринку і навпаки. Застосовуючи даний інструмент де-ніжно-кредитної політики, збільшуючи або зменшуючи ставку рефі-нансування, Центральний банк має у розпорядженні гнучкий механізм регулювання пропозиції грошей, а також непрямого впливу-ет на позичкові ставки комерційних банків. Кредити рефінансування дають комерційним банкам можли-ність мінімізувати запаси своїх ліквідних активів, які можна запозичити у Центробанку. Розрізняють облікові і ломбард-ні кредити рефінансування. Облікові (дисконтні) кредити - позики, що надаються ЦБ банківським організаціям під облік векселів, тобто видаються ЦБ по-засобом купівлі в банків векселів до закінчення терміну звертання-ня. Ломбардні кредити - надаються ЦБ кредитним органі-приємств процентні позики під заставу державних паперів. Облікові операції Обліковий операція Центрального банку - це дії Центро-банку з купівлі високоліквідних цінних паперів раніше терміну їх погашення у комерційних банків. Таким чином, офіційна облікова ставка Центрального банку - це плата, що стягується їм при купівлі у комерційних банків державних облігацій, векселів з утриманням на свою користь певного відсотка. Призначаючи величи-ну облікової ставки, Центральний банк визначає нижчу планку облікової ставки комерційних банків. Величина облікової ставки на-пряму впливає на ставку рефінансування. Чим вище рівень облік-ної ставки, тим вища вартість кредитів рефінансування ЦБ і на-оборот. Проведення операцій на відкритому ринку Дані операції передбачають аукціонну купівлю - продаж державних цінних паперів. При купівлі цінних паперів Центро-банком на відкритому ринку збільшується обсяг ресурсів коммерче-ських банків, і, навпаки, при продажу цінних паперів грошова маса буде зменшуватися. Механізм використання даної операції полягає в на-ступному. У період кредитної експансії і гострої нестачі ліквідних коштів Центральний банк купує цінні папери у комерційних банків. Відповідні суми надходять на їхні резервні рахунки, підвищуючи величину мінімальних резервів. Як наслідок, увеличи-вають ресурси комерційних банків, з'являються нові можливості розширення активних операцій, пом'якшуються умови отримання позик-ного капіталу для підприємців та населення, пожвавлюється ділова кон'юнктура. У період високої ділової активності Центральний банк «навя-показують» комерційним банкам купівлю цінних паперів, відповідно сума зарезервованих ними коштів зменшується, а також сокраща-ється ресурсна база кредитних організацій. Таким чином, регулюючи попит і пропозицію цінних паперів на ринку, Центробанк впливає на сукупний обсяг грошової маси. Операції на відкритому ринку здійснюють швидке коригуючий вплив, так як ініціює-ся часта періодичність їх проведення. Операції на відкритому ринку можуть бути прямими і зворотними. Прямі операції являють собою звичайну купівлю-продаж і припускають повний розрахунок протягом дня здійснення угоди (угода «спот»). Зворотна операція полягає в купівлі-продажу цінних бу-маг з обов'язковим здійсненням зворотної угоди по заздалегідь установ-ленному курсом, що визначається на основі аукціонних торгів (угоди «своп»). Процентні платежі, належні за даними паперами в період перебування їх у розпорядженні Центрального банку, будуть належати кредитним організаціям. Ця операція здійснюється шляхом укладення угоди між Банком Росії і кредитною ор-ганізації про зворотну покупку-продаж державних паперів. Це зручний і активний інструмент, застосовуваний комерційними бан-ками для управління ліквідністю. Операції на відкритому ринку є найбільш популярним і сучасним методом регулювання грошово-кредитної політики. Сьогодні в грошово-кредитній політиці спостерігається тенденція со-кращения резервних вимог і зниження обсягу кредитних опе-рацій, що компенсується посиленням ролі операцій на відкритому ринку. Вони характеризуються більшою гнучкістю, різноманіттям фі-нансових інструментів і прозорістю посилаються ринку сигналів щодо направлення грошової політики. Зворотні операції ще є методом більш м'якого впливу на грошовий ри-нок. Отже, в залежності від економічної ситуації Центральний банк, використовуючи назву інструмента, проводить політику «дешевих» і «дорогих» грошей. Дж. Кейнс вважав, що для боротьби зі зростаючою без безробіттю і спадом виробництва необхідно проводити політику «дешевих» грошей. Таким чином, політика «дешевих» грошей включа-ет такі заходи: 1) зниження величини обов'язкових резервних норм; 2) зниження ставки за кредитами рефінансування; 3) підвищення облікової ставки; 4) купівля державних паперів на відкритому ринку. Кінцевим підсумком дій Центрального банку буде створення сприятливих умов зростання інвестицій. Політика «дорогих» грошей, на думку Дж. Кейнса, повинна про-водитися у разі посилюється зростання інфляції, для чого примі-няют наступні дії: 1) підвищення величини обов'язкових резервних норм; 2) підвищення ставки за кредитами рефінансування; 3) зниження облікової ставки; 4) продаж державних цінних паперів на відкритому рин-ке. Дані дії обмежують зростання пропозиції грошей, а кре-дітно ресурси комерційних банків стають дорогими. Концептуальні основи грошово-кредитної політики в даному її вигляді набули широкого поширення в країнах з ринковою еко-номіки, особливо монетарні принципи поширені в Евросіт-зе. Це свідчить про її ефективності та здатності вирішувати економічні проблеми. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 7.5. ПРИЗНАЧЕННЯ грошово-кредитної політики. ІНСТРУМЕНТИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ " |
||
|