| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 4. Феодальний місто, ремесло і торгівля в Західній Європі в XI - XV ст. |
||
|
Матеріальною основою виникнення західноєвропейських феодальних міст з'явився об'єктивний процес відділення ремесла від сільського господарства. У період раннього середньовіччя все господарське життя була зосереджена в селі, реміснича праця ще відокремився від сільськогосподарського. Правда, великі населені пункти, укріплені стінами, вже існували, але вони в економічному відношенні не відрізнялися від сіл (жителі їх, як і селяни, займалися головним чином сільським господарством) і виконували функції адміністративних і релігійних центрів. Але в XI в. у зв'язку із загальним економічним об'ємом з'являються міста як центри ремісничої і торговельної діяльності. З розвитком суспільного розподілу праці оживають старі міста, що збереглися ще з часів Риму, і виникають нові (на перехрестях доріг і річок, біля стін монастирів і замків). Саме в місті стала зосереджуватися економічна і політичне життя централізованих держав. Місто стає носієм економічного і культурного прогресу. В XI - XIII ст. західноєвропейськими феодалами було організовано низку хрестових походів на Схід. Хрестові походи, що втягнули в свою орбіту величезну кількість лицарів, селян, городян, не пройшли безслідно для Європи, хоча вони в цілому і скінчилися для європейців невдало («труну господен» так і залишився в руках невірних - мусульман). Вони сприяли розвитку товарно-грошових відносин між східними країнами та Західною Європою, що, в свою чергу, сприяло подальшому зростанню європейських міст. Міста ще більше зміцніли і стали рости, як гриби після дощу. Тільки в одній Німеччині в XIII - XIV ст. виникло близько 700 нових міст. З окремих західноєвропейських міст слід виділити такі великі торгово-промислові центри як Венеція, Генуя і Флоренція - в Італії; Кельн, Гамбург, Любек. Що представляли собою феодальні міста? Населення їх, як правило, не було численним. Наприклад, у Німеччині середнім містом вважався такий, в якому було від 10 до 15 тис. жителів, великим - від 25 до 35 тис.. дрібним - від 1 до 5 тис. Середньовічне місто не знав благоустрою. Вулиці були вузькі, криві, немощені і не висвітлювалися. Будинки будувалися дерев'яні і піддавалися частих пожеж. Середньовічні міста грунтувалися зазвичай на територіях, що належали феодалам, і тому перебували в залежності від них. А в самих містах спочатку, поряд з вільними ремісниками, жили також кріпосні селяни. Але поступово міста розгортають боротьбу за свою свободу і незалежність. Влада у феодальних містах опинялася в руках багатої верхівки - купців, лихварів, домовласників. Головними заняттями міського населення стають ремесло і торгівля. Найбільш поширені галузі міського ремесла - текстильне виробництво (вироблення вовняних, лляних і шовкових тканин), плавка і обробка металів. Серед галузей текстильного виробництва домінуюче значення мала вироблення сукон і грубих вовняних тканин. Основними центрами вовняного виробництва у феодальній Західній Європі були район Фландрії і Флоренція. Шовкове виробництво, запозичене з країн Сходу, розвивалося в північно-італійських містах і в деяких містах Франції (Ліон). Великого розвитку досягло виробництво зброї. Безперервні війни вимагали великих партій зброї і металевих обладунків (кольчуги, панцирі, щити, шоломи). Попит на метал зумовив швидкий розвиток металургії. Від відкритих горнів стали переходити до закритих печей, які мали більш високий температурний режим, що дав можливість отримувати залізо з тугоплавких залізних руд. Характерною рисою середньовічного ремесла в Європі була його цехова організація, була породженням феодального ладу. Кожен цех того чи іншого міста об'єднував ремісників однієї професії або спеціальності, мав свій статут, свою виборну адміністрацію - старшин. Повноправними членами середньовічних цехів були тільки майстри. Поряд з ними в ремісничих майстерень працювали підмайстри та учні. У цеховому ремеслі ще не існувало поділу праці всередині окремих майстерень: кожен ремісник виробляв зазвичай виріб повністю від початку до кінця. З метою боротьби з конкуренцією, а також для підтримки економічної рівності між працівниками ремісничих майстерень у середньовічному цеховому ремеслі здійснювався принцип суворої, жорсткої регламентації. Регламентувалося все: обсяг, якість продукції, що випускається, ціна товарів, число підмайстрів і учнів, кількість обладнання, сировини, тривалість робочого дня. Ніхто в місті не мав права займатися тим чи іншим ремеслом, якщо він не був членом відповідного цеху. Всі ці заходи, так само як і сама цехова організація в цілому, на початку свого існування мали прогресивне значення, так як вони захищали ремісників. Але поступово цехи перетворюються на гальмо розвитку суспільного виробництва, так як цехова регламентація затримувала технічний прогрес, сковувала конкуренцію, ініціативу ремісників, штучно стримувала зростання продуктивних сил. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 4. Феодальний місто, ремесло і торгівля в Західній Європі в XI - XV ст. " |
||
|
||