| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.4. Ескалація безвідповідальності |
||
|
Пов'язане з глобалізацією докорінна зміна характеру найбільш значимого для розвиненого суспільства і найбільш ефективної праці, поступове витіснення рутинної праці творчістю не повинно вселяти надмірних надій і викликати ейфорію. Суспільні процеси інерційні, і будь-яке забігання вперед при їх аналізі виявляється в результаті забеганием в порожнечу. Частка людей переважно творчої праці, хоча і якісно зросла в результаті поширення інформаційних технологій, залишилася все ж відносно невеликий навіть у розвинених суспільствах. Ще більш істотно те, що загальне розширення кола зайнятих творчою працею принаймні частково компенсувалося звуженням сфери власне творчості для кожного з цих людей, взятого окремо. Викликане природним поглибленням спеціалізації звуження сфери творчості привело до відповідного скорочення простору відносної інтелектуальної та емоційної самостійності кожного окремо взятого індивіда. За сжимающимися кордонами цього поля своєї професійної компетентності він залишається, як правило, виключно об'єктом інформаційного впливу, в переважній більшості випадків не здатним не тільки як-небудь протистояти останньому, але навіть просто усвідомлювати його наявність. У цьому відношенні зайняті творчою працею фахівці за межами своєї компетенції практично нічим не відрізняються від звичайних людей. Динамічний, направляемое і хаотичне інформаційний вплив на індивідуальну свідомість веде до того, що воно починає жити в значній мірі не в реальному світі, а в світі інформаційних фантомів. Навіть повсякденне, звичну і незаперечну реальність, з якою воно стикається на кожному кроці, індивідуальна свідомість починає оцінювати вже виходячи в основному з досвіду і системи цінностей, одержуваних їм не від свого безпосереднього оточення та особистого досвіду, але від комплексу існуючих у суспільстві інформаційних технологій, в першу чергу засобів масової інформації. При цьому одержувані і освоюються їм досвід і система цінностей є в цілому ряді випадків, якщо взагалі не в основному, що не визрілими в надрах тих чи інших колективів в ході їх природного розвитку, але імплантованими в них ззовні , а перед тим більш-менш штучно сконструйованими фахівцями в області інформаційних технологій у відповідності з цілями замовника (це ще в кращому випадку), а то і зовсім у відповідності зі випадковими і короткочасними цілями і примхами самих цих фахівців. «Кажим і удаваності перемогли в боротьбі з даностями», - як не парадоксально, це сокрушенне резюме належить не фахівцеві з формування свідомості, але одному з сучасних російських теологів ([6]). Не можна заперечувати, що для кожного окремо взятого індивіда таке «імплантування» (або, за іншою термінологією, «експорт») світогляду і навіть простого сприйняття має, як не парадоксально, і вельми значні позитивні сторони. Насамперед, менша обтяженість вантажем природно сформованих та історично накопичених стереотипів сприяє більшій мобільності індивідуальної свідомості, підвищенню ступеня його гнучкості, адаптивності і розкутості, а значить - і творчої мощі. Підспудне відчуття індивідуальним свідомістю принаймні неповної реальності сконструйованого для нього і навколишнього його світу веде до виникнення специфічного полегшеного типу поведінки, незалежно один від одного відкритого і детально дослідженого низкою серйозних письменників розвинених країн. До їх носію може бути застосований вдалий термін Й.Хейзинги «людина, що грає» (см.п.3 передмови). Для нього характерне щонайменше неповне усвідомлення межі між реальним і уявним світом і, відповідно, відсутність чітких уявлень про причинно-наслідкових зв'язках, в тому числі по відношенню до результатів власної діяльності. Сьогодні, коли суспільство (в першу чергу, звичайно, розвинене) бере на себе основну частину турбот щодо забезпечення безпеки своїх членів, це підвищує не стільки ризики, скільки можливості носія «Інформатизоване свідомості». «Імплантування світосприйняття» сприяє формуванню відносної безвідповідальності, беззвітність і розкутості як мислення, так і дій, - свого роду інфантилізму, життєво необхідного для справді вільного й ефективного творчості, особливо у сфері суспільного життя. Повної, доведеної до абсурду протилежністю такому типу свідомості є приклад «надміру відповідальні» давніх мудреців, зокрема, буддійських. У розвинених країнах така творча безвідповідальність залишається в основному здорової, відносно безпечною як для індивіда, так і для суспільства. Причина полягає в традиційному наявності для неї достатньо ефективних і надійних соціальних рамок, інституційною формою яких служать не тільки суспільні звички, а й різноманітні і різнорівневі колективи, що історично склалися в ході поступової і тому відносно гармонійної інтеграції творчих людей в нетворчі громадські структури. При цьому колектив служить як би «парасолькою» для творчого й тому, з одного боку, уразливого, а з іншого - безвідповідального і небезпечного для оточуючих індивіда. Зовсім інша, значно менш ідилічна картина спостерігається зазвичай у менш розвинених країнах, в яких інформаційні технології, включаючи технології формування свідомості, не визріли природним чином зсередини, обзавівшись по ходу поступової еволюції «шлейфом» необхідних стримуючих соціальних противаг, а були багато в чому імплантовані ззовні, з боку більш розвинутих суспільств. У цих умовах природні прояви подібної творчої безвідповідальності, необхідної, втім, для нормального розвитку і навіть існування високоефективних (тобто, за великим рахунком, інформаційних) технологій, з боку керуючих систем можуть призвести (і часто-густо призводять!) До катастрофічних наслідків. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4.4. Ескалація безвідповідальності " |
||
|
||