| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Економічна рента на ринку праці |
||
|
Різниця між мінімальною (резервованої) ціною праці та ринковою ціною складає економічну ренту на ринку праці. В умовах досконалої конкуренції наявність економічної ренти є стимулом для припливу нових працівників в галузь. Тому в конкурентній галузі крива пропозиції в довгостроковому періоді стає абсолютно еластичною і економічна рента зникає. Однак у тих випадках, коли нові працівники не мають кваліфікації старих, економічна рента може зберігатися тривалий час. Це характерно для галузей, що залучають унікальні людські ресурси. Зірки естради, відомі кіноактори, знамениті спортсмени отримують дуже високі гонорари. Їх здібності унікальні, і тому пропозиція таких працівників дуже обмежено (є тільки один Чак Норріс, тільки одна А. Пугачова і т.д.), воно абсолютно невідповідно. У результаті зростання попиту виражається у зростанні ціни праці, у збільшенні заробітної плати. Економічна рента - це плата за ресурс, пропозиція якого обмежено. Системи оплати праці Реформа системи оплати праці надає самостійність підприємствам при виборі принципів винагороди працівників, стимулюючих їх до високої продуктивності та ефективності праці. У конструюванні вітчизняних систем заробітної плати доцільно використовувати досвід зарубіжних підприємців, що широко застосовують такі системи оплати праці: - гарантує мінімальну заробітну плату (тарифну ставку) навіть при недосягненні працівником встановленого рівня продуктивності праці; - мінливу заробітну плату в межах від мінімальної до максимальної в пропорціях, що залежать від досягнутого рівня продуктивності праці; - систему участі працівників у прибутках і створення робочої власності. Серед систем першого типу найбільш поширені системи Хелсі, Рована, Барта і Бедо. В системі Хелсі на виконання певної роботи встановлюється норма часу. При виконанні роботи за меншу кількість часу працівник отримує з розрахунку фактично витраченого часу і відсоток від величини зекономленого часу. При цьому заробітна плата змінюється лінійно: приріст продуктивності праці на один відсоток супроводжується приростом заробітної плати на 0,3 або 0,5% залежно від прийнятої фірмою схеми. В системі Рована винагороду представляє частку погодинної ставки робітника, що відповідає частці зекономленого часу в нормі часу. Наприклад, погодинна ставка робітника становить 0,96 ден. од. Якщо він виконав десятигодинну норму за сім годин, винагорода становитиме 30%. Заробіток робітника складається з плати за витрачений час роботи (6,72 ден. Од.) І винагороди (2,02 ден. Од.), Всього 8,74 ден. од. Погодинна ставка гарантується, якщо робітникові не вдається досягти необхідної продуктивності. Система Барта з варійованим розподілом передбачає обчислення заробітної плати виходячи з добутку норм-годин на кількість годин, реально витрачених на виконання роботи. Причому з цього твору витягується корінь квадратний, а результат множиться на погодинну ставку заробітної плати. Наприклад, за погодинною ставкою 0,96 ден. од. зарплата робітника, який виконав роботу за семьчасов замість десяти за нормою, складе 8,03 ден. од. (10-7-0,96). Система Бедо встановлює норму часу на виконання роботи виходячи з вивчення часу і рухів. Восьмигодинний робочий день вважається складається з 480 точок. Для виконання кожного завдання визначається стандартна кількість точок. Робочий крім годинної ставки або прямої погодинної заробітної плати отримує винагороду, яка обчислюється як добуток величини, рівної 75% числа точок, виконаних робочим понад покладених 60 за годину. Наприклад, стандартне число точок для завершення роботи - 600. Серед другого типу систем найбільш відомі система Тейлора, Мерріка та ін Система Тейлора з диференційованою відрядної ставкою встановлює низьку відрядну ставку для роботи з продуктивністю вище встановленої, але доплачується 50% винагороди від погодинної ставки при досягненні встановленого рівня продуктивності праці. В останні роки зарубіжні фірми для посилення мотивації працівників успішно застосовують різні системи участі працівників у прибутках і створення робочої власності. Досвід свідчить, що протягом двох років впровадження такої системи призводить до зростання продуктивності праці в середньому на 10-15%. Це досягається за рахунок більш тісної «прив'язки» працівників до результатів роботи фірми, формування почуття причетності і залученості, включення потужних резервів мотивації власника. Участь працівників у прибутках відбувається у формі відрахувань в «фонди робітників» частки прибутку поточного року з використанням пільгового податкового режиму. Створення робочої власності здійснюється за допомогою вкладення у виробництво на пільгових умовах накопичень від відрахувань заробітної плати. Участь робітників у прибутках в різних країнах регламентується державним законодавством. У США і Великобританії традиційно склалася нерегламентована форма участі в прибутках, яка характеризує слабке державне втручання в справи фірми. У Скандинавських країнах, ФРН, Франції існує державна регламентація фінансової участі трудящих. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Економічна рента на ринку праці " |
||
|
||