Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
В.Е.Рибалкін. Міжнародні економічні відносини., 1997 - перейти до змісту підручника

3. РУХ КАПІТАЛУ І ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ


Суть вивозу капіталу, як відомо полягає в тому, що за кордон переноситься вже не акт реалізації прибутку, укладеної в ціні експортованих товарах, а сам процес її створення. Це зумовлює економічний інтерес боку, що вивозить капітал, що, однак, поєднується з зацікавленістю приймаючої сторони у залученні іноземного капіталу.
В останні роки спостерігається значне зростання вивозу капіталу. Це пояснюється рядом причин.
По-перше, прискорення економічного зростання призводить до зростання попиту на капітал. У тому ж напрямку діє і науково-технічний прогрес, що вимагає для своєї реалізації все нових і нових капіталовкладень.
По-друге, перенесення виробництва трудомісткої продукції в країни, що розвиваються дозволяє звужувати витрати виробництва за рахунок більш дешевої робочої сили.
По-третє, вкладення капіталу у видобувні галузі за кордоном забезпечує постійні джерела сировини.
По-четверте, вкладення капіталу в обробну промисловість розвинених країн дозволяє долати митні бар'єри, які стоять на шляху розширення експорту.
По-п'яте, брак капіталу в приймаючих країнах в цілому або в окремих секторах, галузях, інфраструктурі за наявності інших сприятливих факторів.
Важливу роль відіграють також екологічні фактори - перенесення шкідливих для навколишнього середовища виробництв в інші країни, в першу чергу, що розвиваються.
В результаті, з 1970-х років обсяг зарубіжної продукції ТНК став перевищувати обсяг світової торгівлі. Так, продукція американських зарубіжних філій перевищує обсяг експорту товарів з США більш ніж в 4 рази. На закордонне виробництво припадає приблизно чверть ВНП промислово розвинених країн.
За період з 1914 року до кінця другої світової війни прямі закордонні капіталовкладення збільшилися на 1/3. Потім вони подвоювалися кожне десятиліття, потім кожні шість-сім років. За чверть століття (1965-1990 рр..) Зростання склало 4 рази. У 1992 році був досягнутий рубіж в 2,2 трлн. дол., тобто відбулося більш ніж чотирикратне збільшення за одне десятиліття. За один рік вивозиться близько 200 млрд. дол.
В експорті прямих капіталовкладень домінують США, ЄС і Японія. На цю "тріаду" доводиться приблизно 4/5 загального обсягу вивезення і ввезення капіталу.
Головним полем докладання іноземного капіталу стали самі промислово розвинені країни. У вивезенні капіталу з держав на всі країни припадає в середньому лише 30-33% нових прямих інвестицій. Це обмежує масштаби залучення країн, що розвиваються в процес інтернаціоналізації виробництва на основі сучасних вимог НТР.
Напрямок руху капіталу втратило свою колишню однобічність, коли капітал направлявся з промислово розвинених країн у що розвиваються.
Зараз рух капіталу йде в обох напрямках. Ряд країн, що розвиваються, в першу чергу нафтовидобувні країни і нові індустріальні держави самі стають експортерами капіталу.
Зараз важко виділити країни, які є тільки експортерами капіталу або імпортерами. Багато з них є одночасно експортерами та імпортерами капіталу. Особливо це характерно для взаємопроникнення американських і західноєвропейських капіталів.
Що стосується структури інвестицій, то слід відзначити збільшення частки прямих інвестицій порівняно з портфельними. Якщо до першої світової війни частка прямих інвестицій поставляла 10%, у міжвоєнний період - 25%, то зараз на них припадає близько 80%. Це свідчить про прагнення монополій взяти повністю під свій конт-роль зарубіжні підприємства.
Зазнала суттєвих змін і галузева структура вивозу капіталу. До другої половини 1950-х років капітал вкладався переважно у видобувні галузі, з другої половини 1950-х років - в обробну промисловість і торгівлю, з другої половини 1960-х років переважної сферою докладання іноземного капіталу стала новітня технологія і сфера послуг.
Експорт капіталу здійснюється не тільки приватними монополіями з метою отримання прибутку, а й урядами та міжнародними валютно-фінансовими організаціями виходячи з військово-стратегічних та політичних інтересів. Державний капітал вкладається за кордоном у першу чергу в інфраструктуру: будівництво портів, транспорту, систем зв'язку, тим самим створюючи сприятливі умови для вкладення приватних інвестицій.
Частка державного капіталу в загальному обсязі вивезення капіталу становить близько 30%, а кредити міжнародних фінансових організацій - близько 10%.
Державний капітал експортується в різних формах:
- безоплатні субсидії і дотації переважно найменш розвиненим країнам;
- державні довгострокові кредити на розвиток (на 25-40 років);
- державні комерційні кредити;
- державні гарантії приватних кредитів.
Кредити міжнародних фінансових організацій хоча і займають скромне місце в обсязі експортованого капіталу, але грають велику роль як стимулятор експорту приватного капіталу. Надання МВФ небудь країні навіть невеликого кредиту служить сигналом для приватного капіталу про безпеку вкладати гроші в цю країну: "перевірено, мін немає".
Взаємне проникнення капіталів в економіку призводить до утворення в економіці окремих країн потужного іноземного сектора. Так, в результаті напливу в США іноземного капіталу, який перевищив 1,5 трлн. доларів (з них приблизно 250 млрд. дол. - прямі інвестиції), близько 20% активів банків США належать іноземцям, майже 3 млн.
американців працюють в іноземних компаніях. У США навіть б'ють тривогу з приводу "розпродажу Америки". У свою чергу, в економіці західноєвропейських країн значні сектори господарства належать американському капіталу.
Які ж наслідки для експортують і імпортують капітал країн настільки інтенсивного руху капіталів? Вони не однозначні: мають позитивні і негативні сторони.
Для країни - експортера капіталу погіршується платіжний баланс, хоча згодом коли почнуть надходити прибутку від цих вкладень платіжний баланс буде поліпшуватися. Експорт капіталу розширює ринки збуту товарів для країни - експортера капіталу. Але в той же час звужує ринок праці, так як робочі місця йдуть за кордон.
Для імпортера капіталу його ввезення означає приплив валюти, підвищення зайнятості, впровадження нових технологій. Але в той же час втрачається контроль над окремими секторами національної економіки.
Ці міркування потрібно мати на увазі при розробці Росією політики залучення іноземних інвестицій. Хоча вихід Росії з економічної кризи немислимий без залучення іноземного капітал.
Однією з форм міжнародних економічних відносин є міграція робочої сили. В її основі можуть лежати як економічні, так і політичні причини. Політичні фактори, що викликають масові переселення людей, виникають через військові дії, етнічних конфліктів (вимушені переселенці-біженці). Останні приклади такого роду міграції - біженці з Чечні, Таджикистану. Що стосується економічної міграції, то її причинами є надлишок робочої сили в одних країнах і їх недолік в інших, істотні відмінності в умовах додатки робочої сили. Наприклад, приплив турецької робочої сили до Західної Європи, а також до Росії. В після-дніе роки спостерігається збільшення потоку емігрантів з країн Південної та Південно-Східної Азії в США і Західну Європу.
Серед емігрантів можна виділити дві групи: некваліфіковані робітники і творчі працівники (вчені, творча інтелігенція). Особливу проблему представляє еміграція наукової та творчої інтелігенції (т. н. Проблема "витоку мізків"). Вона підриває науково-технічний потенціал нації і збагачує потенціал приймаючої країни. За оцінками експертів, втрата від витоку мізків з Росії набагато перевищує користь від усіх видів іноземної допомоги.
США, Канада, Західна Європа, Австралія регулюють приплив іноземної робочої сили, встановлюючи певні квоти на в'їзд іноземців. Із створенням Європейського Союзу зняті всі обмеження на переміщення робочої сили в межах ЄС. Водночас посилюються правила прийому робочої сили з Росії та інших країн СНД.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3. РУХ КАПІТАЛУ І ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ "
  1. Коментарі
    рухами XIX в. [29] Громадянська війна в США 18611865 рр.. між північними і південними штатами. Почалася з заколоту південних штатів, які прагнули зберегти рабство. Закінчилася перемогою мешканців півночі. Рабство було скасовано 1 січня 1963 [30] деїсти прихильники деїзму релігійно-філософського погляду, що отримало розповсюдження в епоху Просвітництва, згідно з яким Бог, створивши світ, не приймає в
  2. 4.5. Кредитний консалтинг
    руху цін і т.д. Іншими словами, консалтинг - це будь-яка допомога, що надається зовнішніми консультантами, у вирішенні тієї чи іншої проблеми. Основна мета консалтингу полягає в поліпшенні якості керівництва, підвищенні ефективності діяльності компанії в цілому і збільшенні індивідуальної продуктивності праці кожного працівника. У яких випадках клієнти звертаються за допомогою в
  3. Економічне зростання
    руху економіки, так званий «тренд», 2) довгострокова, оскільки економічне зростання є показником, що характеризує довгостроковий період , а отже, йдеться про збільшення потенційного ВВП (тобто ВВП при повній зайнятості ресурсів), про зростання виробничих можливостей економіки; 3) реального ВВП (а не номінального, зростання якого може відбуватися за рахунок зростання рівня цін,
  4. Лекція 9-я Суб'єктивізм. Австрійська школа
    руху інших країн. Методологія, яку застосовує австрійська школа, дуже яскраво відображає апологетичні завдання її основоположників. Для методології австрійської школи характерні наступних щие моменти. По-перше, різко виражений ідеалізм. Австрійська школа в якості вихідного моменту бере психологію «хо-дарства суб'єкта», тобто психологію людини, яка зайнята в
  5. Тема 58. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
    рух капіталу; - міжнародна міграція робочої сили; - міжнародні валютно-фінансові відносини; - міжнародна економічна інтеграція. В останні десятиліття міжнародні економічні відносини охоплюють зміни, що відбуваються в сфері власності, інтернаціоналізіруя їх, а також викликають макроекономічне регулювання цілих груп країн на наддержавної основі
  6. Економічна інтеграція в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
    рух товарів, трудових ресурсів і капіталу всередині даного регіону поєднується з дотриманням принципів СОТ / ГАТТ , відмовою від протекціонізму щодо інших країн, стимулюванням розвитку позарегіональних економічних зв'язків. Розвиток міждержавного економічного співробітництва на шляху до інтеграції відбувається і в інших регіонах Азії. Так, в 1981 р. на Середньому Сході виник і
  7. Глосарій
    рух грошей в готівковій та безготівковій формах. Вона включає такі елементи: грошову одиницю, масштаб цін, види грошей у країні, порядок емісії та обігу грошей, а також державний апарат, який здійснює регулювання грошового обігу Грошово -кредитна політика - сукупність заходів в області грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економіки Грошові
  8. § 4. Метод економічної теорії та його структурні характеристики
    руху, відображення, протиріччя, детермінізму, взаємодії, об'єктивності, єдності історичного і логічного підходів і т. п. До загальнонаукових принципів і методів належать: принцип системності, структурно-функціональний підхід, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, абстрагування і конкретизації і т. п. Основними законами матеріалістичної діалектики є закон єдності і
  9. § 5. Виникнення і еволюція політичної економії до кінця XIX в. Марксизм і сучасність. Історична школа і маржиналізм
    русі змінює речову форму на грошову і навпаки. західноєвропейські меркантилісти єдиним джерелом прибутку називали нееквівалентний обмін. Загалом меркантилізм для своєї епохи був прогресивною економічною теорією, вперше розкрила основну мету розвитку капіталістичного способу виробництва. Недоліками меркантилізму були, по-перше, неправильне трактування джерела
  10. § 8. Рушійні сили і фактори економічного прогресу
    руху, його рушійною силою. Виникнення протиріч викликано наявністю загальних зв'язків і залежностей між елементами будь-якої системи, взаємодією різних його сторін, властивостей, тенденцій , якостей. Взаємодія протилежних сторін характеризується їх взаємообумовленістю, взаємопроникненням і взаимоотрицания. Від сутності кожної зі сторін суперечливого єдності, його структури,
© 2014-2022  epi.cc.ua