Економічна інтеграція в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

Головна

Економіка

Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз

Головна → Економіка → Загальні роботи →

« Попередня		Наступна »

А.С. Булатов. ЕКОНОМІКА, 2003 - перейти до змісту підручника
Економічна інтеграція в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
Особливістю інтеграційних процесів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) є формування субрегіональних вогнищ інтеграції, ступінь інтегрованості всередині яких дуже різна і має свою специфіку. У регіоні склався цілий ряд локальних зон з двох або декількох країн. Так, між Австралією і Новою Зеландією укладено угоду про вільну торгівлю. На основі розвитку регіональної торгівлі відбувається взаємодоповнюваність економік таких країн, як Малайзія і Сінгапур, Таїланд, Індонезія. Однак головним центром тяжіння залишаються Японія і Китай. Вони займають домінуючі позиції в регіоні. У Південно-Східній Азії склалася досить розвинена структура - Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), до якої входять Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд, Бруней, В'єтнам, М'янма і Лаос. Асоціація виникла в 1967 р., але лише в 1992 р. її учасники поставили перед собою завдання створити до 2008 р зону регіональної вільної торгівлі шляхом поетапного зниження тарифів усередині неї. Кожна з країн - членів АСЕАН пов'язана з економікою Японії, США і з новими індустріальним країнами Азії. Значна частина азіатсько-тихоокеанської торгівлі (у тому числі і всередині АСЕАН) припадає на торгівлю між місцевими філіями японських, американських, канадських, тайванських і південнокорейських корпорацій. Зростає значення Китаю, особливо в країнах конфуціанської культури. Крім АСЕАН в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні діє ще кілька самостійних економічних об'єднань, серед яких створене в 1989 р. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС), представлене спочатку 18 країнами (Австралія, Бруней, Гонконг, Канада, Китай, Кірібаті, Малайзія, Маршаллові острови, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Республіка Корея, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі), до яких потім (через десять років) приєдналися Росія, В'єтнам і Перу. Діяльність АТЕС спрямована на стимулювання взаємної торгівлі та розвиток співробітництва, зокрема, в таких напрямках, як технічні стандарти і сертифікація, митна гармонізація, розвиток сировинних галузей, транспорту, енергетики, малого бізнесу. Передбачається, що до 2020 р. в рамках АТЕС буде утворена найбільша в світі зона вільної торгівлі без внутрішніх бар'єрів і митниць. Однак для розвинених країн, що входять в АТЕС, це завдання має бути вирішена до 2010 р. Визнаним курсом тихоокеанських економічних організацій є так званий відкритий регіоналізм. Суть його в тому, що розвиток коопераційних зв'язків і зняття обмежень на рух товарів, трудових ресурсів і капіталу всередині даного регіону поєднується з дотриманням принципів СОТ / ГАТТ, відмовою від протекціонізму щодо інших країн, стимулюванням розвитку позарегіональних економічних зв'язків. Розвиток міждержавного економічного співробітництва на шляху до інтеграції відбувається і в інших регіонах Азії. Так, в 1981 р. на Середньому Сході виник і функціонує по теперішній час Рада по співпраці арабських держав Перської затоки, що об'єднав Саудівську Аравію, Бахрейн, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати і Оман. Це так звана нафтова шістка. У 1992 р. було оголошено про створення Організації економічного співробітництва та розвитку центральноазіатських держав (ОЕС-ЕКО). Ініціаторами з'явилися Іран, Пакистан і Туреччина. У майбутньому передбачається створення на цій основі Центральноазіатського спільного ринку за участю також Азербайджану, Казахстану та середньоазіатських республік, що входять нині в СНД. В основі формування торгово-економічних угруповань все частіше лежить спільність релігійно-світоглядних і культурних коренів. У червні 1997 р. в Стамбулі на зустрічі високопоставлених представників країн різних регіонів: Туреччини, Ірану, Індонезії, Пакистану, Бангладеш, Малайзії, Єгипту та Нігерії було вирішено створити «мусульманську вісімку» з метою торговельного, валютно-фінансового та науково-технічного співробітництва.
« Попередня		Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Інформація, релевантна " Економічна інтеграція в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні "
РЕГІОНАЛЬНІ ТОРГОВІ БЛОКИ економічних аутсайдерів цього світу (наприклад, Африку на південь від Сахари)? Після Другої світової війни ніхто у світі не став багатим без легкого доступу на багаті ринки першого світу - майже завжди ринки Америки, оскільки Японія споживає дуже мало продукції, виробленої в третьому світі, а Європа лише дещо більше. Щоб домогтися доступу, кожна країна Латинської Америки хоче увійти в НАФТА. Поняття міжнародної економічної інтеграції та інтеграційних об'єднань економічної інтеграції. Цей термін означає процес зрощення економік сусідніх країн єдиний господарський комплекс на основі глибоких і стійких економічних зв'язків між їхніми компаніями. Прикладом може бути стабільно йде весь XX в. посилення зв'язків американських корпорацій з канадськими і мексиканськими (багато з них є філіями американських ТНК) або бурхливе зростання взаємозв'язків між Цілі і ефекти інтеграції економічної інтеграції конкретизуються залежно від тієї форми, в якій відбувається інтегрування. При формуванні зони вільної торгівлі та митного союзу (ці форми інтеграції зараз є найбільш поширеними) країни-учасниці прагнуть забезпечити розширення ринку та створення сприятливого середовища для торгівлі між собою, одночасно перешкоджаючи просуванню на ринок Висновки економічної інтеграції - зона вільної торгівлі, митний союз, економічний і валютний союз. 2. Міжнародні інтеграційні процеси все більшою мірою визначаються не чисто торговими зв'язками, а довгостроковим співробітництвом окремих фірм, насамперед входять до системи різних ТНК. 3. У світовому господарстві виділяються регіони, де процеси економічної інтеграції найбільш Запитання для самоперевірки економічної інтеграції? 3. Чи впливають зовнішньополітичні умови на процес інтеграції? 4. Яким чином функціонують зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний і валютний союз? 5. Наскільки ефективна система управління ЄС? 6. Які основні джерела дохідної частини бюджету ЄС? 7. Чи існують можливості і перспективи входження Росії в ЄС? 8. У чому Глосарій економічна самозабезпеченість однієї або декількох країн; відокремлення економіки країни від економік інших країн Агрегирование - з'єднання окремих приватних показників в єдиний загальний показник. Наприклад, зведення цін (їх динаміки) окремих товарів у показник загального рівня цін (індекс цін) Адміністративно-командна система (централізована планова, комуністична) - економічна Експорт - імпорт капіталу. Його характерні риси економічних зв'язків стали 80-і роки. У цей період відбулася переорієнтація Японії з експорту товарів на експорт капіталу, що було зумовлено перевищенням національних заощаджень над капіталовкладеннями, яке в 80-90-ті роки становило від 5 до 10% ВВП. Провідною формою вивозу став позичковий капітал (понад 45% у 1997 р.). У другій половині 80-х років Японія перетворилася на найбільшого ГОЛОВНІ лінії розлому економічні системи, щоб вони могли пристосовуватися до нових умов. В останні 150 років соціалізм і «держава загального добробуту» були, такими джерелами нових ідей. Елементи того й іншого були запозичені і вбудовані в структуру капіталізму. Але соціалізм мертвий, а «держава загального добробуту» збанкрутувало і в багатьох країнах природним чином перестало розвиватися. ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ економічного боку. Сомалі і Руанда були з самого початку місцем африканських геополітичних бійок. Якщо ви подивитеся на те, як американці негласно дозволили туркам вторгнутися в курдську частину Іраку, захищену від іракської армії американськими військово-повітряними силами, і як в той же час вони заохочують іранських курдів до заколоту проти уряду в Тегерані, то стає наочно очевидною і ВЗГЛЯД ВПЕРЕД економічного розвитку і почали орієнтуватися на експорт. Десятки мільйонів людей (що живуть в Сінгапурі, Гонконзі, на Тайвані і в Південній Кореї) вже звикли до орієнтації на експорт, а зараз до орієнтації на експорт прагнуть країни третього світу, які нараховують мільярди людей (в Індонезії, Індії, Пакистані, Мексиці). Внаслідок цього експорт з країн третього світу з низьким рівнем заробітків

© 2014-2022 epi.cc.ua