| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ЩО ТАКЕ ГЛОБАЛІЗАЦІЯ |
||
|
Прискорений розвиток комунікацій у 90-ті роки створило широке коло принципово нових можливостей для отримання інформації та впливу з її допомогою, мобільності та підвищення якості «людського потенціалу». Тим самим воно надало громадянам розвинених і, меншою мірою, успішно розвиваються країн якісно нові «ступеня свободи». У поєднанні з зникненням задушливого страху перед знищенням в глобальній ядерній катастрофі і демократизацією колишніх соціалістичних країн це створило принципово нову суспільну атмосферу, основою якої, як і громадських атмосфер всіх великих революцій, стало кардинальне посилення незалежності особистості. Перший криза глобальної економіки (1997-1999 роки) не просто переконливо і безпосередньо довів людству якісно зрослу порівняно навіть з першою половиною 90-х років (не кажучи вже про період біполярного світового устрою) взаємопов'язаність і взаємозалежність різних країн і регіонів Землі. Його головним значенням, як видається, стало усвідомлення неоднозначності впливу комунікативного буму першої половини 90-х років на суспільні відносини - як на рівні міжнародних відносин, так і всередині окремих товариств. До нього суспільну свідомість людства (тобто насамперед розвинених країн) було зачароване процесом розширення комунікацій і сприймало його з некритичним ентузіазмом, що доходить до сприйняття його як абсолютного блага й очікування від нього автоматичного усунення всіх основних економічних і соціальних проблем, - приблизно так само, як до Першої Світової війни воно відносилося до технічного прогресу. Подібно до того, як катаклізми ХХ століття показали, що в середньостроковому плані технічний прогрес аж ніяк не обов'язково веде до суспільного прогресу, перша криза глобальної економіки переконав людство в тому, що кардинальне полегшення і підвищення інтенсивності комунікацій здатні не тільки покращувати, але і якісно ускладнювати соціально-економічну ситуацію як в окремих країнах, так і в світі в цілому. Так як людство схильне давати нове ім'я кожному новому явищу (замість більш логічного й економного наповнення новим змістом старих понять), ці грандіозні і багато в чому драматичні зміни не могли не відбитися на термінології. «Комунікаційний бум», сблизивший людство і перетворив його (в межах розвинутих суспільств та еліт успішних країн, що розвиваються) в єдине ціле, породив поняття «глобалізація». Криза ж 1997-1999 років, поставивши його в центр вельми нетривіальних дискусій про перспективи всієї цивілізації та окремих країн, зробив його чи не найбільш популярним терміном. На жаль, він не уникнув сумної долі більшості інших модних слів: майже кожен використовує їх вкладає в них свій власний, особливий і тільки йому ведений сенс, як правило, мало замислюючись про те, що слово повинно мати і загальновживане значення. В результаті дискусії про глобалізацію в цілому ряді випадків набувають прикрий характер не менше «безглуздого і нещадного», ніж російський бунт, традиційного російського інтелігентського спору. Його учасники, використовуючи одні й ті ж терміни, наповнюють їх кожен своїм власним змістом і говорять не про спільний предмет обговорення, але кожен про своє. При цьому логіка, мотивація і думки співрозмовника цікавлять їх не самі по собі, але лише як аргументи для підкріплення своєї власної позиції і очорнення опонентів. (Варто зазначити, що цими ж пороками, часто навіть у ще більших масштабах, страждають і міжнародні дискусії, особливо коли вони зачіпають питання політики, ідеології чи конкретні інтереси навіть бездоганно цивілізованих і демократичних учасників). Іншою особливістю спорів подібного роду є їх оманлива конструктивність. Після того, як учасники із задоволенням «спустили пар», з жаром поговоривши кожен про своє, наприкінці дискусії вони дуже легко приходять до того, що насправді мало бути зроблено задовго до початку не те що обговорення, але навіть роздуми, - до взаємним погодженням термінів. Переконавшись у тому, що під одними і тими ж словами вони розуміли зовсім різні поняття (і що, отже, опоненти аж ніяк не є такими зловмисними ідіотами, якими здавалися на всьому протязі дискусії), її учасники з полегшенням фіксують це розходження. Потім вони розходяться з почуттям виконаного перед історією і наукою боргу, глибоко задоволені досягненням вищої, але, на жаль, абсолютно не пристосованою для досягнення будь-яких реальних цілей, російської національної цінності - «примирення і згоди». При цьому в більшості випадків вони навіть і не згадують про справжню мету затіяної ними дискусії - пошуку істини. Ця класична картина повною мірою виявляється і при обговоренні процесів глобалізації (особливо з урахуванням втрати колосального обсягу знань, накопичених нашим суспільством, і падінням загального рівня реального освіти і культури). Найбільш часто поняття «глобалізація» використовується в сучасній літературі, та й у повсякденному житті, для додання наукоподібності простому і невитіюватому, хоча і ніколи не втрачає актуальності поняттю «наш час». Другим за поширеністю підходом до визначення глобалізації представляється просте ототожнення її з конкретними наборами технічних атрибутів (зазвичай Інтернетом і, як правило, глобальним телебаченням) і анекдотів. Для даного підходу класичним є, наприклад, таке визначення глобалізації: «це коли англійська принцеса зі своїм арабським коханцем на німецькій машині з датським мотором і іспанським водієм, опівшімся шотландського віскі, гине в Парижі, рятуючись від італійських папарацці». При всій несерйозності своєї форми це визначення, концентруючи увагу на вавилонському змішанні географічних і національних ознак, впритул підводить нас до суті глобалізації - до інтеграції. Разом з тим просте ототожнення цих понять представляється неправомірним. Глобалізація являє собою абсолютно особливий, сучасний і, цілком ймовірно, вищий етап інтеграції. Це не дозволяє нам приєднуватися до студентів і докторам наук, що втратив душевну рівновагу від можливості описати загальновідомі події в принципово нових термінах (і, відповідно, поборотися за якісно нові гранти) і захоплено просторікує про глобалізації в епоху Великих географічних відкриттів і навіть льодовикового періоду. Незважаючи на моду, поняття «глобалізація» має свій власний, певний і навіть найбільш поширений в даний час (хоч і надто часто сприймається і розуміється «за замовчуванням») сенс. Глобалізація - це процес формування і подальшого розвитку єдиного загальносвітового фінансово-економічного простору на базі нових, переважно комп'ютерних технологій. Найбільш наочним вираженням суті цього явища служить загальнодоступна можливість миттєвого і практично безкоштовного перекладу будь-якої суми грошей з будь-якої однієї точки світу в будь-яку іншу, а також настільки ж миттєвого і практично безкоштовного отримання будь-якої інформації з приводу. Слід відразу ж попередити, що, незважаючи на значні темпи розвитку і всесвітні масштаби, незважаючи на глибину і наочність перетворень, глобалізація все ще перебуває на початковому етапі свого розвитку. Вона не тільки не принесла ще всі свої плоди - ці плоди, як правило, ще тільки починають визрівати і містяться в сьогоднішніх процесах «в зародку». Тому багато рис глобалізації (наприклад, «закривають технології», що забезпечують якісне зростання ефективності та руйнують традиційні виробництва) існують поки що не тільки не як домінанта, але лише як тільки виявляється тенденція, а то й зовсім як нагальна потреба суспільного розвитку. Дана робота, намагаючись уникнути зісковзування в область фантазії, обмежується лише тими дійсними проявами глобалізації, які встигли придбати значимий характер уже в даний час. При знайомстві з ними, як вже було зазначено вище, найбільше враження справляють такі яскраві явища, як глобальне телебачення, «фінансове цунамі» спекулятивних капіталів, сметани і споруджувалися національні економіки, перша криза глобальної економіки 1997 - 99 років, розгул міжнародного тероризму, що загрожує стати ефективним політичним і навіть економічним інструментом, і, нарешті, вершина всього - Інтернет, віртуальна реальність, інтерактивність. Проте зовнішні атрибути та інструменти глобалізації не повинні затуляти головного - впливу нових, на сучасному етапі розвитку інформаційних технологій на суспільство і, ширше, на людство в цілому. Згідно із загальним правилом, нова технологія відкриває новий етап у розвитку людства тоді і тільки тоді, коли їй надається під силу якісно змінити суспільні відносини. Саме цим парова машина відрізняється від посудомийної, конвеєр - від трубопроводу, а персональний комп'ютер - від мобільного телефону: їх поширення змусило величезні маси людей взаємодіяти один з одним новими, якісно відрізняються від попередніх способами. Таким чином, глобалізація може бути визнана новим етапом у розвитку людства, а не новим найменуванням інтеграції і, відповідно, рядовим проявом манії величі нашого покоління, тільки якщо буде встановлено, що її технологічні атрибути якісно змінили домінуючі суспільні відносини. Видається, що така зміна відбулася. Основні технологічні атрибути глобалізації - комп'ютер і породжені ним нові інформаційні технології. Саме ці технології об'єднали розвинену частину світу в єдину комунікативну систему, створивши єдиний фінансово-інформаційний простір, що є критерієм глобалізації. Проте сьогодні ясно: цей критерій носить лише зовнішній, формальний, кількісний характер. Вплив інформаційних технологій на суспільні відносини проявилися через формування єдиного фінансово-інформаційного простору лише найбільш наочним, але аж ніяк не найбільш значущим чином. Головне в глобалізації - НЕ феєрверк вражаючих уяву (і, відповідно, кишеню розслаблених глядачів) відкриттів і технологій, але зміна самого предмета людської праці. Сучасні інформаційні технології зробили найбільш прибутковим, найбільш комерційно ефективним бізнесом не перетворення довкілля, мертвих речей, яке залишалося єдиним чином дії людства з моменту його появи (і завдяки якому воно, власне кажучи, і сформувалося як людство), але перетворення живого людської свідомості - як індивідуального, так і колективного. Строго кажучи, перетворення свідомості - не новина. Пропаганда застосовується чи не всіма державами світу, і не тільки тоталітарними, протягом всього існування людства. Вона є необхідним і невід'ємним інструментом самого процесу управління (в тому числі і недержавного). Однак у силу величезних витрат, а також тривалої і неоднозначною окупності пропаганда, як і інфраструктурні інвестиції (в даному випадку мова, правда, йде про соціально-психологічної, що утворює «дух нації», а не транспортною або іншої матеріальної інфраструктурі суспільства), до останнього часу носила строго некомерційний характер. Сучасні інформаційні технології кардинально змінили ситуацію. Поєднавши навички реклами, досягнення психології, лінгвістики і математики з якісно новими комунікативними можливостями та загальним посиленням впливу на органи чуття людини, вони не тільки якісно підвищили ефективність пропагандистських технологій, перетворивши їх на технології формування свідомості, а й здешевили і спростили їх до такої міри, що вони стали практично загальнодоступними. У результаті, якщо первинним формуванням нашої свідомості і раніше займаються «сім'я і школа» (тобто сім'я і суспільство), то його зміна виявляється справою не національного і навіть не якогось зловісного «світового» уряду , але практично кожного фабриканта собачих консервів. Адже підприємець, так і не взявся за формування свідомості своїх споживачів в останні 10-12 років, сьогодні, швидше за все, вже позбувся їх. Як правило, він давно вже витіснений з бізнесу, в якому на всіх рівнях просто нічого робити без інтенсивного застосування ефективних і дешевих технологій формування свідомості. Традиційний маркетинг, пристосовували товар до перевагам споживача, виключно ефективно доповнюється цими новими технологіями, пристосовували споживачів до вже наявного товару. Перетворення формування свідомості в найбільш вигідний бізнес аж ніяк не є приватним питанням комерції. Адже в сучасному ринковому світі зробити той чи інший вид загальнодоступною діяльності найбільш комерційно ефективним значить в найкоротші терміни зробити його найбільш поширеним. Стрімке поширення сучасних інформаційних технологій змінило сам характер людського розвитку і забезпечило революційну переорієнтацію зусиль людства: воно вперше за всю свою історію початок екологічно концентруватися на зміну вже не навколишнього середовища, але самого себе. Найбільш глибокою причиною цієї революційної переорієнтації, швидше за все, стало наближення зростаючої антропогенного навантаження на біосферу до якомусь критичного рівня, що викликало стихійну коригування характеру розвитку людства - на рівні не його самого, але всього планетарного організму Землі. Технології, за допомогою яких людство змінює себе, за аналогією з традиційними високими технологіями, спрямованими на зміну навколишнього середовища, - high-tech - отримали назву high-hume. Спочатку вони використовувалися тільки для позначення технологій формування свідомості, але перспективи генної інженерії та біотехнологій в цілому дозволяють трактувати цю категорію розширено, включаючи в неї всі технології безпосередньої зміни людини, в тому числі і традиційні - такі, як, наприклад, освіта, медицина, фізичні тренування і звичайні соціальні технології. Підводячи попередній підсумок, безпосереднім предметом вивчення глобалізації як такої, як самостійного явища служить вплив породили і підтримують її технологій, на сучасному етапі переважно інформаційних, на суспільні відносини, що розуміються як відносини всередині суспільства, так і між різними людськими суспільствами. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ЩО ТАКЕ ГЛОБАЛІЗАЦІЯ" |
||
|
||