| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.3.1. Види безробіття |
||
|
Розрізняють такі основні види безробіття. 1. Фрикційна, пов'язана з пошуками робочого місця в разі добровільного переходу працівників з одного місця роботи на іншу, а також із сезонними коливаннями попиту на робочу силу, тобто до фрикційної безробіття відносяться тимчасово не працюють люди. 2. Структурна, викликана невідповідністю структури попиту на працю і структури наявної робочої сили. Включає людей з низькою кваліфікацією або тих працівників, спеціальність яких не відповідає вимогам існуючого ринку праці. 3. Природна, що включає структурну і фрикційне безробіття. Рівень природного безробіття залежить від половозрастного складу робочої сили, рівня заробітної плати та її мінімальної ставки, величини допомоги по безробіттю та деяких інших факторів. Природний рівень безробіття грає роль резерву робочої сили, необхідного для зростання національної економіки. 4. Циклічна безробіття відображає стан економічної кон'юнктури в країні, перевищення пропозиції робочої сили над її попитом в період економічного спаду, тобто породжується циклічністю економічного розвитку. Рівень циклічного безробіття дорівнює різниці рівнів фактичної і природного безробіття. 5. Фактичне безробіття, рівень якої в період економічного спаду збільшується, оскільки до фрикційного і структурної додається циклічне безробіття. У період економічного підйому рівень безробіття може знизитися нижче природного, так як збільшення обсягів виробництва вимагає додаткових трудових ресурсів. Знижується рівень фрикційного безробіття, так як люди швидше знаходять роботу. Частина незатребуваної робочої сили, складовою структурне безробіття, стає потрібна у зв'язку з розширенням обсягів випуску продукції. Виділяють і інші типи безробіття в залежності від її тривалості, концентрації в певних регіонах, галузях, вікових чи професійних груп. 1. Часткове безробіття, коли працівники змушені працювати неповний робочий день (тиждень) через відсутність роботи або з причини простоїв. 2. Приховане безробіття, коли існує нераціональна, неефективна зайнятість. Прикладом прихованого безробіття може служити зайнятість в СРСР, коли з ідеологічних причин частина населення була працевлаштована і отримувала заробітну плату за абсолютно неефективну, марну діяльність у численних організаціях. 3. Застійне безробіття, що представляє собою концентрацію безробітних серед певних категорій робочої сили протягом тривалого часу. 4. Технологічна безробіття, що з витісненням з виробництва живої робочої сили під впливом науково-технічного прогресу, зокрема інтенсивного економічного зростання. Чи варто боятися безробіття? Безробіття як соціально-економічне явище властива будь-якій країні з ринковою економікою, однак масштаби її не так вже й великі. У Росії рівень безробіття становить, як уже говорилося, приблизно 8% робочої сили. Це дещо вище, ніж в деяких інших країнах, де безробіття знаходиться в межах 5-6% економічно активного населення. На динаміку рівня безробіття, крім циклічності, впливають соціальна політика держави, демографічні зміни в структурі населення, стан зовнішньої торгівлі, масштаби витрат на оборону, активність позиції профспілок та інші фактори. У той же час офіційні статистичні дані не відображають справжнього стану справ у сфері зайнятості. Недосконалі методи обліку осіб, які потребують працевлаштування. Але масштаби безробіття не варто перебільшувати, так як багато працівників, не маючи офіційного місця роботи, знаходять для себе прибуткове заняття в тіньовій економіці і не враховуються офіційною статистикою. Сюди можна віднести так званих човників, що здійснюють приватно експортно-імпортні операції, осіб, зайнятих дрібнороздрібної торгівлею, людей, що здійснюють незареєстровану охоронну діяльність, а також залучених до нелегальний бізнес (проституція, порнографія, розповсюдження наркотиків). Крім цього є багато видів цілком легальної діяльності, але здійснюваної без сплати податків і реєстрації. Це консультативні послуги, репетиторство, ремонт житла, автомобілів, будівництво дач і деякі інші. Масштаби цієї діяльності досить великі і забезпечують регулярну або разову зайнятість багатьох сотень тисяч людей, що повинно скорегувати офіційні оцінки безробіття в Росії та інших країнах світу. Держава може впливати на безробіття допомогою регулювання ринку праці. Тут виділяють чотири основні напрямки: | програми по збільшенню зайнятості і числа робочих місць; | програми, спрямовані на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робочої сили; | програми сприяння найму робочої сили; | програми з соціального страхування безробітних (виділення урядових коштів на посібники з безробіття). Детальніше про це ми розповімо в наступному параграфі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5.3.1. Види безробіття " |
||
|
||