| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.3. Регіональні податки |
||
|
В контексті реформи федеральних відносин, яка в останні роки йде в Росії, в законодавство вводиться поняття "бюджетні повноваження", що зводить воєдино права, фінансове забезпечення та зобов'язання органів місцевої влади в рамках відповідного бюджету. За чинними законами податкові надходження розподіляються між центром і регіонами в таких пропорціях: суб'єктам РФ надходить 100% від усіх регіональних податків; 100% - податку на доходи фізичних осіб, із яких 70% направляються в муніципальні бюджети; 30% надходжень від єдиного податку, що справляється за спрощеною системою оподаткування; 30% - єдиного податку на "вмененный дохід"; 30% - сільськогосподарського податку; 5% доходів від податку на видобуток корисних копалин. Доходи від решти податків поступають у федеральний бюджет. З 1 січня 2004 р. в системі регіональних податків, а також у бюджетному федералізмі (міжбюджетних відносинах між центром і регіонами), відбулися значні зміни. Співвідношення доходів центру і регіонів як 60:40 змінилося на користь регіонів у пропорції 56 до 44. Скасований регіональний податок із продаж, яким оподатковувалися юридичні та фізичні особи, що реалізували товари і послуги, здійснювали роботи. Натомість суб'єктам Російської Федерації передані всі доходи від так званого вмененного налога на малий бізнес, 1% надходжень від податку на прибуток, а також акцизи на лікеро-горілчані вироби. Вмененный налог або податок на потенційно можливий дохід сплачують юридичні й фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. Ставка 20% від вмененного доходу в місяць. Податок на майно юридичних осіб на регіональному рівні запроваджений у 1991 р. Об'єкт оподаткування - середньорічна вартість майна підприємства (основних фондів, нематеріальних активів, виробничих запасів), ставка - 2%. Порядок оподаткування нерухомого майна фізичних осіб варто розглянути більш детально. Таблиця 11.4 Ставки податку на майно фізичних осіб (установлюються регіональними властями) Вартість майна Ставка податку До 300 тис. руб. До 0,1% Від 300 тис. до 500 тис. руб. Від 0,1 до 0,3% Від 500 тис. руб. і вище Від 0,3% до 2,0% При передбаченій законом максимальній ставці майнового податку 2% регіони мають право установлювати висоту ставки на свій розсуд. У більшості регіонів вона не перевищує 0,5% від інвентаризаційної оцінки майна. Остання може бути нижчою реальної ринкової вартості квартири в 5-10 разів! Тому уряд має намір відмовитися від інвентаризаційної оцінки на користь ринкової ціни, що, за розрахунками, навіть при зниженні ставки до 0,1% призведе до реального росту податкового тягаря. Норми оподаткування для обов'язкових платежів - лісного доходу (лесной подати) і плати за воду - установлюються регіональними властями. Крім фіскальної функції, ці платежі в соціально-економічному сенсі мають рентний характер і природоохоронне призначення. Лісопромисловий комплекс - одна з ключових галузей національної економіки Росії. Унікально багата Росія і водним ресурсами, на її території знаходиться найбільше в світі прісноводне водоймище - озеро Байкал. Під назвою "лісний податок" існує ціла система платежів за користування лісним фондом. Ці платежі справляються у формах так званих лісних податей, а також земельного податку і орендної плати. Лісні податі стягуються за всі види лісокористування за ставками на одиницю лісного ресурсу (продукції) або по окремим видам лісокористування за гектар використовуваної ділянки лісного фонду. Ставки лісних податей служать також для визначення орендної плати. До лісних податей відноситься плата за: деревину, промислову заготовку ягід, грибів, лікарських рослин, розміщення пасік, полювання в лісних угіддях, використання лісу з туристичною, оздоровчою і спортивною метою. Ставки лісних податей установлюються органами державної влади суб'єктів РФ або можуть визначатися за результатами так званих лісних аукціонів. Розмір ставки за деревину включає також податок на землю. Розмір орендної плати визначається за умовами договору оренди земельної ділянки. Ставки лісного податку диференційовані за регіональною ознакою, конструкція податку достатньо складна і, отже, даний податок складний в адмініструванні. Доходи від лісного податку розподіляються між федеральним бюджетом і бюджетом суб'єкта РФ у пропорції 40% : 60%. Плата за користування водними об'єктами до 1998 р. носила назву плати за воду. Платники - організації та підприємці, котрі безпосередньо користуються водними об'єктами. Плата справляється при заборі води з використанням споруд, технічних засобів і обладнання за рядом винятків (забору води для ліквідації стихійних лих, водопостачання тваринницьких ферм та ін.). Платіжна база: обсяг водозабору; площа акваторії; обсяг стічних вод, які скидають у водні об'єкти і деякі інші показники. Плата за воду диференційована за різними категоріями платників та режимами використання водних ресурсів. На федеральному рівні установлені мінімальні й максимальні ставки плати. Так, за водозабір треба платити від 30 до 176 руб. за 1 тис. куб. м. води; 0,5-5 руб. за 1 тис. кіловат-годин виробленої електроенергії, - для платників, які здійснюють експлуатацію гідроелектростанцій. Цільовий податок на потреби установ народної освіти сплачують юридичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. Ставка - 1% від фонду оплати праці. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "11.3. Регіональні податки" |
||
|
||