| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.4. Соціально-економічні ефекти податків |
||
|
Не менший теоретичний і практичний інтерес, ніж самі податки, їх види, ставки, податкові технології, кодекси і т. д., викликає соціально-економічна дія податків, - тобто, ті ефекти і наслідки, котрі справляє оподаткування за межами власне податкової системи. Саме вивчення зовнішніх ефектів оподаткування, впливу податків на виробництво, обмін, розподіл і споживання, на мотивації поведінки людей як громадян і господарюючих суб'єктів і перетворює вчення про податки в галузь економічної науки. Дія зовнішніх ефектів, що знаходиться поза власне фіскальним призначенням оподаткування, дає підстави віднести знання про податки до економічної науки як такої, що вивчає вибір способів використання обмежених ресурсів для задоволення необмежених потреб суспільства, аналізує співвідношення затрат і вигод під кутом зору оптимального розміщення (аллокації) наявних ресурсів. За уявленнями західних, зокрема американських, теоретиків держаних фінансів, економічна діяльність держави полягає в переміщенні ресурсів із приватного сектора, де вони створюються, до державного сектора. В демократичному суспільстві цю мету неможливо реалізувати без згоди громадян уступити право розпоряджатися відчуженими фінансовими ресурсами урядовим структурам таким чином, щоб їх коштом забезпечити потреби загального, суспільно-державного характеру. Виступаючи основним засобом фінансування держаних функцій, податки впливають на економічні, політичні та соціальні обставини, що знаходить своє вираження через їх вплив на стани ринкової та політичної рівноваги; на процеси соціального розподілу і перерозподілу доходів. В контексті розробленої західними вченими теорії економіки оподаткування - важливий фактор, що впливає на стан ринкової рівноваги (market equilibrium). Поняття рівноваги пояснює ситуацію, за якої всі ринки перебувають у стані рівноваги, тобто обсяги товарних мас і рівень цін на певний момент залишаються незмінними, якщо тільки не підпадають під вплив чинників, наприклад податків, що порушують ринкову рівновагу. Подібні порушення вивчають за допомогою всіх доступних засобів економічного аналізу. Оподаткування породжує також ефект політичної рівноваги (political equilibrium): відповідна стану рівноваги корисність (вартість, кількість) забезпечуваних державою суспільних благ і соціальних послуг знаходиться в залежності від суми податків, яка припадає на кожну одиницю благ, оскільки податковий тягар на кожного з платників впливає на характер його суспільного вибору в процесі голосування. Це важливо, бо результати голосування в умовах демократії визначають обсяг і структуру бюджету, напрям фінансової політики. В силу властивих оподаткуванню соціально-перерозподільних ефектів вибір альтернативних податкових схем перерозподілу доходів здійснюють таким чином, щоб зменшення тієї частини доходу, котру платник міг витратити на приватне придбання товарів і послуг, компенсувати пропозицією оплачуваних за рахунок податків суспільних благ колективного споживання. При цьому соціальну проблему оподаткування можна звести до твердження, що не існує такого способу перерозподілу доходів і розподілу податкового тягаря, котрий задовольняв би всіх громадян-платників. Вибір обмежений дилемою між принципом вигоди і принципом платоспроможності. За принципом вигоди кошти, затрачені на виконання податкових зобов'язань, мають бути адекватні вартості вигод у формі забезпечуваних державою суспільних благ і соціальних послуг, які платники податків одержують з боку держави. Саме принцип вигоди мав на увазі французький філософ-просвітитель Шарль-Луі Монтеск'є (1689-1755), стверджуючи, що податок - частина достатків кожного, якою жертвують заради того, щоб втішатися рештою. За принципом платоспроможності податки мають бути розподілені між платниками у відповідності до їх економічного становища, тобто в залежності від доходу, споживання, власності, загалом, - від рівня добробуту (багатства). Принцип платоспроможності опирається на показники об'єктивної кількісної оцінки матеріального становища чи фінансового стану платника, на основі чого можна логічно вивести, наприклад, виправдання податкової прогресії. Принцип вигоди зосереджений на суб'єктивному сприйманні індивідуальних вигод, уособлених у фінансованих за рахунок податків суспільних благах та державних послугах. На комбінації критеріїв платоспроможності та вигоди побудовані всі теоретичні системи оподаткування. Податкова система спричиняє різноманітні ефекти стосовно функціонування економіки, приймання підприємницьких рішень, ділових і трудових мотивацій. В англомовній фінансовій літературі, а вона лідирує по багатству ідей і теоретичному рівню, для означення загального впливу податків на економіку і соціальну сферу існує спеціальний термін - incidence of taxation (tax, taxes), якому немає аналога в українській мові. В перекладі ємне за змістом поняття incidence передає ціла фраза "загальна (соціально-економічна) сфера дії оподаткування (податку, податків)". Дане поняття включає перекладання податків, сукупність породжуваних податками ефектів, величину податкового тягаря і його розподіл між платниками. Для короткості ми будемо називати incidence термінами дія, вплив, ефект, сфера поширення податку (податків, оподаткування), користуючись ними як синонімами. Ефекти, процеси і наслідки, спричинювані податками в економічній базі, вплив оподаткування на ринки і поведінку суб'єктів економіки складають предмет знання, що ввійшло у фінансову науку під назвою економіки оподаткування (economics of taxation). На Заході авторами найбільш відомих робіт по теорії і практиці економіки оподаткування є Джозеф Стігліц (лауреат Нобелівської премії), Генрі Аарон, Ентоні Аткінсон, Ричард Масгрейв, Джозеф Печман, Карл Шоуп. У підручниках із державних фінансів питанням економіки оподаткування відводиться не менше місця, ніж власне податкам і податковій політиці. Економіка оподаткування не торкається суто фіскально-адміністративної та фінансово-правової сторін функціонування податкових систем. Тут у плані доказовості наукових положень важливо, що вони допускають математично формалізоване тлумачення засобами аналітичної геометрії та алгебри. Останнім західні автори відводять значне місце. Класик вчення про tax incidence, американський учений-фінансист Едвін Селігман (1861-1939) зазначав: "Для державних фінансів не існує більш важливої теми, ніж загальна дія оподаткування, оскільки кардинальне питання будь-якої податкової системи - її вплив на суспільство. Без точного аналізу впливу певного податку неможливий належний висновок щодо його фактичного ефекту чи справедливості" [51, p.1]. Він таким чином сформулював мету і зміст дослідження: "Кому в кінцевому підсумку доводиться платити податок? Знайшовши відповідь на це питання, можна переходити до вивчення ефектів податкового тиску на різні класи чи окремих осіб. Перекладання податків - процес; загальна дія оподаткування - результат; зміни в розподілі багатства - ефекти" [51, p.4]. Дія податків, взята загалом, породжує ряд відкритих емпіричними спостереженнями типових ефектів, що відображають реакцію економіки на оподаткування. Так, фактичний тягар податку не обов'язково припадає на того платника, на кого він покладений офіційно, по закону. Простий приклад: універсальні акцизи (податок на додану вартість, податок з обороту) формально сплачують виробничі підприємства і торгівельні заклади, а в дійсності податковий тягар несуть покупці оподаткованих товарів, податок перекладається з бізнесу на споживачів. Іншими словами, ефект перекладання - одна з прояв економічної дії податків. У найбільш очевидній формі перекладання стосується податків на споживання, частіше іменованими непрямими податками. Податки можуть бути перекладені в різних напрямках. Перекладання "вперед" відбувається в тому випадку, коли тягар податку повністю приходиться на користувача, а не постачальника товару чи послуги, що здійснюється через підвищення ціни на суму податку. Перекладання "назад" має місце, якщо ціна оподаткованого товару не змінюється, а тому тягар податку залишається на виробнику. Останній може позбавитися податкового тягаря шляхом зменшення заробітної плати, закупки дешевшої сировини, пониженням проценту на позичений капітал. Якщо ці дії не вдаються, податок залишається на виробнику, зменшуючи на суму податку підприємницький прибуток. Той чи інший режим оподаткування - серйозний (позитивний або негативний) фактор капіталізації. Термін капіталізація має декілька значень, один із яких означає конвертацію чистого нерозподіленого прибутку або резервів компанії в емітований акціонерний капітал. Іншими словами, капіталізація дозволяє власникам грошей інвестувати їх у компанію з метою, щоб вона діяла і приносила акціонерам прибуток на вкладений капітал. У західних країнах довго експериментували з різними методами посилення капіталізації прибутків. З рештою було знайдене ефективне рішення: прибуток, інвестований у виробництво протягом поточного податкового року (тобто, до здачі податковим органам бухгалтерського балансу) не підлягає оподаткуванню. Відсутність такого правила, наприклад, в Росії - одна з головних перешкод для як для іноземних, так і російських капіталовкладень у економіку. Саме відсутності сприятливих умов для капіталізації прибутків приписують той факт, що в Росію західні інвестори вклали в десятки разів менше капіталів, ніж, скажімо, в Китай чи Індію. Звичайно, капіталізацію посилює і зниження ставки податку на прибуток. В порівнянні з ефективністю приватного господарства результативність державного сектора, віддачу від витрачання бюджетних коштів апріорі вважають нижчими. Тому в світлі ідеалів ринкової економіки підвищення рівня капіталізації підприємницьких прибутків - головна мета податкової реформи, що може не співпадати з фіскальним призначенням податків. Інший аспект капіталізації, пов'язаний із впливом оподаткування на економіку, передбачає власне капіталізацію податку - зміну вартості основних фондів під впливом податків. Зауважимо, що в розглянутих випадках ключовим словом є "може", тобто перекладання може відбутися вперед, назад, а може і не статися зовсім. Результат залежить від конкретних, перебіжних кон'юнктурних обставин. Оподаткування взаємодіє з усіма ринковими факторами, викликаючи ефект заміщення товарів і видів господарської діяльності, що супроводжується відповідним руху цін. Запровадження будь-якого податку "запускає" механізм змін у споживанні, виробництві, пропозиції факторів виробництва (земля, праця, капітал), зовнішньоекономічних зв'язках. Податок впливає також на степінь підприємливості як окремий інтелектуальний і організуючий фактор господарської діяльності. Викликані податком зміни можуть позначитися на соціально-економічних процесах, віддалених від конкретного місця і часу застосування податку. Наприклад, податок на певний товар може справити вплив на ціни зовсім інших неоподатковуваних товарів, яких навіть не використовують при його виробництві. Тобто, запровадження податку на певній фазі економічного процесу ще мало що говорить про кінцевий результат його дії чи його вплив на економіку в цілому. Щоб бачити картину дії оподаткування в масштабах усієї економічної системи, потрібний складний аналіз на основі теорії загальної рівноваги. Але саму можливість і пізнавальну цінність адекватного описання на математичній мові стану економічної рівноваги деякі вчені ставлять під сумнів. Так, американський економіст Людвіг фон Мізес (1881-1973) вважав рівновагу ідеальною конструкцією, "марною гімнастикою людського розуму", "забавою, що не дає ніякого знання", уявним станом, а не реалією-. Результати перекладання податків підпорядковані базовій закономірності: користувач певного оподаткованого виробу може в більшій або меншій мірі уникнути податку шляхом перекладання в залежності від того легше чи важче йому знайти неоподаткований або нижче оподаткований замінник даного виробу. Другими словами, йдеться про заміщення споживання одного блага іншим. Постачальнику (власнику) фактора виробництва, оподаткованого самого або використовуваного при виробництві оподатковуваних товарів, більше чи менше можливо перекласти податок у залежності від того легше чи важче йому знайти альтернативний використовуваному ним фактор виробництва. Коли попит на товари-замінники зростає, ціни на них, зазвичай, підвищуються, що рівнозначно створенню вигод для виробників таких товарів і можливості перекласти частину податкового тягаря на тих споживачів, хто не відмовляється від споживання і після запровадження податку. Наприклад, якщо вино оподатковується, а пиво - ні, ці напої ідеально заміщують один одного. Не виключена ситуація, що ціна на пиво не підвищується при зростанні попиту на нього. В такому разі, враховуючи можливість заміщення вина пивом, податковий тягар перекладається на власників земельних ділянок під виноградом, а також на працюючих на цій землі. Якщо ж земля придатна тільки для виноградарства, а робітники, працюючі на ній, можуть знайти інше місце роботи, податок повністю перекладається на землевласника. Коли любителі вина і при підвищенні ціни на величину податку не скорочують споживання, вони несуть увесь податок. При деякому заміщенні вина пивом ціна на пиво зростає, податковий тягар розподіляється між споживачами обох напоїв із вигодою для броварень. Ефект заміщення та вплив цін на процес перекладання податків і розподіл податкового тягаря як його остаточний результат доповнюють інші ефекти, створювані факторами доходу, часу, виду податку, рівня юрисдикції введення податку, стану монополізації ринку, які треба прийняти до уваги. Ефект доходу полягає в тому, що при зменшенні на суму податків реальних доходів приватне споживання товарів і послуг, а також блага вільного часу, відповідно скорочується. Більше того, якщо податок викликає значний перерозподіл доходів, а різні соціальні групи мають неоднакові схильності до заощадження та різні структури споживання, тоді перерозподіл суттєво видозмінює попит на товари і ресурси, впливає на пропозицію праці. Ефект часу виявляє себе тим чином, що інтенсивність перекладання може змінюватися впродовж певного періоду в залежності від того, скільки часу займає переорієнтація споживання, зміни у використанні землі та капіталу, перепідготовка робочої сили. Ті з споживачів і постачальників благ та ресурсів, хто найбільш повільно пристосовується до змін, приймають на себе найважчий тягар податків. Процесу перекладання властивий також ефект, який можна назвати ефектом масштабності, що залежить від виду податку і рівня влади, який його запроваджує. Діє така закономірність: чим ширша (вужча) база податку, тим вищий (нижчий) податковий тягар, бо коло неоподатковуваних чи менш оподаткованих товарів у розпорядженні платника відповідно звужується або ширшає. Так, акциз на обмежений асортимент напоїв дозволяє переключитися на неоподатковувані вироби, а при суцільному оподаткуванні акциз повністю перекладається на споживачів. Подібним чином, на норму прибутку на капітал менше впливає оподаткування лише нерозподіленого прибутку, ніж податки і на нерозподілений, і на розподілений між акціонерами прибуток. Чим на нижчому рівні юрисдикції вводять податок, тим легше споживачам і постачальникам скористатися неоподатковуваними або нижче оподаткованими товарами, завезеними з іншої місцевості за межами даної адміністративно-територіальної одиниці. Йдеться про податки, запроваджувані на субнаціональному (штатному, муніципальному, місцевому) рівні, коли місцеві виробники у силу іммобільності свого капіталу неспроможні перекласти податок на фактори виробництва і товари, належні комусь іншому. Так, у США цей ефект спостерігається стосовно прибуткового оподаткування в штатах і місцевих податків на власність, платники яких можуть виїхати в інші місцевості з більш ліберальним податковим режимом. Тим самим податки, хоч і в менших розмірах, перекладаються на платників, переміщених під іншу податкову юрисдикцію, яка одержує додаткові доходи за рахунок "імпорту платників" і відповідно податків. Повністю немобільним, отже і неперехідним, є оподаткування нерухомої власності, специфічних послуг місцевого характеру, а також незаможних платників, які не можуть змінити місце проживання. Ефект недосконалості конкурентних ринків, наприклад, наявність природних і галузевих монополій - ще один фактор, що впливає на масштаби і напрям перекладання. Монополіст-виробник диктує рівень цін і йому легше всього перекласти податок, якщо тільки він не має справу з монополістом-споживачем. Не виключено, монополіст, щоб не скорочувати обсягу продаж, радше візьме частину податку на себе, ніж повністю перекладе його на споживачів через монопольні ціни. В тих галузях, де діють декілька фірм (класичний приклад олігополії - автомобільна промисловість), цінова політика, а отже і пропорції перекладання податків, дуже залежить від поведінки конкурентів. Легко перекласти "вперед" на споживачів податок на комунальні послуги, що надаються за регульованими цінами. Стабільність рівня цін сприяє перекладанню податків на робочу силу, якщо тільки не діють контр-ефекти, пов'язані з кон'юнктурою на ринку праці. Отже, спостереження та міркування, що відносяться до перекладання (shifting) і загальної дії податків (incidence), мають теоретичний і аналітичний характер, але майже не піддаються кількісному виміру. Головна проблема таких досліджень - практична неможливість ізолювати вплив податків на окремі економічні процеси від дії на них же інших численних мотивацій і факторів. У результаті оцінки степені перекладання, скажімо, податку на прибуток корпорацій у різних дослідників коливаються в межах від нульової до більш, ніж 100-процентного перекладання! Навіть корифеї економічної науки визнають труднодоступність визначення кінцевого тягаря податків. За словами лауреата Нобелівської премії Поля Самуельсона: "Одні з них [економістів] вважають, що податок на прибуток корпорацій лягає тягарем перш за все на плечі споживачів, інші думають, що він сильніше всього б'є по власниках акцій, або капіталістах. Деякі тримаються проміжної позиції, а дехто займається гаданням на кавовій гущі. Нарешті, є і такі, хто у відчаї розводить руками"-. Складаються два важливих висновки. По-перше, перекладання податків і загальна дія оподаткування - процеси дуже складні, багатофакторні, заплутані. Красномовний приклад. Вивчаючи перекладання податків на зерно і м'ясо, німецький економіст Е. Ласпейрес протягом 20 років обробив статистичні дані про динаміку півтора мільйону цін по 40 видах продукції за 300 місяців по 136 містах [19, c.49-67]! Здійснивши подібний науковий подвиг, дослідник прийшов до скромного висновку, що акцизи спричиняють подорожчання продуктів харчування, яке перекладається на споживачів, - факт, відомий із досвіду. По-друге, так чи інакше остаточно тягар податків припадає на людей. Фірми, корпорації, компанії, банки і т. д. виступають лише посередниками або формальними платниками податків, реальний тягар яких несуть акціонери, робітники, землевласники, споживачі, самі бізнесмени нарешті. В кінцевому підсумку всі ефекти оподаткування - позитивні й негативні - дають себе взнаки на людях. Та, скидається на те, що з породжуваних оподаткуванням ефектів найбільш економічно, соціально, фіскально значимим є ухилення від податків - мінімізація податкових зобов'язань з боку платників. Ухилення як соціально девіантна поведінка платників здійснюється двома способами. Перший - ухилення без порушення чинних законів, користуючись лише їх недосконалістю й неповнотою, що можна назвати також униканням, запобіганням, відверненням, утечею від податків. Другий - нелегальна, переслідувана за законом, мінімізація податкових зобов'язань шляхом утаювання об'єктів оподаткування і/або подачі в податкові органи фальшованої інформації. В англійській мові ці явища означають спеціальними термінами: tax avoidance і tax evasion відповідно. Попри досить високий рівень лояльності громадян і твердий державно-правий порядок, проблема ухилення від податків - явища, здавалося б, несумісного з цінностями західної цивілізації - стоїть достатньо гостро. Парадоксальним чином причина полягає в тому, що на Заході існує розвинене громадянське суспільство - корпорація індивідів, які можуть переслідувати власні цілі, відмінні від національних і державних інтересів, намагаються вирішувати більшість своїх проблем в обхід держави, без її втручання. В системі громадянського суспільства вищою цінністю є ледве не абсолютна свобода особистості, для останньої обтяжливе все, що нагадує про виконання обов'язків і пов'язані з ними напруги за межами особистих інтересів. Раз на рівні масової соціальної психології індивідуальні інтереси мають сакральний характер, платники, ухиляючись від податків, можуть і не відчувати комплексу вини. В західних країнах через Інтернет відкрито пропонують способи мінімізації податкових зобов'язань. Так звані tax saving strategies - стратегії економити на податках - передбачають максимізацію податкових скидок і кредитів, прискорення повернення податків, поради платникам на випадок різних життєвих ситуацій (одруження, розлучення, військової служби, навчання, виходу на пенсію і т. д.), а також рекомендації (tax guide) інвесторам. Наприклад, у Канаді на сайтах розміщені "інформаційні центри фінансової та правової самодопомоги", скориставшись послугами яких можливо цілком законно зекономити від 20 до 40% платежів по прибутковому податку. Вочевидь, що логіка подібного ставлення до оподаткування проста: якщо сам законодавець допускає можливість ухилитися від податків, то цілком природно не пропустити такий шанс. За цинічним визнанням відомого американського бізнесмена Джона Пірпонта Моргана (1837-1913), "якщо уряд неспроможний стягати належні податки, то треба бути дурнем, щоб сплачувати їх"-. Доки платник не виходить із меж правового поля, йому дозволені будь-які дії, не заборонені законом. Як дає зрозуміти знаменитий "алхімік фінансів" Джордж Сорос, совість у сфері бізнесу, - категорія позаекономічна. Бізнес не ставить собі за мету захист загальнолюдських цінностей, мотивація типового бізнесмена зводиться до особистого збагачення. "В умовах вільного руху капіталу будь-яка спроба оподаткувати або приступити до його регулювання може спричинити втечу капіталу з країни"-. Отож, щоб залишатися добропорядним платником, достатньо не виходити з меж легалізованих форм ухилення від податків. Слова Сороса дають підстави думати, що покладання сподівань на совісність платників чи заклики до справедливості в оподаткуванні просто свідчать про неефективність фіскального адміністрування, низький рівень державного управління взагалі, а вимоги справедливості часто виникають із почуття заздрості. Утім, Сорос дає і рецепт проти ухилення. Оскільки чим довше тримається той чи інший податок, тим вища вірогідність ухилення від сплати, то доцільно час від часу змінювати форми оподаткування. Своєрідним каналом ухилення від податків є узаконена форма фіскального фаворитизму - податкові пільги, особливо ті з них, які через діяльність лобістів або самих платників відкривають можливості для зловживання ними. Проте, пільга від пільги різниться. Так, жителі Аляски у США повністю звільнені від штатних і місцевих податків, в провінціях канадської півночі діє нульова ставка податку з фонду заробітної плати. Податкові пільги запроваджені також на північних територіях Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії. В деяких країнах знижують податки при підключенні платника до Інтернету. Існують пільги соціального характеру за ознаками віку, роду занять та ін. Інколи роль пільги виконує цільовий розподіл податкових надходжень. Так, у США доходи від роялті (обов'язковий платіж за використання природних ресурсів) розподіляють у такому порядку: 10% надходить у федеральний бюджет, 37,5% - у бюджет штату, 52,5% направляється в автономний фонд рекультивації земель. Звісно, подібний розподіл по суті перетворює роялті в екологічний податок, що стимулює збереження природних ландшафтів. Avoidance - форма аморальної, але не антидержавної чи злочинної поведінки. Ситуація змінюються полярно протилежним чином як тільки платник переступає дозволене законом, тобто стає на шлях tax evasion. Неповну і/або несвоєчасну несплату податків суворо переслідують, нелегальне ухилення сприймається як економічний тероризм проти держави. Загроза зазнати значно більших у порівнянні з податковими зобов'язаннями втрат заставляє раціонально мислячих людей справно платити податки. В державах Заходу свобода і вільне підприємництво співіснують з достатньо репресивним податковим режимом. Адже деякі соціологи небезпідставно доводять, що бажаючих охоче платити податки ніколи не було, немає і не буде, оскільки розставання з власністю суперечить людській природі. Податки платять тому, що наслідки несплати для розсудливих громадян неприйнятні ні з матеріальних, ні з моральних міркувань. На Заході ставлення до ухилення з боку властей і самих платників упродовж віків пройшло певну еволюцію (див. додаток Б). Так чи інакше, масштаби ухилення в обох його формах відображають силу чи слабкість держави, авторитет уряду, характер правлячої еліти. З проблеми ухилення ми виводимо основну суперечність оподаткування - в різній степені несумісність, невідповідність, протилежність особистого інтересу платника у вузькому розумінні його ж претензіям на якомога вищий рівень комфорту існування, забезпечуваний державними установами і суспільними структурами. В широкому розумінні заінтересовані в нарощуванні суспільних благ раціональні економічні суб'єкти не обмежуються лише врахуванням впливу податків на матеріальний добробут, а приймають до уваги цінності свободи, демократії, законності, котрі багатство, взяте саме по собі, забезпечити не в змозі. Тим самим в умовах ринкової економіки, громадянського суспільства і демократично-правової державності в самій сутності оподаткування закладені як тенденція до ухилення від податків, так і контртенденція, в силу якої з боку платників податків забезпечується фінансова підтримка суспільних і національно-державних цінностей. Науковий аналіз впливу податків на економічні процеси має надто багато аспектів, він носить здебільшого теоретичний і економетричний характер. Методи такого аналізу розглядаються в курсах економічної теорії (політичної економії, економіксу) або розширених курсах теорії державних фінансів. До них відносяться дослідження розподілу податкового тягаря: на ринку праці; на конкурентних ринках при еластичному й нееластичному попиті або пропозиції на оподатковуваний товар; при оподаткуванні продавців і покупців специфічним або універсальним акцизом; вплив запровадження податку на монополізованому ринку; переміщення податку на прибуток підприємств; надлишковий податковий тягар та багато інших. На жаль, вивчення цих і подібних питань впливу податків на економічні процеси виходить за межі можливостей навчальної дисципліни "Податкові системи зарубіжних країн". У підсумку складається загальне враження, що для західних економістів основний науковий інтерес до податків знаходиться за межами власне оподаткування. Оскільки останнє повністю зарегламентоване в законодавчо-нормативному порядку, то засвоєння кодексів, правил, інструкцій має скоріш функціонально-професійне призначення для підготовки фахівців податкової служби, ніж носить характер власне фінансово-економічного знання чи дослідження. Невідоме починається там і тоді, де і коли податки викликають різні й мінливі ефекти, виникають впливи тих чи інших форм і режимів оподаткування на економічну систему та соціальну сферу. З огляду на породжувані оподаткуванням соціально-економічні ефекти, стає зрозумілою одна з сучасних тенденцій у податковій політиці західних держав - під приводом стимулювання інвестицій уникнення посиленого оподаткування багатих людей і корпораційного бізнесу. Адже грошові накопичення слугують важливим джерелом економічного зростання. Прогресивна шкала оподаткування розглядається як серйозна причина відставання соціально-економічного розвитку, зокрема країн із економіками перехідного типу. Інша тенденція - уникнення раптових і радикальних змін під гаслом "природі не властиві стрибки". Податкові реформи готують і проводять роками на зразок реформи Служби внутрішніх доходів у США, розрахованої на 1998-2008 рр., або комплексної фінансово-економічної реформи у ФРН "Порядок денний 2010", передбаченої на 2004-2010 рр. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "2.4. Соціально-економічні ефекти податків" |
||
|
||