| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Теорія граничної продуктивності |
||
|
'|) IHX недоліків була позбавлена теорія граничної виробляй-| И1ості. Лежача в її основі ідея була вперше сформулірова-вше І.'оненом в II томі «ізольованого держави» (1850), 1011 поширив свою теорію диференційної ренти на | ди від праці і капіталу. Після перемоги маржиналистской рево-\ \ \ \ \ теорія граничної продуктивності була знову відкрита лучила найбільший розвиток у книзі амеріканскогоекономіс-<.1 J. Кларка «Розподіл багатства». 1жона Бейтса Кларка (1847 - 1938) можна зарахувати до основаті-мржіналістской теорії, оскільки основні положення тео-I граничної корисності (а також граничної продуктивність якої нижче буде сказано детальніше) були відкриті їм неза-трима ВІД Менгера, Вальраса і Джевонса. Крім того, Кларка вва-i першим значним і оригінальним економістом США. По-IIU університетську освіту в США, Кларк, як і багато дру-. | Моріканскіе економісти його часу, вивчав економічну мня та Німеччини та Швейцарії. Його вчителем в Гейдельберзькому іерсітете був, мабуть, найвидатніший представник ис-іческой школи Карл Кніс. Повернувшись до США, Кларк зайнявся HI модавательской діяльністю (серед його учнів був і осно- гЕ1 воположнік американського інституціоналізму Торстен Веблен $ більша частина якої (1895-1923) протікала в стінах Колум ського університету. Кларк став одним із засновників і перших i дента Американської економічної асоціації. У першій / монографії Кларка «Філософія багатства» (1 \ вплив історичної школи дуже помітно: він критикував рію Рікардо як «апофеоз егоїзму», виступав за втручання сударства в економіку з метою забезпечення справедливого pact поділу багатства, заміни конкуренції і конфлікту сотрудн ^ ством. Інтерес до широко поставленим соціально-філософа соціально-економічних та політичних проблем coxpai ся у Кларка назавжди, але в наступні роки і його творчості т пает перелом: він цілком переходить на позиції маржіналіз намагається вирішити ту ж проблему справедливого розподілений руслі маржиналистской теорії через концепцію граничної дуктивності. Це призвело і до зміни його політичної філ фии; як уже зазначалося (див. гл. 10) , Маржиналістський підхід про але трактує аналізоване стан як рівноважний і опти \ ве. Це методологічне властивість маржиналістського По7 іноді інтерпретується як свідчення оптимальності з ринкової економічної системи, яка не потребує у поза] коректив. Так міркував і Дж.Б. Кларк, ввютупів не тільки теоретик розподілу доходу, але і як захисник стихийна морегулірованія ринкової системи. При цьому він намагався зать не тільки ефективність, але й справедливість риночнс капіталістичного економіки. Основним твором К. стала книга «Розподіл багатства», опублікована в IX1 приводить в систему погляди автора, викладені раніше в Ut,, i численних журнальних статтях. «Розподіл багатства». Праця Кларка являє собою кру ^ нейший в історії економічної думки трактат, присвячений ір | проблемі розподілу. (Йому передували у цій галузі «Нача | політичної економії та оподаткування »Д. Рікардо.) Структ роботи складається з історично-методологічних вступних гд (гл. 1-6), викладу теорії граничної продуктивності (гл. 73 11 - 13) і більш докладного дослідження природи капіталу (гл. 9 , 1 | доходів окремих факторів виробництва (гл. 14-24), а також пр блем статики і динаміки розподілу доходів (гл. 25-26). Книга Кларка містить теоретичні новинки з різних oGjj стей економічної науки. Наприклад, теорію граничної полезн сти він застосовував до приращениям самих благ, а до приращениям! гег тьних корисних якостей - блага трактуються як «пучки различ -; полееностей »1, що передбачає виниклу через 70 років но-\ теорію споживання КЛанкастера2. Великий інтерес представ-1 розвинена Кларком теорія капіталу. Але найбільшу популярність | ФКУ принесла розроблена ним концепція граничної довільності, відповідно до якої дохід фактора виробництва еделяется його граничною продуктивністю. Наприклад, за-тна плата повинна дорівнювати продукту граничного робітника. | теза доводиться «в два прийоми». По-перше, це співвідношення 1 справедливо для самого граничного робітника. Дійсно,: вироблений ним продукт перевищує заробітну плату, то ви-<о буде найняти принаймні ще одного робочого (даний в разі не буде граничним), а конкуренція роботодавців, Вмящіхся найняти додаткових працівників, призведе до зростання ^ Гтгной плати. І навпаки, якщо продукт робочого нижче получа- їм заробітної плати, то наймачу вигідно його звільнити. | По-іторіі, співвідношення справедливо для кожного робітника. Кон-віція між самими найнятими робітниками призведе до того, що кожний з них буде отримувати за однакову працю однакову плату. Тозі , за умови «абсолютно» конкурентного ринку праці, на вромя існує досконала конкуренція як між покупате-* гак і між продавцями, «заробітна плата прагне бути |) ой продукту граничного праці» 1. | Аналогічно можна показати, що відсоток повинен бути рівний пре-цк> му продукту капіталу. 1 подібним пунктом для концепції граничної виробник-Гі Кларка послужила теорія диференціальної ренти Рікардо4. | (ірдо вважав, що на відміну від інших доходів суспільства рента є ренціальний дохід, який для кожної ділянки землі ра-ііце між його продуктом і продуктом найгіршого з обра-| мих ділянок землі, якщо до обох ділянках застосувати оди-| кількість праці і капіталу (на гіршому ділянці дохід у точ-> авен встановленому в економіці рівнем заробітної пла ~ \ оди від землі підпорядковані закону спадної віддачі. Ідея полягала в тому, що заробітну плату і відсоток можна рас-|. приблизно аналогічним чином. Наприклад, ми зафіксована -1мер капіталу і землі («один загальний допомагає праці фак- , | рк Дж.Б. Розподіл доходу. М | Економіка, 1992. С. 232 .. Lancaster К. Consumer Demand. A New Approach N Y., 1971. i.ipK Дж.Б. Указ. соч. С. 119. \ * i ч: Кларк Дж.Б. Указ. соч. Гл. 13. 293 тор », який Кларк умовно називає« капіталом ») і будемо остан (доіательно збільшувати кількість працівників на едініцу6 до тих пс поки не вичерпаємо всю робочу силу в даній країні. У результа отримаємо ту ж картину спадної віддачі або «падіння конечнС продуктивності праці». Площа під цією падаючої кривої ABC (рис. 1) являє собою весь продукт праці, оснащеного «капит лом». Водночас оскільки всі збільшення праці рівноцінні 1 якістю, то в силу конкуренції наймачів між собою і работн! ков між собою заробітна плата або «продукттруда самого по СЕЕ як уже зазначалося, буде тяжіти до кінцевого (граничному) nf дукту праці. Вона вимірюється площею прямокутника (AECD), ст ронами якого є кількість одиниць праці та предельш продукттруда. Площа ЕВСв даному випадку являє собою «pi кг | ний дохід капіталу», тобто відсоток (рис. 2а). Рис.1 а) б) ^ Тамже.С. 195-196. й Кларк пропонує, щоб кожне одиничне прирощення складалося! тисячі працівників зі середньої по країні професійною структурою (j же. С. 181). 294 кркальним відображенням є випадок, коли зафіксовано Тічсство праці, а кількість капіталу поступово нарощується кс. 26). Тут AECD - граничний продукт капіталу, а ЄВС-«рентою дохід» праці (заробітна плата). Але при досконалої конкуренції на ринках факторів виро-цета рентних доходів в принципі ні у кого бути не повинно. Ре-Іті розподіл доходу по Кларку відбувається так: весь дохід 1 (7) являє собою виручку підприємця. Він відразу ж (плачується робочим заробітну плату AECD (рис. 2а) і у нього осту-рц надлишок ЄВС, з якого він повинен розплатитися з влас-ками капіталу (нагадаємо, що в їх число входять і власники або). Але їм він віддає тільки граничний продукт капіталу (сум-[/ I /'' CZJ на рис. 26). Якщо надлишок ЄВС перевищує граничний про -П капіталу, то різниця між ними дістається підприємцю: '1 сстве прибутку (залишкового доходу). Проте в рамках статічес-(умов, прийнятих Кларком в «Розподіл багатства», місця: підприємницького прибутку не залишається. Принцип відповідності доходів факторам їх граничної пронзительности, згідно Кларку, забезпечує відсутність в гро-| будь-якої експлуатації: «Кожен фактор виробництва півгодини суму багатства, яку цей фактор створює» 8. Статика і динаміка. Відоме в економічній теорії поділу-- не статичного і динамічного аналізу також було вперше Еіювано Кларком. Статичним він називав стан суспільства, \ \ \ якому весь час проводяться одні й ті ж кількості одних гх ж благ одними і тими ж способамі9. До цього стану об-: то прагне під тиском сил конкуренції . Саме в цьому билися стані, «вільному від тих порушень, які ви-Inner прогрес» (під цими порушеннями мається на увазі наявність (визначеності і ризику), цінності благ і доходи факторів про-1ц <"(сгва приймають свої« природні » або «нормальні» зна-| цмі10. У реальності суспільство перебуває в динаміці: відбуваються У 1 I шееленія і капіталу, зміна потреб, технології про-тва та організації праці. В результаті згадані економі-1 змінні відчувають коливання щодо своїх ес-пних рівнів , які повинна пояснити майбутня наука про со-'н ио-економічній динаміці. Більше того, її предметом поса-|. i *> |, | i ь і довгострокові зміни самих «статичних стандартів». 1; 1мже. С. 207-209. f.iM ж. С. 46. l.iM ж. Г.ш ж. С. 47. 295 У своїй книзі Кларк свідомо обмежує своє завдання статич? ським аналізом. Загальна оцінка теорії розподілу Кларка. Концепція Клар! дозволила покласти в основу теорії цінності і теорії розподіли ня єдиний Маржиналістський підхід. Крім того , йому вдалося так! однакове пояснення доходів всіх факторів виробництва. . Водночас його пояснення законів розподілу не можна на кликати вичерпним. По-перше, визначаючи природну цін (факторів виробництва, теорія Кларка досліджувала тільки попит i них (саме його відбивають криві їх граничних продуктів), тоді як фактор їх пропозиції приймається за постійний і не під Вергал вивченню. Це, безумовно, дає односторонню карти!-так як пропозиція праці, наприклад, в свою чергу залежить від I личини заробітної плати. По-друге, передумова спадної i дачі (наприклад, праці), з якої виходить Кларк, перестає авт | матически діяти при переході від статики до динаміки, кот1 капітал може кількісно зростати і якісно вдосконалювати ся. По-третє, статичний аналіз Кларка не враховує фактора н ^ визначеності (пізніше це вдалося зробити Ф. Найту - див гол. li-четверте, Кларк дещо поспішно ототожнив Алокація ную ефективність, яку дійсно забезпечує принт граничної продуктивності, з розподільною спранедлп "| сгью. Він вважав, що заробітна плата, відповідна межа Mini продуктивності праці, автоматично є «справедливий Тим часом справедливість принципу, відповідно до якого co (j ственник дефіцитних ресурсів оплачуються вище інших, са» по собі не є очевидною. Як зазначає М. Блауг, принцип nf слушною продуктивності забезпечує комутативну (обмс | Ц ную), а не дистрибутивну (розподільну) справедлівость1 |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Теорія граничної продуктивності" |
||
|
||