загрузка...

трусики женские
« Попередня Наступна »

§ 6. ПОКАЗНИКИ, РЕЗЕРВИ, ФАКТОРИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПРОМИСЛОВОСТІ


Ефективність використання основних фондів характеризується системою показників: основного - критериального, додаткових і допоміжних.
Основним, критеріальним показником ефективності використання основних фондів є фондовіддача. Фондовіддача характеризує обсяг виробленої продукції на одиницю вартості основних фондів:

де: ФО - фондовіддача, грн. ТП - обсяг продукції, руб.
- Вартість основних фондів у середньорічному обчисленні, руб.
З усіх вимірників обсягу продукції найбільш переважним і загальноприйнятим для розрахунку фондовіддачі є товарна продукція. Таким чином, економічний сенс фондовіддачі полягає в кількості виробленої за рік товарної продукції на один карбованець основних фондів. Цей показник використовується в кожній галузі, всієї промисловості і народному господарстві в цілому.
Додатковими показниками, що характеризують повноту використання основних фондів, особливо їх найактивнішої частини - машин і устаткування в різних аспектах часу, є наступні.
1. Коефіцієнт інтенсивного використання:

де: - коефіцієнт інтенсивного використання (інтенсивності)
- фактична продуктивність з випуску продукції або переробки сировини в одиницю часу - годину, зміну, добу Н - паспортна потужність в тому ж численні. Цей показник характеризує ступінь використання основних фондів в одиницю часу і відображає резерви від недовикористання обладнання за цей же період.
2. Коефіцієнт екстенсивного використання (екстенсивності):

де: - коефіцієнт екстенсивного використання
- фактичний час роботи в році, годинник, зміни, добу
- календарний час в році, годинник, зміна, доба.
Даний показник характеризує використання основних фондів за часом, протягом усього року і відображає резерви від недовикористання календарного фонду.
3. Коефіцієнт інтегрального використання (інтегральності):

Коефіцієнт інтегрального використання відображає резерви від недовикористання основних фондів як в одиницю часу, так і за часом у календарному періоді.
У галузях переробної промисловості коефіцієнт екстенсивного використання повинен бути оптимізовано відповідно з оптимальними строками переробки даної сировини і зони його виробництва. Для цукробурякової промисловості Північного Кавказу, наприклад, оптимальний період переробки буряка - 90-100 діб, а оптимальний коефіцієнт екстенсивності близький до 0,25. Для обробних ж галузей промисловості він повинен бути якомога вище.
Коефіцієнт інтенсивного використання повинен бути у всіх галузях промисловості також високим і ніяк не нижче 0,9 для стабільно працюючих підприємств.
Допоміжні показники, як правило, характеризують ефективність використання окремих елементів основних фондів з урахуванням специфіки тієї чи іншої галузі. До них, наприклад, відносяться випуск продукції в розрахунку на один квадратний метр виробничої площі, кубічний метр ємності тощо Ці показники дуже специфічні, але досить добре відображають завантаження фондів і наявні в галузі резерви. У борошномельної промисловості, скажімо, навантаження на квадратний метр рассевов або один сантиметр мелещей щілини вальцевих верстатів цілком характеризує використання провідного в цій галузі технологічного обладнання.
Ці додаткові і допоміжні показники допомагають повніше і глибше розкривати резерви в ході аналізу і, що найважливіше, розробити заходи щодо підвищення ефективності використання основних фондів в конкретних галузях промисловості з урахуванням їх специфіки.
Як підкреслювалося вище, фондовіддача в народному господарстві, 1 його галузях, у тому числі промисловості, порівняно низька і мала негативну тенденцію до зниження. Адже ще в 50-х роках фондовіддача в промисловості перевищувала 1,5 руб., А до кінця століття знизилася до рубля.
У кризові роки її падіння «прискорилося» адекватно зниженню обсягів виробництва. Тому досить важливим і актуальним є знання факторів, резервів і конкретних шляхів підвищення ефективності використання основних фондів з урахуванням галузевої специфіки.
Все резерви підвищення ефективності використання основних фондів можна звести до двох груп резервів - інтенсивним і екстенсивним відповідно з показниками аналогічного характеру. При цьому важливо пам'ятати, що в кожній конкретній галузі промисловості можливості реалізації резервів будуть різними і вимагають глибокого знання специфіки галузі. Не можна, наприклад, максимізувати коефіцієнт екстенсивності в цукробурякової промисловості, а от у цукрорафінадний виробництві або в машинобудуванні до цього треба прагнути.

На рівень і динаміку ефективності використання основних фондів впливають численні фактори. Однак у переробній промисловості до найбільш важливим і визначальним відносяться такі чинники, як сировинний, науково-технічний прогрес, форми організації виробництва, розміщення, організаційно-економічний механізм функціонування підприємств галузі.
Фактори і резерви підвищення ефективності виробництва визначають і конкретні шляхи їх реалізації.
В умовах ринку за наявності стабільного попиту на продукцію галузі і сировинних ресурсів на їх виробництво шляхи поліпшення використання основних фондів визначаються необхідністю реалізації резервів найбільш повного завантаження обладнання. Резерви зростання обсягу виробництва на основі підвищення коефіцієнтів інтенсивного і екстенсивного використання основних фондів наочно ілюструються схемою Гуррарі (3).

N? Su
Ku=1,0
Ku=0,9
G
Smax ? Sе

Ке=0,3 Ке=1,0
Малюнок 3. Резерви зростання обсягу виробництва
У цих умовах підвищення ефективності використання основних фондів здійснюється зростанням обсягу виробництва шляхом всебічного збільшення коефіцієнтів інтенсивності та екстенсивності на основі зведення до мінімуму внутрізмінних простоїв, ліквідації «вузьких місць», зростання пропускної спроможності технологічно взаємопов'язаних груп устаткування, подовження і оптимізації сезону переробки, подолання сезонності, ис-ключення цілоденних простоїв, збільшення змінності роботи та ін
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів будуть різними в конкретних галузях. Скажімо, для галузей переробної промисловості характерними будуть наступні.
1. Підвищення якості сировини, маючи на увазі збільшення вмісту корисних речовин у сировині та його технологічності, можливості вилучення продукту. З підвищенням цукристості в буряку, металу в руді вихід товарної продукції підвищується, а при тих же діючих основних фондах неминуче підвищується фондовіддача. З урахуванням досягнень вітчизняної та зарубіжної практики це дозволить збільшити фондовіддачу в даних галузях на 20-25%.
2. Максимальне зниження втрат сировини і корисних речовин в сировині при видобутку, збиранні, транспортуванні та зберіганні. Втрати сировини і продукту в ньому природно знижують обсяги виробництва переробної галузі, а значить і фондовіддачу готівкових основних фондів. Зниження цих втрат - важливий резерв підвищення фондовіддачі. Резерви зростання фондовіддачі тут великі і досягають близько 30-35% по сільськогосподарському сировини.
3. Економне витрачання сировини в процесі промислового зберігання і переробки. Ці втрати в середньому в два рази перевищують показники передових підприємств країни і середніх значень в аналогічних галузях розвинених країн. За рахунок цього можливе підвищення фондовіддачі на 10-15%.
4. Зменшення втрат корисних речовин у відходах і покидьків. Вторинні ресурси сировини необхідно залучати у промислове виробництво, а не вивозити або викидати.
Промислова утилізація відходів і покидьків на місці їх виникнення дозволить в масштабах Росії збільшити обсяг виробництва продукції до 20%, а значить і відповідно фондовіддачу на 10-15%.
5. Впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і, в першу чергу, безвідходних, маловідходних, ресурсозберігаючих технологій і техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж обсягу переробленої сировини, а значить і фондовіддачу. Зростання фондовіддачі при цьому складе 10%.
6. Заміна чинного застарілого обладнання на нове, більш продуктивне і економічне. При нормально функціонуючої економіці за умовами агрегатної концентрації з подвоєнням потужності машин ціна зросте лише в півтора рази. Це і обумовлює в даному випадку зростання фондовіддачі.
7. Підвищення рівня концентрації виробництва до оптимальних розмірів. За законом концентрації виробництва з подвоєнням обсягів виробництва вартість основних фондів зростає лише в півтора рази. Це і наслідок збільшення частки активної частини основних фондів, ефекту агрегатної концентрації та збільшення масштабів виробництва. Адже економічна ефективність концентрації виробництва багато в чому обумовлена ??зниженням фондомісткості, а це зворотна величина фондовіддачі:

У переробних галузях надмірний ріст розмірів підприємств, невідповідних з сировинними можливостями, чреватий недовантаженням основних фондів з усіма негативними наслідками, в тому числі і за показником фондовіддачі.

8. Розвиток комбінування виробництва. При вертикальній формі комбінування з кожним переділом, як правило, вартість обробки подвоюється. Вартість же основних фондів зростає при цьому не більше ніж у півтора рази за рахунок більш ефективного використання об'єктів допоміжного та частини основного виробництва. У результаті істотно зростає і фондовіддача. При горизонтальних формах комбінування за рахунок переробки частини або всіх відходів основного виробництва збільшується також вихід продукції при незначному зростанні вартості основних фондів. Як видно, і в цьому випадку підвищується фондовіддача. На комбінатах з кількома переділами або комплексним використанням сировини фондовіддача в півтора і більше рази вище, ніж на спеціалізованих роздільних підприємствах.
9. Диверсифікація та міжгалузева концентрація виробництва. Оперативне реагування на швидко мінливі запити ринку, подолання сезонності шляхом завантаження основних фондів і персоналу виробництвом продукції інших галузей збільшує випуск продукції, повніше й ефективніше використовує виробничий потенціал, а значить і підвищує фондовіддачу. Значний досвід диверсифікації та міжгалузевої концентрації був накопичений в 60-х роках у ряді галузей промисловості - харчової, легкої, важкої і ін На цій основі вдавалося підвищити в півтора і більше рази фондоотдачу і поліпшити істотно ряд основних економічних показників - собівартість продукції, прибуток, рентабельність виробництва, продуктивність праці та ін
Цей досвід слід відтворити як найважливіший засіб конкурентоспроможності підприємств промисловості в умовах ринку.
10. Оптимізація рівня спеціалізації і кооперування виробництва. При кооперованому будівництві, наприклад, підприємств переробних галузей, споріднених за характером розміщення, фондовіддача зростає на 20-25% за рахунок спільного, більш ефективного використання об'єктів допоміжного виробництва та обслуговуючих господарств. У цьому випадку позначається також ефект централізації.
11. Раціоналізація розміщення підприємств промисловості. Цілком очевидно, що підприємства галузі, розміщення в кращих сировинних зонах, мають більш високу фондовіддачу. Так, на цукрових заводах Північного Кавказу або Центрального Чорнозем'я фондовіддача в 1,5-2 рази вище, ніж на аналогічних підприємствах Поволжя або Алтаю за рахунок кращої якості буряка і більшого завантаження заводів вітчизняним та імпортним сировиною. Тому потужності галузі повинні бути переважно в зонах, де для цього є найкращі природно-кліматичні та соціально-економічні умови.
12. Створення економічних стимулів підвищення ефективності використання основних фондів. Ринок у цьому плані є універсальним механізмом. Адже в ринку всі господарюючі суб'єкти функціонують на умовах самофінансування, а їх конкурентоспроможність забезпечується найменшим ресурсопотреблением, в тому числі і основних фондів. Високий ступінь завантаження устаткування, прискорена їх амортизація та заміна на більш сучасні - високопродуктивні і економічні є неодмінною умовою конкурентоспроможності та процвітання підприємств промисловості.
У своєрідних умовах ринкової економіки для ефективного завантаження підприємств переробних галузей життєво важливе значення має створення дієвого механізму економічних взаємовідносин виробників і переробників сировини в рамках інтеграції.
Для галузей машинобудівного комплексу підвищення ефективності використання основних фондів насамперед пов'язано із збільшенням змінності роботи підприємств і підвищенням конкурентоспроможності вироблених машин.
У подібних галузях переробної промисловості необхідно максимально підвищити коефіцієнти інтенсивного і екстенсивного використання технологічного обладнання-верстатів, агрегатів, потокових ліній, апаратів.
У добувній промисловості дуже важливо раціонально розміщувати підприємства на основі добре розвіданих запасів корисних копалин необхідної якості.
Словом, кожна галузь промисловості має свої резерви і конкретні шляхи їх реалізації щодо підвищення ефективності використання основних фондів.
загрузка...
« Попередня Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 6. ПОКАЗНИКИ, РЕЗЕРВИ, ФАКТОРИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПРОМИСЛОВОСТІ "
  1.  4. Облік витрат виробництва
      показниками. Воно скоріше полягає в тому, що більш великий завод застосовує механізм, робота якого краще використовує фактори виробництва, що вимагаються для його створення і роботи, ніж менший механізм, застосовуваний на менш великому заводі. Недосконала подільність багатьох факторів виробництва відіграє дуже велику роль у всіх галузях виробництва. У виробничій житті цей факт має
  2.  Глосарій
      показників в єдиний загальний показник. Наприклад, зведення цін (їх динаміки) окремих товарів у показник загального рівня цін (індекс цін) Адміністративно-командна система (централізована планова, комуністична) - економічна система, що панувала раніше в СРСР, країнах Східної та Центральної Європи і ряді азіатських держав. Її відмітні особливості - «громадська» (в реалії
  3.  § 42. Споживання і нагромадження національного доходу
      показника мало місце і в США під час економічної кризи 1929-1933 рр.. Враховуючи досвід інших країн світу, норму накопичення в нинішніх умовах слід підняти до 25 - 26% (найнижча - норма накопичення в 20%). Основне джерело нагромадження - додатковий продукт. Він використовується для розширеного виробництва, будівництва об'єктів соціального (шкіл, лікарень тощо) і культурного
  4.  6.2. Зведене фінансове планування
      показників прогнозу економічного і соціального розвитку держави. У ньому містяться дані про можливості бюджету щодо мобілізації доходів і фінансуванню видаткових статей бюджету. Цей план складається на три роки за укрупненими показниками бюджету. План щорічно коригується на показники уточненого прогнозу соціально-економічного розвитку держави. Зведений фінансовий баланс -
  5.  21.3. Комунальне господарство та бюджет
      показників підприємств цієї галузі міського господарства. Крім підвищення рівня технічної оснащеності та організації виробництва важливе значення має проблема тарифів. Випереджаючі темпи зростання середньої собівартості над темпами зростання середніх тарифів знижують рентабельність водопровідно-каналізаційних підприємств. У цих умовах необхідно проводити роботу з регулювання тарифів.
  6.  § 2. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ
      показником діяльності підприємств галузі. Це також найважливіший економічний показник. Однак прибуток не показує, не характеризує, якою ціною вона досягнута, якими розмірами засобів. У прибутку не видний розмір виробничого потенціалу, за допомогою якого вона отримана. Для порівняння розміру прибутку і величини використаних засобів для її досягнення у галузевій економіці
  7.  7.2. Аналіз забезпеченості установи матеріальними цінностями
      показників з метою нівелювання впливу цінового фактора всі дані переведемо в умовні одиниці (долари США) з урахуванням того, що середньорічний курс долара США в 2000 р. склав 337 руб., а в 2001 р. - 976 руб. за 1 долар США. Отримані показники в умовних одиницях, а також їх зміна в абсолютній сумі і в процентному відношенні відобразимо в табл. 7.1. Таблиця 7.1 Характеристика
  8.  9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
      показниками він поступався "Великої депресії". Особливості світової економічної кризи 1973-1975 рр.. У США: * згортання виробництва на тлі зростання цін і неконтрольованих мій інфляції; * зростання безробіття; * переплетення циклічного кризи з сировинним, структурним і фінансовим. Криза оголила залежність США від імпорту та зовнішньоторговельної економічної кон'юнктури в цілому. За роки кризи
  9.  § 51. Фінансові та структурні кризи в економіці
      показником впливу держави на економічний цикл є частка державних витрат у ВВП і, перш за все, державні закупівлі товарів і послуг. У середині 90-х рр.. частка державних витрат у ВВП становила в Японії близько 35, а в Швеції - більше 70%. Особливості антициклічного регулювання значною мірою обумовлені домінуванням в економіці монополій. Е. Чемберліна
  10.  ГЛАВА 18. Специфіка оподаткування в офшорних зонах
      показники розвитку економіки окремих регіонів вкрай незадовільні, створення зон економічного сприяння і вироблення чіткого механізму їх функціонування дозволять поліпшити економічний і соціальний розвиток окремих регіонів і Російської Федерації в цілому. Основні принципи оподаткування офшорних зон в Росії. Більшість країн оподатковує доходи юридичних і
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний