| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
21.3. Комунальне господарство і бюджет |
||
|
Комунальне господарство покликане забезпечити мешканців населених місць водою, теплом, дорогами, транспортом і т. д. Витрати на оплату послуг, вироблених комунальними підприємствами, здійснюються за рахунок коштів територіальних бюджетів, коштів юридичних і фізичних осіб. Головне джерело фінансування комунальних підприємств - територіальні бюджети. З усіх коштів, що надходять комунальним підприємством з бюджетної системи, на місцеві бюджети припадає 58%, на регіональні бюджети - 42%. У територіальних бюджетах видатки на фінансування комунальних підприємств становлять від 10 до 12%. Бюджетні кошти комунальним підприємствам надходять у вигляді дотацій: - на покриття різниці в цінах за надані населенню послуги та продукцію (тепло для житлових будинків і транспортні послуги); - на капітальні вкладення (водопровідно-каналізаційне господарство, міський пасажирський транспорт, дороги та ін.); - на оплату виконаних робіт та наданих населеним місцям послуг (санітарне очищення, освітлення, озеленення територій тощо) . Водопровідно-каналізаційне господарство. Проблема забезпечення населених місць водою та очищення стічних рідин має важливе значення для розвитку міст, особливо в густонаселених і промислових районах. Водозабезпечення, відведення та очищення стічних вод є життєво необхідними з точки зору як благоустрою житлових районів, подальшого розвитку промисловості, так і охорони навколишнього середовища. Наявність водних джерел і засобів подачі води дозволяє розвивати промислове виробництво і пов'язане з ним житлово-комунальне будівництво. Водночас централізоване водопостачання з досить налагодженої технологією обробки води дає можливість не тільки контролювати її якість, але і штучно збагачувати питну воду необхідними для здоров'я населення мікроелементами. Будівництво водовідвідних та очисних споруд дозволяє зберігати екологічну рівновагу навколишній середовища, берегти водні ресурси країни. Системами внутрішнього водопроводу в даний час оснащена значна частина усуспільненого житлового фонду; каналізацією - велика частина будинків міст. І все ж потреби в послугах водопровідно-каналізаційного господарства ще не задоволені. У майбутньому обсяг споживаної води буде постійно збільшуватися і в перспективі зросте в 2,5 рази. З ростом водоспоживання пов'язано підвищення потужностей каналізаційних підприємств. Передбачається, що обсяг стічних вод в найближчій перспективі збільшиться в 2,5 рази, а на більш далеку перспективу - в 5-10 разів. Таке зростання обумовлене розвитком міст і сучасних галузей промисловості з підвищеною водоємністю виробництва. Все це спричинить збільшення капітальних вкладень на будівництво та реконструкцію водопровідно-каналізаційних споруд, головним джерелом яких стануть бюджетні кошти. Подальший розвиток житлового будівництва, поліпшення інженерного обладнання житлових і громадських будинків, підвищення рівня благоустрою міст, розвиток промисловості і зростання її водоспоживання викличуть необхідність розширення потужностей водопровідно-каналізаційних підприємств. Це буде важливим чинником зростання і валових доходів. Разом з тим зростання доходів і прибутку цих підприємств не буде прямо пропорційне зростанню виробничих потужностей і збільшення подачі води. Подальший розвиток водопровідно-каналізаційного господарства буде проходити при наростаючому дефіциті водних ресурсів в індустріальних районах. Це зажадає доставки води з інших, як правило, віддалених районів, де є поки вільні водні ресурси. Крім того, треба врахувати, що в результаті збільшення водоспоживання промисловими підприємствами та обсягу скидаються у водойми стоків, недостатньою їх очищення зростає забрудненість водойм. Становище ускладнюється хімізацією сільського господарства, змивом з полів добрив у відкриті водойми. Це в свою чергу вимагає розширення робіт з очищення води. Таким чином, перед галуззю стоять важливі завдання. У їх числі: - створення великих централізованих систем водопостачання; - централізація і спеціалізація будівельно-монтажних робіт зі створення водопровідно-каналізаційних споруд; - автоматизація робіт насосних станцій; - впровадження у великих містах автоматизованих систем управління водопровідним господарством; - підвищення в загальному балансі води, що подається питомої ваги води, видобутої з артезіанських свердловин; - забезпечення високої санітарної очистки води; - розробка ефективних засобів фторування і озонування питної води. Подовження водних комунікацій, збільшення очисних робіт вимагають підвищення рівня технічної оснащеності галузі, кваліфікації її працівників. Все це пов'язано з ростом капітальних вкладень, амортизаційних відрахувань, заробітної плати і т. При об'єктивному вплив здорожують факторів особливо важливе значення набувають активізація розробки і здійснення заходів, що сприяють зниженню собівартості води. До їх числа в першу чергу треба віднести скорочення нераціональних витрат і втрат води у споживачів, економію енергоресурсів у водопровідно-каналізаційному господарстві, підвищення рівня механізації і автоматизації робіт в цілях вивільнення трудових ресурсів галузі. На розвиток водопровідно-каналізаційного господарства необхідний значний обсяг капіталовкладень. Тому питання про підвищення ефективності їх використання надзвичайно актуальне. У структурі основних фондів частка активної частини досить незначна, 96% займають фонди довгострокових споруд з тривалим терміном експлуатації. Середня норма амортизації в цій галузі порівняно з іншими галузями досить низька (3,5-4%), однак у водопровідно-каналізаційному господарстві питома вага амортизації в собівартості продукції високий (35-55%). Отже, головні резерви зниження темпів зростання витрат у цій галузі слід шукати в поліпшенні використання основних фондів і зменшенні потреби в їх розширенні. Найбільш важливий резерв у водопровідно-каналізаційному господарстві - зниження втрат води через технічну недосконалість водопровідного обладнання та його несвоєчасного ремонту, а також халатне ставлення споживачів. Втрата води по країні досягає в середньому 7-8% загальної кількості води, що подається в мережу. У цілому ряді населених пунктів ці втрати значно більше. Багаторічною практикою встановлено, що середні втрати води в мережах можуть бути знижені практично до 5%. Основну роль у зниженні втрат води через несправність і недосконалість конструкції водопровідного обладнання повинна грати організація дієвого контролю, що включає систематичну перевірку мережі обладнання та приладів, проведення профілактичних ремонтів, організацію аварійних бригад, облік та інспектування витрачання води з метою виявлення її понаднормативних витрат і перевитрат. Визначено, що з організацією дієвого контролю витрата води знижується на 25%. Головними статтями експлуатаційних витрат підприємств водопровідно-каналізаційного господарства є витрати по електроенергії, заробітної плати і амортизації, питома вага яких у загальній сумі видатків досягає 90%. Витрати по оплаті за електроенергію складають більше 40% всіх витрат водопровідних підприємств. З подовженням мереж, зростанням багатоповерхового житлового будівництва, з необхідністю збільшення напору води і потужностей насосів витрата електроенергії підвищується, збільшуються і витрати на її оплату. З оснащенням підприємств новим, більш потужним і дорогим обладнанням збільшуються амортизаційні відрахування, питома вага яких становить 35-55% всіх витрат. Зростають і витрати, пов'язані з підвищенням заробітної плати працівникам водопровідно-каналізаційного господарства. Крім заходів технічного характеру, що сприяють зниженню темпів зростання витрат у водопровідному господарстві, велике значення повинно мати будівництво великих підприємств і об'єднання дрібних. Великі споруди та системи в порівнянні з дрібними дозволяють добиватися більш високої продуктивності праці. Наприклад, у великих водопровідних підприємствах виробіток на одного працівника майже в 20 разів вище, ніж на дрібних підприємствах, а середня собівартість 1 м3 води майже в сім разів нижче. Одночасно з цим об'єднання і укрупнення систем дозволяє домагатися кращого використання водних ресурсів, більш високої надійності забезпечення споживачів і більш високих санітарних якостей води, що подається. Організація великих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства до певної міри пов'язана з процесом передачі відомчих підприємств місцевим органам влади в містах і створення міжрайонних підприємств в селищах міського типу і сільських місцевостях. Аналіз стану і перспективи розвитку водопровідно-каналізаційного господарства показують, що в майбутньому при стабільності тарифів і зростанні експлуатаційних витрат, що викликається необхідністю доставляти воду, відводити стічні рідини на більш віддалені відстані і підвищувати рівень їх очищення, випередження зростання витрат над доходами буде збільшуватися. Це призведе до подальшого зниження темпів зростання прибутку водопровідно-каналізаційних підприємств. У зв'язку з такою тенденцією особливої актуальності набувають питання поліпшення економічних показників підприємств цієї галузі міського господарства. Крім підвищення рівня технічної оснащеності та організації виробництва важливе значення має проблема тарифів. Випереджаючі темпи зростання середньої собівартості над темпами зростання середніх тарифів знижують рентабельність водопровідно-каналізаційних підприємств. Міський пасажирський транспорт стає одним з головних засобів здійснення виробничих і соціальних зв'язків у міських системах, фактором економії часу населення. У виконанні покладених на транспорт функцій головна роль відводиться громадському пасажирському транспорту. У порівнянні з індивідуальним транспортом він забезпечує велику економічну ефективність, безпека, економніше використовує дорожнє простір. Розвиток транспорту ще значно відстає від зростаючих потреб у його послугах. Із збільшенням територій міст зросла дальність поїздок їхніх жителів. Збільшуються витрати часу на пересування в містах. Ще недостатня насиченість територій міст лініями громадського транспорту та значні інтервали руху машин. При цьому в регіональному розрізі є істотні відмінності в насиченості транспортних ліній рухомим складом. Відсутність потрібної кількості рухомого складу є причиною його переповнення. Задоволення потреб населення міст в транспортних послугах пов'язано зі значним обсягом робіт і зростанням капітальних вкладень. У найближче десятиліття належить значно розширити лінії міського транспорту, у зв'язку з чим капітальні вкладення на ці цілі значно зростуть. Основну частину коштів на розвиток транспорту складають бюджетні асигнування. Це пояснюється тим, що міський пасажирський електротранспорт не тільки не має в своєму розпорядженні власними коштами для фінансування подальшого розвитку, але значною мірою потребує бюджетних дотацій на утримання. Для поліпшення транспортного обслуговування населення держава збільшує капітальні вкладення на розвиток усіх видів міського транспорту, на розширення його рухомого складу, при цьому відбувається заміна старих машин на більш місткі. В результаті підвищення цін на основні засоби, матеріали та електроенергію, збільшення заробітної плати водіїв, амортизаційних відрахувань, вартості ремонту і ін експлуатаційні витрати транспортних організацій зросли, собівартість однієї пасажиро-поїздки систематично збільшується, перевищуючи діючі тарифи. Поряд з об'єктивними причинами зростання собівартості перевезень пасажирів збільшення витрат пов'язане і з недоліками в організації перевезень, а також з непродуктивними витратами і втратами транспортних підприємств. Велико вибуття рухомого складу з технічної несправності, оскільки зростання рухомого складу нерідко випереджає будівництво виробничої бази пасажирського транспорту. Є серйозні труднощі з технічним обслуговуванням і розміщенням рухомого складу. Все це призводить до тривалих простоїв машин у ремонті, передчасного їх зносу і частим повернень з лінії, а в кінцевому результаті - до зростання експлуатаційних витрат і збільшення збитків. Діють і інші чинники, що знижують рентабельність цієї галузі місцевого господарства. Великі втрати міського пасажирського транспорту від безквиткового проїзду і провезення багажу. Для зміцнення фінансового становища міського пасажирського транспорту необхідне здійснення ряду організаційних технічних та економічних заходів, спрямованих на підвищення рентабельності його роботи. Аналіз структури експлуатаційних витрат міського пасажирського транспорту показує, що найбільш висока питома вага в них займають витрати на заробітну плату, електроенергію, амортизаційні відрахування, технічне обслуговування та накладні витрати. Шляхи зниження собівартості перевезень бачаться в більш ефективному використанні коштів на заробітну плату, у підвищенні продуктивності праці на транспорті. Особливо слід розглянути економічну сторону вирішення питання про поліпшення транспортного обслуговування у містах. Діюча система тарифів за проїзд призводить до того, що чим більше рухомого складу випускається на лінію, ніж комфортабельніше машини, тим вище експлуатаційні витрати транспортних господарств і, отже, їх збитковість. Система показників, за допомогою яких оцінюється робота транспортних підприємств, знижує з зацікавленість у підвищенні якості обслуговування. Вихід з такого становища - у зміні порядку організації виробничої діяльності транспортних підприємств, оцінки їх результатів, у вдосконаленні системи оплати транспортних послуг. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "21.3. Комунальне господарство і бюджет" |
||
|
||