Головна
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
С.К. Ашванян. ЕКОНОМІКА. Частина 2: Макроекономіка, 2009 - перейти до змісту підручника

1. Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація

.
Світове господарство являє собою складний механізм, здатний до швидкого зміни під впливом багато-чисельних факторів науково-технічного, економічного, політичного, соціального, інституційного та іншого характеру. Науково-технічна революція визначила якісні перетворення в продуктивних силах, вихід розвинених країн на постіндустріальну щабель розвитку, зумовила структурні зрушення у світовій економіці. За останні десятиліття у світі відбулися суттєві зміни в розстановці економічних сил, простежувалася тенденція до багатополюсного будовою світового господарства.
В даний час світова економіка вийшла на етап глобалізації, і міжнародні економічні відносини стали відігравати більш важливу роль в загальній системі економічних відносин. У цих умовах тенденції розвитку будь-якої національної економіки, у тому числі і економіки Росії, не можна правильно оцінити і прогнозувати без обліку, як всієї сукупності світогосподарських зв'язків, так і без урахування конкретних форм зовнішньоекономічних зв'язків кожної окремої країни.
Сьогодні Росія прагне інтегруватися у світове господарство на ринкових засадах, стати повноправним членом численних міжнародних економічних організацій.
У процесі становлення і розвитку світового господарства економічне життя в окремих країнах набуває інтернаціональний характер і стає частиною процесу відтворення у всесвітньому масштабі.
Інтернаціоналізація господарського життя передбачає наявність таких обставин:
1. Для здійснення виробництва господарюючим суб'єктам країни все більше необхідні економічні ресурси інших країн.
2. Саме виробництво орієнтується на зростаючі ринки інших країн, і продукт цього виробництва призначений для продажу і споживання в інших країнах.
3. Відбувається об'єднання капіталів різних країн у діяльності самостійних господарюючих осередків і при реалізації спільних міжнародних економічних проектів і програм.
Міжнародні економічні зв'язки носять різноманітний характер і представлені у міжнародній торгівлі товарами та послугами, у міжнародній міграції підприємницьких та позикових капіталів, у міжнародній міграції робочої сили, у валютних відносинах, в інтеграційних процесах і т.д. Тим самим економіки окремих країн доповнюють один одного, переплітаються один з одним, проникають один в одного, що якраз і свідчить про формування світового господарства як єдиного цілого, як системи.
Світове господарство - це сукупність функціонуючих національних економік в їх тісній взаємодії (взаємодоповнення, взаємопроникнення), що виражається в системі міжнародних економічних відносин на основі розвитку міжнародного поділу праці.
В міжнародні економічні відносини вступають різноманітні суб'єкти: окремі громадяни, різного роду фірми (з організаційно-економічній формі, по галузевої спрямованості, за масштабами діяльності), а також державні органи різних рівнів і міжнародні економічні організації.
Економічні ресурси світового господарства нерівномірно розміщені по території різних країн. У результаті розвиток суспільного виробництва безпосередньо пов'язано з процесом поглиблення суспільного розподілу праці, в тому числі, міжнародного. Міжнародний поділ праці (МРТ) виступає вищим ступенем територіального поділу праці, яке спирається на економічну спеціалізацію окремих країн на виробництві тих чи інших кінцевих товарів, їх частин або стадій у їх провадженні. МРТ виступає одночасно і способом організації взаємопов'язаного виробництва, при якому господарюючих суб'єктів різних країн спеціалізуються на виробниц-стве товарів і послуг, а потім обмінюються ними. Саме МРТ лежить в основі становлення світового ринку і світового господарства в цілому. Суспільний поділ праці буває трьох видів:
1. Загальний поділ праці - це поділ праці між великими сферами економіки.
2. Приватне поділ праці - це поділ праці всередині окремих галузей.
3. Одиничний поділ праці - це поділ праці всередині фірм, різні підрозділи яких знаходяться в різних країнах.
У сучасних умовах МРТ надає зростаючий вплив на розподіл праці всередині країни. Глибинною причиною, що спонукає країни брати участь у міжнародному поділі праці, є протиріччя між постійно розвиваються потребами суб'єктів і обмеженими національними економічними ресурсами для їх задоволення. Саме участь у МРТ дозволяє забезпечити раціональне використання обмежених економічних ресурсів світового співтовариства, забезпечити економію світової громадської праці, збільшити масу і якість створюваних благ і послуг, а, отже, збільшити ступінь задоволення суспільних потреб. При цьому МРТ дозволяє, за висловом Д. Рікардо, «зв'язати узами загальної вигоди всі цивілізовані країни світу в єдину всесвітню спільність». Безпосереднім мотивом участі в МРТ є вигода, і господарюючі суб'єкти різних країн у результаті цієї участі реалізують ті чи інші свої переваги. В цілому вони визначаються двома обставинами:
1. Конкурентоспроможність товарів на світовому ринку може визначатися більш низькими витратами на виробництво товарів в даній країні порівняно з іншими країнами.
В даному випадку перевага тих чи інших країн від участі в МРТ втілюється у привласненні різниці між світовою ціною на даний продукт і внутрішніми національними витратами, а також у масштабах експортоорієнтованого виробництва.
2. Переваги тих чи інших країн можуть виходити з можливості створення товарів або надання послуг, які інші країни виробити і надати не в змозі або через відсутність ресурсної бази, або через відсутність знань про те, як створювати товари і послуги, тобто з допомогою яких технологій.
В економічній літературі склалися різні теорії, що пояснюють переваги країн від участі в МРТ і аналізують різні умови, що дозволяють відповісти на запитання: «Які ж товари повинні експортувати країни, а які імпортувати?». Серед основних теорій виділяють: теорію абсолютних переваг А. Сміта, теорію порівняльних переваг Д. Рікардо, теорію співвідношення факторів виробництва Хекшера-Олина, а також теорії монополістичних переваг.
Теорія абсолютних переваг А. Сміта свідчить, що країні доцільно імпортувати ті товари, по яких у неї витрати виробництва вищі, ніж у зарубіжних країн, а експортувати ті товари, по яких у неї витрати виробництва нижче, ніж за кордоном, а, отже, за якими у неї вища продуктивність праці.
Д.Рикардо визначає вигоди участі країни в МРТ і в міжнародній торгівлі, виходячи з наявності порівняльних або відносних переваг.
Порівняльні переваги - здатність країни виробляти небудь товар з більш низькими нижчі витрати, ніж її торгові партнери.
Д.Рикардо математично довів, що, хоча в одній країні, наприклад, в Португалії виробництво двох певних (сукна і вина) товарів обходиться дешевше, ніж в іншій країні, наприклад, в Англії (тобто у Португалії є абсолютні переваги щодо обох товарів), тим не менш, їй вигідно спеціалізуватися на виробництві та експорті тільки одного товару (вина), за яким у неї витрати в порівнянні з іншим товаром (сукном) нижче. У свою чергу, Англії доцільно спеціалізуватися на виробництві та експорті сукна, тому що по ньому витрати порівняно нижче, ніж по вину, яке їй вигідніше ввозити з Португалії в обмін на англійське сукно (Табл.1).
Таблиця 1
Сукно (кількість праці) Вино (кількість праці) Англія 100 120 Португалія 90 80
Саме з цієї теорії слід основна характеристика міжнародного обміну: необхідність вільної торгівлі, яка оптимізує використання обмежених ресурсів. Кожна країна має вигоду від зовнішньої торгівлі, використовуючи відносні відмінності у витратах виробництва двох або декількох товарів у різних країнах. Цей принцип важливо враховувати в зовнішньо-економічній політиці. Він означає, що країні може бути вигідно імпортувати ті товари (в обмін на свій експорт), навіть якщо вона може виробляти цей товар з меншими витратами, ніж ціна, запропонована експортером цього товару.
Таким чином, теорія порівняльних переваг рекомендує країні імпортувати той товар, витрати виробництва якого в країні вище, ніж по експортованого товару. У подальшому економісти довели, що це поширюється не тільки на дві країни і два товари, а й на будь-яку кількість країн і товарів.
У свою чергу шведські економісти Е.Хекшер і Б.Оліна звертають увагу на різну наделенность країн виробничими факторами (точніше працею і капіталом). Велика кількість і надлишок одних факторів у країні робить їх дешевше в порівнянні з іншими, мізерними факторами. Виробництво будь-якої продукції вимагає комбінації факторів. Тому створення товарів, у виробництві яких переважають порівняно дешеві надлишкові фактори, буде обходитися відносно дешевше всередині країни, ніж на зовнішньому ринку, і тим самим країна буде володіти порівняльними перевагами. Відповідно до теорії Хекшера-Оліна країна експорту-рует ті товари, випуск яких базується на надлишкових для неї факторах виробництва та імпортує ті товари, для випуску яких вона гірше наділена факторами виробництва. Тому країни, що володіють великою чисельністю населення, спеціалізуватимуться на виробництві трудомісткої продукції (Китай, Індія), а володіють багатими копалинами і енергетичними ресурсами - на виробництві матеріаломісткою і енергоємної продукції (Росія).
Важливим фактором, що забезпечує економічне зростання в сучасних умовах, є прогресивна технологія. Її переміщення між країнами викликало до життя ряд теоретичних моделей. Так, відповідно до моделі технологічного розриву, володіння новою технологією дає країні тимчасову монополію у виробництві та експорті заснованого на цій технології товару. У результаті країна отримує порівняльну перевагу по такому фактору виробництва як технологія (знання). Не володіючи потужною науково-технічною базою, слаборозвинені країни не можуть подолати технологічний розрив, який існує між ними і розвиненими країнами, витрачають величезні кошти на НДДКР.
Переваги країн від участі в МРТ дозволяє забезпечити міжнародна спеціалізація (МС). Міжнародна спеціалізація виступає невід'ємною стороною МРТ.
Міжнародна спеціалізація - це зосередження економічних ресурсів певних країн на виробництві тих чи інших товарів і послуг, при якому підвищення концентрації однорідного виробництва і усуспільнення праці у світі відбувається на основі розмежування національних виробництв, виділення в самостійні технологічні процеси , в окремі галузі та підгалузі для виготовлення однорідних продуктів понад внутрішніх потреб.

Міжнародна спеціалізація знаходить своє вираження в нарощуванні міжнародного обміну товарами, послугами і науково-технічними знаннями. Виділяють міжгалузеву і всередині-галузеву міжнародну спеціалізацію. Міжгалузевий тип спеціалізації грунтується насамперед на відмінностях між країнами по природно-кліматичних і соціально-географічним параметрами. Внутрішньогалузевої тип спеціалізації передбачає відмінності в техніко-економічних характеристиках.
Виробнича міжнародна спеціалізація може мати такі різновиди:
1. Предметна (продуктова) спеціалізація;
2. Подетальная спеціалізація;
3. Технологічна спеціалізація.
Предметна спеціалізація - це спеціалізація фірм певних країн на виробництві кінцевих товарів. Наприклад, в автомобілебудуванні шведські, німецькі, японські, американські фірми спеціалізуються на виробництві, а потім обмінюються автомобілями різних марок, які відрізняються тими чи іншими характеристиками: економічністю використання палива, дизайном, комфортністю, безпекою і т. д.
Подетальная спеціалізація - це спеціалізація фірм окремих на них країн на випуску певних компонентів, комплектуючих виробів, вузлів, деталей, які мають самостійного споживання, а використовуються як частин кінцевого продукту. Цей вид спе-ціалізації набув поширення в літакобудуванні, автомо-білестроеніі, у виробництві радіоапаратури, електроніки і т.д.
Технологічна спеціалізація - це спеціалізація фірм окремих країн по технологічних операціях при виготовленні якогось продукту, які слідують один за одним. Між-ная технологічна спеціалізація поширена в металургії, хімічній промисловості, в атомній енергетиці. Наприклад, вихідна сировина для виробництва алюмінію видобувається в Гвінеї або в Угорщині, виробництво самого алюмінію дуже енергоємне і тому здійснюється в Росії або у Франції, а виготовлення кінцевого продукту з алюмінію може проводитися в якійсь третій країні.
Подетальная і технологічна спеціалізація в сучасних умовах виступають вираженням міжнародного приватного і одиничного поділу праці.
Поширення міжнародної подетальной і технологічне-кою спеціалізації є невід'ємною умовою розвитку міжнародної кооперації.
Міжнародна кооперація - це взаємозалежність, взаємодоповнюваність виробничо-технологічних процесів, які здійснюються в різних країнах.
У міжнародному масштабі має місце як внутріфірмова, так і межфирменная кооперація.
  Поглиблення МРТ і розвиток міжнародної спеціалізації визначили становлення і розвиток світового ринку (МР). МР є важливою складовою частиною світового господарства. МР є категорією товарного виробництва, що вийшло за національні рамки. Він проявляється в міждержавному переміщенні товарів і факторів виробництва, що знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, а й зовнішнього попиту і пропозиції.
  Світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами світу, заснованих на МРТ, на свободі підприємництва, на волі міграції товарів, послуг, капіталів і інших факторів виробництва.
  Світовий ринок - це сукупність ринків окремих країн, об'єднаних між собою стійким обміном товарів, послуг і факторів виробництва.
  МР оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробнику в яких галузях і в яких регіонах світу вони можуть бути застосовані з найбільшою ефективністю. Він виконує сануючу роль, відсіваючи з міжнародного обміну товари і виробників, які не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах.
  Кон'юнктура світового ринку - це економічна ситуація, що характеризується рівнем світового попиту та пропозиції, умовами та обсягами продажів, рівнем і динамікою світових цін, ринковою активністю господарюючих суб'єктів.
  МР складається з сегментів:
  - Світовий ринок товарів і послуг;
  - Світовий ринок капіталів (у тому числі, світова фінансова та валютний ринок);
  - Світовий ринок робочої сили.
  Кожен з вищеназваних елементів світового ринку характеризується особливими формами і методами конкуренції, особливими чинниками, що визначають рівень світових цін, особливими формами торгівлі і, нарешті, кожен елемент відрізняється тими чи іншими ланками ринкової інфраструктури.
  Світовий ринок характеризується посиленням концентрації виробництва і збуту з боку ТНК, створенням міждержавних об'єднань і союзів держав, які є основними експортерами товарів і капіталів. Світовий ринок схильний монополізації.
  Світовий ринок регулюється як на галузевому, так і на глобальному рівні через функціонування міжнародних організацій, зокрема МВФ, СБ, СОТ, МОП, до складу яких входить більшість країн світу.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "1. Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація"
  1.  Питання до іспиту
      міжнародна спеціалізація і їх форми. 42. Міжнародна торгівля та її регулювання. Зовнішньоторговельна політика держави: форми та інструменти. 43. Міжнародна міграція капіталу: зміст і причини. Форми іноземних інвестицій. 44. Валютні відносини. Валютний курс і його різновиди. Рекомендована додаткова література за курсом 1. Балікоев В.З. Загальна економічна
  2.  Коментарі
      міжнародне об'єднання робочих партій, створене в 1923 р. і розпалася під час другої світової війни. [45] Молох згідно Біблії божество, якому приносилися людські жертви (особливо діти), почитайте в Палестині, Фінікії і Карфагені. У переносному сенсі позначає страшну, ненаситну силу, що вимагає людських жертв. [46] Енгадін долина річки Інн у верхньому її течії
  3.  Історичні умови виникнення ринку
      міжнародний поділ праці. Розрізняють також поділ праці подетальное і по-вузлове, тобто виготовлення не готової до кінця продукту, а його елементів. У ході поділу праці працівники, підприємства та їх підрозділи, галузі, регіони, країни орієнтуються на виробництво обмеженого кола продуктів. Базована на поділі праці орієнтація виробників на виготовлення
  4.  1. Сутність світового господарства. Інтеграція та інтернаціоналізація
      міжнародним розподілом праці, торгово-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками. Світове господарство - це не просто сума окремих національних господарств (своєрідних «клаптиків»), що мають контракт один з одним, а якісно нове утворення, яке функціонує на основі взаємодії окремих національних господарств у різних формах ринкової діяльності на макро-
  5.  Сучасні теорії МРТ
      міжнародних товарних потоків. Пол Самуельсон виявив математичні умови, при яких твердження Хекшера-Олина стають дійсними для господарської практики. На знак визнання їхніх спільних заслуг на Заході модель часто називають моделлю Хекшера-Оліна-Самуельсона. У 1954 р. була опублікована стаття американського економіста Василя Леонтьєва, де була зроблена спроба перевірити теорію
  6.  Основні риси світового господарства
      міжнародна валютна система; 5) міжнародна кредитно-фінансова система. Крім того, інтернаціоналізація інтенсивно розвивається у сфері інформації, НДДКР, культури. Формується єдиний науково-інформаційний простір. Основними суб'єктами світового господарства є: - держави з їх народно-господарськими комплексами; - транснаціональні корпорації; - міжнародні
  7.  Економічна інтеграція та інтернаціоналізація
      міжнародному рівнях в різних формах: вільної торгівлі, митних союзів, спільних ринків, економічних союзів, валютно-економіческіхі політичних союзів. Інтернаціоналізація - процес розвитку економічних зв'язків між національними господарствами, коли економіка однієї країни виступає частиною світового господарського процесу, який поглиблюється на основі міжнародного поділу праці,
  8.  2. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика. Платіжний баланс
      міжнародних економічних відносин; поряд з міжнародним виробничим, науково-технічним та іншими формами (підготовка кадрів, туризм тощо) співробітництво. Основні форми міжнародного виробничого співробітництва: - спільна координація виробництва і збуту на основі спеціалізації і кооперування; - спільне володіння підприємствами (спільні підприємства); -
  9.  Висновки
      міжнародним розподілом праці, торгово-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками. Це не просто сума окремих держав, а якісно нове утворення, яке функціонує на базі єдиних узгоджених правил і стандартів. 2. Формування і розвиток світового господарства пов'язано з дією соціально-економічних чинників: міжнародного поділу праці, розвитку засобів
  10.  Терміни і поняття
      поділ праці (МРТ) Теорія абсолютної переваги Теорія відносної переваги Теорія співвідношення факторів виробництва Парадокс В. Леонтьєва Модель «кваліфікованої робочої сили» Модель альтернативних витрат Теорія життєвого циклу товару Концепція незалежності, взаємозалежності і залежності Структура світового господарства Суб'єкти світового господарства Центр і