ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
С.К. Ашванян. ЕКОНОМІКА. Частина 2: Макроекономіка, 2009 - перейти до змісту підручника

2. Міжнародна торгівля та її регулювання. Зовнішньоторговельна політика держави


Міжнародна торгівля є історично першою формою міжнародних економічних зв'язків і являє собою форму міжнародного обміну товарами і послугами між виробниками різних країн.
Міжнародна торгівля складається з експорту (вивезення) та імпорту (ввезення) товарів і послуг. Експорт означає, що реалізація товарів і послуг відбувається на зовнішніх ринках і споживатися вони будуть покупцями інших країн. Розмір виграшу при цьому залежить від співвідношення національних витрат і світових цін на дану продукцію, а, отже, залежить від продуктивності праці і масштабів виробництва в країнах, що беруть участь у міжнародному обороті даного товару.
При імпорті товару країна набуває такі товари, виробництво яких в даний час або взагалі неможливо, або невигідно, тобто імпорт товару обійдеться з меншими витратами, ніж можуть бути витрати на виробництво даної продукції всередині країни.
При розрахунку ефективності імпорту підраховується та економічна вигода, яку отримує країна за швидкого задоволення своїх потреб у певних товарах за рахунок імпорту і вивільнення ресурсів, що витрачаються на виробництво подібних товарів в даній країні, і спрямування цих ресурсів у більш ефективні галузі.
Узагальнюючим показником міжнародної торгівлі будь-якої країни є її торговельний баланс. Торговий баланс являє собою співвідношення сумарної вартісної оцінки всього експорту країни (по всіх групах товарів) і сумарною вартісної оцінки всього імпорту країни. Якщо експорт перевищує імпорт, то країна має позитивне зовнішньоторговельне сальдо, а отже, активний торговий баланс. Якщо імпорт перевищує експорт, то у країни буде негативне зовнішньоторговельне сальдо, і пасивний торговий баланс; в цьому випадку мова ведеться про дефіцит торгового балансу.
Показники зовнішньої торгівлі кожної окремої країни будуть різними, а, отже, різної буде і ступінь залученості кожної національної економіки в міжнародний товарообіг.
На масштаби і темпи зростання міжнародної торгівлі істотний вплив роблять зовнішньоторговельна політика держави, а також діяльність Всесвітньої Торгової Організації (ВТО).
Зовнішньоторговельна політика держави - це комплекс заходів правового, організаційного та економічного характеру, спрямованих на регулювання масштабів, структури і динаміки експорту та імпорту товарів і послуг.
Людству відомі дві форми зовнішньоторговельної політики держави:
1. Протекціонізм.
2. Фритредерство (вільна торгівля).
Протекціонізм - це політика обмеження свободи пересування товарів і послуг через кордони держав; це політика, спрямована на огорожу внутрішнього ринку від іноземної конкуренції і підтримку свого вітчизняного виробника.
Зменшення впливу держави на зовнішньоторговельну сферу проявляється в лібералізації зовнішньої торгівлі. У цьому випадку головним регулятором зовнішньоторговельних зв'язків є дію ринкового механізму.
Фритредерство - це зовнішньоторговельна політика, при якій знімаються всі бар'єри на шляху руху товарів і послуг через кордони, а, отже, це політика невтручання держави в приватногосподарський діяльність, пов'язану з експортом та імпортом.
Необхідність протекціонізму пояснюється рядом обставин.
По-перше, протекціонізм використовується для захисту стратегічно важливих галузей народного господарства, а, отже, для забезпечення економічної та військової безпеки (сільське господарство, видобувні галузі, військово-промисловий комплекс, металургія).
По-друге, протекціонізм важливий для захисту молодих розвиваються галузей економіки, щоб дати їм час для налагодження випуску конкурентоспроможної продукції.
По-третє, протекціонізм має значення для захисту працівників тих чи інших важливих галузей народного господарства, бо в іншому випадку вони могли б втратити свої робочі місця.

Жорсткий протекціонізм, що проводиться на тривалому відрізку часу, несе негативні наслідки, так як може призвести до ліквідації конкуренції з боку іноземних товарів, до розширення монополізму всередині країни, а, отже, до застою у вітчизняному виробництві. Тому протекціоністські заходи слід застосовувати дуже стримано.
Зовнішньоторговельна політика виражається в тарифне й нетарифне регулювання експорту та імпорту.
Тарифне регулювання припускає використання митних тарифів як систематизованого переліку експортованих та імпортованих товарів із зазначенням ставок митних зборів на них.
Мита - це вид непрямого податку на провозяться через кордон товари, який прямо надходить у дохід держави.
Розрізняють імпортні, експортні та транзитні мита. В якості основного інструменту протекціонізму використовують імпортні мита, так як їх введення або збільшення призводить до подорожчання імпортного товару, що, отже, може підвищити конкурентоспроможність аналогічного товару власного вітчизняного виробництва.
Так як зовнішньоторговельні мита виступають видом непрямого податку, то вони можуть виконувати і фіскальну мету.
Ставки зовнішньоторговельних мит можуть бути встановлені як у вигляді процентного відношення до вартості товару, заявленої на митниці (адвалорна мито), так і у вигляді конкретної грошової величини з одиниці ваги або обсягу товару (специфічна мито).
Крім того важливе місце в зовнішньоторговельній політиці держав займають заходи нетарифного регулювання.
До інструментів нетарифного регулювання відносять:
- експортні та імпортні квоти (і пов'язане з ними ліцензування);
- антидемпінгові правила;
- адміністративні бар'єри та інші.
Експортні та імпортні квоти - це кількісні обмеження на експорт та імпорт тих чи інших товарів. Вони являють собою максимальні параметри товарів, які можна ввезти в країну або вивезти з країни (встановлюються або в абсолютному, чи по відношенню до масштабів національного виробництва). Уряд переглядає ці кількісні обмеження щорічно. У рамках цих квот видаються ліцензії на здійснення експортно-імпортних операцій. Імпортна квота обмежує ввезення товару і, отже, є захисною мірою для аналогічного товару вітчизняного виробництва. Експортна квота може переслідувати декілька цілей: по-перше, обмеження експорту може проводитися для захисту природних ресурсів від надмірного хижацького їх використання та вивезення за кордон, по-друге, квотування експорту може використовуватися для пріоритетного постачання ресурсами і товарами власних вітчизняних виробників і населення; в -третє, якщо експортер є стратегічним постачальником даних товарів на світовому ринку, то експортна квота може істотно вплинути на рівень світових цін (підвищення експортної квоти є чинником зниження світової ціни і навпаки).
Різновидом експортних квот є добровільне обмеження експорту, яке використовується державою експортером з метою урівноваження зовнішньоторговельного сальдо з певною країною, а точніше для того, щоб зовнішньоторговельний партнер не вводив імпортні мита для товарів даної країни.
Демпінг - це один із способів проникнення фірм на ринки інших країн, коли фірма - експортер істотно занижує ціну на свій товар порівняно з ціною, яку вона використовує на інших ринках (як правило, на своєму вітчизняному ринку).
Демпінг - це міжнародна дискримінація в цінах. Якщо держава-імпортер, провівши антидемпінгові розслідування, доводить факт демпінгу, то воно має право вводити антидемпінгові мита і тим самим захищати свого вітчизняного виробника аналогічного товару.
Антидемпінгові мита, як правило, встановлюються в розмірі різниці між середньою ціною світового ринку по даному товару і демпінговою ціною фірми-експортера.
Отже, при введення антидемпінгових мит фірма, яка застосовує демпінг, втрачає переваги від використання занижених цін.
Адміністративні бар'єри являють собою комплекс вимог, що пред'являються до імпортованого товару, в тому числі з точки зору відповідності технічним стандартам, санітарним і фітосанітарним нормам, маркування та т.п.
До додаткових нетарифних заходів відносять експортні субсидії, вимоги про зміст місцевих компонентів, вимоги про сертифікацію імпортованих товарів, реєстрація експортерів стратегічних товарів та інші.
Як правило, жодна держава світу не використовує протекціонізм або фрітредерство в якості форми зовнішньоторговельної політики в «чистому вигляді». Процес поступового зменшення протекціоністських бар'єрів з боку держави втілюється в лібералізації зовнішньоторговельної діяльності. До проведення державами ліберальної зовнішньоторговельної політики, яка повинна сприяти розвитку міжнародної торгівлі, спонукає сьогодні Світова Організація.
СОТ функціонує з 1995 року. Ця організація є правонаступницею такої організації, як Генеральна Угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Договір про створення ГАТТ був підписаний 23-ма країнами в 1947 році і набув чинності в 1948 році. Вихідною передумовою діяльності ГАТТ стало прагнення країн-засновників до лібералізації міжнародної торгівлі, до забезпечення сприятливих умов для більш вільного доступу на національні ринки і до можливої ??передбачуваності дій фірм на зовнішніх ринках.
Основне питання, яке можна вирішити в результаті діяльності ГАТТ, полягав у скороченні митних зборів. Два останніх раунду відрізнялися розширенням кола обговорюваних питань, у тому числі розглядалися питання про нетарифні бар'єри (субсидії, антидемпінгові мита, технічні бар'єри і т.д.) і про торгівлю послугами. У грудні 1993 року був прийнятий Підсумковий документ семирічного періоду переговорів у рамках Уругвайського раунду, що включає всі їх результати і передбачає створення на базі ГАТТ Світової Організації Торгівлі (СОТ).
До основоположним принципам і правилам СОТ відносяться:
- надання режиму найбільшого сприяння (РНБ) у торгівлі на безумовній основі;
- взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження;
- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;
- відмова від використання кількісних обмежень та інших нетарифних заходів;
- врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій.
Основними цілями багатосторонньої торговельної системи є створення господарської середовища, що сприяє розвитку торгівлі, збільшенню інвестицій і зростання в цілому, а також становленню відкритої і справедливої ??конкуренції. Подібна середовище має бути стабільною і передбачуваною, що в рамках СОТ досягається, насамперед, застосуванням «пов'язаних» імпортних тарифів (рівні таких мит узгоджені і не підлягають перевищенню).
Головним завданням СОТ є лібералізація світової торгівлі шляхом її регулювання переважно тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортного мита, а також шляхом дії антидемпінгового кодексу, шляхом усунення різних нетарифних бар'єрів, кількісних обмежень та інших перешкод у міжнародному обміні товарами та послугами.
СОТ сьогодні - це більше 150 держав, тісно пов'язаних один з одним системою з декількох десятків великих багатосторонніх угод і домовленостей по найважливіших аспектів торгівлі різними групами товарів, послугами та науково-технічними знаннями.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Міжнародна торгівля та її регулювання. Зовнішньоторговельна політика держави "
  1. Питання до іспиту
    міжнародна спеціалізація і їх форми. 42. Міжнародна торгівля та її регулювання. Зовнішньоторговельна політика держави: форми та інструменти. 43. Міжнародна міграція капіталу: зміст і причини. Форми іноземних інвестицій. 44. Валютні відносини. Валютний курс і його різновиди. Рекомендована додаткова література за курсом 1. Балікоев В.З. Загальна економічна
  2. Агрегирование
    міжнародної торгівлі, тобто купівлі та продажу товарів і послуг (експорт та імпорт товарів і послуг), по-друге, переміщення капіталів, тобто купівлі та продажу фінансових активів - цінних паперів (експорт та імпорт капіталу). З урахуванням іноземного сектора мова вже йде про відкриту економіці. Агрегирование ринків проводиться з метою виявлення закономірностей функціонування кожного з них:
  3. Зовнішньоторговельна політика
    міжнародної торгівлі, відображає тенденцію до лібералізації торгової політики, до досягнення більшої відкритості національної економіки. Лібералізація зовнішньої торгівлі є більш вигідною какдля кожної з країн, так і для всього світового співтовариства, служить джерелом зростання добробуту держави. Регулювання міжнародної торгівлі здійснюється на двох рівнях: міжнародному та
  4. Висновки
    міжнародним розподілом праці, торгово-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками. Це не просто сума окремих держав, а якісно нове утворення, яке функціонує на базі єдиних узгоджених правил і стандартів. 2. Формування і розвиток світового господарства пов'язано з дією соціально-економічних чинників: міжнародного поділу праці, розвитку засобів
  5.  Зовнішньоекономічне регулювання
      міжнародній торгівлі товарами і послугами, міграції капіталу та робочої сили, а також валютно-розрахункові відносини. Зовнішньоторговельний режим розвинених країн характеризується найвищим ступенем лібералізації, що є закономірним наслідком високої міжнародної конкурентоспроможності їх національних економік. Після Другої світової війни процес лібералізації зовнішньої торгівлі цих країн, змінивши
  6.  Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
      міжнародного поділу праці (див. гл. 33); - загальносвітова за своїм характером науково-технічна революція; - підвищення відкритості національних економік. Всі ці фактори взаємообумовлені. У сучасних умовах розвиток стійких економічних зв'язків між країнами і особливо між їх фірмами на основі міжнародного поділу праці прийняло глобальний характер. Все більша відкритість
  7.  Глосарій
      міжнародних розрахунках Валютний кошик - певним способом фіксований набір валют, що використовується для вимірювання середньозваженого курсу окремих валют. Використовується при створенні міжнародних рахункових одиниць, страхуванні валютних ризиків у сфері торговельних і кредитних відносин, а також при встановленні низкою країн курсу національної валюти Валютна котирування - фіксування курсу
  8.  5.6. Економічна політика Катерини II
      міжнародній торгівлі привели до посилення товар-но-грошових відносин. У 1754 р. були створені Банк для дворянства і купецький банк, що давали короткострокові позики під заставу. Господарське освоєння нових територій стимулювало зростання підприємництва. Хоча основним постачальником товарів і раніше виступали поміщицькі господарства, розширився ринок про-промислово виробів. Цьому процесу
  9.  9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
      міжнародного масштабу. Приділялася увага повели-чению норми прибутку і стимулюванню накопичень. У сьомому плані (1976-1980 рр..) Проголошувалася політика "промислової переоріен-тації", що передбачає підтримку державою найбільш конкуренто-здатних експортних галузей. У результаті найбільш швидкими темпами розвивалися авіаційн-ная, автомобільна, атомна, нафтопереробна,
  10.  § 45. Банки і банківська система
      міжнародному обігу позикових капіталів, надання все більшої маси міжнародних кредитів. З цією метою створюються філії іноземних банків у розвинутих країнах світу. У США на частку таких філій припадає близько 20% всіх комерційних кредитів країни. Посилюється універсалізація банків. Крім перерахованих функцій, вони виконують операції страхування, консультативного бізнесу. Швидко