Головна
ГоловнаЕкономікаМакроекономіка → 
« Попередня Наступна »
І.В. Дегтярьова. ЕКОНОМІКА.Макроекономіка, 2004 - перейти до змісту підручника

7.4. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ І ЇХ ОПЕРАЦІЇ


Другий рівень кредитної системи представлений комерційними банками. Комерційні банки діють на основі Закону РФ «Про банки і банківську діяльність».
Комерційні банки є самостійними комерційно-ми підприємствами, кінцевою метою яких є отримання при-були. Відповідно їх відносини з клієнтами носять комерційний характер. Вони не підкоряються в адміністративному порядку Центро-банку, а лише виконують його вказівки в межах норм, визначених законами.
Комерційні банки функціонують на підставі ліцензій, які видаються Центральним банком Росії. Ці ліцензії мають універсального характер і дають право на здійснення ряду банківських операцій (наприклад, на здійснення кредитної, інвестиційної, посередницької, іпотечної та іншої комерційної діяльності). Це принципово відрізняється від практики ліцензування в зарубіжних країнах, де ліцензії визначають спеціалізацію банку за видами діяльності.
Комерційні банки спираються на такі принципи діяль-ності:
1. Комерційні банки повинні працювати в лімітах реально наявних ресурсів. Вони повинні забезпечувати не тільки кількісних-дарське відповідність між своїми ресурсами і кредитними можли-ностями, а й домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці зібраних ним ресурсів. Це відноситься до термінів притягнення ня ресурсів, а потім їх розміщення. Якщо банк буде залучати кошти на короткі терміни, а інвестувати їх у довгострокові опера-ції, то його ліквідність опиниться під загрозою.
2. Комерційні банки володіють економічної самостоятель-ністю. Даний принцип діяльності комерційного банку припускає-лага вільне розпорядження ресурсами банку, свободу вибору клі-ентов банку, вільне розпорядження доходами банку.
3. Взаємовідносини комерційного банку зі своїми клієнтами носить комерційний характер. Цей принцип реалізується, коли банк надає позики і величина позичкового відсотка визначається ним на основі ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності-сти.
Комерційні банки виконують ряд функцій, до яких відно-сят:
- посередництво в кредиті, яке здійснюється шляхом пе-перерозподіл грошових коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємства і приватних осіб. Особ-ність цієї функції полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу пределенія ресурсів виступає прибутковість їхнього використання і по-наступна капіталізація. У результаті досягається вільне пере-міщення фінансових ресурсів у господарстві між усіма економіч-ськими суб'єктами ринку;
- стимулювання нагромаджень у господарстві. Комерційні бан-ки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, мобілізують тим самим наявні в господарстві заощадження через формування ефективних стимулів до нагромадження засобів. Стиму-ли до накопичення і заощадження коштів формуються на основі ефективної процентної політики по ощадних вкла-дам клієнтів комерційних банків;
- посередництво в платежах. Комерційні банки виступають посередниками в платежах між окремими господарюючими суб'єктів незалежно єктами, тобто обслуговують безготівковий оборот;
- посередництво на фінансових ринках. Банки мають право виступати як інвестиційні інститути, що можуть здійснювати діяльність на ринку цінних паперів як посеред-ника, інвестиційного консультанта, дилера та інвестиційних ком-паній.
Діяльність комерційних банків складається з пасивних і активних операцій.
Пасивні операції - це дії комерційного банку по формуванню ресурсів. Основними джерелами формування де-ніжних ресурсів банку є власні, емісійні і при-потягу кошти.
До власних засобів відносять фонди грошових коштів, утворені в процесі створення або установи банку, статутний капітал (акціонерний капітал), отриманий в процесі коммерче-ської діяльності (прибуток), резервний капітал (грошовий фонд, сформований за рахунок поточного прибутку на цілі покриття непред-бачених збитків).
Емісійними коштами банку є облігаційні зай-ми і випуск банківських векселів.
До залучених коштів відносять міжбанківські кредити і кошти, сформовані в процесі здійснення банком депозит-них операцій.
Міжбанківські операції - це джерело поповнення привле-чинних ресурсів банку через позики на міжбанківському ринку, тобто вза-імного кредитування банківських установ.
Депозити - це сума грошей, яку клієнт банку вносить на зберігання і може використовувати для розрахунків або вилучення готівкою. Депозитні операції ділять на: термінові і безстрокові.
Кошти, що зберігаються на рахунках до запитання (безстрокові вклади), призначаються для здійснення поточних платежів (на-особистими коштами, за допомогою пластикових карток та інших платіжних документів). За безстроковим рахунками банки виплачують вкрай низькі відсотки, це пов'язано з тим, що банки беруть на себе роботу з ведення та обслуговування платіжно-касових операцій клієнта, а також з тим, що вклади до запитання не залишають банкам можливості подальшого розміщення цих коштів і викорис- тання протягом тривалого часу.
Розрізняються звичайні депозитні рахунки до запитання і кон-токорректние (поточні рахунки).
У разі звичайного депозитного рахунку до запитання клієнт має право користуватися лише залишком коштів на власному сче-ті.

На контокорректном рахунку може бути мінусовий підсумок, і ком-мерческій банк в цьому випадку може видати позику клієнтові у формі овердрафту. Овердрафт - це форма короткострокового кредиту, наданих тавленіе якого здійснюється шляхом списання банком коштів по рахунку клієнта понад залишків на його рахунку. У результаті такої опера-ції утворюється негативний баланс (дебетове сальдо) - заборгова-ність клієнта банку. Банк і клієнт укладають між собою угоді-ня, в якому встановлюється максимальна сума овердрафту, умо-ви надання кредиту, порядок погашення та розмір відсотка за кредит.
Інший вид депозитних операцій - строкові депозити, тобто з оп-певними термінами погашення. На термінових рахунках концентрують-ся кошти цільового призначення з метою накопичення та подальшого використання їх у господарської та комерційної діяльності. За цими вкладами комерційні банки виплачують вищі про-центи, що залежать від терміну вкладу, оскільки є формою аку-муляціі довгострокових накопичень банку. Вони є основою здійснення активних операцій, тому банки зацікавлені у строкових вкладах.
Одним з видів строкових вкладів є депозитні сертифі-кати, розраховані на точно зафіксований час залучення коштів. Депозитний сертифікат - це свідоцтво про депонування в банку певної досить великої суми грошей, в якому вказується термін його обов'язкового зворотного викупу банком і розмір виплачуваної при цьому певної надбавки.
До пасивних операцій відносять різні ощадні вклади. Вклад - грошові кошти у валюті РФ або іноземній ва-люте, що розміщуються фізичними особами в банку в цілях зберігання, отримання доходу і здійснення розрахунків. Ощадні вклади служать для накопичення коштів фізичних осіб, про що клієнтові банку видається свідоцтво у вигляді ощадної книжки.
Активні операції - це операції банку з розміщення при залучених ресурсів з метою подальшої їх капіталізації та одер-ня прибутку.
Активні операції комерційних банків можна умовно розділити на чотири великі групи:
- перша група - позичкові операції;
- друга група - облікові операції;
- третя група - інвестиційні операції;
- четверта група - посередницькі операції.
Розглянемо ці операції більш докладно. Позикові операції є при-ляють головними активними операціями комерційних банків, кото-які здійснюються у формі банківського кредитування. Їх можна класифікувати за такими ознаками:
1. По термінах погашення позики:
- онкольні позики, що підлягають поверненню після надходження офіційного повідомлення від кредитора;
- короткострокові позички, надані позичальнику на заповнять-ня тимчасової нестачі власних оборотних засобів. У россий-ської практиці термін позички коливається в межах від 1 до 6 місяців;
- середньострокові позички, надані на термін до 2 років на цілі виробничого і комерційного характеру;
- довгострокові позики, використовуються для фінансування інвестиційних про-стіціонного проектів, обслуговування руху основних фондів господарюючих суб'єктів, купівлі майна та здійснення капітальних вкладень. Даний вид позики має тривалий термін реалізації і вимагає великих обсягів переданих кредитних коштів. Довгострокові позики надаються часто на строк від 3 до 10 років.
2. За способом погашення позики:
- позики, що погашаються одноразовим внеском;
- позики, що погашаються рівними частками протягом усього терміну дей-наслідком кредитного договору.
3. За способом стягнення позичкового відсотка:
- позики, відсоток по яких виплачується в момент її загального погашення;
- позики, відсоток по яких виплачується рівномірними вне-самі протягом всього терміну кредитного договору;
- позики, відсоток по яких утримується кредитором в момент безпосередньої передачі її позичальнику.
4. За наявністю забезпечення:
- довірчі позики, єдиною формою забезпечення кото-яких є кредитний договір;
- забезпечені позички, коли в ролі забезпечення виступають майно або ліквідні фінансові активи , що належать за-ні позичальники на правах власності;
- позики під фінансові гарантії третіх осіб, де зворотність кредиту досягається за рахунок оформлення зобов'язання з боку га-ранта відшкодувати позику кредитору в разі неспроможності позичальником ка або порушення ним умов кредитного договору.
5. За цільовим призначенням:
- позики загального характеру, що використовуються позичальником за своїм розсудом;
- цільові позики, що передбачають необхідність використовувати кредитні ресурси виключно в цілях, зазначених у кредитному договорі і бізнес-плані, який необхідний при даній формі кре-вання.
6. За категорією потенційних позичальників:
- вексельні позики - це позики, забезпечені векселем;
- підтоварної позики - це позики, що видаються під заставу товарів і товарних документів;
- іпотечні позики, забезпеченням яких є юри-ські права на нерухоме майно;
- міжбанківські позики - це взаємні позики кредитних органі-зацій;
- лізингові позики - це позики, що надаються на покупку ос-новних фондів, а потім передаються на правах оренди в долгосроч-ве користування за певну орендну плату.
Облікові операції - операції з обліку векселів та інших обли-гаціонних позик.
Нагадаємо, що вексель - боргове зобов'язання боржника сплата платником тить позначену в векселі суму в заздалегідь обумовлений термін.
Більш детальна характеристика векселя була представлена ??в темі 6.
Операція обліку (дисконтування) векселів чи інших обліга-ційних позик означає купівлю зобов'язань комерційним банком до закінчення терміну погашення зазначених цінних паперів. За цю послугу комерційний банк стягує з клієнта певний відсоток (комис-сію), який називається обліковим відсотком (дисконтом). Дисконт дорівнює різниці між сумою, позначеної на цінному папері (номі-нальна вартість), і сумою, яка виплачується власникові даної бу-маги раніше терміну оплати.
Формула обліку (дисконтування) векселя і облігацій:

,
де Н1 - виплачується у майбутньому сума за векселем або по ін зобов'язаннях; Н - номінальна вартість векселя або облігації; f - відносна довжина періоду до погашення векселя або облігації; d (t) - облікова (дисконтна) ставка.
Інвестиційними операціями комерційного банку є розміщення наявних у розпорядженні банку ресурсів в різного роду цінні папери: в корпоративні акції, облігації, у тому числі в державні облігаційні позики, в векселі, в похідні цінні папери.
Акція - емісійний часткова цінний папір, що закріплює пра-ва її власника на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством і на частину його майна. Акції можуть бути двох видів: звичайні і привілейовані. По звичайних акціях виплачуються ді-дів, які залежать від коливання прибутку, що залишається після сплати дивідендів за привілейованими акціями акціонерного про-вин. Звичайні акції мають право голосу. За привілеєм-ванням акціям їх власник отримує твердо фіксований дивідендів незалежно від коливання прибутку.
Облігація - емісійний цінний папір, що закріплює право її власника на отримання від емітента у встановлений нею термін номінальної вартості і зафіксованого в ній відсотка від цієї вартості. Таким чином, облігація є боргове зобов'язання емітента перед інвестором. Облігації можуть бути випущені як підприємствами, так і державними органами (федеральними або місцевими). Державні облігації прийнято вважати найбільш ліквідними цінними паперами, так як вони забезпечені державного-венним майном.
Крім боргових (облігацій) і пайових (акцій) цінних паперів існують специфічні фінансові інструменти ринку цінних паперів, звані похідними фінансовими інструментами. Похідні фінансові інструменти-це документ, що визначає право на купівлю або передачу в майбутньому цінних паперів. До них відно-сят фінансові ф'ючерси, опціони, варранти.
  Сформований портфель фінансових активів повинен забез-печувати банку відповідну макроекономічної тенденції до-ходность, рівень прибутковості, диверсифікацію активів і ліквідує-ність. Дохід за інвестиційним портфелем формується в ході з-вершенія банком спекулятивних операцій з цінними паперами за рахунок отримання різниці в цінах. Зокрема, банк орієнтується на короткострокові коливання цін так, щоб максимально збільшити раз-ніцу між ціною купівлі та продажу фінансових активів. Крім то-го, за інвестиційним портфелем банки отримують процентні ви-плати у вигляді купонів за облігаціями, дивідендів по акціях.
  Диверсифікація вкладень фінансових активів передбачає оптимальне і ефективне поєднання різних видів цінних паперів з метою зниження ризику. Оскільки всі фінансові активи розрізняються ються за рівнем прибутковості і ризику, їх можливі поєднання в порт-феле усувають негативні наслідки.
  І, нарешті, до четвертої групи активних операцій комерційно-го банку можна віднести операції факторингу і форфейтингу.
  Комерційні банки стали використовувати таку форму кредиту, як факторинг. Це не традиційний вид банківських послуг і пов'язаний він з тим, що банк купує «дебіторські заборгованості» підпри-ємств за готівку, а потім стягує борг з фактичного покупця, якому підприємство продало товар чи надало послуги.
  Факторинг - це перекуповування або перепродаж чужий заборгованос-сти або комерційної операції за дорученням. Існує два ві-да факторингу: конвенційний (відкритий) і конфіденційний (Прихований). При конвенционном факторингу постачальник вказує на своїх рахунках, що вимога продано банку. При конфіденційному факторингу ніхто з контрагентів не обізнаний про кредитування його продажів банком. Тому вартість конфіденційних операцій фак-торингу вище, ніж конвенційних, і значно дорожче інших бан-ківських кредитів. Конфіденційний факторинг, в свою чергу, б-кість з правом регресу, тобто з правом зворотної вимоги платежу з постачальника, або без права регресу.
  Використання факторингу дозволяє прискорити отримання платі-жей постачальником, знижує його витрати і поліпшує фінансові показ-ники. Одночасно даний вид операції супроводжується кредит-ним ризиком для банків, який, в свою чергу, вимагає від учасни-ков угоди наявності страхування.
  Форфейтинг - це одна з різновидів довгострокового факто-рингу, пов'язана з продажем банку боргів і відповідно переходом ризику неплатежу за борговим документом на банк, стягнення яких настане через 1-5 років.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "7.4. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ТА ЇХ ОПЕРАЦІЇ"
  1.  Комерційні банки та їх операції. Банківські резерви
      комерційні банки. Розрізняють універсальні та спеціалізовані комерційні банки. Так, банки можуть спеціалізуватися, наприклад: 1) за цілями: інвестиційні (кредитують інвестиційні проекти), інноваційні (видають кредити під розвиток науково-технічного прогресу), іпотечні (видають кредити під заставу нерухомості); 2) по галузях: будівельний, сільськогосподарський,
  2.  12. Обмеження на випуск в обіг інструментів, що не мають покриття
      комерційного та цивільного законодавства, що змушує кожного індивіда або фірму виконувати всі свої зобов'язання в повній відповідності з умовами договору. Якщо банки будуть збережені в якості привілейованих установ, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством, то в розпорядженні держави залишаться інструменти, які воно зможе використовувати у фіскальних цілях.
  3.  6. Вплив інфляції та кредитної експансії на валову ринкову ставку відсотка
      комерційної хроніки були праві, вибравши більш 100 років тому як показника ділових коливань обсяги виробництва цих галузей, а також будівництва. Вони помилялися тільки відносно перенакоплення. Зрозуміло, бум також впливає на галузі, що виробляють споживчі товари. Вони також більше інвестують і розширюють свої виробничі можливості. Однак не завжди нові
  4.  7. Вплив дефляції і стискування кредиту на валову ринкову ставку відсотка
      комерційних банків. Технічно це була кредитна експансія; по суті це був сурогат випуску доларів. Ще складніші методи застосовувалися в інших країнах. Наприклад, німецький рейх під час другої світової війни продавав облігації населенню. Рейхсбанк фінансував їх придбання, видаючи велику частину коштів, необхідних покупцям, у вигляді позик під заставу цих же самих облігацій. Чи не
  5.  Коментарі
      комерційне, 202; ліцензування і, 346, 621-622; про законне платіжному засобі, 732, 734-737; прибутку і, 699сн.; прорабочее, 294-296, 697-701, 705-707; трудове, 298-299, 344, 698, 705-707; хлібні закони, 80; Дивіться також Авторське право; Закони; Патенти Заробітна плата: валовий та чистий, 561-563; дискусія про купівельну спроможність, 284-285; залізний закон, 23сн., 564, 699; історичне
  6.  4.5. Кредитний консалтинг
      комерційна іпотека); - кредит на купівлю обладнання; - кредит на покриття касових розривів; - кредитна линяючи; - факторинг; - лізинг; - ломбардне кредитування бізнесу; - банківські гарантії. - Інвестиції в підприємства РФ (в т. ч. вкладення в нові фірми (до року) в Москві). Звернення до кредитних брокерів, які мають досвід штатної роботи в
  7.  4.6. Додаткова інформація
      комерційну частини. Технічна частина тендерної документації являє собою: - опис і загальну інформацію про предмет і об'єкті торгів. У ній вказуються місце розташування і призначення об'єкта, його основні техніко-економічні дані, наявність зовнішньої інфраструктури, місцевих будівельних матеріалів, під'їзних доріг, а також терміни будівництва; - інформацію про проведення і
  8.  Рекомендована література
      комерційної діяльності в мережі Internet. - М: «Известия вищих навчальних закладів. Геодезія та аерофотозйомка », спеціальний випуск, 2002. 3. Самохіна Є.А., Таранов Д.О., Шевчук В.А., Шевчук Д.А. Рішення задач фінансової математики методами програмування. - М: «Известия вищих навчальних закладів. Геодезія та аерофотозйомка », спеціальний випуск, 2002. 4. Шевчук Д.А. Економіко - правові
  9.  Глава 21
      комерційний - і представили зважені звіти. Мене не цікавили ні позитивні, ні негативні сторони в діяльності компанії. Тільки факти. Звіти показали, що компанія представляє собою цінний власність. Перспективи компанії робили для інвесторів її акції вигідним і виправданим вкладенням навіть за поточною ринковою ціною. Зростання курсу було б самим законним і розумним рухом ринку,
  10.  Види грошей
      комерційний кредит, коли одна людина набуває товари у іншого, обіцяючи розплатитися через певний період часу. Людина, що отримав вексель і не отримав грошей, може передати його третій особі, поставивши на векселі передавальний напис - індосамент. Так з'являється вексельний обіг. Банкнота - це вексель (боргове зобов'язання) банку. До початку ХХ в. правом випуску