Головна
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
П.Д. Агарков, Г.Г. Балабанова, Л.Г. Галкін, Т.А. Давиденко, Л.І. Журавльова. Історія економіки, 2004 - перейти до змісту підручника

Феодальна економіка Німеччини


Німеччина перейшла до феодалізму пізніше Англії і Франції, минаючи рабовласництво, до того ж становлення феодалізму відбувалося повільніше. Це можна пояснити наступним:
1) вона знаходилася далі від колишнього центру цивілізації - Риму;
2) природними умовами, Німеччина була суцільно покрита лісами, і щоб відвоювати зем -лю у лісів, потрібен був колективний труд, а це затримало розкладання громади - марки. Основу марки становила спільна власність на землю, в межах марки існувала система відкритих полів, у володінні окремих сімей були невеликі наділи орної землі та сінокосів. Стійкість марки була пов'язана ще і з тим, що у німецьких племен була розвинена інтенсивна агрикультура, на основі якої зазвичай відбувалася диференціація общинників і з'являлася приватна власність;
3) у Німеччині набагато довше, ніж в інших країнах, зберігався значний шар вільних общинників, і селяни вперто чинили опір наступу феодалів на общину, що знаходило вираження у численних повстаннях саксонських селян у IX-X ст. До того ж тут було багато незайнятих земель, куди селяни могли піти від наступаючих на громаду феодалів;
4) сильно затяглася феодальна роздробленість (до 1871 р. в сутності Німеччині ще не було). У Німеччині досить довго зберігалася територіальна відособленість на основі старих племінних герцогств: Саксонії, Тюрінгії, Франконії, Швабії, Баварії, тобто єдиного німецького ринку не було.
У X-XI століттях почався процес розкладання громади, і дроблення селянського наділу, по-статечно стала формуватися феодальна система. Частина общинних земель переходила в ча-стние володіння - алоди, які можна було купувати і продавати. Аллодісти прагнули збільшити свої угіддя шляхом вилучення наділів у селян за борги, перетворюючи їх на власників землі, які виплачували оброк. До кінця XI століття вільних селян, що були власника-ми землі, вже майже не залишилося.
Велике значення для розвитку Німеччини в IX-X століттях мала королівська влада. Всі верстви суспільства були зацікавлені в посиленні королівської влади. Так, феодали і церква, прагнучи приєднати до своїх володінь общинні землі, вимагали законодавчо уперед-чить їх відносини з громадою. Общинники, в свою чергу, сподівалися знайти у сильного короля захист від посягань феодалів. До того ж німецькі землі були об'єктом загарбницьких набігів з боку норманів, угорців, тому треба було утримувати постійне боєздатне королівське військо.
Феодальні відносини почали формуватися тільки в XI - XIII ст. У цей період стали будуватися феодальні замки, фортеці, об'єднували навколо себе великі земельні примі-стья, куди входили і оточували замки сільські громади, що потрапили в залежність від феоду-лов. Король майже не втручався у внутрішні справи герцогів, що створювало додаткові можливості для закріпачення селян. Це призвело до зміцнення феодального маєтку, заснованого на панщині і натуральному оброке. Сформувалася досить чітка феодали-ная ієрархічна структура.
Поряд з володіннями світських феодалів в Німеччині велику роль грали церковні та монастирські землеволодіння, що поглинули більшу частину общинних земель. Королі шукали підтримку з боку церкви, завітали їм землі, надали їм такі ж права, як і світським феодалам.
З метою розширення своїх територій німецькі феодали, під прапорами католицьких орденів проводили колоніальну політику. У процесі колонізації захоплених земель ко-ренное населення безжалісно винищують, зганялося з місць, їм залишалися найгірші землі, а їх території заселялися німецькими колоністами, яких вербували спеціальні підрядники - Шульце. Оскільки в нових прикордонних містах жити було небезпечно, колоністів приваблювали вельми пільговими умовами. Кожному колоністу-селянинові надавався один наділ землі, священику - два, підряднику - два-три. Колоністи мали право кілька років не платити податки, а після закінчення цього терміну для них встановлювалися вельми пільгові повинності, вони мали статус вільних селян, зберігали свободу пересування. Але з часом (в XV - XVI ст.) Колоністи також потрапили в кріпосну залежність. Одночасно з економічною колонізацією східних земель йшла і насильницька християнізація слов'янських племен, насилу брали нову віру.
І все ж, незважаючи на використання жорстоких методів у процесі колонізації, на захва-чинних територіях впроваджувалися прогресивні аграрні технології, отримували поширення ня нові сільськогосподарські культури, породи худоби і т.д. Тут будувалися міста, раз-вивались ремесла і торгівля.
У XII - XIII століттях поряд із зовнішньою експансією в Німеччині йшла широкомасштабна внут-ренняя колонізація. У господарський оборот залучалися нові землі за рахунок розчищення дре-мучіх лісів і осушення боліт, йшло освоєння південних гірських масивів (посадка ві-ноградніков) і морського узбережжя (будівництво гаваней). У цей період помітно підвищився рівень розвитку сільського господарства, завершився перехід до трипільної системі сівозміни. Стали вирощуватися нові культури: ячмінь, льон, фарбувальна рослина вайда, успішно розвивалися садівництво та виноградарство. Врожаї зернових досягали «сам-чотири» і навіть «сам-п'ять». При їх прибиранні використовувалися більш зручні сільськогосподарські знаряддя, наприклад, коси замість серпів і ін
Основною господарською одиницею в ХII-XIV ст. було феодальний маєток - світська чи духовна, що складається з панського заорювання (домена) і селянських наділів. Луки і ліси перебували у спільному користуванні всіх селян, але і вони все частіше присвоювалися феоду-лами. Широке поширення набуло холопство. Холопами вважалися зовсім збіднілі безземельні люди, яких використовували як дворових працівників. Їх можна було купити і продати. Для феодального маєтку цього періоду була характерна панщина, яка займала три дні на тиждень. Крім того, треба було платити поголовні помісні збори, весільну і посмертну мито зі спадщини, виконувати військову повинність, будувати мости і дороги, містити вотчинний суд і т.д. За невиконання повинностей у кріпаків могли конфіскувати наділ.
Натуральний характер феодального маєтку проявлявся в тому, що селяни повинні були постачати феодалам не тільки продукцію землеробства і тваринництва, а й усі ремісничі вироби: посуд, предмети домашнього вжитку, взуття, тканини, знаряддя праці та багато інше.
У XIV-XV ст. соціально-економічна ситуація в німецькому селі стала помітно ме-няться. У Нижній Саксонії, Баварії, Вестфалії, Швабії набула поширення «чиста сеньйорія», де майже повністю була скасована панська оранки, ці землі стали здаватися в оренду заможним селянам-мейерам, які, в свою чергу, здавали землі в коротко-термінову оренду. Панщина майже повсюдно поступилася місцем натуральному оброку, який подекуди замінювався грошовим. Але грошовий оброк не отримав в Німеччині широкого поширення странения. Перехід до «чистої сеньйорії» був вигідний феодалам, оскільки знімалися турботи про панщині, а при укладанні договорів з орендарями можна було підвищувати ренту або зовсім зганяти їх з землі. Одночасно скоротилися деякі елементи особистої залежністьмости селян, але це не означало скасування кріпосного права, оскільки на більшій території країни довгий час зберігалася «скам'яніла сеньйорія», де як і раніше велику роль грали домен, панщина і спадкові селянські тримання. Селяни, як і колись, були прикріплені до феодалів і залежали від рішень вотчинного суду. Феодали повсюдно відбирали у громади права на ліси і луки, а наділи все більше дробилися між спадкоємцями; існували ділянки, що складали всього чверть наділу. Якщо в XII-XIII ст. молодші сини селян могли піти на нові колонізованих землі, то до кінця XIV століття ця можливість була вичерпана.
Серед сільського населення йшов процес соціальної диференціації. Стали виділятися заможні селяни, зосереджував у своїх руках декілька наділів або орендували цілі маєтки. З'явилася маса малоземельних і навіть безземельних селян, що ставали поденниками.
Особливо важким для Німеччини був XIV в. Несприятлива ситуація в економіці скла-дивает, зокрема, через велику різницю в динаміці цін: на ремісничі вироби ціни підвищувалися набагато дуже швидше, ніж на сільськогосподарську продукцію.
Відбулися до середини XIV в. розквіт торгівлі і економічний підйом міст при-вів до зростання попиту на будівельні матеріали, паливо і шерсть. Це і стало початком перево-рота в аграрних відносинах. Предметом першочергової турботи феодала стала боротьба за полу-чення від марки права переважного користування громадськими лісами, лісовими та іншими пасовищами, а потім і повний їх захоплення. Хижацька вирубка лісів, заміна дубових і букових лісів (жолуді і горішки для свиней) хвойними примусила селян відмовитися від пасовищного і перейти до більш трудомісткого стійлового утримання свиней і корів в хлівах, а це знизило товарність скотарства. Розвиток міст в XIV-XVI ст. призвело до якісного зростання городництва і садівництва, що придбали товарний ха-рактер.
До того ж у цей період чисельність населення скоротилася майже на 20% через війни, епідемії чуми, неврожайних років. Порожніли міста, в багатьох селах не було кому обробляли землю. Все це призводило до голоду і убогості, до численних селянським віднов-вам, спрямованим проти королівської влади і феодалів. Велика кількість селян бе-жало в міста і на схід, за Ельбу. Феодали вимагали від держави вжиття заходів щодо віз-обертанню втікачів на колишні місця.
Товарно-грошові відносини, вторгаючись в напівпатріархальні побут, породжували не тільки торговельно-промислове підприємництво, а й видозмінювали традиційні способи екс-плуатації. У багатьох районах Німеччини відновилася особиста кріпосна залежність кре-стьян від феодалів. Луки, ліси і водойми вилучалися з общинного користування. Феодали за-охоплювали общинні землі, дробили їх і тут же продавали в розстрочку ними ж пограбованим селянам. До того ж розорені Тридцятилітньої війною селяни самі змушені були шукати заступництва у поміщиків. У XVII - XVIII ст. кріпосне право в Німеччині стало приймати особливо важкі форми. Фортечні селяни прикріплялися до землі, а не до зем-левладельцу, і переходили із землею до нового пану при покупці, даруванні, заповіті, заставі землі. Селянина можна було програти в карти і продати, закласти і віддати в оренду. У XVIII в. панщина збільшилася до п'яти-шести днів на тиждень, селянинові залишалася для роботи на себе тільки ніч.
У X-XI століттях у Німеччині почався активний процес відділення ремесла від землеробства, в результаті чого з'явилися дрібні ремісничі центри, в яких проживали кілька сотень жителів. Міста в основному створювалися у міру розвитку господарських зв'язків на перехрест-ках торгових шляхів (багато з них ставали річковими і морськими портами), близько феодальних замків (в них розвивалися текстильне виробництво, обробка шкіри і металів), в місцях видобутку залізної руди, олова, міді, золота, срібла. На початку XII в. в країні було близько 50 міст, а в XIII в. - Близько 500, то в XIV в. вже налічувалося більше 3,5 тис. У містах проживало майже 20% населення Німеччини, яке до того часу становило приблизно 13 - 15 млн. чоловік. Але в основному міста були невеликими, з населенням не більше 1000 чоловік. Багато з них були торговими центрами для сільської округи, і селяни могли за день з'їздити в місто і повернутися назад. Найбільш великі міста розташовувалися на півночі країни, це пояснювалося близькістю до узбережжя Північного моря, де проходили жваві транспортні шляхи всієї Європи.
У Німеччині, як і в інших європейських країнах, в XI - XII ст. розгорнулася боротьба горо-дов за незалежність. Однак, економічне зростання, пережитий німецькими містами в XII-XIII століттях, привів до посилення політичної роздробленості країни. На відміну від Англії та Франції, де міста були сполучною ланкою в економіці, в Німеччині не виявилося такого сильного економічного центру, як, наприклад, Лондон чи Париж, до якого тягнулися б всі регіони країни. Міська верхівка Німеччини не прагнула до державного об'єднання, їй не вигідно було мати сильні економічні центри у своєму окрузі.
Все це призвело до утворення міцних князівств з відносної політичної та економічної автономією. Князі всіляко заохочували розвиток старих і нових міст в межах свого князівства, одночасно намагаючись підпорядкувати собі і імперські міста, чиїм сеньйором вважався король, якому вони платили податки.
Поступово на місці старих племінних герцогств сформувалося близько 100 князівств і з'явилося особливий стан - імперські князі, що були васалами короля. Наприкінці XIII в. ці князі стали самостійними государями, що не підкоряються королю, отримували право карбування монет, збору податків, а також судові права. Тим самим зміцнювалася система незалежно князівств.
Однією з неодмінних вимог до міст з боку князів був заборону на ство-ня міських спілок, щоб усередині князівств не сформувалася опозиція. Але, незважаючи на це, в XII - XIII в. було створено Північнонімецький торгово-політичне співтовариство, яке спочатку виступало як товариство окремих купців і їх гільдій, а потім на його основі був створений Союз північних міст (Ганза), що проіснував кілька століть, в нього входило близько 160 міст на чолі з Любеком. Союз займався організацією посередницької торгівлі: із слов'янських і скандинавських країн у Західну Європу вивозилися сільськогосподарська сировина, ліс, хутро, дьоготь, сіль. Ганзейци жорстоко експлуатували данських і норвезьких рибалок, постачаючи оселедцем майже всю Європу. На ринки скандинавських країн, Польщі та Північної Русі йшла реміснича продукція Заходу, східні прянощі, виноградні вина, ліки. Ганза була не тільки торговим союзом, вона мала риси держави, стежила за безпекою торгових шляхів, сприяла забезпеченню торгових привілеїв для своїх членів за кордоном, виконувала певні дипломатичні функції, вела війни за збереження і утвердження своїх торгових прав і привілеїв. Наприклад, в 1369 р. в союзі зі Швецією здобула перемогу над датчанами, отримавши ряд замків на узбережжі і право вето при обранні данських королів. Вона володіла на Балтійському і Північному морях великими флотиліями, налічували до 1000 суден. Але ганзейский союз не був досить міцним і єдиним, незважаючи на постійні з'їзди, рішення яких були обов'язкові для всіх, оскільки не мав єдиного управління, бюджету, флоту, через роз'єднаність Німеччини у Ганзи не було ні політичних, ні господарських зв'язків з союзом міст . У XVI в. Ганза стала відчувати серйозні труднощі в проведенні своєї торговельної політики, так як в цей період в Європі з'явилися об'єднання купців інших країн (Англії, Голландії, країн Сходу), які на відміну від Ганзи мали державну підтримку. І до кінця XVII в. вплив Ганзи на європейську економіку помітно послабшав.
  Основою життя міста було товарне виробництво - ремесло і продаж виробів. Провідні позиції німецькі підприємства займали в гірничій справі, експлуатуючи найбільш глибокі шах-ти і застосовуючи передове для тих років гірниче обладнання.
  Як і скрізь у феодальній Європі, формою організації ремісничого виробництва був цех. Багато власників майстерень були кустарями і працювали на майстра-підприємця, котрий постачав їх сировиною і забезпечував збут готової продукції. У текстильному (шерсто-ткацькому) і металевому виробництвах нерідко до роботи підключали сільських і іногород-них кустарів. Таким чином, вже в XIV - XV ст. в німецьких містах з'явилися децентралізоване-ванні мануфактури, хоча майстер-підприємець, принаймні, на перших порах ще брав активну участь у виробництві.
  У цей період відбувалася диференціації міського, в тому числі ремісничого населення. Були цехи багаті і бідні, цехи, що користуються повагою, і цехи «пре-зором». Особливо незавидним було становище численних підмайстрів і учнів, складових 55 - 60% міського населення. Наприкінці XIV - початку XV ст. виникає категорія «вічних підмайстрів» (одна із складових частин формувався передпролетаріату), які, захищаючи свої економічні права, створювали таємні братства, проводили страйки в масштабах цеху, міста або декількох міст. Підмайстрів сікли батогами, таврували, кидали у в'язниці, калічили. Майстри застосовували локаути, систему «чорних списків».
  В умовах розкладання феодалізму і зародження елементів раннього капіталізму духовні і світські феодали обкладали міста все новими податками, доводячи до убогості міські низи і завдаючи серйозної шкоди іншим верствам, в тому числі і підприємницьким. Прибуток, отриманий за допомогою ледь народившейся раньокапіталістичної експлуатації, йшла на мита і податки. Міста наповнили розорилися і вигнані з місць селяни, яких не могли прийняти малопотужні ремісничо-мануфактурні виробництва.
  Німецькі королі не мали міцної опори серед князів і феодалів, вони при передачі трону сину повинні були отримати згоду феодальної знаті, пильно стежила потім, щоб ні одна династія не затримувалася на престолі. Політична та економічна розіб'ю-щенность турбувала німецьких королів, які намагалися встановити в роздробленою країні порядок і законність. На рубежі XV-XVI ст. була спроба провести цілий ряд реформ, спрямованих на посилення центральної влади, зближення князівств і вільних міст. Серед найбільш важливих нововведень це періоду було створення загальногерманського станово-представницького органу - Рейхстагу (імперського сейму), куди входили духовні і світські князі, великі феодали, багаті городяни. Рейхстаг розглядав питання про війну і мир, приймав нові закони і податки і т.д. Була введена загальна імперська подати, призначена для ведення війни та війська, заснований Імперський вищий суд, що розглядав справи суперечки, що виникали між князями або містами. Але всі ці спроби не були успішними. Ні Рейхстаг, ні Імперський суд не володіли достатніми повноваженнями, щоб впливати на внутрішню і зовнішню політику країни. До кінця XVI в. Німеччина розпалася на велику кількість майже незалежних князівств і міст, а королівська влада прийшла в повний занепад. У той час як у Франції та Англії відбувалося посилення монархії, в Німеччині остаточно встановилася влада князів.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Феодальна економіка Німеччини"
  1.  № 40. Особливості феодальної економіки Німеччини
      . 1. Сильна і тривала роздробленість. 2. Зростання товарно-грошових відносин мав наслідком посилення кріпацтва. 3. Поля феодалів оброблялися панщинних працею селян. 4. У маєтках феодалів розвивалося велике товарне виробництво, яке згодом стало базою «прусського шляху» розвитку капіталізму в
  2.  Коментарі
      феодально-абсолютистська строю. Має значення вихідного пункту новітньої історії з усіма політичними, соціальними та національними рухами XIX в. [29] Громадянська війна в США 18611865 рр.. між північними і південними штатами. Почалася з заколоту південних штатів, які прагнули зберегти рабство. Закінчилася перемогою мешканців півночі. Рабство було скасовано 1 січня 1963 [30] деїсти прихильники деїзму
  3.  Лекція 7-я. Пізні роботи основоположників марксизму
      феодального класу, потім на зміну ідей феодальних класів з'явилися ідеї третього со-словия, які викликали буржуазну революцію. Нарешті, на зміну їм виступають ідеї четвертого стану, до якого Лас-саль і відносив робочий клас. 1 К-Маркс і Ф. Енгельс. Соч., Т. XXIII, стор 233. 81 Ідеалізм Лассаля дуже яскраво відображений у філософських ра * ботах, зокрема в його роботі,
  4.  Лекція 10-я Нова історична школа
      феодальні риси у вигляді численних форм відробітків. Це надовго зберегло пануючу роль землевладель-ців як в економічній, так і в політичному житті країни. Ідеологічним відображенням цих особливостей прусського шляху розвитку капіталізму в політичній економії і був 133 метод, який проповідували прихильники історичної школи. Потрібно розрізняти справжній науковий
  5.  Лекція 11 я Економічні погляди В. Зомбарта
      феодального способу виробництва, а в людському дусі. У книзі «Сучасний капіталізм» главу, присвячену виникненню капіталізму, він починав зі слів, що «капіталізм виріс з глибин європейської душі». Намагаючись довести, що капіталізм є породження особливого духу, Зомбарт ставив явно все на голову. Насправді новий спосіб виробництва породжує і нову ідеологію.
  6.  3.3. Зовнішня торгівля в період середньовіччя
      феодальних центрів не виключало торгової зв'язки всередині них, хоча вона не була особливо інтенсивною. Розвиток міжміських товарно-грошових відносин також було обу-словлено територіальною спеціалізацією окремих місцевостей. Так як попит на вироби ремісників був не надто гострим, купівля товарів приурочивалась до певних періодів. Так в XI-XII ст. в Англії, Німеччині, Італії та Франції
  7.  5.2. Первинне накопичення капіталу: источ-ники, методи і результати
      феодального господарства на буржуазний лад, а розвитку капіта-лістіческіх відносин серед селян (розшарування селян і виділ-ня селянський буржуазії). Процеси концентрації капіталу також не мали сприятливих умов не тільки з причини відсутності оди-ної національної економіки, а й через загрозу конфіскації. У резуль-Таті накопичене багатство могло зберегтися не в промисловості або
  8.  6.2. Особливості індустріалізації західного світу
      феодальних повинностей на захоплених територіях, і аграр-ними реформами початку XIX в., в результаті яких виник особливий прусський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві. Прусський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві - про-цес обезземелення отримав особисту свободу селянства і створення великих юнкерських господарств. Особливе значення для промислового перевороту мало
  9.  7.4. Особливості економічного розвитку Росії в кінці XIX - початку XX вв.
      феодально-кріпосницької системи. Кріпосне право тормо-зіло розвиток товарно-грошових відносин, особливо торгового зем-леделія. До того ж суспільство характеризувалося вкрай низьким освітньої рівнем (22% у віці старше 9-22 років, тоді як в розвинутих європейських державах цей показник був більше 85%). Це позначалося на повільному формуванні вітчизняного шару
  10.  § 9. НТР та її роль в економічному прогресі
      феодальний і значний період розвитку капіталістичного ладу (з початку XVI до кінця XVIII ст.). Розвиток науки і техніки в докапіталістичних формаціях відбувався паралельно, і тільки в XVI-XVIII ст. почався процес їх поступового зближення. НТП має еволюційну і революційну форми розвитку. Як загальноісторична закономірність він виник тільки в період промислової революції кінця