| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Феодальна економіка Англії |
||
|
Феодальні відносини в Англії формувалися в процесі двох завоювань. У V ст. вона була завойована німецьким плем'ям англосаксів, місцеве населення, бритти, було частиною винищено. Англосакси перейшли до феодалізму, минаючи рабовласництво. На початку середньовіччя англосакси жили общинами, природні умови і територіальна віддаленість гальмували розвиток громади. Розвиток англосаксонської економіки V - VIII ст. відбувалося повільніше, ніж у Франкської державі, що знаходилася під впливом Древнього Риму. Англосакси займалися землеробством, скотарством, лісовими промислами, добували сіль, залізо, свинець. Вони вже в цей час використовували важкий плуг, в якості робочої худоби використовували волів. У землеробстві існувала система відкритих полів. Феодальна власність зароджувалася в VII-VIII ст. в результаті королівських Пожалова-ний землі дружинникам і церкві або права збирати данину з певних ділянок королев-ських володінь. Земля, доходи від якої віддавалися будь-кому, називалася бокленд. Саме з нього і почалося велике землеволодіння, оскільки право на отримання доходів перетворилося на право власності на цю землю. Селяни ставали залежними, хоча і зберегли особисту свободу. Великі зміни в економіці почалися наприкінці XI в., Коли нормандские завойовники принесли до Англії феодальні порядки. Феодальна вотчина прийняла закінчену форму, підпорядкувала раніше вільних общинників. Господарство стало грунтуватися на панщинній праці залежних селян, які несли натуральні і грошові платежі. Король перетворився на круп-ковитого земельного власника за рахунок конфіскації земель у англосаксонських феодалів, які не бажали визнавати його владу. Пізніше він став роздавати ці землі своїм васалам з числа нормандських баронів. Дрібні і середні феодали (лицарі) стали васалами баронів, отримуючи земельні угіддя на умовах бенефиция, а пізніше - лена. З приходом до влади Вільгельма I припинилися міжусобні війни, датські набіги. В Англії була дуже слабкою феодальна роздробленість, тому швидко стала налагоджуватися господарське життя, почали розвиватися міста як центри ремесла і торгівлі, тобто почав формуватися внутрішній ринок. Цьому сприяло й те, що торгові шляхи в Англії були абсолютно безпечними, через порто-ші міста встановлювалися торговельні зв'язки з континентальною Європою, куди з Англії вивозили шерсть, олово, свинець, худобу, хліб, шкіру, а в торгівлі брали участь не тільки світські і духовні феодали, а й селяни. Велику популярність придбали ярмарки в Вінчестері, Йорку, куди приїжджали купці не тільки з Англії, а й з інших європейських країн. Це все прискорило економічний розвиток держави. Особливістю розвитку англійських міст було те, що вони перебували на королівських землях, а це ускладнило боротьбу городян за свої політичні та економічні права, тому ні один англійський місто не мало таких вольностей, як французька. У сильної королівської влади були зацікавлені всі верстви суспільства, особливо феоду-ли - вихідці з Нормандії, яким протистояли вороже налаштовані селяни-англосакси. Дрібні і середні феодали шукали захист від свавілля великих лордів. Церква, завдяки королівської влади, отримала великі економічні привілеї, а вільні селяни просили короля захистити їх від свавілля феодалів. Королю належали величезні території, йому не протистояли сильні феодальні володіння, тому не було необхідності вибудовувати чітку васальну ієрархію. До того ж король не роздавав васалам великих суцільних ділянок землі, а жалував окремі уго-дья в різних графствах, це послабило політичну міць опозиції. До того ж англійські васали, незалежно від того, якому герцогу, графу вони служили, обов'язково приносили при-сягу королю. В Англії склалася чітка система державного управління. На чолі графства стояв шериф, що виконує адміністративні, судові, податкові та інші функції. У XIII в. було створено Казначейство, яка курує збором податків, перевіркою фінансової діяльності шерифів. Основною господарською одиницею став манор (велике феодальне господарство), в якому переважали панщина і натуральний оброк, деякі повинності мали грошову оцінку. Але оскільки грошей у основної маси селян не було, то вони платили грошовий оброк продук-тами або іншими відробітками. Але якщо селянин ухилявся від виконання повинностей, то феодал міг вимагати виплати їх грошового еквівалента. Крім залежних селян в Анг-ща існували і вільні селяни, з яких феодал збирав мита, штрафи, ренту, тому у них накопичувалися великі суми грошей. У XIII в. підвищився загальний рівень розвитку економіки, насамперед сільського господарства. У результаті внутрішньої колонізації (розчищення лісів, осушення боліт) зростала площа земель, залучених в сільськогосподарський оборот, широке розповсюдження отримав трипільна сівозміна, регіональна спеціалізація (на півдні, сході вирощували зернові культури, а в центрі, на заході та півночі процвітало тільки тваринництво). Однак через природних умов провідною галуззю стало вівчарство. Шерсть проводилася на продаж, вона користувалася попитом не тільки всередині країни, а й за кордоном, тобто сільське господарство стало товарним. Почався масовий перехід з натуральної на грошову ренту в районах спеціалізувалися на вівчарстві. З руйнування панщизняній системи розорялися і велике дворянство, що не зуміло приспо-собіться до нових умов, що намагалося зберегти панську оранку і панщину. Дрібні і середні феодали, навпаки, легко вступили в ринкові відносини, і перейшли до активної господарської діяльності. Вони здавали свої угіддя в оренду селянам-орендарям, нані-мавши наймитів, вивозили на ринок тільки ту продукцію, яка користувалася попитом (вовна, хліб, хміль). З часом ці селяни перетворилися на «нове дворянство». Здача землі в оренду була вигідна, оскільки орендна плата постійно підвищувалася, а рента була строго фіксованою величиною і не змінювалася. До числа «нових дворян» потрапили і разбога-тевшіе городяни. Особливістю економіки Англії XV в. було те, що «нові дворяни» перетворилися на представників нового стану - молоду буржуазію. У цей період дворяни вже не вважали своєю професією військову справу, вони скуповували землі у старого дворянства, осушували болота, будували млини, пивоварні, цеху з обробки вовни. Торгуючи шерстю, вони зливалися з буржуазією міста. У англійських дворян стало традицією відправляти одного зі своїх синів на навчання до купцям. Але одночасно з підйомом сільського господарства, з одного боку, в містах йшов занепад ремесла, оскільки розбагатіли купці і ремісники вкладали більшу частину грошей в покупку землі, а з іншого - пожвавилися старі торгові центри, з'явилися нові міста на переробці вовни та експорті сукна, який користувався великим попитом у Європі. Між «новим» і «старим» дворянством наростали суперечності, що призвели до війни Червоної та Білої троянди. У розпал війни до влади прийшов Едуард IV (його підтримували «нові дворяни», які виступали за сильну централізовану владу), що проводив жорстку протекціоністську політику з метою захисту вітчизняної промисловості і торгівлі. Він видав ряд указів, що забороняли вивіз вовни, для того, щоб забезпечити свої підприємства сировиною і збільшити обсяг експорту готового сукна без посередництва ганзейских і венеціанських купців. Таким чином, на рубежі XV - XVI ст. в Англії з'явилися всі умови для переходу до ринкових відносин. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " феодальна економіка Англії " |
||
|
||