ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
П.Д. Агарков, Г.Г. Балабанова, Л.Г. Галкін, Т.А. Давиденко, Л.І. Журавльова. Історія економіки, 2004 - перейти до змісту підручника

Економіка Росії в період монополістичного капіталізму (1900 - 1913рр.)


Особливістю капіталістичного розвитку Росії було короткочасність періоду панування капіталізму вільної конкуренції.
Економіка Росії наприкінці XIX - початку ХХ століття відрізнялася многоукладностью, існували патріархальне, напівкріпацьких поміщицьке, дрібнотоварне господарство, державне господарство (промислові підприємства, залізниці, банки, величезна площа державних земель з лісами, водами, надрами) і приватний капіталізм.
У всіх галузях промисловості спостерігався процес концентрації виробництва. В Росії існували всі форми монополії, але найбільш поширеними були синдика-ти.
Походив і процес концентрації банківського капіталізму, великий вплив в кредит-ної системі мав державний банк. Він розпоряджався державною скарбницею. Ставки державного банку були нижче ставок комерційних банків. За розмірами комерційної діяльності державний банк перевершував будь акціонерний комерційний банк.
З кінця XIX століття російський капіталізм починає переростати в імперіалізм. Як і в інших країнах, імперіалізм в Росії мав свої особливості. Виходячи з цих особливостей, його прийнято відносити до типу «військово-феодального» імперіалізму.
Феодального - тому, що в цей період зберігалися істотні пережитки феодаліз-ма. Зберігався царизм - монархія, що відображала інтереси дворян. Економічно панування-вавшейся буржуазія політичної влади не мала і перебувала в опозиції. Дворянство оста-валось привілейованим станом. Представники буржуазії вважалися людьми другого сорту. До феодальних пережитків прийнято відносити і поміщицьке землеволодіння.
Російський імперіалізм прийнято називати військово-феодальним також тому, що царський уряд, на відміну від західних країн, посилено втручалася в господарське життя, опікувало капіталістів, займалося промисловим підприємництвом. Безсумнівно, в ка-кой-то мірою це робилося у військово-політичних цілях. Щоб не відстати від Заходу за про-ізводству зброї, держава, не сподіваючись на сили буржуазії, будувало військові заводи. Але, як відомо, державне підприємництво було характерно для Росії і в предше-ствующие періоди. Тому, деякі вчені пропонують називати Російську імперію-лизм НЕ військово-феодальним, а державно-феодальним.
На відміну від Заходу в Росії був великий державний сектор господарства. До його складу входили Російський державний банк, 2/3 залізниць, величезний земельний фонд, у тому числі 60% лісів, багато промислових підприємств. Втручання держави в господар-ственную життя, опіка буржуазії послаблювали цю буржуазію. Вона звикла сподіватися нема стільки на суспільні сили, скільки на допомогу царизму. Високі заступницькі мита захищали її від іноземної конкуренції, казенні замовлення були додатковим джерелом доходів. Не маючи досвіду керування країною, буржуазія і в цьому звикла Наді-ціональній на царський уряд.
Слабкість російської буржуазії була причиною засилля іноземного капіталу в країні. За-повній російський ринок своїми товарами, іноземний капітал тим самим гальмував розви-нення російського капіталізму.
Промисловість Росії розвивалася циклічно. Світова економічна криза 1900 - 1903г.г. у Росії був глибше і триваліший, ніж у Західній Європі та в США. Цей кри-зис залишився в історії російського капіталізму найбільш руйнівним. За 1900 - 1903 р.р. закрилося до 3 тисяч підприємств.
З приводу причин кризи існують різні точки зору. Одні вважали причиною кри-зиса неврожай 1901 р., інші - штучне насадження промисловості і порочну урядового політику, треті - зубожіння селянства і вузькість ринку.
Російсько-японська війна 1904 - 1905рр., революція 1905 - 1907гг. викликали падіння промислового виробництва. Після революції в одних галузях спостерігався підйом, в інших занепад. В 1909гг. почалося пожвавлення промислового виробництва, яке переросло у піднесення 1910 - 1913рр.
Криза 1900 - 1903гг. посилив монополізацію. Найбільш поширеною формою моно-полістіческой організації в Росії були синдикати, так як вони в кращій мірі могли хата-витися від посередників по збуту їх продукції та закупівлі необхідних ресурсів.

Найбільш відомі синдикати виникли в 1902 - 1904гг. Це були «Продамет» (продаж металів), «Продвугілля», «Продвагон», «Покрівля». А до 1909р. синдикати об'єднували придушую- щую частина підприємств майже у всіх провідних галузях промисловості. Показовими дей-наслідком синдикату «Продамет». Цей синдикат об'єднував металургійні заводи півдня Росії. Формально він вважався торговим акціонерним товариством з продажу металу. Це означало, що його акції повинні були продаватися на біржі, як і всякі інші акції, і приносити ді-дів. Але вони не продавалися, а розповсюджувалися між металургійними фірмами - учасниками синдикату і дивідендів не давали. Вигідність участі в синдикаті визначалася ні дивідендами, а можливістю збувати продукцію за монопольними цінами. Синдикат намагався захопити всі замовлення на метал і розподілити їх між своїми членами. Заводи півдня знаходилися в основному в руках іноземного, франко-бельгійського капіталу. І в «Продамет» панували іноземці, навіть головою синдикату був представник французьких банків.
Для створення дефіциту і наступного підвищення цін «Продамет» став скорочувати вироб-ництво. Він закрив ряд входили до його складу металургійних заводів, інші заводи ви-нужденним використовувати тільки частина виробничих потужностей. Господарям закритих заводів забезпечувалася нормальна прибуток, так як прибуток від продажу металу ділилася між усіма членами синдикату. Закриття заводів пояснювалося керівниками синдикату тим, що закриваються заводи щодо відсталі, з високою собівартістю продукції, для сосре-доточенія виробництва на передових підприємствах. У деяких випадках для розорення кон-курентов «Продамет» використовував демпінгові, тобто занижені ціни. Так, скрізь, де збував-ся метал іншого діяв на Уралі синдикату з продажу заліза - «Покрівля», починаючи-лась продаж аналогічного товару «Продамета», але на 5 копійок дешевше. Поступово «Прода-мет» витісняв «Покрівлю» і різко підвищив ціни.
Подібними «Продамет» були інші синдикати, наприклад, «Продвугілля», контролювати-вавшейся збут донецького вугілля. Рада цього об'єднання франко-бельгійських вугільників нахо-дился в Петербурзі, а правління в Парижі.
Синдикати були найбільш поширеною формою монополістичних об'єднань, але з'являлися і монополії вищого типу - трести і концерни. Наприклад, на базі бавовнян-мажной промисловості - промислові корпорації Рябушинського, Второва, Стахеева.
Так, фірма Рябушинських, що походили з селян Калузької губернії, вже наприкінці XIX ст. об'єднала ряд бавовняних фабрик. На початку ХХст. Рябушинские заснували Мос-ковський банк, який і очолив численні підприємства групи. До основного ядра були приєднані фірми по заготівлі бавовни в Середній Азії, заготівлі та торгівлі льоном, целюлозно-паперові та інші підприємства. У роки світової війни в складі групи Рябу-Шинський почало діяти товариство «Російська Північ» з освоєння і розробки багатств півночі Росії, було створено велике військове підприємство «Московське військово-промислове товариство», побудований автомобільний завод. Рябушинские почали вклади-вать капітали в металургію півдня і нафту Кавказу. У цей період активно йшов приплив капіталу, накопиченого в бавовняної промисловості, у важку промисловість і освое-ня багатств Півночі . Фактично утворилася фінансова група (очолювана банком група промислових компаній).
Таким чином, в останні десятиліття існування дореволюційної Росії, в ос-новних вже в роки війни, на базі бавовняної промисловості склалися потужні фінансово-промислові групи. По суті формувався класичний варіант індуст-ріалізаціі: капітали, накопичені в легкій промисловості, починали використовуватися для розвитку важкої індустрії.
Народження багатогалузевих корпорацій саме на базі бавовняної промислово-сти було не випадковим, бо в першій половині XIX ст. це була єдина велика галузь промисловості, що розвивалася по капіталістичному, без кріпосних робітників і кріпаків привілеїв. Тут накопичувалися капітали і досвід буржуазного господарювання.

Особливе становище склалося в нафтовій промисловості. Тоді вона була новою отрас-ллю, з'явилася ще в небагатьох країнах, і нафтові монополії народжувалися відразу у формі між-народного трестів, які ділили між собою світові ринки. Дві такі монополії дей-ствовали в нафтовій промисловості Росії: «Товариство Нобель» з переважанням не-німецьких капіталів і «Російська генеральна нафтова компанія», де діяли преимущест-венно англо-французькі капітали. Внаслідок дії паливних монополій в Росії пе-ред першою світовою війною почалася паливна голод - не стало вистачати вугілля і нафти, ціни на них різко підвищилися. Синдикат « Продуголь »для підвищення цін, обмежуючи видобуток вугілля, прагнув створити дефіцит палива. Ціни на вугілля підвищилися на 60%.
Нафтові монополії, колишніми не синдикатами, а трестами, притому, будучи международ-ними, діяли ще ефективніше. Частка Росії у світовій видобутку нафти впала з 51% в 1901р. до 16% в 1913р., а ціни нафтопродуктів на внутрішньому ринку зросли в 3-4 рази. До початку нафтового голоду в Росії почалося виробництво двигунів внутрішнього згоряння, але з -за дорожнечі нафтопродуктів воно стало згортатися, через це в Росії до революції не розгорнулося виробництво автомобілів і тракторів.
Політика монополій загалом приносила шкоди господарству країни. Під тиском суспільного венного думки в 1901р. уряд був змушений створити комісію з обмеження діяльності монополій. Але створена комісія в основному складалася з представників мо-монополій, та необхідні заходи прийняті не були.
Монополії в Росії вже починали чинити тиск на державу, підкуповуючи прави -тельственних чиновників. Особливо тісні зв'язки між державою та промислової буржуазії спостерігалися у військово-промисловому комплексі, так як третина державних рас-ходів напередодні світової війни становили військові витрати.
Перед війною Росія мала зрощений державний та фінансово-промисловий ап-Параті. Так, весь керівний склад військово-морського міністерства одночасно обіймав високооплачувані посади в суднобудівних компаніях. Казна несла від такого «співробітництва» державних чиновників з промисловими компаніями величезні збитки: гармати, снаряди, рушниці обходилися Росії вдвічі дорожче, ніж іншим державам.
Одночасно з утворенням промислових монополій в Росії відбувався процес концентрації банків та освіта фінансових груп. Характерно, що найбільші акціонерних банки перебували в залежності від іноземного капіталу: до 40% акцій і більше при-належало іноземним банкам.
Напередодні першої світової війни перше місце серед акціонерних банків займав Російсько-азіатський банк, пов'язаний переважно з французьким капіталом. На другому місці знахо-дився Міжнародний комерційний банк, який перебував під впливом спочатку німець-кого капіталу, а потім і французької. На третьому місці стояв Азово-Донський банк, крупней-шими акціонерами якого були французькі та німецькі банки.
Особливістю банківської системи Росії було те, що на чолі її стояв Російський дер-дарчий банк, він був найбільшим у світі, тому що його капітал становили не кошти приватних осіб, підприємств, а державний золотий фонд і кошти державних устано-ганізацій. Державний банк Росії уособлював міць і значення державного госпо-дарства в Росії . Саме він займався емісією, тобто випуском паперових грошей. Він міг ефек-тивно контролювати акціонерні банки, нейтралізувати вплив іноземного капіталу в них.
До початку світової війни в Росії кожен, навіть не дуже великий банк, контролював промислові групи і монополії. Ми вже говорили про фінансові групи Рябушинського і Второва. А глава Російсько-азіатського банку Путілов був одночасно головою машинобудівного заводу країни, очолював також Руську генеральну нафтову корпорацію, ряд вугільних компаній, суспільство військових заводів, а всього займав 25 директорських посад.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Економіка Росії в період монополістичного капіталізму (1900 - 1913рр.)"
  1. Коментарі
    економіки, особливо Коперником. Маклеод сформулював його таким чином: найгірша форма валюти в обігу регулює цінність всієї валюти і витісняє з обігу всі інші форми валюти. Закон Грешема діє там, де існує одночасне звернення неполновесних монет з повновагими монетами цього ж металу; там, де обертаються два метали, і один недооцінений в порівнянні з
  2. 7.4. Особливості економічного розвитку Росії наприкінці XIX - початку XX вв.
    економіки за рахунок появи нових галузей, наприклад, комплексу, що забезпечує будівництво та обслуговування залізниць. Будівництво залізних доріг, що дозволило встановити міцний зв'язок між окремими територіями країни, спричинило до вдосконаленню регіональної структури економіки (табл. 15). Таблиця 15 Регіональна структура економіки Росії XIX в. {foto36} У зону
  3. 1. РОСІЙСЬКА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА НА МЕЖІ СТОЛІТЬ
    економіки стимулювало дослідження в області, яку прийнято називати конкретною економікою, включивши в неї поряд з дослідженнями, присвяченими різним галузям промисловості, сільського господарства, військово-економічні питання, проблеми фінансів, кон'юнктури Росії і зарубіжних країн і т.д. Одночасно спостерігалося посилення інтересу російських економістів до теоретичних питань
  4.  Тест з періодизації історії економіки Росії підсумковий
      економіки; б) примітивні знаряддя праці; в) висока ефективність праці рабів; г) просте товарне виробництво. 2. Яка форма капіталу виникла в епоху рабовласництва? а) капітал фінансовий; б) капітал промисловий; в) капітал банківський; г) капітал торговий. 3. Що невластиво феодальної економіці? а) панування натурального господарства, б) особиста залежність селян;
  5.  1. Циклічність як форма розвитку національної економіки.
      економіки і світового господарства як єдиного цілого, це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншого. Тому циклічність можна розглядати як один із способів саморегулювання ринкової економіки. Так як характерна риса циклічності - рух не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного розвитку. Теорії циклічності і види
  6.  Лекція 12-я Неокантіанство і «соціальний напрям»
      економіці, як це було характер але для епохи фритредерства. Далі потрібно відзначити, що в розглянутий період часу укладання капіталіст має справу не з індивідуальним робочим, а переважно з робочим колективом, з профессиональ вим союзом. У такій обстановці стала вже занадто очевидною неспроможність того чисто індивідуалістичного підходу який проповідувала
  7.  Лекція 17-я Реформістські ілюзії і зрадницька роль лейборизму
      економіку, факти-но цей захід цілком було підпорядковано інтересам мо-нополістичного капіталу. Заслуговує на увагу те, як лейбористи розглядають питання політичної економії. Вихідним пунктом їх поглядів у галузі політичної економії є положення, яке висували ще фабі-анци про так звану нейтральності політичної еконо-мії. Це положення діаметрально
  8.  Глосарій
      економіки країни від економік інших країн Агрегирование - з'єднання окремих приватних показників в єдиний загальний показник. Наприклад, зведення цін (їх динаміки) окремих товарів у показник загального рівня цін (індекс цін) Адміністративно-командна система (централізована планова, комуністична) - економічна система, що панувала раніше в СРСР, країнах Східної та Центральної
  9.  7.1. Структурні зміни в економіці розвинених країн в кінці XIX-початку XX в.
      економіки всіх розвинених країн. Становлення фабричної промисловості додало технічному прогресу небачений темп. Технологічні зрушення тільки останній третині XIX в. були настільки великі, що деякі вчені пропонують назвати цей період "другого промислової революцією". У підсумку пар був замінений електрикою, почалася загальна електрифікація виробництва, склалася сучасна технологія
  10.  § 6. Основні напрямки сучасної економічної теорії
      економіки, її одержавленням. Ця стадія неоднозначно трактувалася представниками різних напрямів і шкіл економічної теорії. У марксистській політичній економії її назвали імперіалізмом (Ленін), в працях західних вчених найпоширенішими стали назви «корпоративний» і «народний», «індустріальне суспільство», «суспільство споживання». Вся сукупність течій, шкіл західної