Головна
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Л.І. Абалкін. Курс перехідної економіки, 1997 - перейти до змісту підручника

5.7.2. Платіжно-розрахункова система


Однією з основ скоординованості грошово-кредитних і бюджетно-податкових інструментів є платіжно-розрахункова система, що представляє собою організацію розрахунків між суб'єктами господарювання, банками, федеральним і регіональними бюджетами, податковою службою, казначейством , а також окремих ланок цієї системи з населенням.
У платіжно-розрахункової системи всі інструменти грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики проходять як би перевірку на узгодженість і несуперечність, здатність у конкретних ситуаціях реалізувати ті функції, якими їх наділила законодавча влада. Важлива особливість платіжно-розрахункової системи полягає в тому, що в її структурі взаємодіютьсуб'єкти як товаропроізводящей, так і грошово-провідної мереж. Тому якщо товаропровідна мережа нераціональна, веде до зростання витрат, знижує конкурентоспроможність товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, то ця нераціональність породжує зайвий попит на гроші, здорожує грошово-провідну мережу і може посилювати інфляцію.
В перехідній економіці структура і механізм платіжно-розрахункової системи помітно ускладнилися.
По-перше, число господарюючих суб'єктів зросла приблизно з 45 тис. до 2,5 млн. Це означає, що число товарних угод набагато збільшилася навіть при зниженні обсягів виробництва в 2 рази. Не менш важливо й те, що різко зросла кількість об'єктів оподаткування; це ускладнило весь податковий процес. У виробничих, фінансових та грошово-кредитних відносинах підвищилося значення фактора ризику.
По-друге, правовий статус суб'єктів ринкових відносин, в які вступають представники приватної, акціонерної, муниципаль-ної, державної форм власності, став різноманітним. Жорсткість фінансової та грошово-кредитної політики на макрорівні со-провождается зниженням відповідальності при здійсненні товарних угод, платежів до вищестоящих за ієрархією рівні. Наприклад, з 499 трлн р. простроченої кредиторської заборгованості 82% припадає на суб'єкти недержавного сектора. Слід, звичайно, враховувати, що в загальному товарообігу частка держсектора різко скоротилася. Сума податкової недоїмки склала в 1996 р., як уже зазначалося, більше 100 трлн. р., або 40% до суми податкових надходжень.
Структура багатьох компаній, насамперед у ПЕК, дозволяє переводити значну частину коштів на рахунки різних проміжних структур. У результаті знижується оподатковуваний база. Наприклад, в АТВТ «Нижневартовскнефтегаз» з усієї суми коштів, що надійшли за відвантажену продукцію, лише 1,3% «осіло» на розрахунковий рахунок самого об'єднання, і в АТВТ «Мегионнефтегаз» - 2,3%.

За оцінкою Державної податкової служби, в цілому підприємства паливно-енергетичного комплексу отримують на свої рахунки всього 20-30% о реально надходять від реалізації продукції засобів. Велика частина розрахунків проводиться через «бокові» фірми. Використання таких схем позбавляє консолідований бюджет сум, порівнянних з його дохідною частиною.
По-третє, єдність платіжно-розрахункової системи порушується через недостатню інтегроване ™ секторів ринкової економіки. Вони слабо пов'язані між собою і працюють за різними критеріями. З реального сектора економіки виділялися: експортні галузі, рабо-тануть за критеріями міжнародного ринку; торгово-посреднічес-кий сектор, орієнтований на норму прибутку, що перевищує в 3-4 рази середню норму прибутку; в кінці ланцюжка - реальний сектор, що працює на внутрішній ринок і що знаходиться на межі вижи-вання.
Про те, що ці відмінності носять аномальний характер і відображають умови перехідного періоду, свідчать дані 500 європей-ких компаній за секторами економіки, які входять до рейтингову оцінку «Файненшл таймі» в 1996 р. Так, прибутковість оптової торгівлі становила 11,6, видобутку нафти -13, фінансових компаній -13,2, роздрібної торгівлі - 19,2, комерційних банків - 19,6, текстильних виробів - 20,8, фармацевтики - 22,5, комп'ютерних послуг - 23,1, видавничої справи - 27,9, радіо і телебачення - 3,4,1%>.
По-четверте, бюджетно-податкова частина грошової провідної системи не має необхідного законодавчого забезпечення, окремі її ланки працюють неузгоджено, немає єдиної несуперечливої ??системи інформації.
По-п'яте, ефективність і безперебійність функціонування платіжно-розрахункової системи - одна з цілей діяльності Централь-ного банку. ЦБ встановлює правила здійснення розрахунків. У сфері головних цілей ЦБ - розвиток і зміцнення банківської системи РФ, від злагодженості функціонування якої залежить дотримання платіжно-розрахункової дисципліни.
За оцінкою Рахункової палати РФ, самі серьезние.сбоі в податковому та бюджетному процесах нині відбуваються у банківському обслуговуванні податкових платежів, банківська сфера стала одним з головних каналів приховування доходів та ухилення від сплати податків. Центральний банк Російської Федерації не в змозі ефективно контролювати систему комерційних банків, що беруть участь в обслуговуванні податкових платежів.
Таким чином, інституційні структури, що забезпечують проходження грошей у системі товарного обміну, податковий процес, використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів, будучи частиною державної системи управління, діють раз-розненном, без достатньої координації і не виконують своїх основ-

них цілей і функцій.
Тому будь-яка додаткова грошова маса, життєво необхідна для економіки, для нормалізації платі-жеспособного попиту, створення імпульсу інвестиційної активності, представляє велику проблему для платіжно-розрахункової системи. Ці гроші можуть піти «в пісок», на «запасні аеродроми» спекулятивних угод, дестабілізувати валютний ринок і т.д. Іноземні інвестори також побоюються брати участь у прямих інвестиціях, оскільки вони не впевнені в здатності грошово-провідної системи діяти ефективно і нести відповідальність за повернення кредитів.
Для створення єдиної платіжно-розрахункової системи потрібно здійснити комплекс заходів. У рамках сформованої системи необхідно насамперед налагодити систему просування бюджетних коштів, встановити жорсткий контроль за надходженням податків. У законодавчому порядку потрібно чітко розмежувати функції Казначейства, Центрального банку, Державної податкової служби. Потрібно вивчити питання про створення платіжно-розрахункової палати, яка об'єднала б діяльність ЦБ, Казначейства, Державної податкової служби, великих комерційних банків і забезпечила єдність і прозорість інформації про реальний стан платежів і розрахунків, на основі якої можна було б розробляти заходи з ліквідації вузьких місць.
Інший варіант організаційного забезпечення вирішення проблеми неплатежів полягає в серйозній зміні і перерозподілі функцій окремих відомств. Враховуючи, що Закон про ЦП покладає саме на нього завдання забезпечення ефективного та безперебійного функціонування системи розрахунків, і беручи до уваги провідну роль бюджету в нормалізації найважливіших сторін економічного і соціального життя суспільства, доцільно було б істотно підвищити роль ЦБ у виконанні бюджету. ЦБ сьогодні при всіх недо-статки його функціонування в рамках всього простору Федерації представляє єдину систему управління. Він має широку мережу територіальних управлінь. Можна було б зміцнити його територіальні органи, розширити їх функції, зробити їх головними про-водниками коштів федерального і територіальних бюджетів. У цих умовах комерційні банки зосередять свою діяльність на ис-користуванні дійсно вільних коштів, а не на «прокручуванні» бюджетних коштів.
Основною метою функціонування ЦБ є захист і забезпечення стійкості рубля. І це не тільки мета ЦБ, а й мета всієї банківської системи. Без створення передумов для стійкості рубля економіка не може вийти на траєкторію відновлення зростання.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 5.7.2. Платіжно-розрахункова система "
  1. 5.7.3. Фінансова оцінка матеріальних активів
    платіжно-розрахункової системи за умови підвищення збирання податків; випуск в обіг державних Інвестиційних паперів з терміном обігу від 1 до 5 років під цільові інвестиційні програми, що пройшли фінансово-банківську експертизу і аудит; випуск векселів та використання їх у заставу для розширення по-тенциала кредитування. Це найбільш тонкий банківський інструмент, він вимагає
  2. 3. Попит на гроші і пропозиція грошей
    платіжних документів, таких, як розрахункові палати. Всі ці фактори, безумовно, впливають на попит на гроші і величину залишків готівки індивідів і фірм. Але їх вплив непряме, через роль, яку вони відіграють у міркуваннях людей, що займаються визначенням величини достатнього запасу готівки. Вирішальне значення мають суб'єктивні оцінки відповідних людей. Дійові особи
  3. 3.3. Аналіз фактичних і касових видатків прокуратури
    платіжної відомості, являє собою фактичні витрати. Отже, в даному випадку фактичні витрати в міській прокуратурі за цією статтею перевищують касові унаслідок того, що нарахована за другу половину грудня заробітна плата підлягає виплаті лише в січні. До касових видатках за статтею «Нарахування на оплату праці» належать отримані в банку кошти на оплату лікарняних
  4. 4.1. Аналіз забезпеченості податкової інспекції фінансовими ресурсами
    платіжних вимог, виставлених постачальниками; нарахування відсотків банком за користування грошовими коштами. Мета даної глави - проведення аналізу фінансування податкової інспекції, дослідження та оцінка факторів і причин, що впливають на надходження, розміщення і використання фінансових ресурсів інспекції з метою визначення шляхів підвищення ефективності використання бюджетних коштів.
  5. 11.2. Аналіз дебіторської заборгованості
    платіжних зобов'язань, але на її зростання можуть впливати й інші причини: зміна обсягів закупівель товарно-матеріальних цінностей, інфляція. Вплив розвитку матеріально-технічної бази закладу визначають порівнянням темпів зростання (зниження) дебіторської заборгованості з іншими дебіторами і кредиторами (у порядку планових платежів) та темпів зміни обсягів надходження (балансової
  6. 11.4. Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості
    платіжні відносини установи цим умовам, як воно вдосконалює умови розрахунків з постачальниками, замовниками, орендарями та іншими юридичними і фізичними особами. Тривалість кредиту замовникам, покупцям, постачальникам та ін визначається виходячи з показника оборотності дебіторської заборгованості або періоду інкасації боргів. Він дорівнює часу між передачею виконаних
  7. 4.5. Кредитний консалтинг
    платіжні документи, свідоцтва про власність) і так далі. Індивідуальний підхід до кожного юридичній особі можна пояснити величезною кількістю варіацій параметрів підприємств малого та середнього бізнесу в сучасній Росії. До уваги кредитних аналітиків піддається все: від організаційно-правових документів самого підприємства до договорів оренди приміщення та рахунків оплати
  8. Опції центрального банку
    платіжного балансу, виступає покупцем і продавцем на міжнародних валютних ринках. Центральний банк визначає і здійснює кредитно-грошову (монетарну) політику
  9. Форми скарбів
    платіжно-розрахункову і кредитну функції. Вона є своєрідним іменним замінником чека і виконує функцію грошей як засобу платежу. Вперше кредитні картки (тоді вони іменувалися «борговими») з'явилися в США в 1915 р. і були випущені фірмою «Дайнерс клаб». Наступним етапом став випуск дебет-карток, які набули широкого поширення завдяки системі автоматичної видачі
  10. Пропозиція грошей і грошовий мультиплікатор
    платіжних засобів, що звертаються в країні в даний момент. Пропозиція грошей в економіці регулюється в основному центральним банком, а також у певних випадках в незначній мірі залежить і від поведінки населення і від поведінки великих комерційних фінансових структур. Різноманіття грошових коштів, що функціонують у сучасній економіці, породжує проблему виміру грошової маси.