ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
П.Г. Перерви, Н.І. Погорєлов, В.Г. Дюжев. Економіка і організація праці, 2006 - перейти до змісту підручника

16.4. Договірне регулювання заробітної плати

Визначальним елементом організації заробітної плати в умовах ринкової економіки є її договірне регулювання. Останнє, у свою чергу, розглядають як провідну складову соціального партнерства.
Світовий і наш власний досвід переконливо свідчить, що численні проблеми економіки і суспільного життя, в тому числі і ефективного регулювання заробітної плати, можна вирішувати більш швидше і краще, якщо провідні сили суспільства будуть орієнтуватися не на конфронтацію , а на об'єднання зусиль, на творчу співпрацю. Стрижнем функціонування і каталізатором розвитку системи соціального партнерства є творче застосування принципів тристоронньої співпраці роботодавців, найманих працівників та органів державної влади. Взаємодія цих сторін і органів, які репрезентують свої інтереси, створює свого роду «трикутник» - інститут соціального партнерства, який може регулювати різноманітні аспекти суспільного життя.
Становлення і розвиток системи соціального партнерства стало можливими завдяки визнанню загальнолюдських принципів демократії: свободи, плюралізму, співпраці у прийнятті важких, але необхідних спільних рішень.
Соціальне партнерство слід розглядати як систему правових і організаційних норм, принципів, структур, процедур (заходів), які спрямовані на забезпечення взаємодії між основними соціальними силами на національному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях. Його метою є досягнення соціального миру в суспільстві, сприяння взаєморозумінню між соціальними партнерами, запобігання конфліктів і рішення розбіжностей для створення необхідних умов поступального економічного розвитку, підвищення життєвого рівня трудящих.
Відповідно Закону України «Про оплату праці» (ст. 5) організація заробітної плати може здійснюватися на підставі законодавчих та інших нормативних актів, генеральної угоди на державному рівні, галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації заробітної плати є: органи державної влади та місцевого самоврядування; власники, об'єднання власників або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; окремі працівники.
Загальні правові засади щодо змісту угод і колективних договорів містяться в Законі України «Про колективні договори і угоди» (статті 7 і 8). Так, у ст. 8 цього законодавчого акта зазначається, що угодою на державному рівні щодо оплати праці регулюються такі норми, як умови зростання фондів оплати праці, міжгалузеві співвідношення у сфері праці, мінімальні соціальні гарантії в сфері оплати праці, розмір прожиткового мінімуму.
Повний перелік питань, які потребують врегулювання, виносяться на переговори і складають зміст угоди на державному рівні, визначається сторонами угоди в межах їх компетенції.
Змістом галузевої угоди як одного з основних нормативних актів у сфері організації заробітної плати відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» (ст. 8) мають бути такі галузеві норми: умови зростання фондів оплати праці; встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки і мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі).
Зміст галузевої угоди, як і інших угод, визначається сторонами в межах їх компетенції, а тому зазначені вище норми слід розглядати як мінімально необхідні для формування угоди на галузевому рівні.
Значна самостійність підприємств в умовах ринкової економіки веде до розширення сфери договірних відносин на цьому рівні, підвищує статус колективного договору, його роль у регулюванні соціально-трудових відносин в цілому і розподільних відносин, зокрема.
Вкажемо, що відповідно до чинного законодавства колективний договір є єдиним нормативним актом на рівні підприємства, в якому закріплюються всі умови і розміри оплати праці. У цьому можна переконатися, звернувшись до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди».
Відповідно до чинного законодавства у разі, якщо колективний договір на підприємстві з об'єктивної причини не укладено (новостворене підприємство або підприємство-новобудова, яке не введено в дію), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити умови оплати праці з профспілковим органом, який репрезентує інтереси більшості працівників, а за браком такого - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Відповідно ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі мають встановлюватися взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
? змін організації виробництва і праці;
? забезпечення продуктивної зайнятості;
? нормування і оплати праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін);
? встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
? участі трудового колективу у формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
? режиму праці, тривалості робочого часу і відпочинку;
? умов і охорони праці;
? забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
? гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих.

Вкажемо, що ця стаття Закону України «Про колективні договори і угоди» визначає лише основні напрямки договірного регулювання відносин між соціальними партнерами на виробничому рівні, але не обмежує їх. При необхідності сторони на власний розсуд можуть розширити коло питань, які виносяться на переговори.
Під час визначення змісту колективного договору необхідно пам'ятати, що відповідно до ст. 9-1 «Кодексу законів про працю» та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі можуть встановлюватися додаткові або вищі, якщо порівняти з чинним законодавством, генеральною, галузевою, регіональною угодами, соціальні гарантії, пільги, компенсації за рахунок кошти підприємства.
Щодо форми колективного договору і його структури чинні законодавчі акти не встановлюють єдиних вимог до них. Сторони самостійно визначають структуру колективного договору, його розділи, додатки. Проте слід пам'ятати, що колективний договір укладається на основі зобов'язань сторін, які відповідають за невиконання або порушення зобов'язань колективного договору. Отже, положення колективного договору слід формулювати у формі зобов'язань, узятих кожною стороною, з визначенням посадових осіб, відповідальних за їх реалізацію та терміни виконання.
Зауважимо, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які поширюється це законодавство, і сторін, які їх уклали.
Умови колективних договорів або угод, що погіршують, порівняно з чинним законодавством, становище працівників, є недійсними, отже, включати їх в договори та угоди забороняється.
Відповідно ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» галузеві та регіональні угоди реєструє Міністерство праці України, а колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 16.4. Договірне регулювання заробітної плати "
  1. 6.3. Колективно-договірне регулювання заробітної плати
    договірної системи. Колективно-договірне регулювання трудових відносин в цілому і відносин розподілу зокрема дозволяє на основі співпраці і компромісів погодити інтереси головних суб'єктів сучасних економічних процесів. Воно виражає суспільну необхідність соціального світу як однієї з основних умов політичної та економічної стабільності, а на цій основі і
  2. Контрольні питання
    регулювання заробітної плати (номінальної та реальної) в ринковій економіці? 3. У чому полягає значення і какови'методи індексації доходів? 4. Яку роль відіграють колективні договори в регулюванні заробітної
  3. ТЕМА 10. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
    договірні відносини з найманими працівниками. Тут вихідна зв'язок заробітної плати з виробництвом нової вартості істотно доповнюється ринковим відношенням між покупцем і продавцем робочої
  4. 6.2. Державне регулювання заробітної плати
    регулювання заробітної
  5. ГЛАВА 5. СТАТИСТИКА ОПЛАТИ ПРАЦІ ТА ВИТРАТ НА РОБОЧУ СИЛУ
    заробітної плати і величини виплат соціального характеру; аналіз складу і структури фонду заробітної плати; визначення середньої номінальної заробітної плати та середнього доходу працівників; вивчення динаміки заробітної плати і доходів працівників ; визначення розміру заробітної плати окремих професійних груп працівників; вивчення диференціації працівників за розміром заробітної плати.
  6. Номінальна і реальна заробітна плата
    регулювання.
  7. Контрольні питання
    договірне регулювання соціально-трудових відносин? 2. Які взаємоузгоджені стандарти в галузі регулювання оплати праці доцільно передбачати в генеральній угоді? 3. Яке місце в регулюванні оплати праці займають галузеве і територіальне угоди? 4. Які основні питання у сфері оплати праці покликаний відображати колективний договір, що укладається на
  8. Регулювання доходів
    регулювання заробітної плати визначається тим, що її зміна впливає на сукупний попит і витрати виробництва. Політика доходів використовується державою для стримування зростання заробітної плати з метою зниження витрат виробництва, підвищення конкурентоспроможності національної продукції, заохочення інвестування, стримування інфляції. Держава, проводячи антиінфляційну
  9. 19.3. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ТА ЇЇ ВИДИ
    заробітну плату. На практиці заробітна плата може прийняти форму премій, гонорарів, винагород. Величина заробітної плати залежить від ставки заробітної плати? ціни, що виплачується за одиницю часу (годину, день, тиждень). Необхідно бачити різницю між грошовою, або номінальної, і реальною заробітною платою. Номінальна заробітна плата? сума грошей, одержувана за годину, день, тиждень і т.
  10. Податки та доходи населення
    заробітної плати реально розташовувані грошові доходи населення зросли істотно менше. Їх приріст склав за січень-вересень всього 6,0%. Зростання реальної нарахованої заробітної плати приховує за собою знову виниклі тенденції зростання заборгованості з виплати заробітної плати. Так, заборгованість із заробітної плати, суттєво знизилася в 2000 р., в 2001 р. дала деяке зростання через
  11. Тема 8 Ринки ресурсів і формування факторних доходів
    заробітної плати. Номінальна і реальна заробітна плата. Ринок праці та його особливості. Заробітна плата в умовах досконалої і недосконалої конкуренції. Вплив профспілок на рівень заробітної плати. Проблеми заробітної плати в сучасній Росії. Ринок природних ресурсів та його особливості. Рівновага на ринку землі. Земельна рента. Ціна землі. Відсоток як ціна капіталу. Номінальний і
  12. 49. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ІНФЛЯЦІЇ І БЕЗРОБІТТЯ
    регулювання сукупного попиту може утримати на незмінному рівні ціни, але тільки за рахунок зростання безробіття. Звідси виникає болісна дилема для тих, хто займається макроекономічним регулюванням: їм доводиться на найближчу перспективу робити вибір між регулюванням рівня інфляції і підвищенням рівня безробіття. Розглянемо для початку ситуацію, в якій заробітна плата
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний