Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Питання 99 Підвищення ефективності виробництва - ключова макроекономічне завдання |
||
У літературі є безліч концепцій ефективності виробництва. Читачеві пропонується одна з них. Почнемо з питання, що таке ефективність виробництва? Ефективність виробництва - дуже складна і багатоаспектне явище. Воно включає в себе техніко-економічну, соціально-економічну ефективність, економічну, соціальну, народно-господарську, госпрозрахункову ефективність; ефективність виробництва та відтворення; приватні поняття ефективності (капітальних вкладень, нової техніки, зовнішньої торгівлі та ін.) Всі ці аспекти тісно взаємопов'язані між собою і кожний окремо має свою специфіку. Так, ефективність, виражена через техніко-економічні показники, дає уявлення про розвиток продуктивних сил суспільства, результативності їх використання безвідносно до існуючих виробничих відносин. Тому вона є спільною для всіх способів виробництва і дає можливість зіставлення рівнів ефективності виробництва. Техніко-економічна ефективність має два аспекти: технічний і економічний. Технічний аспект характеризує рівень розвитку особистого і речових факторів виробництва безвідносно до результатів їх фактичного використання: а) надійність, довговічність, продуктивність та інші властивості засобів праці, б) якість сировини, матеріалів, палива напівфабрикатів; в) прогресивність технології; г) рівень кваліфікації працівників. Економічний аспект характеризує результативність використання факторів виробництва через такі показники, як продуктивність праці, матеріаломісткість продукції, капіталофондоотдача та інші, які відображають рівень розвитку і використання продуктивних сил, але безвідносно до мети виробництва. Ці показники є загальноекономічними. Деякі економісти, обмежуючись аналізом результатів виробництва в межах техніко-економічної ефективності, приходять до думки, що ефективність суспільного виробництва не є категорією економічної теорії, а цілком відноситься до області продуктивних сил, що нам представляється помилковим. Соціально-економічна ефективність відображає результати виробництва з урахуванням існуючих в даному суспільстві виробничих відносин і оцінює їх з точки зору інтересів панівних класів, з боку реалізації безпосередньої мети виробництва. Зміст цієї категорії визначається основним економічним законом даного способу виробництва. Безпосередній зв'язок між основним економічним законом та ефективністю виробництва полягає в тому, що підвищення її не може бути безцільним, а мета виробництва визначається основним економічним законом. Але яка мета виробництва, такі й засоби її досягнення. В рамках соціально-економічної ефективності можна виділити економічний і соціальний аспекти. Обидва вони висловлюють соціально значущі результати розвитку виробництва, але в першому випадку ці результати виражаються в певних економічних формах, у другому - у своїй безпосередній формі. Володіючи якісною визначеністю, ці аспекти перебувають разом з тим у нерозривній єдності, в основі якого лежить єдина природа - підпорядкованість виробництва реалізації мети виробництва. Соціальний аспект соціально-економічної ефективності стає формою соціальної ефективності, яка не приймає яких-небудь певних економічних форм і, як правило, не піддається кількісному виміру. Це поліпшення і полегшення умов праці, зміна її характеру та змісту, розвиток творчих функцій, здібностей людей. Крім того, соціальний ефект виникає не тільки в матеріальному, але і в нематеріальному виробництві, наприклад в духовній сфері. Отже, соціальний ефект не обмежується межами матеріального виробництва, його соціально-економічною ефективністю. Економічний аспект соціально-економічної ефективності відображає результативність виробництва з боку досягнення мети виробництва. Його показники виражають сутність того чи іншого способу виробництва і називаються специфічно-економічними. Єдність між економічними і соціальними результатами розвитку виробництва не виключає наявності протиріч між ними. Так, додаткові вкладення праці і матеріальних засобів у поліпшення і полегшення умов праці, охорону та оздоровлення навколишнього середовища зазвичай знижують фондоотдачу, хоча, з іншого боку, сприяють зростанню продуктивності праці. Якщо зміст процесу підвищення економічної ефективності виробництва виражається системою показників, то його сутність повинна знайти вираз в єдиному узагальнюючому показнику. Вироблення узагальнюючого показника зводиться до знаходження єдиного вирази для сукупної економії споживаного (живої та уречевленої) і авансованого (що нагромаджується) праці, одержуваного від підвищення якості продукції, збільшення продуктивності праці і зниження матеріало-та фондомісткості виробництва. Дана економія матеріалізується в прирості фізичного обсягу фонду споживання, виробленого в одиницю робочого часу. Тому в якості узагальнюючого показника економічної ефективності виробництва пропонується фізичний обсяг фонду споживання (Д п), створюваний у середньому одним продуктивним працівником в одиницю робочого часу:
У пропонованому нами показнику - виробництво фізичного обсягу фонду споживання в одиницю робочого часу - виражається економія всього споживаного і накапливаемого праці, синтезуються всі основні показники економічної ефективності виробництва: трудомісткість, матеріаломісткість і фондомісткість продукції. Цей показник відображає зростання обсягів виробництва життєвих благ населення і збільшення вільного часу шляхом економії суспільної праці в усіх видах виробничої діяльності. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Питання 99 Підвищення ефективності виробництва - ключова макроекономічне завдання " |
||
|