| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
9.4 Управління витратами на реалізацію товарів |
||
|
Інноваційний зростання економіки передбачає подальше підвищення ефективності праці, прискорення науково-технічного прогресу, більш повне використання наявних резервів і впровадження нових технологій як у сфері виробництва, так і в сфері обігу. Розкрити і привести в дію всі джерела і резерви інтенсивного розвитку на основі комплексного використання економічних, соціальних, науково-технічних, організаційних чинників покликана ефективна система управління економікою. Основною метою управління є узгодження інтересів споживачів з економічними інтересами торгівлі та оптимізація витрат на реалізацію товарів. Як критерій оптимізації можна визначити рівень культури торгівлі, а також визначення мінімально допустимого і максимально можливого рівня якості торговельного обслуговування. Даний критерій буде характеризувати склад і рівень витрат на реалізацію товарів. У сучасних умовах важко уявити економічну систему без інформаційних зв'язків. Завдання подальшого розвитку економічної системи вимагають постійного вдосконалення інформації для забезпечення її оптимального функціонування. Управління починається з отримання і сприйняття інформації, включає прийняття рішення на основі інформації і завершується контролем виконання цього рішення також на основі відповідної інформації. З усієї інформації про об'єкт управління особливе місце завжди займатиме економічна інформація з різноманітними видами, способами і джерелами її отримання. Між обліком, контролем та аналізом виникає органічний зв'язок. Їх взаємне проникнення обумовлено тим, що аналіз і господарський контроль - невід'ємні частини процесу управління. Контроль здійснюється безперервно - від збору первинної інформації до складання звітності. Найбільш ефективний розподіл і використання фінансових і трудових ресурсів можливо тільки в умовах децентралізації, на основі такого всеосяжного критерію як ефективність. У планових економічних системах показники ефективності не мають такого пріоритетного значення, оскільки можливі надання підприємствам державних дотацій, виділення додаткових ресурсів. Оптимальність процесу управління витратами в сучасних умовах орієнтована на комплексний вплив з боку безлічі служб, відділів, що вимагає створення інформаційної моделі щодо конкретного об'єкта управління. Користуючись терміном «інтегроване управління» стосовно до системи управління витратами на реалізацію, доцільно представити комплекс цілеспрямованих взаємодій рівнів управління як по вертикалі, так і по горизонталі шляхом реалізації всієї сукупності функцій, пов'язаних з вирішенням завдань, що відображають процес управління по стадіях виникнення витрат. Створення організаційних структур управління можливе декількома шляхами. Перший шлях - зосередження всіх функцій в одному економічному центрі, другий - орієнтований на децентралізацію функцій управління, третій - створення інтегрованих економічних центрів управління. Досвід сучасних систем управління витратами у розвинених країнах показує можливості їх адаптації до умов управління господарською діяльністю у національній економіці. В даний час найбільшого поширення набули дві системи управління витратами на реалізацію: система нормативного обліку витрат і система «директ-кост». Нормативний облік досить широко застосовувався при адміністративно-командній системі господарювання. В умовах децентралізації планування більшість торгових організацій відмовилося від нормування і планування витрат і витрат, позбавивши тим самим себе ефективного засобу управління. У зарубіжній практиці досить широко використовується система «стандарт-кост». Основним її завданням є облік втрат і відхилень у прибутку організації. Даний метод дозволяє виявити можливі втрати, що знижують прибуток, дає можливість прогнозувати майбутні витрати, а також планувати на їх основі обсяг продажів і рівень цін. При плануванні визначається така сума витрат, яка дозволяла б організації безперебійно здійснювати свою діяльність. Суть методу полягає у визначенні максимально можливої суми видатків для забезпечення беззбиткової роботи і у визначенні нормативів для складання планових кошторисів витрат. Фактична сума витрат обчислюється як сума нормативних витрат, відхилень від норм та змін норм. Використовуючи даний метод можна вести щоденний аналіз і контроль за дотриманням норм витрат по місцях їх виникнення. Оскільки точно визначити суму витрат досить складно, можна планувати і нормувати витрати в інтервалі: Рмін <Рпл <Рмакс, де Рмін - мінімальна сума витрат, Рпл - планова сума витрат, Рмакс - максимальна сума витрат. Максимальна сума витрат - це витрати, які забезпечують організації беззбиткову роботу (покривають всі витрати та обов'язкові податки та відрахування). Перехід за кордон максимальних витрат призведе до збитків. Мінімальна сума витрат - це нижня межа, за яким економія витрат може призвести до порушення безперебійності в забезпеченні торговельної діяльності. Для оптимізації прибутку та рівня витрат використовується система обліку прямих витрат - «директ-костинг». Вона заснована на роздільному обліку постійних і змінних витрат залежно від обсягу товарообігу і маржинального доходу. На відміну від системи обліку нормованих витрат, вона дозволяє не тільки визначати точку беззбитковості, а й проводити аналіз асортименту товарів, визначати вплив асортиментної структури товарообігу на величину прибутку, оптимальний рівень цін на товари та рівень конкурентоспроможності організації. Облік, аналіз і управління з даної моделі дозволяє постійно контролювати головну ланцюжок: «витрати - обсяг реалізації - прибуток». Якщо ввести кілька додаткових показників - критичний рівень ціни, критичний рівень змінних витрат, критичний рівень купівельних цін - можна отримати велику кількість варіантів поєднання ціни, обсягу продажів, змінних і постійних витрат. Цінність цих розрахунків полягає в тому, щоб визначити область, з одного боку, обмежену мінімальним критичним значенням показника, а з іншого боку - максимально допустимим значенням, тим самим, визначивши зони з різним ступенем ризику. Використання маржинального аналізу та управління на його основі дозволяє визначати оптимальний рівень товарних запасів і необхідну величину позикових коштів, прибуток від реалізації одиниці товару та ін У сучасному суспільстві при визначенні оптимального розміру витрат на реалізацію не можна однозначно говорити про зниження і мінімізації витрат, і це обумовлено декількома закономірностями розвитку галузі. Оскільки загальна величина витрат неоднорідна і при зростанні товарообігу її змінна частина збільшуватиметься, відповідно мінімізувати витрати при збільшенні масштабів діяльності неможливо. Крім того, обмеженість ресурсів і постійне збільшення їх вартості призводить до різних пропорціям у зміні товарообігу і витрат на реалізацію. В окремі періоди витрати на реалізацію будуть збільшуватися більшими темпами, ніж обсяги продажів. Завдання зниження величини витрат споживання також не може вирішуватися при зниженні величини витрат на реалізацію торгових організацій. Збільшення чистих витрат буде випереджати темп зниження величини додаткових в загальній їх сумі. Режим оптимізації витрат представляє комплекс економічних, виробничо-технічних, організаційних та інших заходів і умов, спрямованих на забезпечення найбільш раціонального використання всіх видів ресурсів на всіх стадіях відтворення. Він передбачає застосування прогресивної техніки і технологій, механізацію та автоматизацію праці, зміцнення трудової дисципліни, вдосконалення стимулювання праці. Дотримання цих принципів означає найбільш ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Здійснення режиму оптимізації має не тільки економічне значення, воно сприяє вихованню у людей свідомості економного та бережливого господарювання. Результати здійснення оптимізації витрат дають можливість повніше забезпечити задоволення зростаючих потреб нашого населення. Посилюється роль фактора часу як одного з вирішальних умов економічного зростання, бо в кінцевому підсумку зв'язок економії та ощадливості зводиться до економії праці (живої та уречевленої), до підвищення його ефективності, відповідно, до економії часу. Економічні закони і закономірності розвитку суспільства вимагають здійснення найсуворішого контролю над мірою праці і мірою споживання, над співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати, над раціональним використанням робочого часу. Всі ці вимоги безпосередньо пов'язані з проведенням в життя економії витрат споживання. Дотримання режиму економії не можна розглядати як разовий захід. Справжній режим економії в торгівлі передбачає бережливе ставлення до витрат часу покупців, зниження витрат споживання, зменшення издержкоемкости реалізації конкретних товарних груп. Дотримання режиму оптимізації вимагає чіткої організації обліку, контролю та аналізу за ходом фінансово-господарської діяльності торгових організацій. Торгівельні організації ще мають значні внутрішні можливості щодо оптимізації величини витрат, які можуть стати основою зростання накопичень, що спрямовуються на зміцнення матеріально-технічної бази, зміцнення фінансового стану та підвищення життєвого рівня населення та працівників торговельних організацій. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 9.4 Управління витратами на реалізацію товарів " |
||
|
||