Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Т.С. Новашіна, В.І. Карпунін, В.А. Волнін. Фінансовий менеджмент, 2005 - перейти до змісту підручника

7.4. Управління грошовими активами

Управління грошовими активами або залишком грошових коштів, які постійно знаходяться в розпорядженні організації, відіграє дуже важливу роль в системі управління використанням оборотного капіталу. По-перше, з позиції поточної діяльності грошові кошти мають велике значення, тому що вони використовуються для ліквідації будь-яких прогалин і збоїв у фінансовому та виробничому процесах. По-друге, розмір залишку грошових коштів визначає рівень абсолютної платоспроможності організації (готовність організації негайно розрахуватися за всіма своїми фінансовими зобов'язаннями), впливає на розмір капіталу, інвестованого в оборотні активи. По-третє, з позиції контролю і оцінки ефективності функціонування організації вельми важливо уявляти, які види діяльності генерують основний обсяг грошових надходжень і відтоків. Мета управління грошовими активами - забезпечення постійної платоспроможності організації. У цьому отримує свою реалізацію функція грошових активів як засобу платежу, що забезпечує реалізацію цілей формування їх операційного, страхового та компенсаційного залишків. Пріоритетність цієї мети визначається тим, що ні великий розмір оборотних активів і власного капіталу, ні високий рівень рентабельності господарської діяльності не можуть застрахувати організацію від ризиків порушення проти нього позову про банкрутство, якщо в передбачені терміни через брак грошових активів вона не може розрахуватися по своїх невідкладних фінансових зобов'язаннях. Тому в практиці фінансового менеджменту управління грошовими активами часто ототожнюється з управлінням платоспроможністю (або управлінням ліквідністю). З урахуванням ролі грошових активів у забезпеченні платоспроможності організації організовується процес управління ними. При здійсненні цього управління слід врахувати, що вимоги забезпечення постійної платоспроможності організації визначають необхідність створення високого розміру грошових активів, тобто переслідують цілі максимізації їх середнього залишку в рамках фінансових можливостей організації. З іншого боку, слід врахувати, що грошові активи організації в національній валюті при їх зберіганні значною мірою схильні до ризику втрати реальної вартості від інфляції; крім того, грошові активи в національній та іноземній валюті при зберіганні втрачають свою вартість у часі, що визначає необхідність мінімізації їх середнього залишку. Управління грошовими активами організації здійснюється за наступним алгоритмом: 1. Аналіз грошових активів у попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є оцінка суми та рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності організації, а також визначення ефективності їх використання. На першій стадії аналізу оцінюється ступінь участі грошових активів в сукупних оборотних активах організації і його динаміка в попередньому періоді. Оцінка здійснюється на основі визначення коефіцієнта участі грошових активів в сукупних оборотних активах організації, який розраховується за такою формулою:, де КУда - коефіцієнт участі грошових активів в сукупних оборотних активах організації; ТАК - середній залишок сукупних грошових активів організації в розглянутому періоді; ОА - середня сума оборотних активів організації в розглянутому періоді. На другій стадії аналізу визначається середній період обороту і кількість обертів грошових активів в аналізованому періоді. Такий аналіз проводиться для співвіднесення середньої суми грошових активів з обсягом грошових платежів (негативним грошовим потоком організації). Середній період обороту грошових активів розраховується за такою формулою:, де подано - середній період обороту грошових активів, у днях; ТАК - середній залишок сукупних грошових активів організації в розглянутому періоді; РДАо - одноденний обсяг витрати коштів в аналізованому періоді. Аналогічним чином здійснюється і розрахунок зворотного показника-кількості оборотів середнього залишку грошових активів в аналізованому періоді:, де КОга - кількість оборотів середнього залишку грошових активів в аналізованому періоді; ТАК - середній залишок сукупних грошових активів організації в розглянутому періоді; РДА - загальний обсяг витрачання грошових коштів в аналізованому періоді. На третій стадії аналізу визначається рівень абсолютної ліквідності організації з окремих місяцях попереднього періоду:, де ДВ - грошові кошти; КФВ - короткострокові фінансові вкладення, КО - короткострокові зобов'язання На четвертій стадії аналізу визначається рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові інвестиції (еквіваленти грошових коштів) і коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових інвестицій. Рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові інвестиції визначається за наступною формулою:, де УОкфі - рівень відволікання вільного залишку грошових активів у короткострокові фінансові інвестиції, у%; КФИ - середній залишок грошових еквівалентів у формі короткострокових фінансових інвестицій у розглянутому періоді; ТАК - середній залишок сукупних грошових активів організації в розглянутому періоді. Коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових інвестицій - еквівалентів грошових коштів розраховується за такою формулою:, де КРкфі - коефіцієнт рентабельності короткострокових фінансових інвестицій; П - сума прибутку, отримана організацією від короткострокового інвестування вільних грошових активів в аналізованому періоді; КФИ - середній залишок грошових еквівалентів у формі короткострокових фінансових інвестицій в аналізованому періоді. Результати проведеного аналізу використовуються в процесі наступної розробки окремих параметрів управління грошовими активами організації. 2. Оптимізація середнього залишку грошових активів організації. Така оптимізація забезпечується шляхом розрахунків необхідного розміру окремих видів цього залишку в майбутньому періоді. Потреба в операційному (трансакционном) залишок грошових активів характеризує мінімально необхідну їх суму, необхідну для здійснення поточної господарської діяльності. Розрахунок цієї суми грунтується на планованому обсязі негативного грошового потоку з операційної діяльності (відповідному розділі плану надходження та витрачання грошових коштів) і кількості оборотів грошових активів. Для розрахунку планованої суми операційного залишку грошових активів використовується наступна формула:, де Дао - планована сума операційного залишку грошових активів організації; пооди - планований обсяг негативного грошового потоку (суми витрачання грошових коштів) по операційній діяльності організації; КОга - кількість оборотів середнього залишку грошових активів в плановому періоді.
Розрахунок планованої суми операційного залишку грошових активів може бути здійснений і на основі звітного їх показника, якщо в процесі аналізу було встановлено, що він забезпечував своєчасність здійснення всіх платежів, пов'язаних з операційною діяльністю організації. У цьому випадку для розрахунку використовується наступна формула:, де Дао - планована сума операційного залишку грошових активів організації; Даф - фактична середня сума операційного залишку грошових активів організації в минулому періоді; пооди - планований обсяг негативного грошового потоку (суми витрачання грошових коштів) по операційній діяльності організації; ФОод - фактичний обсяг негативного грошового потоку (суми витрачання грошових коштів) по операційній діяльності організації в минулому періоді; КОга - кількість оборотів середнього залишку грошових активів у плановому періоді. Потреба в страховому (резервному) залишку грошових активів визначається на основі розрахованої суми їх операційного залишку та коефіцієнта нерівномірності (коефіцієнта варіації) надходження грошових коштів по окремих місяцях попереднього року. Для розрахунку планованої суми страхового залишку грошових активів використовується наступна формула:, де дас - планована сума страхового залишку грошових активів організації; КВпдс - коефіцієнт варіації надходження коштів у звітному періоді. Потреба в компенсаційному залишку грошових активів планується в розмірі, визначеному угодою про банківське обслуговування. Якщо угоду з банком, що здійснює розрахункове обслуговування організації, така вимога не містить, цей вид залишку грошових активів не планується. Потреба в інвестиційному (спекулятивному) залишку грошових активів планується виходячи з фінансових можливостей організації тільки після того, як повністю забезпечена потреба в інших видах залишків грошових активів. Так як ця частина грошових активів не втрачає своєї вартості в процесі зберігання (при формуванні ефективного портфеля короткострокових фінансових інвестицій), їх сума верхньою межею не обмежується. Критерієм формування цієї частини грошових активів виступає необхідність забезпечення більш високого коефіцієнта рентабельності короткострокових інвестицій порівняно з коефіцієнтом рентабельності операційних активів. Загальний розмір середнього залишку грошових активів у плановому періоді визначається шляхом підсумовування розрахованої потреби в окремих їх видах:, де ДА - середня сума грошових активів з складі оборотних активів організації в плановому періоді; Дао - середня сума операційного залишку грошових активів у плановому періоді; дас - середня сума страхового залишку грошових активів у плановому періоді; ДАК - середня сума компенсаційного залишку грошових активів у плановому періоді; даї - середня сума інвестиційного залишку грошових активів у плановому періоді. Враховуючи, що залишки грошових активів трьох останніх видів є певною мірою взаємозамінними, загальна потреба в них при обмежених фінансових можливостях організації може бути відповідно скорочена. Існують ряд моделей, що дозволяють визначити оптимальний залишок грошових коштів на рахунку організації. Найбільшого поширення в теорії та практиці фінансового менеджменту отримали модель Баумоля (1952 р.) і модель Міллера-Орра (1966 р.). Модель Баумоля Дана модель передбачає, що організація починає працювати, маючи максимальний рівень грошових коштів, який постійно витрачається протягом деякого періоду часу. Як тільки запас грошових коштів сягає певної межі, організація виробляє їх поповнення.

Модель Баумоля


Дана модель використовується у випадку стабільності надходжень і витрати коштів, з урахуванням того, що зберігання всіх грошових активів здійснюється у формі короткострокових фінансових вкладень і зміна залишку грошових коштів відбувається від максимального розміру до нуля. Розрахунок максимального і середнього залишку здійснюється за формулою: Ро - витрати на обслуговування однієї операції поповнення коштів; подоїти - планований обсяг грошового обороту; Пд - рівень втрати альтернативних доходів при збереженні коштів (середня% ставка по короткострокових фінансових вкладень). За наявності на рахунку дуже великої кількості грошових коштів у організації виникають витрати невикористаних можливостей чи упущена вигода. Такі витрати називають також вимушеними витратами. При дуже малому запасі грошових коштів у організації виникають витрати по поповненню цього запасу, які називаються також витратами змісту або витратами на обслуговування операції поповнення коштів. З урахуванням даних видів витрат будують оптимизационную модель, що визначає частоту поповнення та оптимальний розмір залишку грошових коштів, при якому сукупні витрати будуть мінімальними.

Модель Міллера-Орра


Модель Міллера-Орра У моделі Міллера-Орра надходження і витрачання грошових коштів є стохастичними, тобто незалежними випадковими подіями. Головною особливістю даної моделі є наявність певного страхового запасу грошових коштів, на рівні якого встановлюється мінімальний розмір залишку грошових коштів. Максимальний розмір залишку грошових коштів встановлюється на рівні трикратного розміру страхового запасу. Залишок коштів змінюється, поки не досягне верхньої межі. У цьому випадку надлишок коштів вилучається і інвестується, наприклад у короткострокові фінансові інструменти. Якщо залишок грошових коштів сягає нижньої межі, то за рахунок продажу частини короткострокових інструментів здійснюється поповнення грошових коштів.


Розмах варіації коливань залишку грошових коштів між мінімальним і максимальним рівнем розраховується за формулою: КО - розмах коливань залишку грошових коштів; Ро - витрати на обслуговування однієї операції поповнення коштів;? 2 - середньоквадратичне відхилення щоденного обсягу грошового обороту; Пд - рівень втрати альтернативних доходів при збереженні коштів (середня% ставка по короткострокових фінансових вкладень). Розрахунок максимального і середнього залишку здійснюється за формулами: Незважаючи на чіткий математичний апарат розрахунків оптимальних сум залишків грошових активів обидві наведені моделі (Модель Баумоля і Модель Міллера-Орра) поки ще рідко застосовуються у вітчизняній практиці фінансового менеджменту, зокрема, і з наступних причин: - хронічна нестача оборотних активів не дозволяє організаціям формувати залишок коштів у необхідних розмірах з урахуванням їх резерву; - уповільнення платіжного обороту викликає значні (іноді непередбачувані) коливання в розмірах грошових надходжень, що відповідно відображається і на сумі залишку грошових активів; - обмежений перелік звертаються короткострокових фондових інструментів і низька їх ліквідність ускладнюють використання в розрахунках показників, пов'язаних з короткостроковими фінансовими інвестиціями.
3. Диференціація середнього залишку грошових активів у розрізі національної та іноземної валюти. Така диференціація здійснюється тільки організаціями, які ведуть зовні економічну діяльність. Мета такої диференціації полягає в тому, щоб із загальної оптимізованої потреби в грошових активах виділити валютну їх частину з тим, щоб забезпечити формування необхідних організації валютних фондів. Основою здійснення такої диференціації є запланований обсяг витрачання грошових коштів у розрізі внутрішніх і зовнішньоекономічних операцій в процесі здійснення операційної діяльності. При розрахунках використовуються формули визначення потреби в операційному та страховому залишках грошових активів з їх диференціацією за видами валют. 4. Вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів. Таке регулювання проводиться з метою забезпечення постійної платоспроможності організації, а також з метою зменшення розрахункової максимальної та середньої потреби в залишках грошових активів. Основним методом регулювання середнього залишку грошових активів є коригування потоку майбутніх платежів (перенесення терміну окремих платежів по завчасному узгодженню з контрагентами). Таке коригування здійснюється за такими етапами. На першій стадії на основі плану (бюджету) надходження і витрачання коштів у майбутньому кварталі вивчається діапазон коливань залишку грошових активів організації в розрізі окремих декад. Цей діапазон коливань визначається стосовно мінімального та середньому показниками залишків грошових активів у майбутньому періоді. На другій стадії регулюються декадні терміни витрати коштів (в міру їх надходження), що дозволяє мінімізувати залишки грошових активів у рамках кожного місяця і по кварталу в цілому. 5. 6. « Попередня
Наступна » = Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "7.4. Управління грошовими активами"
 УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ
  1.  управління поточними активами, управління оборотним капіталом, перетворення ліквідних активів у фактори виробництва і управління фіксованими активами (основним капіталом), розподіл потреби в новому обладнанні і ефективність
     Стаття 66. Нормативи ліквідності кредитної організації визначаються як
  2.  грошові кошти, вимоги до запитання, короткострокові цінні папери, інші легко реалізовані активи) і сумарних
     УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ
  3.  управління ліквідністю. Комерційні банки найчастіше використовують такі методи: 1) загальний метод розподілу коштів, що полягає в розподілі залучених і власних коштів по каналах розміщення з єдиного фонду відповідно до потреб та інтуїцією; 2) метод розподілу активів (конверсії коштів), що полягає в розміщенні активів у відповідності з термінами пасивів
     ГЛАВА Оборот поточних активів: як компанія заробляє гроші
  4.  активи, всього Всього поточних активів 12,005 Поточні активи називаються також оборотними коштами підприємства, що утворюють свого роду цикл: за гроші компанія купує товарно-матеріальні ресурси, які продаються в кредит торговим організаціям і перетворюються в дебіторську заборгованість. Надалі остання погашається і перетворюється на гроші. Грошові кошти
     1.1. Мета і завдання фінансового менеджменту
  5.  управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів організації. Мета фінансового менеджменту - забезпечення сталого розвитку та капіталізації (зростання ринкової вартості) організації. Ця мета нерозривно пов'язана з основною метою управління організацією в цілому і реалізується з нею в єдиних процедурах. Основні завдання, які покликаний вирішувати
     Тема 7. Управління активами організації
  6.  управління активами - капіталізація сукупної вартості активів, тобто здійснення прирощення ринкової вартості майнового комплексу організації, пов'язаної з капиталообразованием (накопиченням капіталу). Завдання управління активами: - захист активів; - сек'юритизація активів; - прирощення активів; - капіталізація активів; - отримання прибутку; - забезпечення оновлення активів; - забезпечення
     ЕФЕКТ БАГАТСТВА (ЕФЕКТ РЕАЛЬНИХ касових залишків)
  7.  грошовою вартістю, таких як поточні рахунки (агрегат М1). Зміна загального рівня цін робить власників цих активів то багатша, то бідніше, змінюючи купівельну здатність активів. У результаті або стимулюються, або обмежуються купівельні
     Заощадження та кінцеве споживання
  8.  готівки, депозитів у банках та інших фінансових активів (акцій, облігацій і т.д.). У даному випадку знову-таки йдеться про зміну форми активів або прийняття фінансових зобов'язань, а не про заощадження. Це ті випадки, коли приріст готівки пов'язаний з позиками, продажем фінансових активів, матеріальних благ. При цьому заощадженнями можуть вважатися засоби, що використовуються на
     АКТИВ
  9.  грошових коштів, що належать підприємству, фірмі, компанії (будівлі, споруди, машини та обладнання, матеріальні запаси, банківські вклади, вкладення в цінні папери, патенти, авторські права тощо), в які вкладені кошти власників, господарів. Активи прийнято ділити на матеріальні (відчутні) і нематеріальні (невідчутні), до останніх відносяться інтелектуальний продукт, патенти, боргові
     Інвестиції
  10.  грошової, майнової, нематеріальній - у вигляді нематеріальних активів, фінансової - у вигляді цінних паперів та інших фінансових активів) з метою забезпечення його зростання і отримання поточного
     ГЛАВА Авансові витрати та інші поточні активи
  11.  грошові активи, які компанія ще не тримає в руках, але які повинні бути отримані нею протягом року. До їх числа відноситься, наприклад, нарахована, але ще не повернена переплата податків, яка має бути відшкодована компанії протягом року, але ще не
     12. Інвестиції, функція попиту на інвестиції. Парадокс ощадливості.
  12.  грошові кошти, цінні папери, обладнання, результати інтелектуальної власності, що належить інвесторові. У комерційній практиці прийнято розрізняти такі типи інвестиції: 1) інвестиції в фізичні активи; 2) інвестиції в грошові активи; 3) інвестиції в нематеріальні активи. Фізичні активи - виробничі будівлі та споруди, а також будь-які види машин і устаткування з терміном
    денежные средства, ценные бумаги, оборудование, результаты интеллектуальной собственности, принадлежащей инвестору. В коммерческой практике принято различать следующие типы инвестиции: 1) инвестиции в физические активы; 2) инвестиции в денежные активы; 3) инвестиции в нематериальные активы. Физические активы - производственные здания и сооружения, а также любые виды машин и оборудования со сроком
© 2014-2022  epi.cc.ua