Теорія зростання Давида Ріккардо

У 14 років Давид Ріккардо допомагав батькові на Лондонській фондовій біржі, в 16 став брокером, а через 12 років - великим фінансистом. У 1799 р він прочитав книгу Адама Сміта «Багатство народів» і зацікавився економікою. У 45 років Ріккардо став найвідомішим адвокатом вільної торгівлі. Він запропонував концепцію порівняльних витрат і переваг і теорію ренти. Так само як і Сміт, Ріккардо в набагато меншому ступені цікавився ростом економіки і більше уваги приділяв теорії вартості і розподілу. Проте Ріккардо вніс певний внесок у формування теорії економічного зростання в класичній економічній школі.

В основу теорії зростання він, як і Сміт, поставив виробничу функцію з трьома факторами: праця, капітал і земля. Однак у Ріккардо виробнича функція була з обмеженим спадання граничної продуктивності. Якщо припиняється технологічний прогрес, то гранична продуктивність усіх факторів росту незмінно падає. У сільському господарстві інновації лише затримують зниження граничної продуктивності землі; в промисловості ж вони долають тенденцію до спадання норми прибутку, діючи в сторону підвищення віддачі від інвестицій.

Вдивіться Ріккардо і Сміта на темпи економічного розвитку розрізняються: система Сміта побудована на прискоренні темпів, а Ріккардо - на поступове скорочення темпів.

Основна увага Ріккардо приділяв «реальним» факторам виробництва, перш за все праці і народонаселення, темпи зростання якого ставив в залежність від розмірів заробітної плати. Однак в теорії Ріккардо накопичення капіталу відіграє стратегічну роль, і через накопичення капіталу розглядається кредит. Тим самим у виробничій функції кредит виводився з основного аналізу; він проступав за виробничою функцією економічного розвитку. У його системі ставка накопичення залежить від двох чинників: можливості зберігати і бажання або волі до заощадження. Якщо перший залежить від рівня доходу, який повинен забезпечувати прожитковий мінімум і надбавку, яку можна зберігати, то другий - від уподобань і різних зовнішніх обставин. Згідно Ріккардо готовність зберігати і інвестувати зменшується зі скороченням прибутку і підвищується в міру зростання прибутку.

Ріккардо розглядав накопичення капіталу в динаміці - як рушійну силу процесу економічного зростання. При такому підході норма прибутку постійно змінюється відповідно до зміни рівня заробітної плати. У такій системі координат роль кредиту досить скромна і зводиться лише до реалізації переваг капіталістів і працівників споживати або зберігати. Причому дві тенденції - збереження і споживання - знаходяться в протистоянні: пріоритет заощаджень періодично змінюється на пріоритет споживання, а потім знову відбувається перехід до пріоритетності заощаджень.

Сміт і Рікардо розглядали накопичення переважно в якості опції капіталістів і в меншій мірі робітників. Такий підхід був визначений недостатнім розвитком банківського обслуговування населення у кінці XVIII і на самому початку XIX ст. Пізніше в аналіз збалансованого економічного зростання був включений попит населення. У другій половині XX ст. попит населення багато в чому став формуватися під впливом розвитку роздрібного кредитування.

1. Висновки до розділу, практикум
   1. Розглянуто дві основні функції комерційного банку. По-перше, він є найважливішою ланкою в процесі мультиплікації кредитних грошей, який характеризується резервної нормою і нормою депонування. По-друге, він є приватною фірмою, яка максимізує прибуток, використовуючи кредитну раціонування
2. Висновки до розділу
   1. Курс валюти вимірюють двома основними методами. Плаваючий курс зазнає спекулятивних коливань, а курс за паритетом купівельної спроможності визначається цінами на споживчі товари в різних країнах, тому він більш консервативний. Ставлення цих двох курсів допомагає туристам визначати «дешеві»
3. Висновки до розділу
   1. Економічне зростання в постіндустріальній економіці залежить від ефективності праці, обсягів загального і спеціального людського капіталу, рівня освіти, обсягу накопичених суспільством знань, інвестицій в інновації. 2. Ефективність праці в сучасних моделях зростання служить динамічним показником
4. Виробничі функції та їх роль в макроекономічному прогнозуванні, виробнича функція як вид економіко-статистичних моделей і інструмент прогнозування економічної динаміки
   В результаті вивчення даного розділу студент повинен: знати основні види виробничих функцій; особливості та умови застосування виробничих функцій в практиці макроекономічного прогнозування; поняття агрегированной економічної технології; вміти інтерпретувати вплив еластичності випуску за факторами
5. Вихідні поняття
   Своєрідність предмета і методів макроекономічного аналізу обумовлює використання в макроекономіці понять, які не зустрічаються в мікроекономіці. Вони будуть вводитися поступово протягом усього навчального курсу. У цьому параграфі розкриємо зміст тільки деякі основні макроекономічних категорій.
6. Види виробничих функцій. Двохфакторні виробничі функції, функція з фіксованими пропорціями факторів (функція Леонтьєва)
   Виробничі функції поділяються на два типи: двохфакторну і багатофакторні. Ми розглянемо види двохфакторну функцій в порядку зростання складності їх записи і, відповідно, збільшення числа необхідних для цього параметрів. Всі ці функції допускають модифікації, що відрізняються від основного
7. Валютний курс
   В ході здійснення торгових і фінансових операцій між країнами виникає валютний (девізний) ринок, на якому в процесі обміну національних валют встановлюється їх курс. Об'єктами купівлі-продажу (товарами) на валютному ринку є іноземні гроші. Їх ціни, як і ціни звичайних товарів, вимірюються
8. Учасники моделі і їх ролі
   Модель IS-LM включає тих же трьох, вже знайомих нам, учасників - репрезентативного споживача, репрезентативного виробника і держава. Репрезентативний споживач як і раніше є власником факторів виробництва, що означає, що він отримує весь національний дохід або у формі заробітної плати, або