| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.1. Сутність поняття «світова економіка» |
||
|
Протягом всієї історії людства економічний прогрес суспільства пов'язаний з розвитком поділу праці, в тому числі національно-територіального, міжнародного поділу-лення праці. Різні форми обміну економічною діяльністю між країнами призвели до появи специфічних, міжнародних зв'язків і відносин і формуванню світової еко-номіки. Світова економіка являє собою глобальну, цілісну систему національних господарств, що існує як багатоукладне економічний простір, засноване на взаємодії і взаємозалежності всіх його елементів. Активну участь у міжнародному поділі праці, розгалужена система Мірохост-зяйственних зв'язків, опосредующая міждержавні потоки матеріальних і фінансових ресурсів, є необхідною умовою забезпечення ефективного виробництва товарів і послуг навіть для найбільш розвинених і великих держав світу. Лише завдяки міжнародному сотрудничест-ву національної економіки у своєму розвитку можуть, спираючись на випуск тих видів продукції, у виробництві яких вони мають які-небудь переваги, забезпечувати потік відсутніх споживчих і виробничих товарів. По суті зовнішні економічні угоди про-продовжували логіку внутрішніх угод: і там, і тут присутня одна мета - максимізація корисності для споживачів і доходів для виробників. Усі відмінності між внутрішніми і зовнішніми господарськими зв'язками стосуються ско-реї форми їх реалізації, ніж істоти самих процесів. Разом з тим у міжнародних відно-шеніях маються досить суттєві відмінності від, створених усередині стра-ни, що поряд зі зростаючою значимістю світового господарства призвело до формування специфічні-чеський галузі економічного знання - теорії світової економіки. Світова економіка як наука - це частина теорії ринкової економіки, що вивчає закономірності господарського взаемодії між різними державами в галузі міжнародного обміну товарами і ус-лугами, рух робочої сили, капіталів і фінансових потоків. З точки зору методології аналізу між розділами міжнародної економіки немає чіткого поділу на мікро-і макрорівень, так як у кожному міжнародному відношенні відображаючи-ються інтереси як окремих суб'єктів цих відносин, так і національного господарства в цілому. Спираючись на теорію світової економіки, вчені намагаються пояснити і передбачити структуру і обсяг міжнародних угод, оцінити їх вплив на внутрішню економіку і рекомендо-вать таку національну політику щодо світогосподарських зв'язків, яка максими-зірует національний добробут. Дослідження сутності та форм прояву міжнародних відносин у процесі здійснення торгових, фінансово-кредитних та інших зовнішньоекономічних операцій з це-ллю задоволення потреб національної економіки у виробничих ресурсах і бла-Гах становить предмет світової економіки. Вивчаючи розвиток і функціонування цих відносин, світова економіка покликана виводити відповідні закони і, спираючись на них в теоре-тичні узагальненнях, давати рекомендації для учасників міжнародних економічних зро-лок. Світова економіка не є простою сумою доданків, а являє собою гло-бальну економічну систему, в якій економіки окремих країн настільки взаємозв'язок-ни і переплетені між собою, що їх відтворення, ізольоване один від одного, стає практично неможливим. Зростаюча і міцніюча цілісність сучасного світу дозволяє говорити про формування світового господарства як єдиної цілісності. Світове господарство слід розглядати як історичну і політико-економічну категорію. Його зародження почалося в XV-XVI ст. Просторовими передумови-посиланням для цього процесу стали Великі географічні відкриття, а соціальними та еконо-тичними - ліквідація в Європі феодальних відносин, поява в масовому масштабі наймано-го праці та буржуазії як класу, розвиток торгівлі, поширення капіталістичної ману-фактури і підвищення на цій основі ефективності використовуваних факторів виробництва. Хоча в XVI-XVII ст. базою міжнародного поділу праці була природна основа - відмінності го-сударств по природно-кліматичних умов, географічному положенню, корисним иско-паєм і т. п., вже тоді розвиток зовнішньої торгівлі призвело до виникнення світового ринку - сфери стійких товарно-грошових відносин між країнами . Саме світовий ринок послужив вихідним пунктом освіти світового господарства. Процес розвитку світового господарства прискорився завдяки переходу провідних країн до машинного виробництва в результаті промислового перевороту кінця XVIII - початку XIX в. Машинне виробництво зменшило залежність спеціалізації і кооперування від природний-ної основи і підсилило їх зв'язок з технологічним фактором. При цьому національні ринки ока-залісь недостатньо ємними для великого масового виробництва, що зажадало активізації зовнішньої торгівлі. В останній чверті XIX в. процес утворення світового господарства прискорило зародження монополій. Вони посилили усуспільнення виробництва у вигляді концентрації та централізації капіталу і створили передумови для виходу міжнародних відносин за товарні ринки і поширення їх на грошові ринки і ринки капіталу. На рубежі XIX-XX ст. капіталістичне виробництво стає світовим, а відтворення капіталу - інтернаціональним, що означає формування світового господарства як цілісної системи. Світове господарство являє собою надзвичайно динамічне утворення. У про-процесі його еволюції можна виділити декілька найбільш важливих етапів: 1910-1930-і рр.., 1950-1970-і рр.., Кінець 1980-х рр.. по теперішній час. Основними рисами першого етапу є наростання нестійкості економічних зв'язків між країнами, порушення колишніх господарських зв'язків, обумовлене Першою світовою війною; руйнування єдності світового капіталістичного господарства революцією 1917 На наступному етапі, що наступив після Другої світової війни, відбулася нова ломка структури світового господарства. У світі склалися дві економічні системи - світове капіталістичне і світове соціалістичне господарство. Капіталістичне світове господарство грунтувалося на принципах ринкової економіки, соціалістичне - на планово-розподільних принципах. Контакти в господарській сфері між країнами цих систем со-чета з протиборством і змаганням. Капіталістичне світове господарство зайняло в системі світових економічних зв'язків домінуюче положення, важливим елементом розвитку яких в цей період стали транснаціональні корпорації (ТНК). У 50-60-і рр.. XX в. в систему світового господарства стали входити країни, звільняю-щіеся від колоніальної залежності (що розвиваються). Аж до кінця 80-х рр.. світове господарство являло сукупність національних господарств промислово розвинених країн, раз-Віва і соціалістичних країн. Важливою рисою цього етапу розвитку світового господарства є також зближення рівнів розвитку США та інших промислово розвинених країн, формування трьох центрів со-пернічества: США - Західна Європа - Японія. На сучасному етапі розвитку в результаті розпаду наприкінці 80-х - початку 90-х рр.. со-соціалістичного системи господарства і ринкових перетворень в колишніх соціалістичних країнах світове господарство знову починає набувати рис однорідного освіти. Активи-зація співробітництва між країнами, зближення їхніх політичних та економічних структур - найважливіша характеристика сучасного етапу розвитку світового господарства. В цілому світовому господарству кінця XX - початку XXI в. притаманні такі особливо-сті: - розвинена сфера міжнародного руху факторів виробництва; міжнародні форми виробництва, в першу чергу в рамках ТНК; - відносно відособлена міжнародна фінансова сфера, прямо не пов'язана ні з рухом товарів, ні з рухом факторів виробництва; - система міжнаціональних, наднаціональних, державних і недержавних механізмів регулювання; економічна політика держав, яка виходить із принципів відкри-тої економіки; - перехід найбільш розвинених країн до постіндустріальних, інформаційних економі-кам; глобалізація світової економіки. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1.1. Сутність поняття «світова економіка» " |
||
|
||