| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||
§ 3. СТАТИСТИКА ВИТРАТ НА РОБОЧУ СИЛУ |
||||||
|
Витрати на робочу силу являють собою витрати, пов'язані з наймом і змістом робочої сили. При визначенні видатків на робочу силу використовують дві концепції: народногосподарську і галузеву (або на рівні підприємства). У першому випадку мова йде про облік витрат, які несуть не тільки безпосередньо роботодавці, але і держава з професійної підготовки працівників, соціальних програмах, пенсійного забезпечення та ін, а в другому - про облік витрат, які несе роботодавець у зв'язку з наймом і змістом робочої сили. Природно, що ці витрати на робочу силу різняться. Однак на практиці реалізація народногосподарської концепції пов'язана з серйозними проблемами, особливо, якщо необхідно отримати дані не по економіці в цілому, а по галузі або регіону. Тому при зборі та аналізі даних про витрати на робочу силу перевага віддається галузевої концепції. Національні статистичні служби в своїй практичній діяльності прийняли за основу визначення витрат на робочу силу, сформульоване в резолюції 11-й Міжнародною конференцією статистиків праці, в якій говориться: «Витрати на робочу силу являють собою витрати, які несе роботодавець у зв'язку з наймом і змістом робочої сили. Статистичне поняття витрат на робочу силу включає винагороду за виконану роботу, виплати за неробочий час, премії та подарунки, вар-. тість продуктів, напоїв та інших виплат натурою, витрати роботодавця, пов'язані з наданням житла співробітникам, внески роботодавця на соціальне забезпечення, його витрати на профпідготовку, соціальні потреби і подругам статтями, наприклад, перевезення працівників, витрати по найму, а також податки, зараховують до витратам на робочу силу ». Витрати на робочу силу, які несе роботодавець, можуть вимірюватися в розрахунку на одиницю трудових витрат і на одиницю виготовленої продукції. Для аналізу конкурентоспроможності продукції переважніше розраховувати показники витрат на одиницю продукції, при цьому слід використовувати дані про продукції в натуральному вираженні. Але в умовах, коли випускаються різні види продукції, розрахунок витрат на робочу силу практично утруднений вже на рівні підприємства, а тим більше на рівні галузі. Тому при вимірюванні витрат на робочу силу перевага віддається їх розрахунку на одиницю часу (на відпрацьовану людино-годину або людино-день). При визначенні структури витрат на робочу силу національні статистичні служби орієнтуються на Міжнародну стандартну класифікацію витрат на робочу силу, яка включає 10 основних груп елементів витрат. Перелік основних груп витрат Міжнародної стандартної класифікації видатків на робочу силу і Класифікації витрат на робочу силу, використовуваної при російському обстеженні, наведено в табл. 5.1. Таблиця 5. Класифікація витрат на робочу силу
З таблиці. 5.1 видно, що Класифікація витрат на робочу силу, яка використовується в російському обстеженні, відрізняється від Міжнародної стандартної класифікації не тільки назвами розділів, а й елементами витрат. У перші чотири групи входять витрати, що містять ті ж елементи, які були наведені вище, коли йшлося про зміст фонду заробітної плати. При цьому слід зазначити, що на відміну від Міжнародної стандартної класифікації, де всі витрати, пов'язані з наданням житла, вказуються у п'ятій групі, в російському обстеженні вартість безкоштовно наданого працівникам (відповідно до законодавства) житла або суми грошової компенсації за ненадання його безкоштовно, включені в четверту групу. Причиною цього є те, що це щомісячні, регулярні виплати, які включаються до фонду заробітної плати. У 5-у групу включаються витрати підприємств з утримання житла, що належить підприємствам і організаціям, вартість житла, переданого у власність працівникам, суми, що надаються працівникам для початкового внеску або погашення кредиту на житлове будівництво, та інші витрати із забезпечення працівників житлом. До 6-ї групи належать страхові внески до пенсійного фонду, фонду соціального страхування, фонди обов'язкового медичного страхування, а також витрати, пов'язані з внесками в недержавні пенсійні фонди, надбавки до пенсій працюючим працівникам, вихідні допомоги , оплата путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок за рахунок підприємства та інші витрати. Витрати на професійне навчання (7-я група) включають витрати з утримання навчальних будівель, орендну плату за приміщення для проведення занять; витрати на платне навчання працівників у навчальних закладах; стипендії працівникам, які перебувають в обліковому складі і спрямованих підприємствами на навчання до навчальних закладів за рахунок коштів підприємства, та інші витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів. До витрат на культурно-побутове обслуговування (8-я група) відносяться витрати підприємств на проведення культурно-масових, спортивних заходів, екскурсій, виставок; витрати з утримання їдалень, бібліотек, клубів, спортивних споруд, дошкільних установ та інші витрати на культурно-побутове обслуговування працівників. У 9-у групу входять витрати, пов'язані з оплатою проїзду до місця роботи як громадським, так і відомчим транспортом, вартість пільг по проїзду працівника транспортних відомств, вартість виданого безкоштовно форменого одягу, обмундирування та спецодягу та взуття, а також витрати на відрядження та компенсації за роз'їзний характер роботи, витрати при переведенні працівників та інші витрати. Слід зазначити, що витрати на відрядження у Міжнародній стандартній класифікації не відносяться до витрат на робочу силу. Якщо добові, які виплачуються працівникові, можуть розглядатися як частина доходу працівника компенсаційного характеру, і тому їх можна вважати витратами на робочу силу, то транспортні витрати та оплату проживання у готелі, пов'язану з відрядженнями, очевидно, не слід відносити до витрат на робочу силу. До податків, які включаються до складу витрат на робочу силу, належать податки, пов'язані з числом зайнятих або фондом заробітної плати. В даний час до них також відносяться податок з суми перевищення фактичних витрат на оплату праці працівників порівняно з їх нормованої величиною. До складу витрат на робочу силу не включаються доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємств і організацій. Не належать до витрат на робочу силу та виплати працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах та інші виплати, які здійснюються за рахунок державних і недержавних фондів. Дані про витрати на робочу силу використовуються для визначення середніх показників витрат у розрахунку на один відпрацьований людино-годину і на одного працівника. При аналізі витрат на робочу силу особлива увага приділяється тому, щоб витрати на робочу силу, чисельність працівників і відпрацьований час ставилися до одного і того ж періоду. З цією метою інформація про чисельність працівників та про відпрацьований час, а також про невідпрацьованому і сплаченому часу є складовою частиною обстежень витрат на робочу силу. Середні показники витрат на робочу силу розраховуються по економіці в цілому, галузям економіки, регіонам, підприємствам різних форм власності. Розробляються також середні показники витрат на робочу силу для підприємств з різною чисельністю працівників і для підприємств з різним рівнем рентабельності. Великий інтерес представляє аналіз структури витрат на робочу силу. При цьому визначаються середні показники витрат як в розрахунку на один відпрацьований людино-годину і на одного працівника по основних елементів витрат, виділених у класифікації витрат, так і у відсотках до загальної суми витрат на робочу силу. Аналізується диференціація окремих видів витрат як всередині галузі, так і на міжгалузевому рівні. Показники, отримані в ході обстежень витрат на робочу силу, застосовуються при розробці соціальної політики. Рівень і динаміка витрат на робочу силу є центральним питанням на переговорах між організаціями роботодавців і працівників. Витрати на робочу силу - один з показників конкурентоспроможності підприємства. Дані про них використовуються для міжнародних зіставлень. Контрольні питання 1. Які групи працівників за статусом в зайнятості отримують заробітну плату? 2. Фонд заробітної плати: а) дорівнює витратам на робочу силу; б) може бути більше витрат на робочу силу; в) є частиною витрат на робочу силу? 3. У ході жовтневих обстежень отримують дані: а) про середню заробітну плату працівників окремих галузей економічної діяльності; б) про заробітну плату окремої професійної групи працівників по економіці в цілому ; в) про заробітну плату працівників по окремих професіях у конкретних галузях економічної діяльності; г) про заробітну плату всіх професійних груп працівників, зайнятих в промисловості? 4. Збігається чи ні динаміка середньої номінальної та середньої реальної заробітної плати? 5. Назвіть основні групи Міжнародної стандартної класифікації видатків на робочу силу. 6. Назвіть методи аналізу диференціації працівників за розміром одержуваної заробітної плати. Література 1. Методологічні положення зі статистики: Вип: 1/Госкомстат Росії. - М., 1996. 674с. 2. Інтегрована система статистики заробітної плати: Метод, керівництво МВТ. - М.: Финстатинформ, 1994. 344 с. 3. Сучасні міжнародні рекомендації зі статистики праці. - М.: Финстатинформ, 1994. 176с. |
||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||
|
|
||||||
Інформація, релевантна " § 3. СТАТИСТИКА ВИТРАТ НА РОБОЧУ СИЛУ " |
||||||
|
||||||