| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Сукупний попит і сукупна пропозиція |
||
|
В економічній літературі зустрічається безліч визначень сукупного попиту. Найбільш простим з них є наступне: Сукупний попит AD (від англ.aggregate demand) - це сума всіх індивідуальних попитів на кінцеві товари і послуги, що пропонуються на ринку. Сукупний попит пред'являють агреговані суб'єкти ринкової економіки, які несуть при цьому сукупні витрати. Тому під сукупним попитом розуміються сукупні витрати, які готові нести домогосподарства, бізнес, держава і нерезиденти на придбання всіх товарів і послуг вітчизняного виробництва. Сукупний попит включає в себе: - попит з боку домогосподарств (населення) на товари та послуги споживчого призначення або споживчі витрати - С; - попит з боку бізнесу (підприємств, фірм) на інвестиційні товари або інвестиційні витрати - I; - попит з боку держави (за державними замовленнями) на товари та послуги, необхідні йому для виконання своїх функцій, або державні витрати - G; - чистий експорт, який представляє різницю між витратами нерезидентів на покупку товарів вітчизняного виробництва і резидентів на покупку товарів іноземного походження - Xn. Таким чином, рівняння AD для відкритої економіки виглядає наступним чином: AD=С + I + G+ Xn. (Усі компоненти AD були детально розглянуті в розділі 1 даного посібника). Графічно сукупний попит представлений на рис.1. Рис.1. Крива сукупного попиту Крива AD показує реальний обсяг ВВП, який готові придбати домогосподарства, бізнес, держава, закордон (нерезиденти) при різних рівнях цін в країні. За інших рівних умов, чим нижче рівень цін в країні, тим більшу частину національного продукту захочуть придбати покупці і навпаки. Таким чином, між рівнем цін і попитом на реальний ВВП спостерігається зворотний характер залежності. Негативний нахил кривої AD можна пояснити дією трьох ефектів: - Ефект процентної ставки. Якщо в економіці рівень цін буде високим (підвищуватиметься), то за інших рівних умов при незмінній грошовій масі покупцям потрібно більше грошей для покупки вироблених товарів та послуг і, отже, зростає попит на гроші. А це, відповідно, призведе до перевищення попиту на гроші над пропозицією грошей і викличе зростання процентної ставки, що відбиває ціну грошей при їх запозиченні. Але якщо процентна ставка буде високою (підвищуватиметься), то це буде фактором стримування попиту на інвестиційні товари з боку бізнесу та попиту на товари тривалого користування з боку населення (при тому ж рівні номінальних витрат), так як у ринковій економіці ці товари в основному купуються в кредит. Отже, чим вище рівень цін і вище процентна ставка, тим нижче буде величина сукупного попиту. - Ефект реального багатства (ефект Пігу). Багатство населення значною мірою представлено у вигляді різних фінансових активів (облігацій, акцій, строкових вкладів, заробітної плати, пенсій, стипендій і т.д.). З ростом рівня цін реальна вартість чи купівельна спроможність фінансових активів знижується, тобто багатство суб'єктів економіки, представлене у вигляді фінансових активів, знецінюється. Суб'єкти при більш високому рівні цін можуть реально придбати меншу кількість товарів і послуг і, отже, скорочується сукупний попит на товари і послуги. - Ефект імпортних закупівель. Цей ефект враховує співвідношення цін на товари у своїй країні і за кордоном. Якщо в нашій країні зросте загальний рівень цін, то покупці будуть віддавати перевагу імпортним товарам, які стануть відносно дешевше вітчизняних. Іноземні покупці навпаки, скоротять обсяг покупок наших товарів. У результаті відбудеться скорочення нашого експорту і зростання імпорту, що призведе до зниження чистого експорту в сукупному попиті на вітчизняні товари і послуги. Всі три чинники пояснюють зворотну залежність між рівнем цін і величиною сукупного попиту (реальним ВВП). Як і в мікроекономіці (теорії попиту та пропозиції) в макроекономічному аналізі необхідно проводити чітке розходження між зміною величини сукупного попиту і зміною в самому сукупному попиті. Зміна величини сукупного попиту відбувається при зміні рівня цін і незмінності всіх інших факторів. Y1 і Y2 - це і є величини сукупного попиту на реальний ВВП, які склалися при параметрах рівня цін РА1 і РА2. Зміна сукупного попиту відбувається під впливом нецінових факторів. Графічно це відображається (рис.2) зміщенням кривої попиту AD вправо і / або вгору до положення АD1, якщо сукупний попит зростає, і відповідно, якщо попит падає, то крива зміщується вліво і / або вниз до положення АD2. Рис. 2. Зміна сукупного попиту Тому, навіть якщо рівень цін не змінюється, слід очікувати підвищення або зниження сукупного попиту на суспільний продукт. Ці зміщення називають також шоками сукупного попиту. На сукупний попит впливають такі нецінові фактори: 1. Зміна споживчих витрат. Воно може бути пов'язано: ? із зміною доходів покупців: із зростанням доходів при тому ж рівні цін сукупний попит підвищується (і навпаки); ? із зміною очікувань споживачів: якщо люди очікують зростання рівня цін, то їх сукупний попит в поточний період підвищиться (і навпаки); ? із зміною заборгованості споживачів: якщо заборгованість споживачів зростає, то сукупний попит буде знижуватися (і навпаки); ? із зміною податків з населення: зростання податків знизить сукупний попит (і навпаки); 2. Зміна інвестиційних витрат. Воно може визначатися: ? очікуванням прибутку від інвестицій: чим вище очікувані прибутки, тим більше бажання інвестувати кошти, отже, тим більше сукупний попит; ? податками з підприємств: зменшення податків підвищить попит на інвестиційні товари і виступатиме фактором розширення сукупного попиту (і навпаки); ? інноваціями: інноваційні проекти (нова техніка і технології) будуть стимулювати інвестиційні витрати; - надлишковими виробничими потужностями (наявність невикористаного капіталу): їх збільшення зменшує попит на інвестиційні товари з боку бізнесу. 3. Зміна державних витрат. Збільшення державних витрат (замовлень) викликає зростання сукупного попиту і навпаки. 4. Зміна у витратах на чистий обсяг експорту. Воно може бути пов'язано: ? із зміною національного доходу в інших країнах: з підвищенням рівня доходів в інших країнах підвищується попит як на товари їх вітчизняного, так і зарубіжного виробництва, і тому підвищення рівня національного доходу у наших торгових партнерів збільшує можливості нашого експорту, а, отже, сукупний попит підвищується , зміщуючи криву АD вправо (і навпаки); ? із зміною валютного курсу: наприклад, при підвищенні курсу російського рубля по відношенню до американського долара для американських покупців російські товари стануть відносно дорожче, а для споживачів у Росії американські товари - відносно дешевше, отже, це є чинником зниження чистого експорту і скорочення сукупного проса. Розглянемо іншу складову макроекономічної рівноваги-сукупна пропозиція. Сукупна пропозиція - це сума всіх індивідуальних пропозицій товарів і послуг вітчизняного виробництва; це загальна кількість товарів і послуг в країні, яке готові виробити і представити до продажу все резиденти у відповідності зі сформованим рівнем цін. Крива сукупної пропозиції AS (від англ. Аaggregate supply) показує реальний обсяг ВВП, запропонований до продажу при кожному можливому рівні цін і при заданих економічних ресурсах (рис.3). Рис.3 Крива сукупної пропозиції На кривій сукупної пропозиції можна виділити три відрізки, що відображають різні ситуації в економіці країни: відрізок 1 - кейнсіанський (горизонтальний) відрізок відображає стан неповної занятности; відрізок 2 - проміжний (висхідний) відрізок відображає стан наближається до повної занятности; відрізок 3 - класичний (вертикальний) відрізок відображає стан повної занятности, де параметр Y * характеризує потенційний (максимально можливий) обсяг виробництва. Горизонтальний відрізок по-іншому називається кейнсіанський відрізок на честь відомого англійського економіста Дж.М.Кейнса. Цей відрізок показує, що реальний обсяг виробництва не досягає свого потенційного рівня, а трудові та матеріальні ресурси використовуються далеко не повністю. Такий підхід не випадковий, оскільки теорія Кейнса створювалася в 30-ті роки минулого століття на тлі Великої депресії 1929-1933рр., Коли безробітні в країнах з розвиненими ринками становили до 25% працездатного населення і майже половина виробничих потужностей була незавантаженої. У такій ситуації в короткостроковому періоді збільшення сукупного попиту вело до розширення виробництва без збільшення рівня цін. Проміжний або висхідний відрізок показує одночасне зростання виробництва і рівня цін. Він характеризує період в економіці, коли зростання сукупного попиту визначає конкуренцію за обмежені економічні ресурси і деякий інфляційне зростання цін. Що стосується вертикального або класичного відрізка, то за твердженням представників класичної школи економіка під впливом ринкового механізму досить оперативно досягає повної зайнятості ресурсів. Тому в рамках короткострокового періоду неможливо досягти збільшення обсягу виробництва, так як відсутні вільні економічні ресурси. У цій ситуації зростання сукупного попиту викличе не збільшення обсягу виробництва, а тільки підвищення рівня цін. Сучасна економічна теорія виходить з того, що всі три названі ситуації цілком можливі. Тому цілком логічно об'єднати всі три відрізки в одну криву сукупної пропозиції. Слід розрізняти зміну величини сукупного пропозиції і зміна самого сукупної пропозиції. Зміна величини сукупної пропозиції спостерігається при зміні рівня цін і незмінності інших факторів. Ця зміна відображає рух уздовж кривої сукупної пропозиції. Зміна сукупної пропозиції, навпаки, відбувається під впливом певних факторів при незмінності рівня цін на товари, тобто навіть якщо рівень цін зберігається на колишньому рівні, можна очікувати підвищення або зниження реального обсягу національного виробництва. Графічно (рис. 4) це відображається зсувом кривої сукупної пропозиції AS вправо і / або вниз до положення AS2 (при розширенні сукупного пропозиції), і відповідно, вліво і / або вгору до положення AS1 (при зменшенні сукупної пропозиції). Ці зміщення називаються також «шоками» сукупної пропозиції. Рис. 4. Зміна сукупної пропозиції На сукупну пропозицію впливають такі нецінові фактори: ? Зміна цін на економічні ресурси. При підвищенні рівня цін на економічні ресурси (вітчизняного і іноземного походження) ростуть економічні витрати і це є фактором зниження сукупної пропозиції, і навпаки. ? Науково-технічний прогрес (НТП) і використання нових технологій. Широке використання науково-технічних досягнень у виробництві та застосування ресурсозберігаючих технологій призводить до економії ресурсів і розширенню сукупного пропозиції. І навпаки, збільшення ступеня фізичного зносу основних виробничих фондів (обладнання) та старіння технологій призводить до зниження сукупної пропозиції. ? Зміна правових норм. 1. Зміни у рівні податків і дотацій: зменшення податкового тягаря і збільшення дотацій веде до підвищення сукупної пропозиції (і навпаки). 2. Збільшення вимог до екологічної чистоти виробництва: даний фактор викликає зростання витрат з боку бізнесу на будівництво очисних споруд та при інших рівних умовах це стримує сукупну пропозицію. 3. Зростання державного втручання в економіку: якщо збільшується адміністративна складова в діяльності держави і знижується ефективність ринкового механізму, то це може зменшити сукупну пропозицію. Перетин кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції (мал. 5) визначає рівноважний рівень цін (Раї) і рівноважний реальний обсяг виробництва (Ye). Рис. 5. Визначення рівноважного рівня цін Точка Е на графіку означає, що кількість востребуемих і виробленого ВВП збігається при даному рівні цін Раї. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Сукупний попит і сукупна пропозиція " |
||
|
||