| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.3 Соціально-економічні проблеми безробіття |
||
|
Породжується безробіття в умовах ринкової економіки під впливом конкуренції на ринку праці, посилюється в період економічних криз і наступних депресій в результаті різкого скорочення попиту на робочу силу. У сучасних умовах в Україні зростає безробіття, пов'язана: ? зі структурною перебудовою економіки; ? з диспропорціями в її розвитку; ? з впровадженням нової техніки і технології у виробництво. Безробіття існувала і в колишніх соцкраїнах, особливо наприкінці 80-х рр.. Вона була викликана помилками в плануванні, диспропорціями у розвитку окремих галузей і регіонів. Безробітними на Україну як вказувалося в п. 2.1 цієї глави, визнаються громадяни, які не мають роботи і заробітку і зареєстровані у службі зайнятості з метою пошуку підходящої роботи і готові приступити до неї. Основний контингент безробітних на Україні - люди похилого віку, жінки, молодь. Розрізняють три види безробіття: фрикційне, структурне і циклічне. Фрикційне безробіття існувала завжди, тому що пов'язана зі зміною місця роботи, і громадяни в пошуках кращої роботи йдуть на це добровільно, Структурна безробіття пов'язане зі зміною структури виробництва і , як результат, розбіжністю пропозиції робочої сили та попиту на неї. Циклічна безробіття виникає в певні моменти життя суспільства: під час спаду виробництва, депресії тощо, коли попит на робочу силу дуже низький. Безробіття приймає найрізноманітніші форми: тимчасову, сезонну, регіональну, молодіжну і т.д. У період економічного спаду виробництва, проблеми безробіття ще більш загострюються, тому держава, прагнучи не допустити або мінімізувати безробіття, має активно виконувати соціально-захисні, регулюючі функції. До числа основних факторів породжують безробіття можна віднести: ? вивільнення працівників у результаті впровадження прогресивних методів господарювання (оренда, кооперація, і т.д.) і приватизація підприємств; ? структурна перебудова підприємств, відсутність роботи за фахом; ? вивільнення працівників у результаті погано організованого процесу конверсії військово-промислового комплексу; ? закриття неконкурентоспроможних, збиткових та потерпілих банкрутство підприємств; ? ліквідація екологічно шкідливих виробництв під впливом громадської думки; ? впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Будь-яке держава зацікавлена в підтримці повної та постійної збалансованості між кількістю робочих місць і чисельністю працівників. Узгодження попиту на робочу силу та її пропозиції не може, проходити безконфліктно. Одне з основних протиріч забезпечення зайнятості - неможливість досягти абсолютної синхронності змін у ланцюжку: структурні зрушення - модернізація робочих місць - зміна потреби в кадрах - вивільнення працюючих - надання нової роботи. У цих умовах повна зайнятість є величина імовірнісна, що допускає коливання навколо точки рівноваги між попитом на робочу силу та її пропозицією і лише в рідкісних випадках відповідна їй. Тому до безробіття необхідно ставитися як до постійної супутниці ринкової економіки. Існує думка, що безробіття - це благо, дисциплінуючий населення. Але в сучасному світі немає країни, де подібна концепція закладається в урядові економічні програми. За безробіття приходиться розплачуватися і уряду і населенню. Економічну ціну за безробіття платять: ? втратили роботу (зниження особистих доходів); ? зайняті в громадському господарстві (високий рівень безробіття може збити зростання їхньої заробітної плати); ? суспільство, яке стикається з неможливістю досягти потенційного обсягу валового національного продукту; ? уряд, яке змушене підвищувати витрати на соціальні виплати при скорочуються податкових надходженнях. В результаті всього вищепереліченого посилюється соціальна напруженість. Рівень безробіття мінімальний у країнах політично стабільних, економічно розвинених, з налагодженою системою соціального захисту населення. Важливим для ліквідації безробіття, специфічним для сучасного стану економіки України є зняття адміністративних, правових та економічних обмежень, що перешкоджають вільному продажу робочої сили, а саме: скасування інституту прописки, розвиток ринку житла, подолання монополізму державної власності , розвиток механізму державного регулювання зайнятості населення. Заходи щодо скорочення безробіття можуть бути наступними: ? працевлаштування безпосередньо на підприємстві шляхом створення нових робочих місць; ? організація громадських робочих місць; ? заохочення приватного підприємництва та стимулювання самозайнятості населення, розвиток малого бізнесу; ? перепідготовка та професійна підготовка за дефіцитними спеціальностями і професіями; ? використання гнучких форм зайнятості; ? широка інформація населення про можливості працевлаштування, проведення ярмарків вакансій, днів відкритих дверей і т. Слід виділити ті напрямки, які сприяють створенню додаткових робочих місць: ? забезпечення умов для розвитку малих підприємств: зарубіжний досвід ринкової економіки свідчить, що сектор малого підприємництва має стати одним з важливих елементів «розвантаження» ринку праці з обмеженим попитом; ? у зв'язку з приватизацією повинна отримати подальший розвиток індивідуальна трудова діяльність, що скорочує потребу в робочих місцях; ? необхідно надання допомоги приватному підприємництву в організації спеціалізованих підприємств, орієнтованих на використання місцевих сировинних ресурсів; ? у сільській місцевості рекомендується проводити реконструкцію і будівництво нових підприємств з переробки сільгосппродукції на місцях; ? широке використання гнучких форм зайнятості населення: неповний робочий день, неповний робочий тиждень, що особливо важливо для жінок, які мають малолітніх дітей, крім того, їх використання призведе до скорочення кількості громадян, яким потрібна соціальний захист; ? організація громадських робіт, спрямованих на благоустрій території, надання допомоги будорганізація у виконанні окремих робіт, сільгоспроботи; особливо важливе використання громадських робіт для забезпечення зайнятості непрацюючого населення в період підбору постійного місця роботи; ? створення певних пільг підприємствам, продукція яких користується попитом, і які намічають роботу у дві-три зміни. У зв'язку з тим, що формується муніципальний сектор економіки, за рішенням місцевих органів влади можуть бути утворені підприємства, що використовують надомну форму організації праці, що особливо важливо для створення додаткових робочих місць інвалідам. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.3 Соціально-економічні проблеми безробіття " |
||
|
||