| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3.3 Ринок: поняття, функції, класифікація. Структура і інфра-структура ринку. Функції держави в економіці |
||
|
Натуральне виробництво - такий його рід, при якому люди створюють продукти для задоволення власних потреб. Головними рисами натурального господарства є: нерозвиненість про-громадської поділу праці, ізольованість від зовнішнього світу; само-забезпеченість засобами виробництва і робочою силою, можливість задоволення всіх або майже всіх потреб за рахунок власних ре-сурсів. У рабовласницькому суспільстві і при феодалізмі натуральне хо-зяйство залишалося панівним, незважаючи на розвиток обміну і товарно-грошових відносин. Натуральне господарство до теперішнього часу збереглося в економічно відсталих районах земної кулі (Азія, Африка, Латинська Америка), де до колонізації їх європейцями панували родоплемінні або феодальні відносини. Товарне (ринкове) виробництво - тип організації господарства, при якому корисні продукти створюються для їх продажу на ринку. Найважливішим у с л о в і е м виникнення ринку є суспільний поділ праці. Поділ праці - сукупність всіх існуючих в даний момент видів трудової діяльності. За допомогою поділу тру-так досягається обмін діяльністю, в результаті чого працівник певного виду конкретної праці отримує можливість користуватися про-дуктами будь-якого іншого конкретного виду праці. Умовою виникнення ринку є і спеціалізація праці. Спе-ціалізація - це форма суспільного поділу праці як між раз-особистими галузями і сферами суспільного виробництва, так і всередині галузі, і всередині підприємства на різних стадіях виробничого процесу. В даний час спеціалізація досягла такого ступеня, що необ-дімие людям блага вже, як правило, неможливо провести поодинці. Необхідність у постійному обміні плодами спеціалізованого праці визначає сьогодні характер взаємин людей у суспільстві. Однією з важливих п р і ч і н виникнення ринку є обмеженість ресурсів, яка долається людьми за допомогою обміну одно-го продукту праці на інший. Не будь можливості такого обміну, кожній людині довелося б для задоволення своїх потреб виконувати безліч робіт. У такому випадку сповільнилися б економічний прогрес і розвиток цивілізації. Другою причиною формування ринку є економічна обособ-ленность товаровиробників, їх можливість вільно розпоряджатися результатами своєї праці. Економічна відособленість означає, що тільки сам виробник вирішує, що виробляти, як виробляти, кому і де продавати створену продукцію. Третя причина становлення ринку - це самостійність вироб-уря, свобода підприємництва. Свобода господарської діяльно-сті означає право будь-якого господарюючого суб'єкта вибирати доцільний, вигідний, вид економічної діяльності і здійснювати цю діяльність в будь допускається законом. У сучасній економічній літературі зустрічається безліч визна-ділень ринку, наприклад, ринок - це сфера обігу товарів і грошей; ринок - механізм, що зводить разом покупців і продавців; ринок - сфера обміну всередині країни і між країнами і т.д. Зміст поняття ринку в широкому сенсі невиправдано зводиться тільки до обміну. У його орбіту виявляються «втягнутими» всі фази програванні-ництва - безпосереднє виробництво, розподіл, обмін і по-вання. У цьому сенсі ринок є саморегулююча система вос-виробництва, всі ланки якої знаходяться під постійним впливом попиту та пропозиції. Класифікація ринків: - по об'єктах обміну - товарів, послуг, капіталів, цінних паперів, праці, валютний, інформації, інтелектуального продукту; - в просторовому розрізі - місцевий, регіональний, національ-ний, світової; - за механізмом функціонування - вільний (регулює конку-Ренцо), монополізований (виробництво та обіг визна-ляєт група монополій), регульований (регулює державного-во); - за законодавством - легальний (офіційний), нелегальний (ті-Невою); - за ступенем насиченості - рівноважний (попит і пропозиція рівні), дефіцитний (попит перевищує пропозицію), надлишковий (попит менше пропозиції); - за рівнем конкуренції в галузі - чиста (досконала) монопо-лія, олігополія, монополістична конкуренція, досконала конкуренція. Одним з елементів ринкового механізму є конкуренція. Тер-мін «конкуренція» має кілька значень. Спочатку конкуренція (від лат. Concurrentia, concurrere - сталки-тися, збігатися) толковалась як суперництво, боротьба за досягнення кращих результатів на якому-небудь поприщі. Звідси підхід до конкуренції як змагальної боротьби, суперництва: між еко-номічного агентами - за найбільш вигідні умови купівлі-продажу товарів; між виробниками - за найбільш вигідні ринки збуту, умови виробництва і джерела сировини; між споживачами - за кращі умови покупки благ; між власниками ресурсів - за кращі варіанти продажу ресурсів. Однак є й інше значення терміна «конкуренція», що застосовується в економічній науці для визначення способу організації ринку, - «вільних (досконала) конкуренція» або «недосконала конкуренція», залежно від особливостей ринку , або типу ринкової структури. Якщо уздовж однієї прямої послідовно розташувати типи ринкових структур зліва направо, вибудовуючи їх за зростанням ступеня конкуренції, то крайньою зліва виявиться чиста (досконала) монополія, крайньої праворуч - досконала конкуренція, а між ними розмістяться олігополія і монополістична конкуренція. Досконала конкуренція - це ситуація на ринку, при якій мно-дружність продавців і покупців торгують однорідними (абсолютно іден-тичний, недиференційованими) товарами, при цьому частка кожного з них у загальному обсязі продажів або покупок надзвичайно мала. Новий вироб-водій може безперешкодно вступати на даний ринок. Для виходу також не існує перешкод. На ринку з досконалою конкуренцією ніхто з суб'єктів не володіє ринковою владою і сприймає складаються на ринку ціни й умо-вия продажів як задані, будучи не в силах впливати на ціну в ви-придатну для себе сторону. Модель досконалої конкуренції також передбачає повну інфор-мованість суб'єктів ринку про всі процеси та зміни на ньому, абсолютну мобільність виробничих ресурсів, раціональне пове-дення всіх учасників ринку, переслідують власні інтереси, і на-відмінність деяких інших ознак. Недосконала конкуренція виникає в умовах, коли продавці і (або) покупці здатні зробити істотний вплив на ціну товару. Монополія на увазі присутність на ринку одного продавця, мо-нопсонія - одного покупця, двостороння монополія - одного продавця та одного покупця. Товару, який продає монополіст, зазвичай немає близьких замінників, а вступу нових суб'єктів на ринок препятству-ють значні бар'єри. При такій структурі ринку один суб'єкт має ринкову владу і визначає бажані для себе поєднання ціни та обсягу продажів. Зазвичай продавець-монополіст прагне збільшити ціни, покупець-монопсонист - знизити ціни, щоб отримати вигоди для себе за рахунок своїх партнерів. Монополістична конкуренція встановлюється на ринку, де функ-ціонірует безліч продавців, що продають, однак, диференційований-ную продукцію. На відміну від досконалої конкуренції така ситуація широко поширена в сучасній економіці (приклад - ринки багатьох товарів широкого вжитку). У результаті продавці отримують визна-ленний обсяг ринкової влади, але менший, ніж монополісти. Олігополія характерна для ринку, на якому діє кілька продавців (олігопсонія - кілька покупців), що виробляють однорідний-ний або диференційований товар. В силу своєї нечисленності ринкові суб'єкти є взаємозалежними і в своїй діяльності враховують можливі дії інших суб'єктів. У кожного суб'єкта є певна влада над ринком, однак ступінь конкуренції між фір-мами неоднозначна, вона залежить від стратегії поведінки фірм на ринку. Продавці можуть змовитися між собою, діяти узгоджено, і ринок перетвориться на подобу монополії з високими цінами і обмежений-ними обсягами продажів. Однак нерідко фірми «воюють» один з одним, і тоді ціни падають до мінімально можливого рівня. Суб'єктами ринкових відносин є учасники ринкових угод, угод купівлі-продажу. Основних суб'єктів ринкового господарства прийнято поділяти на три групи: домашні господарства, бізнес (підприємці) і уряд. У розвинених державах дана тріада суб'єктів господарювання завжди доповнюється четвертим елементом - іноземним сектором. Домашні господарства є власниками та постачальниками факторів виробництва в ринковій економіці. Отримані від продажу послуг праці, капіталу і т.д. гроші йдуть на споживання кінцевих продуктів сфе-ри матеріального виробництва та сфери послуг. Бізнес - це ділове підприємство, яке функціонує з метою отри-ня доходу (прибутку), що припускає вкладення у справу власного або позикового капіталу і що є постачальником товарів і послуг. Уряд представлено переважно різними бюджет-ними організаціями, які реалізують функції державного регу-лювання економіки. Крім того, воно саме надає на ринок товари та послуги підприємств, що знаходяться у власності держави. Іноземний сектор в основному представлений експортно-імпортними операціями із закордоном. Об'єкти ринку - матеріальні та нематеріальні блага, фактори і засоби виробництва, залучені у відносини купівлі-продажу. Для ефективного функціонування ринку важливо наявність розвиненої ринкової інфраструктури. Інфраструктура - система господарських організацій і некоммерч-ських установ, що надають послуги фірмам і населенню, необхідні для нормальної виробничої діяльності. В інфраструктурі виділяють п я т ь б л о к о в: 1) комерційний - банки, біржі, страхові товариства, торгові доми, консультативні, юридичні, аудиторські, рекламно-маркетингові фірми та ін; 2) виробничий - транспорт, зв'язок та ін; 3) науково-технічний - наука, інформаційні мережі, лізингові, ін-жінірінговие фірми, підготовка і перепідготовка кадрів; 4) соціальний - житлово-комунальне господарство, освіта та ін; 5) інституційний - система державних і муніципальних ор-ганів. Ринок виконує суспільно важливі функції. Найважливіша функція ринку - регулююча. Ринок виступає регу-лятором виробництва, попиту і пропозиції. Через механізм закону вар-тості, попиту та пропозиції ринок встановлює необхідні виробниц-недержавні пропорції в економіці. Ринкові відносини забезпечують ді-намічную пропорційність в товарообігу між різними регіонами та національними господарствами. Ринок виконує стимулюючу функцію. За допомогою цін він сти-мулірующее освоєння досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат, підвищення якості товарів і послуг та розширення їх ассортімен-та. Наступною функцією ринку є інформаційна. Ринок перед-ставлять собою багате джерело інформації, знань, відомостей, необ-хідних господарюючим суб'єктам. Він дає, зокрема, інформацію про суспільно необхідній кількості, асортименті і якості тих товарів і послуг, які поставляються на ринок. Наявність інформації дозволяє кожній фірмі постійно звіряти власне виробництво з мінливими умовами ринку. Посередницька функція ринку полягає в тому, що економічно обо-відокремлені виробники в умовах глибокого суспільного розподілу праці повинні знайти один одного і обмінятися результатами своєї діяльності. У нормальній ринковій економіці з достатньо розвинутою конку-Ренцо споживач має можливість вибору оптимального постачальника продукції. Водночас продавцю надається можливість вибирати найбільш відповідного покупця. Ринок виконує сануючу функцію, очищувальну суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць, заохочуючи розвиток ефективних, підприємливих, перспективних фірм. Ринок має й негативні, негативні сторони. При всій своїй величезній позитивної ролі він не в змозі забезпечити ефективне ре-шення ряду стратегічних завдань розвитку економіки і соціальних про-блем. Наданий себе ринку притаманні анархічність і сти-хійность, що призводять до економічних втрат і зниження ефективно-сті господарювання. Ринок загострює проблему соціальної нерівності, породжує значні диференціацію доходів, майнове розшарування населення-ня. Ринкова економіка призводить до економічної диференціації вироб-водіїв, вивільнення працівників з виробництва і появі без безробіттю, не дає соціальних гарантій малозабезпеченим верствам населення-ня. Ринок сприяє економічно сильним групам споживачам-лий. Водночас економічно слабкі групи (пенсіонери, інваліди, молодь та ін.) залишаються деколи знедоленими. Ринок не в змозі самостійно реалізувати стратегічні ідеї в галузі науки і техніки, здійснити в масштабі всієї національної економіки великі структурні зрушення, зорієнтовані на перспекти-ву. Конкурентна ринкова система не гарантує повної зайнятості на-селища і стабільного рівня цін. Тому для сучасної ринкової системи характерно дер-ве втручання в економічний розвиток. Виділяють п'ять економічних функцій держави: створення право-вої бази та сприятливого суспільної атмосфери, що сприяють ефек-тивність функціонуванню ринкової економіки; захист конкурен-ції; перерозподіл доходу і багатства; коригування розподілу ня витрат з метою зміни структури національного продукту; стабілізація економіки. Коригуючи дію ринкового механізму, пом'якшуючи його негативні-тільні боку, держава не повинна підривати основи ринкового ціноутворення і вільну конкуренцію. Напрями регулювання ринкової економіки державою: - правове забезпечення функціонування ринкового механізму-ма; - стабілізація макроекономічних коливань шляхом проведення антициклічної політики; - регулювання зайнятості - підтримка оптимального співвідношення ня між попитом і пропозицією на робочу силу; - регулювання грошового обігу, боротьба з інфляцією, регулюються-вання платіжного балансу; - перерозподіл ресурсів; - боротьба з монополізмом. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "3.3 Ринок: поняття, функції, класифікація. Структура і інфра-структура ринку. Функції держави в економіці" |
||
|
||