Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаМакроекономіка → Макроекономічне планування та прогнозування. Частина 2 → 
  ЗМІСТ   Наступна »

ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНИХ І ГРОШОВО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН

В результаті вивчення даного розділу студент повинен: знати

Система фінансових потоків на макроекономічному рівні

Подання про систему фінансових потоків можна отримати за допомогою описового аналізу матриці фінансових потоків. У табл. 13.1 вся економіка розділена на три основних інституційних сектора, що мають відношення до макроекономічної політики: держава; банківський сектор, куди входять як органи грошово-кредитного регулювання, так і комерційні банки; і решта світу. Інші сектори зведені в загальний «приватний сектор», куди входять регіональні та місцеві органи влади, небанківських фінансових установ, всі підприємства (включаючи державні), некомерційні організації та домашні господарства.

Рядки в табл. 13.1 показують різні типи операцій, що проводяться в секторах. Перші два рядки співвідносять фінансову систему з нефінансовими секторами економіки. Тут показано валове нагромадження основного капіталу за кожним сектору, валове заощадження і їх прибуток від операцій. Різниця між валовим нагромадженням основного капіталу і валовим заощадженням по кожному сектору дає величину його «нефінансових» прибутків або дефіциту. Прибуток показана в рядку 3 як позитивна величина і представляє чисте кредитування; дефіцит показаний як негативна величина і представляє чисте запозичення.

Матриця фінансових потоків (дані умовні)

Таблиця 13.1

номер

рядки

держава

Банківський

сектор

приватний

сектор

решта

світ

всього

Використання коштів (І) / засоби та їх джерела (С)

І

З

І

З

І

З

І

З

І

З

1

валове

накопичення

капіталу

925

4464

5389

2

валове заощадження

368

120

3529

тисяча триста сімдесят два

5389

3

Чисте кредитування, при- бувальщина / дефіцит

-557

120

-815

тисяча триста сімдесят два

Зміни в активах / пасивах (Л / П)

Л

П

Л

Я

Л

Я

Л

Я

Л

Я

4

Зовнішні вимоги, нетто

424

424

424

424

5

Державний борг

980

-75

279

776

980

980

6

приватний борг

461

651

1808

696

1808

1808

7

Грошова маса

1348

1348

1348

1348

8

Різне та розбіжності

38

-468

754

324

324

324

всього

1386

1386

1000

1000

6091

6091

1 796

1 796

10 273

10 273

Рядки в нижній частині матриці (4-8) містять дані щодо фінансових операцій, причому в кожному рядку представлений окремий фінансовий інструмент. Стовпці джерел коштів відображають накопичення боргів (зростання фінансових зобов'язань), а стовпці використання коштів (І) - придбання кредитних інструментів (зростання фінансових активів). П'ять категорій (рядки 4-8) охоплюють всі види кредитних інструментів. Тому нижній розділ матриці представляє фінансові потоки всіх операцій кредитування і запозичення в економіці.

Основна властивість матриці фінансових потоків полягає в тому, що це скоординована система. Це означає, що в ній збалансовані підсумкові суми і по горизонталі, і по вертикалі. По вертикалі для кожного сектора є балансуючий розрахунок джерел і використання коштів. Рядки 4-8 по кожному сектору дають представлені в рядку 3 дані але прибуткам і дефіциту в розбивці по різних видах кредитування та запозичення. Якщо рядок 3 опущена, весь стовпець джерел коштів по кожному сектору збалансований з відповідним стовпцем використання коштів, як це показують підсумки в рядку 9. Те ж властивість простежується і по горизонталі. Рядок 1 дорівнює рядку 2 при підсумовуванні даних по всім секторам по горизонталі. У кожній же рядку кредитних інструментів сукупні джерела збалансовані з сукупним використанням в правій стороні матриці. Саме це властивість взаємозв'язку рахунків, яке забезпечує їх можливості в сфері аналізу, дозволяє простежувати рух потоків від одного сектора до іншого.

Розглянемо коротко, що ж розкриває матриця щодо фінансової системи. Перш за все вивчимо дані по сектору держави в табл. 13.1. У цьому секторі наведені валові заощадження в сумі 368 млн ден. од. Це поточні доходи держави за вирахуванням його поточних витрат. На даний період валових заощаджень держави було недостатньо, щоб фінансувати всі 925 млн ден. од. витрат основного капіталу, в результаті чого маємо чисте запозичення в розмірі -557 млн ден. од. Подробиці того, як було вироблено це запозичення, можна знайти в нижній частині матриці. Основне джерело запозичення - 980 млн ден. од. державного боргу в рядку 5. Це запозичення фактично перевищує дефіцит - 557 млн ден. од., щоб фінансувати відбите в рядку 6 надання кредиту (державне кредитування) на 461 млн ден. од. Держава в цьому відношенні діє як фінансовий посередник, позичаючи кошти, щоб віддати їх в якості кредиту.

У кого держава запозичило свої 980 млн ден. од., можна простежити, проаналізувавши по горизонталі дані рядка 5 щодо використання коштів по кожному сектору, що відображає поглинання ними державного боргу. В основному держава запозичує кошти за кордоном (776 млн ден. Од.), Але це доповнюється надходженням суттєвої суми внутрішнього кредитування від приватного сектора (279 млн ден. Од.). З іншого боку, заборгованість держави перед банківською системою скоротилася на 75 млн ден. од. (Зростання касової готівки держави, яке можна було б очікувати знайти в рядку 7 як використання коштів за домовленістю в порядку заліку в рахунок ліквідації заборгованості перед банківським сектором, поміщено в рядку 5). Банківський сектор, і особливо органи грошово-кредитного регулювання, як правило, виступають на цьому ринку в якості залишкового кредитора.

У секторі «Решта світу» валові заощадження в розмірі 1372 млн ден. од. являють собою дефіцит платіжного балансу по поточних операціях, який з точки зору цього сектора є прибутком. Оскільки ж сектор «Решта світу» не дає накопичення капіталу, вся його прибуток, т. Е. Його валові заощадження, стає рівною 1372 млн ден. од. чистого кредитування. І чисте кредитування знову-таки розкривається в нижній частині рахунку. У стовпці використання коштів показано кредитування в розмірі 776 млн ден. од. в рядку державного боргу і 696 млн ден. ед.- в рядку приватного кредиту. З іншого боку, «Решта світу» отримав кредити (у своєму розпорядженні фінансовими джерелами коштів) в розмірі 424 млн ден. од. за рахунок чистих іноземних вимог банківського сектора (рядок 4).

Це означає, що коли країна бере в «іншому світі» позики в сумі, що перевищує її поточний дефіцит платіжного балансу, вона набуває вимоги до решти світу в формі депозитів іноземної валюти (нетто) банків та органів грошово-кредитного регулювання. Таке зростання валютних запасів країни на 424 млн ДСН. од. часто розглядається як чистий підсумок всіх інших записів в рахунку сектора «Решта світу», що є ключовим показником загального стану справ в сфері платіжного балансу.

Фінансова діяльність банківського сектора відображена в основному в нижній частині табл. 13.1. Ця діяльність також представлена в консолідованому вигляді, де використанням коштів є весь портфель органів грошово-кредитного регулювання та комерційних банків, а джерелом коштів - загальне зростання кількості широких грошей (готівка, зобов'язання по депозитах до запитання і за строковими депозитами). Інструменти в аналізі портфеля показують, кому надається кредит: 424 млн ден. ед.- сектору «Решта світу» (чисті зарубіжні вимоги), - 75 млн ден. ед.- державі (фактично від нього, т. е. заборгованість держави) і 651 млн ден. ед.- приватному сектору (приватний кредит). Зростання портфеля фінансується передусім за рахунок випуску грошей в обіг на суму 1348 млн ден. од. і їх придбання приватним сектором. Банківський сектор виступає посередником при поверненні певної частини цього потоку 651 млн ден. од. в приватний сектор. Але він виступає також посередником при поверненні частини суми (424 млн ден. Од.) Сектору «Решта світу», оскільки акумулює валютні резерви.

На приватний сектор припадає основна частка накопичення капіталу в країні (4464 млн ден. Од.), А також основна частка валових заощаджень (3529 млн ден. Од.). Може здатися, що накопичення капіталу в цьому секторі значною мірою фінансується з внутрішніх коштів за рахунок заощаджень сектора. (Внутрішнє фінансування має місце тоді, коли підприємство фінансує свою накопичення капіталу за рахунок власних прибутків.) Але необхідно враховувати характер цього сектора, що об'єднує кілька учасників. Ймовірно, на придбання державних боргових зобов'язань (279 млн ден. Од.) І накопичення грошей (1348 млн ден. Од.) Йдуть заощадження домашніх господарств.

З іншого боку, запозичення в приватному секторі на загальну суму 1808 млн ден. од. здійснюється в основному підприємствами для накопичення капіталу. На цій основі приблизно 1902 млн ден. од. з заощаджень сектора є заощадження комерційних структур, що йдуть на внутрішнє фінансування інвестицій. Дефіцит приватного сектора в розмірі -815 млн ден. од. є величиною нетто, отриманої шляхом вирахування накопичення фінансових активів приватного сектора з запозичень.

Рядок 3 в табл. 13.1 є результат операцій фінансової системи країни в даний період. Дефіцит сектора повинен бути збалансований за рахунок його прибутків. У цьому випадку прибуток сектора «Решта світу» в розмірі 1372 млн ден. од. в кінцевому рахунку йде на фінансування державного дефіциту в розмірі -557 млн ден. од. і дефіциту приватного сектора в розмірі -15 млн ден. од. Роль нижній частині матриці - показати, якими засобами це досягається.

Сектор «Решта світу» авансує державі 776 млн ден. од. в формі державного боргу, а приватному сектору - 696 млн ден. од. у вигляді приватних кредитів. З іншого боку, значна частка запозичення приватного сектору на загальну суму 1808 млн ден. од. є кредити банківської системи і держави. І в першому, і в другому випадку мають місце певні форми посередництва. Держава видає приватному сектору у вигляді кредитів на загальну суму 461 млн ден. од. частина отриманих за кордоном позик, а банківська система отримує кошти від випуску грошей і відправляє 651 млн ден. од. назад приватному сектору. Саме матриця рахунку фінансових потоків дозволяє виявити ці схеми фінансування.

Розглянута в табл. 13.1 спрощена матриця фінансових потоків має схожість з рахунками операцій з капіталом і фінансовими рахунками в тому вигляді, в якому вони виступають в інтегрованих економічних рахунках СНР, представлених в табл. 13.2.

Таблиця 13.2

Рахунок операцій з капіталом СНС РФ

показник

2008 р

2009 р

2010 р

2011 р

2012 р

ресурси

валове заощадження

12 452 188

8 187 536

12 206 108

16 503 182

17 877 560

Капітальні трансферти, отримані від «решти світу»

25 424,5

35 000,4

19 977,5

16 862,8

8749,8

Капітальні трансферти, передані «іншого світу» (-)

18 064,1

41 1801

24 449,7

24 417,6

156 394

всього

12 459 549

7 810 735

12 201 636

16 495 627

177 29916

Використання

Валове нагромадження основного капіталу

9 200 769

8 535 672

10 014 340

12 075 765

13 768 006

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів

1 325 347

-1 190 915

458 289,9

2 131 986

2 496 479

Придбання мінус вибуття невироблених нефінансових активів

5773,8

7232,4

0

0

12 549,9

Чисте кредитування (+), чисте запозичення (-) і статистичне розбіжність

1 927 659

458 746,5

1 729 006

2 287 875

1 452 881

всього

12 459 549

7 810 735

12 201 636

16 495 627

17 729 916

І в матриці, і в рахунках відображені валове нагромадження капіталу, заощадження і набір фінансових інструментів для аналізу чистого кредитування або запозичення.

Спрощена матриця фінансових потоків в табл. 13.1 розроблена для забезпечення ефективності аналізу макроекономічної політики, а також її можна використовувати через простоту побудови. Матрицю можна майже повністю оцінити виходячи з даних, регулярно готуються і подаються країнами в Міжнародний валютний фонд, який поміщає їх в трьох публікаціях - по платіжному балансу, державних фінансів та грошовими коштами і банківської статистики. Цю спрощену матрицю можна потім переробити в більш деталізовану систему фінансових потоків.

З чотирьох представлених в табл. 13.1 рахунків за секторами три - державний сектор, банківський сектор і сектор «Решта світу» - розраховуються безпосередньо. Приватний сектор цілком розраховується за залишковим принципом. Дані верхній частині матриці, де представлені оцінки валового нагромадження капіталу, валових заощаджень і чистого кредитування, взяті з рахунків використання доходу і операцій з капіталом. Що стосується заощаджень, в цих рахунках є дані по заощадженнях сектора «Решта світу», т. Е. (Зі знаком «мінус») активне сальдо країни з поточних статей платіжного балансу. Після того як всі попередні джерела і рахунки використання коштів за трьома безпосередньо оцінюваним секторам зібрані, оцінка приватного сектора зводиться до обчислення залишку після підведення сумарних підсумків по горизонталі.

Очевидно, що помилки в прямих оцінках позначаться на зроблених за залишковим принципом оцінках приватного сектора. Матриця на даному етапі є досить приблизною. Уже при прямих оцінках спостерігається ряд розбіжностей, коли для однієї і тієї ж осередки матриці є дві різні оцінки. Наприклад, цифри державного боргу у відповідному секторі не узгоджуються з даними про поглинання в секторі «Решта світу» або в банківському секторі. В оцінках для табл. 13.1 такі розбіжності знімаються за рахунок вибору однієї оцінки для осередку в якості «правильної» цифри. Така процедура дозволяє узгодити дані матриці, але в результаті помилки ховаються, переміщаючись або в рядок різного і розбіжностей, або в оцінки приватного сектора за залишковим принципом. Більш правильною процедурою є введення двох стовпців розбіжностей в матрицю. Виявлення таких розбіжностей важливо, оскільки вони дають ключ до узгодження і поліпшення оцінок матриці.

У табл. 13.1 представлений набір фінансових змінних, важливих для формування і реалізації економічної політики. Наприклад, що стосується бюджетно-податкової політики, в таблиці представлені державні заощадження (368), державний дефіцит (-557) і валове державне запозичення (980). Відносно політики в сфері платіжного балансу таблиця показує дефіцит по поточних статтях платіжного балансу (+1372) і загальний дефіцит (424). Що стосується грошово-кредитної політики, тут представлено зростання грошових запасів (1348) і приплив банківських кредитів в приватний сектор (651). Ці змінні можуть розглядатися як основні підсумки спостережень за розвитком фінансової ситуації в економіці, які цілком можуть завчасно попередити про наростаючі фінансові проблеми.

Спостереження за змінними структури фінансових потоків дає певні прогнозні переваги: можна скористатися наявними можливостями, обумовлені характером її побудови - взаимосвязанностью складових її елементів. Наприклад, зростання дефіциту по поточних статтях платіжного балансу (заощадження в секторі «Решта світу» - одна тисяча триста сімдесят дві) не тільки передбачає відповідну зміну рахунку цього сектора, але і скорочення валових заощаджень певного внутрішнього сектора, якщо допустити, що реальні інвестиції залишаються незмінними.

Крім того, цей внутрішній сектор повинен мати збалансований рахунок, запозичуючи більше або отримуючи менше фінансових активів. Або ж зростаючі державні запозичення (980) доведеться розміщувати в одному або декількох інших секторах, так що рахунки цих інших секторів повинні мати у своєму розпорядженні додатковими джерелами коштів (або ж скоротити інші види використання), щоб зберегти баланс. Зміни в кредитах приватних банків (651) цілком можуть співвідноситися з серйозним зростанням маси грошей. Це зростання має відбутися в якомусь небанківському секторі, який повинен мати у своєму розпорядженні для цього додатковим джерелом коштів, і т. д. Аналіз фінансових потоків часто може виявити послідовні результати такого роду міжсекторальних впливів і тим самим розкрити поточне функціонування фінансової системи.

Часто аналогічним чином можна простежити і наслідки заходів в сфері фінансової політики. Це з усією очевидністю показує, що розглядаються сфери політики - бюджетно-податкова, грошово-кредитна політика і політика в сфері платіжного балансу - але своєю природою припускають такі взаємодії.

  1. Рівновага і квазірівновага
    Щоб з'ясувати, як виникають кількісні обмеження (раціонування) при здійсненні ринкових угод, простежимо за встановленням ОЕР на прикладі взаємодії одного представницького домашнього господарства з одного представницької фірмою. Для обох сторін ціни на блага і фактори виробництва екзогенно
  2. Рівновага і економічне зростання
    № 99 1. У моделі Харрода - Домара рівноважний зростання досягається при y t = as. Оскільки в умовах задачі y t = 0,04 і а = 0,25, то s = 0,04 / 0,25 = 0,16. 2. Оскільки в періоді t 0 існує повна зайнятість, то нестачі в капіталі немає; тому у 0 = 2 - 125 = 250, а обсяг інвестицій / () = sy
  3. Рівні функціонування, регіональна бізнес-економіка
    Для того щоб розібратися у всіх функціональних взаємозв'язках всередині національної економічної системи, необхідно виділити різні рівні функціонування національної економіки. До великим класам дослідження відносяться макрорівень (економіка в цілому); мезоуровень (регіони і галузі); мікрорівень
  4. Ринок цінних паперів
    Пасив балансу комерційного банку містить такі статті (в млн руб.): Вклади до запитання - 500; строкові вклади - 250; власний капітал - 100. Норматив мінімального резервного покриття за вкладами до запитання дорівнює 15%, а за строковими вкладами - 10%. Наскільки зростуть надлишкові резерви
  5. Ринок праці
    В результаті вивчення глави студент повинен: знати положення і методологічні основи теорії людського капіталу; сучасні підходи до вивчення мотиваційної ролі зарплати; особливості ринку праці в умовах невизначеності і асиметрії інформації; принципи побудови моделей зайнятості та безробіття
  6. Ринок благ
    №12_ Згідно з наведеними даними отже, З = 0,5. Визначити обсяг автономного споживання можна по будь-якій парі заданих значень у, С наприклад, 375 = З а + 0,5 - 350 - » З а = 200. Заощадження дорівнюють нулю при З-у, т. е. 200 + 0 ,5у = у -»Г / = 400. №13 оскільки S = y - С, то 20 = 300 - 40
  7. Решта світу
    Попит його на вітчизняному ринку благ виражається експортом товарів і послуг країни. Як правило, попит решти світу на продукти окремої країни зростає в міру збільшення світового виробництва (національного доходу закордону - yZ). Обсяг експорту країни залежить також від співвідношення рівнів
  8. Реальні показники національної економіки, показники сукупного виробництва
    Індикатори економічної середовища поділяються на дві великі категорії: реальні та цінові показники. Реальні показники характеризують стан справ в реальному секторі економіки, показують, який обсяг продукції був прознавств або спожито за певний період (як правило, за рік). Цінові показники
© 2014-2021  epi.cc.ua