Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Перший напрямок експлуатації |
||
Вся суть першого напряму експлуатації видна із зіставлення табл. 4 і 5. У табл. 4 наведено значення договірної ціни витрат праці? 425 руб. (у розрахунку на одиницю товару), що на 75 руб. більше їх вартості з боку власника (або власників) робочої сили (350 руб.). При цьому ринкова ціна витрат праці, як випливає з табл. 5, дорівнює 500 руб., і саме її по справедливості повинен отримати власник робочої сили. Однак різницю між ринковою та договірною цінами витрат: 500-425=75 руб. присвоюють-кість засновник-капіталіст. Те ж саме відбувається з власниками інших найманих або орендованих факторів виробництва. Вище вже неодноразово говорилося про те, що ринкова ціна витрат кожного окремо фактора виробництва не може бути визначена внаслідок відсутності не-обходимо для цього економічного механізму. Але це не означає, що вона не сущест-яття. Її існування підтверджується, зокрема, класовими конфліктами, які періодично виникають при значному зниженні договірної ціни витрат праці порівняно з їх ринковою ціною. Ця ситуація, відбиваючись у свідомості найманих працівни-ків (власників робочої сили), викликає у них переконання в несправедливості існуючої розподілу і виливається в конкретні дії. В результаті, як правило, різниця між договірною і ринковою цінами витрат праці зменшується. Слід звернути увагу, що представлена в табл. 4 сумарна величина приба-вочной вартості в реальних умовах (292 руб.) менше аналогічного показника (395 руб.) в табл. 5. Це різниця пояснюється тим, що в реальній дійсності додаткова вартість розраховується як перевищення ринкової ціни товару над його сумарної устано-дітельской вартістю (остання дорівнює сумі вартостей витрат власних факторів виробництва засновника і договірних цін «чужих» витрат факторів виробництва? див. табл. 4). В умовах дійсного рівноправності факторів виробництва договірні ціни відсутні, і додаткова вартість являє собою надлишок ціни товару над сумою вартостей витрат факторів виробництва (див. Роль засновника-капіталіста в розглянутому процесі експлуатації по першо-му напрямку неоднозначна. З одного боку, він виступає своєрідним посеред-ком між споживачем і власниками факторів виробництва. Мається на увазі, що ме-жду потребою суб'єкта в деякому благо і можливістю власників факторів виробництва задовольнити цю потребу існує певний «зазор», який і заповнює засновник. Як будь-який посередник, засновник-капіталіст намагається отримати вигоду зі свого становища. Він пропонує виробникам, в ролі яких в даному випадку виступають власники факторів виробництва, за їх благо (договірну) ціну меншу, ніж отримує від покупців? споживачів товару. З цієї точки зору при-присвоєнні засновником-капіталістом частини додаткової вартості, виробленої чужими (найманими та орендованими) факторами виробництва, можна розглядати як витягу-ня прибули з посередницької діяльності. Однак, з іншого боку, засновнику-капіталісту, в принципі, немає ніякої необ-хідно оплачувати витрати чужих факторів виробництва не в повному розмірі і витягувати додатковий прибуток, експлуатуючи при цьому їх власників. Адже навіть у тому випадку, якщо власники чужих факторів виробництва отримають в якості оплати ринкову (а не договірну) ціну своїх витрат, засновник-капіталіст не залишиться внакла-де, так як він і в цьому випадку отримає компенсацію затрат власної фактора вироб-ництва? засновництва. Якщо ціна товару при цьому буде дорівнює сумарній заснував-тельской вартості витрат (Ц1=Спроізв, 1? см. (10а)), засновник-капіталіст поверне вар-тість своїх витрат, при Ц1> Спроізв, 1 він навіть отримає прибуток. (Джерелами цієї при-чи , крім засновництва, стануть також капітал і «земля» підприємства. Однак важливо підкреслити, що витрати засновництва в даному випадку будуть компенсовані). Відповідно до трудової теорії, капіталіст не може виплатити найманому працівникові пів-ную вартість витрат його праці, так як він не може функціонувати, чи не привласнюючи ство-дану працівником додаткову вартість. Як ми бачимо, суть експлуатації по першому напрямку визначається тим фак-том, що договірна ціна витрат факторів виробництва може бути нижче їх ринкової ціни. Договірна ціна отримала свою назву тому, що вона встановлюється в резуль-Таті договору між засновником і власником фактора виробництва. У зв'язку з цим об-стоятельство може виникнути прагнення представити справу так, що власник фактора виробництва переуступає (продає) засновнику-капіталісту свою частина права собст-ності на товар, а разом з нею і на створювану їм додаткову вартість? ту частину ціни товару, яка перевищує договірну ціну. У принциповому плані ця теза не суперечить логіці синтетичної концепції . Але він зустрічає практичні заперечення, принаймні, за двома пунктами. По-перше, ще невідомо, як би вчинив власник фактора виробництва, якби йому пояснили суть здійснюють їм угоди. По-друге, раз відносини між засновником і власником фактора виробництва носять договірний характер, умови договору повинні передбачати для останнього можливість відмовитися від укладеної угоди і вер-нуть собі право часткової власності на товар з усіма витікаючими звідси по-наслідками. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна" Перший напрямок експлуатації " |
||
|